Рішення

від 26.02.2018 по справі 922/3954/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р.Справа № 922/3954/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Науково-технологічного алмазного концерну (Алкон) Національної академії наук України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ОСОБА_1 Плюс", м. Харків про стягнення 43511,07 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Науково-технологічний алмазний концерн (Алкон) Національної академії наук України, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ОСОБА_1 Плюс" про стягнення 43511,07 грн. заборгованості по договору оренди №19 від 02.02.2015. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору щодо повного та своєчасного внесення орендної плати. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 02.01.2018 о 09:30.

У зв'язку з набранням 15.12.2017 чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 та у відповідності до п. п. 9 п.1 Розділу XI Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, 18.12.2017 Господарським судом Харківської області була винесена ухвала про призначення справи №922/3954/17 до розгляду в порядку загального позовного провадження; розпочато у справі №922/3954/17 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 10 січня 2018 року о 09:30.

Ухвалою суду від 10.01.2018 підготовче засідання було відкладено до 07.02.2018 до 10:00.

22.01.2018 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд слухати справу без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 07.02.2018 було закрите підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті на 26.02.2018.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе клопотання позивача від 22.01.2018 про розгляд справи без участі його представника задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов'язком, а обов'язковість явки в судове засідання представника позивача судом не визнавалась.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про свідчить направлення ухвал суду за адресою його реєстрації, якою, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 92, офіс 3 та яка співпадає з адресою, повідомленою суду позивачем.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача, відповідно до статті 202 ГПК України.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України» ).

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

02 лютого 2015 року між Науково-технологічним алмазним концерном (АЛКОН) Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ОСОБА_1 Плюс" (орендар) був укладений договір оренди № 19 нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Науково-технологічного алмазного концерну (АЛКОН) НАН України (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно загальною площею 32,10 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2, гна 3 поверсі, корпусу 5/7, кімнати №№ 70, 71 (надалі - майно), що перебуває на балансі НТАК (АЛКОН) НАН України, вартість якого згідно з висновком про вартість майна від 01.12.2014 становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 09.12.2014 143500,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно передається в оренду з метою використання під офіс (КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля).

02.02.2015 між Науково-технологічним алмазним концерном (АЛКОН) Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ОСОБА_1 Плюс" (орендар) до договору оренди був складений акт приймання - передачі в орендне користування нерухомого майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі НТАК (АЛКОН) НАН України.

Згідно п. 10.1. договору, цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців до 31.12.2017, згідно ст. 631 ЦК України, сторони прийшли згоди, що умови застосування цього договору поширюються з 01.02.2015.

Згідно п. 10.8 договору, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

У пункті 3.1 договору сторони обумовили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2015 року. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (січень 2015 року) на індекс інфляції за лютий 2015 року. За базовий місяць оренди орендна плата складає: 71,21 грн. за 1 кв.м. для офісних приміщень, за площу 32,10 кв.м. 2285,84 грн. (без ПДВ) та ПДВ 457,17 грн.; орендна ставка 18%.

Відповідно до п. 3.4 договору, орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечується у вигляді завдатку у розмірі не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць (грудень 2017 року) оренди.

Втім, як вказує позивач у позові, відповідач свої зобов'язання по вказаному договору щодо внесення орендної плати не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 43511,07 грн. за період з лютого 2015 року по січень 2016 року.

02.03.2016 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за №ГД-26, втім, як вказує позивач, відповідач відповіді не надав, заборгованість не оплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Господарські договори є однією з підстав виникнення між учасниками господарських відносин майново-господарських зобов'язань, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. ст. 173-175 ГК України).

Господарські договори укладаються та виконуються за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Дослідивши зміст, укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У позовній заяві позивач вказує на те, що ним відповідачу були виставлені рахунки на оплату за період лютого 2015 року по січень 2016 року на загальну суму 43511,07 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами за договором були складені та підписані наступні акти надання послуг:

- № 11 від 16.03.2015 на суму 2888,23 грн.;

- № 17 від 31.03.2015 на суму 3200,24 грн.;

- № 23 від 30.04.2015 на суму 3648,23 грн.;

- № 29 від 31.05.2015 на суму 3728,35 грн.;

- № 36 від 30.06.2015 на суму 3743,38 грн.;

- № 43 від 31.07.2015 на суму 3743,38 грн.;

- № 48 від 31.08.2015 на суму 3638,99 грн.;

- № 51 від 30.09.2015 на суму 3761,09 грн.;

- № 58 від 31.10.2015 на суму 3712,18 грн.;

- № 75 від 31.12.2015 на суму 3813,10 грн.

Акт надання послуг № 3 від 31.01.2016 на суму 3847,38 грн. (дублікат) відповідачем не підписаний, акт надання послуг за листопад 2015 року (рахунок №66 від 30.11.2015 на суму 3786,52 грн.) в матеріалах справи відсутній.

У письмових поясненнях, наданих до суду 11.12.2017, позивач вказує на те, що акти за листопад 2015 року та січень 2016 року були надані відповідачу, але останнім підписані не були. Втім доказів направлення відповідачу вказаних актів або доказів отримання останнім актів за листопад 2015 року ті січень 2016 року, позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність боргу відповідача у розмірі 35877,17 грн. за користування майном за договором оренди, а тому останній визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за договором оренди № 19 від 02.02.2015 щодо внесення орендної плати у розмірі 35877,17 грн. за період лютий - жовтень та грудень 2015 року.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 35877,17 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 123, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1319,28 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525-530, 627-629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ОСОБА_1 Плюс" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 92, офіс 3, ідентифікаційний код 32848708) на користь Науково-технологічного алмазного концерну (АЛКОН) Національної академії наук України (04074, м. Київ. вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код 23504418) суму боргу у розмірі 35877,17 грн. та судовий збір у розмірі 1319,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 05 березня 2018 року.

Суддя ОСОБА_2