Рішення

від 03.03.2018 по справі 826/16193/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2018 року № 826/16193/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства Р.В.Ц. доГоловного управління ДФС у місті Києві проскасування вимоги ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Р.В.Ц. (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: скасувати вимогу Головного управління ДФС у місті Києві від 05 липня 2017 року № Ю-14962-17У.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16193/17, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23 січня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року відмовлено Приватному підприємству "Р.В.Ц." у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

У судове засідання 23 січня 2018 року представник відповідача не з'явився, у зв'язку із чим ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали: належним чином засвідчену копію вимоги від 05 липня 2017 року №Ю-14962-17У, докази направлення та вручення позивачу вказаної вимоги; запропоновано відповідачу подати до суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали, відзив на позовну заяву і всі письмові докази наявні у відповідача; звернено увагу відповідача, що відзив на позовну заяву (відзив) повинен відповідати вимогам частинам 2-4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України; роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 13 лютого 2018 року представник позивача адміністративний позов підтримав, просив суд задовольнити його. Позивач вважає зазначену вимогу протиправною, оскільки Приватне підприємство Р.В.Ц. є платником єдиного внеску, яке перебувало на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилась антитерористична операція, а тому звільняється від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідач у судовому засіданні 13 лютого 2018 року проти адміністративного позову заперечив, зазначив, що за обліковими даними з інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості позивача складає 263 201,13 грн, а тому вимога є обґрунтованою та скасуванню не підлягає.

На підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у місті Києві направило позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 липня 2017 року № Ю-14962-17У, згідно з якою заборгованість Приватного підприємства Р.В.Ц. зі сплати єдиного соціального внеску становить 263201,13 грн, у зв'язку з чим вимагає сплатити суму недоїмки.

При цьому, як свідчать матеріали справи, 14 листопада 2016 року позивач, звернувся до Головного управління ДФС у місті Києва із заявою про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , зокрема, від сплати єдиного внеску з серпня 2014 року по грудень 2015 року включно в розмірі 282 757,49 грн. в якості підстави для звільнення позивач надав сертифікат Торгово-промислової палати України (копія сертифікату міститься в матеріалах справи).

Листом Головного управління ДФС у місті Києві № 9658/10/26-56-13-03-17 від 30 листопада 2016 року позивачу відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно підпункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною третьою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 7 частини першої статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до положень частини першої-четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Разом з тим, згідно з пунктом 9 3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.

Відповідно до пункту 9 4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Такими чином, на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", норми статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині примусового єдиного соціального внеску, зокрема надсилання вимоги про стягнення недоїмки до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України не застосовуються.

Досліджуючи наявність підстав для звільнення ПП Р.В.Ц. від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд керується наступним.

Позивач обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної вимоги, посилається на звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки спірна сума недоїмки виникла за період до 12 вересня 2016 року під час перебування ПП Р.В.Ц. на обліку в Державній податковій інспекції у Ясинуватській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області (копія довідки про взяття на облік та листа Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області № 11565/10-05-28 від 15 грудня 2017 року міститься в матеріалах справи).

Також, позивачем надані копії розрахунків сум єдиного внеску за період з серпня 2014 року по грудень 2015 року; копії звітів про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів за серпень 2014 року по грудень 2015 року; платіжні доручення, завірені банком, за період з серпня 2014 року по грудень 2015 року.

В період з 22 вересня 2000 року по 12 вересня 2016 року місцезнаходженням Приватного підприємства Р.В.Ц. , яке зареєстроване в якості юридичної особи та включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (код ЄДРПОУ 30956546), було: вул. Некрасова, 18 місто Ясинувата Донецької області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та попередньою редакцією Статуту ПП Р.В.Ц. , яка міститься в матеріалах справи.

Для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, законодавцем розроблені тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Так, статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набранням чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно вказаного розпорядження місто Ясинувата Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Отже, ПП Р.В.Ц. в період перебування на обліку в Державній податковій інспекції у Ясинуватській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Донецькій області звільнялося від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а тому, надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску не відповідає вимогам Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство Р.В.Ц. зареєстроване в місті Києві з 12 вересня 2016 року.

Враховуючи викладене, на думку суду, вимога Головного управління ДФС у місті Києві від 05 липня 2017 року № Ю-14962-17У є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Приватного підприємства Р.В.Ц. підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов Приватного підприємства Р.В.Ц. (код ЄДРПОУ 30956546, місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 256) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 05 липня 2017 року № Ю-14962-17У.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Приватного підприємства Р.В.Ц. (код ЄДРПОУ 30956546, місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 256) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4428 грн (чотири тисячі чотириста двадцять вісім гривень) сплачені згідно квитанцій від 08 грудня 2017 року №№ 0.0.911443224.1, 1072-5662-4699-8666.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова