Рішення

від 27.02.2018 по справі 910/21893/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2018Справа № 910/21893/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рада 5

до товариства з обмеженою відповідальністю Печерські апартаменти

про стягнення 13 764, 64 грн.

за участю представників учасників справи:

позивача: Гіневська-Фареник М.О.

відповідача: Скляр М.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 5" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Печерські апартаменти" про стягнення 13 764, 64 грн., з яких: 13 056, 44 грн. - основного боргу, 521, 94 грн. - інфляційні втрати, 186, 27 грн. - 3 % річних.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21893/17 та призначено її розгляд на 16.01.2018.

В судовому засіданні 16.01.2018 Відповідач подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши про те, що основною підставою для оплати комунальних послуг є наявність укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг та факт користування житлово-комунальними послугами. Однак Позивачем та Відповідачем не укладались такі договори.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 вирішено справу № 910/21893/17 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 06.02.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 01.02.2018 Позивач подав відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 у зв'язку з неявкою в судове засідання Позивача, підготовче засідання відкладено до 20.02.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/21893/17 до судового розгляду по суті на 27.02.2018.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні та письмовому відзиві проти позову заперечував.

У судовому засіданні 27.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2.1 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 5" підприємство створене з метою забезпечення управління житловим фондом, ефективної експлуатації житлових будинків і споруд, для задоволення потреб споживачів щодо надання їм житлово-комунальних послуг, а також розширення ринку товарів і послуг, отримання прибутку, сприяння у найбільш повному задоволенні потреб споживачів в товарах і послугах, що виробляються товариством, та має право здійснювати будь-які види діяльності, не заборонені законодавством України. Позивач надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо); нараховує, обліковує та збирає плату за надані споживам послуги; забезпечує належний санітарний стан допоміжних приміщень житлових будинків, прибудинкової території та інших об'єктів благоустрою на відповідних прибудинкових територіях, тощо.

Звертаючись з даним позовом до суду, Позивач як обслуговуюча організація будинку № 13 по вул. Старонаводницькій у м. Києві просить суд стягнути спожиті Відповідачем у період з червня 2016 по серпень 2016 року та за період з лютого 2017 року по серпень 2017 року житлово-комунальні послуги у сумі 13 056, 44 грн. як з власника у вказаному періоді.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

На підтвердження факту надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивач долучив до матеріалів справи копії договорів з виконавцями послуг: договір № 1/317-Ж-11 на вивезення та знешкодження твердих побутових відходів від 03.01.2011, укладений Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Володар-Роз ; договір № 75/8-пр від 26.10.2007 на проведення технічного обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення, укладений Позивачем та орендним підприємством Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління № 7 ; договір № 02-6332 від 03.02.2014, укладений Позивачем та комунальним підприємством Профдезінфекція , договір на виконання капітального ремонту ліфтового обладнання житлових будинків № D24T0462, укладений Позивачем та приватним акціонерним товариством Отіс , договір від 28.08.2013 про надання інформаційних (сервісних) послуг, укладений Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю ОК Сервіс24 ; договір про надання послуг диспетчеризації від 28.08.2013, укладений Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю ОК Сервіс24 ; договір підряду на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту диспетчерського обладнання № 15-14ТО від 01.07.2014, укладений Позивачем та фізичною особою-підприємцем Чайковським К.Б.; договір про надання послуг водопостачання та водовідведення, укладений Позивачем та ВАТ Акціонерна компанія Київводоканал ; договір на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів по індивідуальному розрахунку від 01.10.2002, укладений Позивачем та спеціалізованим ліфтовим управлінням № 4 закритого акціонерного товариства Отіс .

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно статті 902 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду; 2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами; 3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Факт надання Відповідачу послуг на підставі вищезазначених договорів за період з червня 2016 по серпень 2016 року та з лютого 2017 року по серпень 2017 року підтверджено долученими до матеріалів справи актами надання послуг, рахунками на оплату вартості робіт (послуг); акти приймання-передавання товарної продукції; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); акти надання послуг; акти прийомки виконаних робіт.

У письмовому відзиві Відповідач заперечував проти позову, зазначивши про те, що ним з Позивачем не укладались будь-які договори про надання житлово-комунальних послуг. Об'єкт нерухомого майна як квартира в„– 86 по вул. Старонаводницькій, 13 у місті Києві було виділено та зареєстровано лише у серпні 2016, тому вважає, що за період з червня 2016 по серпень 2016 не може бути здійснено нарахування за утримання об'єкту, якого не існувало.

З приводу означеного твердження суд зазначає наступне:

Особливість надання житлово-комунальних послуг полягає у їх безпосередньому зв'язку з жилими або нежилими приміщеннями. Власник жилих або нежилих приміщень зобов'язаний оплачувати витрачені на утримання належних йому приміщень житлово-комунальні послуги, навіть в тому випадку коли він у цих приміщеннях фактично не проживає або ними не користується.

Згідно чинного законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Статтею 322 Цивільного кодексу України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже відповідно до наведеного положення Закону, тягар утримання майна покладається законодавцем саме на власника цього майна.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При розгляді справи № 910/3932/17 судом встановлено, що 01.06.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" передало квартиру в„– 86 у будинку в„– 13 по вул. Старонаводницька в місті Києві товариству з обмеженою відповідальністю "Печерські Апартаменти" відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна. 02.06.2016 за Відповідачем зареєстровано право власності на дану квартиру.

Таким чином, відсутність укладеного договору з Позивачем про надання комунальних послуг не звільняє Відповідача як власника приміщення від обов'язку оплатити витрачені на утримання належного йому приміщення житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Оскільки факт надання Відповідачу послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 13 056, 44 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є обгрунтованими.

З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 186, 27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 521, 94 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Печерські апартаменти (01004, м. Київ, Бессарабська площа, будинок 5, ідентифікаційний код 40365399) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Рада 5 (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, будинок 3, ідентифікаційний код 32070545) 13 056 (тринадцять тисяч п'ятдесят шість) грн. 44 коп. - основного боргу, 521 (п'ятсот двадцять одна) грн. 94 коп. - інфляційні втрати, 186 (сто вісімдесят шість) грн. 27 коп. - 3 % річних та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.03.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк