Рішення

від 05.03.2018 по справі 910/22189/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2018Справа № 910/22189/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алокозай Преміум (Одеська обл., Лиманський район, смт. Доброслав)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Авторитет-2012 (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Алокозай Ті (м. Дніпро)

про стягнення 59 894,54 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Алокозай Преміум (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Авторитет-2012 (далі - відповідач) про стягнення 59 894,54 грн., з яких: 36456,37 грн. основного боргу, 1606,00 грн. 3% річних, 6991,95 грн. інфляційних втрат, 14840,22 грн. пені.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору № 15/94 від 30.12.15. поставки товару в частині сплати грошових коштів за отриманий товар. При цьому позивач право вимоги до відповідача набув на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Алокозай Преміум та Товариством з обмеженою відповідальністю Алокозай Ті Договору № 07/11-2017 від 07.11.17. про відступлення прав вимоги за договором поставки № 15/94 від 30.12.15. між ТОВ Алокозай Ті та ТОВ Авторитет-2012 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.17. порушено провадження у справі № 910/22189/17, залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Алокозай Ті (далі - третя особа), та призначено справу до розгляду на 18.01.18.

19.12.17. позивачем через відділ діловодства суду подано заяву про уточнення позовної заяви , в якій позивачем вказано вірні найменування учасників справи, та з врахуванням таких вірних найменувань викладено прохальну частину позовної заяви, при цьому матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням уточнень до позовної заяви .

02.01.18. третьою особою через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі, в яких він просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та вказує на те, що відповідач за поставлену продукцію за Договором № 15/94 від 30.12.15. поставки товару не розрахувався, про відступлення права вимоги повідомлений належним чином, та зазначає, що з доданим до позовної заяви розрахунком ціни позову погоджується. Окрім вказаного, Товариство з обмеженою відповідальністю Алокозай Ті просить суд розгляд справи проводити за відсутності третьої особи, а причини її неявки вважати поважними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.18. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Алокозай Преміум в задоволенні клопотання про участь позивача у судовому засіданні по розгляду справи № 910/22189/17 в режимі відеоконференції.

15.12.17. набрав чинності Закон України від 03.10.17. "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.17., чинної з 15.12.17., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судове засідання 18.01.18. представники учасників справи явку своїх повноважних представників не забезпечили.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Врахувавши, що оскільки у справі № 910/22189/17 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в силу приписів ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, про що судом було прийнято відповідну ухвалу суду від 18.01.18.

Крім того, означеною ухвалою суду запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву, запропоновано позивачу у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, запропоновано відповідачу у строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (якщо така буде подана) надати суду заперечення на відповідь на відзив, роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву, запропоновано сторонам та третій особі надати суду у строк до 09.02.18. додаткові письмові пояснення з обґрунтуванням своїх правових позицій по суті спору (у разі їх наявності).

У встановлений судом строк позивачем подано додаткові письмові пояснення по справі (надійшли до суду через відділ діловодства 12.02.18., однак у відповідності до відбитку календарного штемпеля відділення зв'язку на описі вкладення, яким такі письмові пояснення направлено до суду, вказані пояснення направлено 09.02.18.) в яких вказано, що позивач підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, та до яких додано документи в обґрунтування пред'явлених позовних вимог.

Відповідачем без поважних причин письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що від відповідача ухвали суду в даній справі повернуто з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

30.12.15. між третьою особою (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір № 15/94 поставки товару (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1, п. 1.2) Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у Договорі. Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом Договору визначаються у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії Товару. Усі накладні є складовими частинами Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.1 з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.16. У випадку якщо жодна зі сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, Договір вважається пролонгованим на той же строк (п. 7.2 Договору).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Датою передачі партії Товару вважається дата прийому-передачі Товару, зазначена у відповідній накладній (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору перехід права власності відбувається в момент передачі відповідної партії Товару, що оформлюється видатковою накладною.

На підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних, підписаних Продавцем і Покупцем, третьою особою було поставлено відповідачу за Договором Товар на загальну суму 36456,37 грн.

Відповідні податкові накладні було направлено позивачем до суду 09.02.18. (отримано судом 12.02.18.) та прийнято судом в якості належних доказів.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Продавцем прийнятих за Договором зобов'язань з передання Товару на суму 36456,37 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні (в тому числі направлені позивачем суду їх оригінали) є належним доказом передачі Товару відповідачу, а отже виконання третьою особою своїх зобов'язань з поставки Товару на суму 36456,37 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями пункту 2.3 Договору встановлено, що загальна сума Договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформляється прийом-передача Товару, поставленого на підставі Договору.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій формі після поставлення товару , протягом тридцяти днів після виставлення Продавцем рахунку (п. 2.4 Договору).

Оскільки доказів направлення, виставлення рахунків матеріали справи не містять, судом враховано правову позицію, викладену в постанові судової палати у господарських справах верховного Суду України від 19.08.14., про те, що згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами, або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати . Відтак, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, та враховуючи дату поставки партій Товару за представленими до матеріалів справи видатковими накладними (17.05.16. та 18.05.16.), суд дійшов висновку, що строк оплати Товару на суму 36456,37 грн. настав, оскільки такий повинен був бути оплачений до 16.06.16. (включно) та до 18.06.16. (включно).

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, Товар, отриманий на підставі Договору, вказаних видаткових накладних, оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 36456,37 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує, що право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Авторитет-2012 на суму 36456,37 грн. виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю Алокозай Преміум на підставі договору № 07/11-2017 відступлення права вимоги від 07.11.17.

Як вказувалось судом, за змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Судом встановлено, що 07.11.17. між позивачем (Новий кредитор) та третьою особою (Первісний кредитор) було укладено Договір № 07/11-2017 відступлення права вимоги за Договором поставки № 15/94 від 30.12.15. між ТОВ Алокозай Ті та ТОВ Авторитет-2012 , (далі - Договір відступлення права вимоги), за умовами якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором поставки № 15/94 від 30.12.15. (далі Основний договір), а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору за Основним Договором. Боржник за Основним договором, відносно якого здійснюється відступлення права вимоги за цим Договором, є Товариство з обмеженою відповідальністю Авторитет-2012 (ідентифікаційний код 38650546 ( Боржник). На момент укладення цього Договору сума вимоги за Основним договором складає 36456,37 грн. Загальна сума вимоги, що відступається Первісним кредитором Новому кредиторові згідно умов цього Договору складає 36 456,37 грн. Сума вимоги, вказана у пункті 1.3. цього Договору, на момент укладення даного Договору існує у повному обсязі та підтверджується видатковими накладними, а саме: № ТІС0000203 від 17.05.2016 року на суму 2 500,62 грн., № ТІС0000204 від 17.05.2016 року на суму 3 886,47 грн.; № ТІС0000205 від 17.05.2016 року на суму 1 470,40 грн.; № ТІС0000206 від 17.05.2016 року на суму 3886,47 грн., № ТІС0000207 від 17.05.2016 року на суму 2704,09 грн., № Т1С0000208 від 17.05.2016 року на суму 2 704,09 грн., № ТІС0000210 від 17.05.2016 року на суму 1 421,96 грн., № ТІС0000211 від 17.05.2016 року на суму 3 913,44 грн., № ТІС0000232 від 18.05.2016 року на суму 2413,30 грн., № ТІС0000233 від 18.05.2016 року на суму 2895,96 грн., № ТІС0000234 від 18.05.2016 року на суму 5 214.37 грн., № ТІС0000235 від 18.05.2016 року на суму 1148,40 грн., № ТІС0000236 від 18.05.2016 року на суму 2296,80 грн. З цього Договору випливає, що Новий кредитор з моменту укладення даного Договору займає місце Первісного кредитора у зобов'язаннях, що виникли з Основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. Одним з обов'язків Первісного кредитора є сповістити Боржника про укладення цього договору.

Матеріали справи містять повідомлення про відступлення права вимоги № 95 від 01.11.17., адресоване відповідачу, та акт третьої особи (Первісного кредитора) від 07.11.17., за підписом директора та головного бухгалтера, у відповідності до якого за результатами виїзду за місцем реєстрації відповідача (м. Київ, вул. Будіндустрії, 6) для вручення Боржнику повідомлення про відступлення права вимоги № 95 від 01.11.17., відповідач за вказаною адресою не знаходиться.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що Боржника належним чином повідомлено про відступлення права вимоги; докази виконання відповідачем зобов'язань з оплати коштів за Договором на користь третьої особи до матеріалів справи учасниками судового процесу так само не подано.

Отже, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 07/11-2017 відступлення права вимоги від 07.11.17. в якості належної підстави у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача права вимоги до відповідача в розмірі 36456,37 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, за висновками суду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Алокозай Преміум до Товариства з обмеженою відповідальністю Авторитет-2012 про стягнення 36456,37 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1606,00 грн. 3% річних, 6991,95 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.10.).

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 1606,00 грн., розмір інфляційних втрат становить 6991,95 грн., внаслідок чого вказані суми підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 14840,22 грн. пені на підставі п. 6.4 Договору, за умовами якого за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При здійсненні перерахунку пені судом враховано, що за приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Прострочення з оплати видаткових накладних, датованих 17.05.16. на загальну суму 22 487,54 грн. настало з 17.06.16., отже період для нарахування пені: з 17.06.16. по 17.12.16., оскільки позивач нараховує пеню з 20.06.16. по 08.12.17., то вірним періодом для нарахування пені на суму 22 487,54 грн. (з врахуванням того, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ) буде: з 20.06.16. по 17.12.16. Розмір пені до стягнення за вказаний період становить 3382,96 грн.

Прострочення з оплати видаткових накладних, датованих 18.05.16. на загальну суму 13968,83 грн. настало з 18.06.16., отже період для нарахування пені: з 18.06.16. по 18.12.16., оскільки позивач нараховує пеню з 20.06.16. по 08.12.17., то вірним періодом для нарахування пені на суму 13968,83 грн. (з врахуванням того, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ) буде: з 20.06.16. по 18.12.16. Розмір пені до стягнення за вказаний період становить 2112,12 грн.

З огляду на вказане з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 5495,08 грн. Пеню в сумі 9345,14 грн. нараховано безпідставно, в зв'язку з чим суд відмовляє в позові в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 13, 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авторитет-2012 (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, б. 6; ідентифікаційний код 38650546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алокозай Преміум (67500, Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав, вул. Центральна, б. 42; ідентифікаційний код 40262684) 36456 (тридцять шість тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 37 коп. основного боргу, 1606 (одну тисячу шістсот шість) грн. 00 коп. 3% річних, 6991 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 5495 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 08 коп. пені, 1350 (одну тисячу триста п'ятдесят) грн. 36 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.17. № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Т.М. Ващенко