Рішення

від 27.02.2018 по справі 587/143/17

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/143/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Дашутіна І.В., при секретарі Макошенець С.І., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області, третя особа - Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати наказ управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області від 26 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_3 з посади фахівця Сумського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України в Сумській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку із скорочення штатів) і поновити її на роботі, а також стягнути з управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 грудня 2016 року по день ухвалення рішення суду.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, в письмовому запереченні просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 працювала найманим працівником в управлінні Державної пенітенціарної служби України в Сумській області на посаді фахівця (з питань соціальної роботи із суб'єктами пробації) Сумського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України в Сумській області.

22 жовтня 2016 року у ОСОБА_3 народилася дитина, і в зв'язку з вагітністю та пологами, ОСОБА_3 перебувала на лікарняному у період з 22.08.2016 року по 25.12.2016 року (а.с. 8).

26 грудня 2016 року ОСОБА_3 подала роботодавцю заву про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 26.12.2016 року по 22.10.2019 року (а.с. 9).

Однак, 10 січня 2017 року ОСОБА_3 отримала лист з повідомленням від 30 грудня 2016 року №5/4767 про те, що 26 грудня 2016 року її звільнено з посади фахівця (з питань соціальної роботи із суб'єктами пробації) Сумського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України в Сумській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку із скороченням штату працівників) (а.с. 10, 11). При цьому, позивачці не було надіслано ані наказу про звільнення, ані повідомлення про результати розгляду її заяви про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Суд приходить до висновку щодо протиправності наказу управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області від 26 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_3 виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 КЗпП України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, лише якщо дитина перебуває на державному утриманні, крім прийомних дітей у прийомних сім'ях та дітей-вихованців у дитячих будинках сімейного типу.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 ЗУ Про відпустки відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

В силу вимог ч. 2 ст. 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Таким чином, вказані норми трудового законодавства та законодавства про відпустки є імперативними і не передбачають відмови у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Натомість відповідач прийняв незаконне рішення (наказ) про звільнення, так як зобов'язаний був прийняти рішення (наказ) про надання ОСОБА_3 відпустки.

Відповідач також не пропонував позивачу жодну іншу роботу у правонаступника.

Відповідно до ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

У постанові КМУ від 18 травня 2016 р. N 348 Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції , на яку посилається відповідач у повідомленні про звільнення, зазначено наступне:

1. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби за переліком згідно з додатком 1.

2. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації за переліком згідно з додатком 2.

3. Установити, що:

територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, підпорядковуються Міністерству юстиції до прийняття ним рішення щодо здійснення міжрегіональними управліннями з питань виконання кримінальних покарань та пробації, утвореними відповідно до пункту 2 цієї постанови, повноважень та функцій зазначених територіальних органів управління:

територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до утворення міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби, які ліквідуються.

Таким чином, Постановою КМУ не передбачена повна ліквідація установи, а відбувається ліквідація з правонаступництвом.

Практика ліквідації юридичної особи визнає ліквідацію юридичної особи з припиненням усіх прав і обов'язків юридичної особи та ліквідацію з правонаступництвом.

Отже, повною ліквідацією визнається лише перший її вид - з припиненням всіх права та обов'язків.

Таким чином, ліквідація з правонаступництвом не дає власникові права звільнити працівника зі своєї ініціативи.

Визнання допустимим звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років, лише у випадках повної ліквідації підприємства дає підстави для висновку про те, що при ліквідації з правонаступництвом прийняття на роботу на підприемство-правонаступник є для власника обов'язковим.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або членом його сім'ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов'язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

Згідно з абз. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, необхідно визнати протиправним та скасувати наказ управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області від 26 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_3 з посади фахівця (з питань соціальної роботи із суб'єктами пробації) Сумського районного відділу КВІ УДПтС України в Сумській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку із скорочення штатів) і поновити її на роботі; стягнути з управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 грудня 2016 року по день ухвалення рішення суду, а також стягнути з управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області суму судового збору в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати наказ управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (м. Суми, вул. Івана Харитоненка, 12, код ЄДРПОУ 08565061) від 26 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_3 (мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) з посади фахівця (з питань соціальної роботи із суб'єктами пробації) Сумського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України в Сумській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку із скорочення штатів) і поновити її на роботі.

Стягнути з управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 грудня 2016 року по день ухвалення рішення суду, тобто по 27 лютого 2018 року.

Стягнути з управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору в дохід держави.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині вимог про поновлення на роботі ОСОБА_3.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Дашутін