Рішення

від 05.03.2018 по справі 910/691/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 05.03.2018Справа №  910/691/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пильність» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерм» про стягнення заборгованості в розмірі 23 131,46 грн. Без повідомлення (виклику) сторін. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:             Товариство з обмеженою відповідальністю «Пильність» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерм» про стягнення заборгованості в розмірі 23 131,46 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей № 02/06-2016 від 02.06.2016, в частині здійснення розрахунків за отримані послуги. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1  018,21 грн. та пеню в розмірі 2  490,67 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 судом залишено позовну заяву без руху та зобов'язано позивача усунути недоліки. 31.01.2018 та 01.02.2018 позивачем подано заяви про усунення недоліків, відповідно до яких, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.01.2018. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2018 відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.02.2018 була направлена судом рекомендованими листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 43/5. Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою «судова повістка». Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення. Відповідно до п. 116 розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. З залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялася копія ухвали, вбачається, що даний лист було суду повернуто поштою у зв'язку з закінченням терміну його зберігання на відділенні. З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання» можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував – не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою «повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання» є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в     електронній     формі     не     пізніше    наступного    дня    після    їх виготовлення     і     підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.02.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,             ВСТАНОВИВ: 02.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротерм» (далі – замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пильність» (далі – виконавець, позивач) укладено Договір про надання послуг з охорони об'єктів та збереження майна й матеріальних цінностей (далі – Договір), відповідно до умов якого, замовник доручає за грошову винагороду, а виконавець приймає на себе обов'язок з охорони певної території (далі за текстом – об'єкт), шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна замовника всередині об'єкта, яке здано під охорону в установленому порядку, за адресами, що вказані у Додатку №1 до даного договору (Дислокація). Режим надання послуг, кількість персоналу виконавця, що забезпечують охорону об'єкта, визначається сторонами у Додатку № 2 до цього Договору. У відповідності до п. 2.5 Договору система охорони та дислокація постів визначається виконавцем та узгоджується з замовником. Згідно з пунктом 5.1 Договору вартість наданих виконавцем послуг із охорони об'єкту, майна і особистої безпеки фізичних осіб на об'єкті за календарний місяць визначається в розмірі: 20  000 грн. в т.ч. ПДВ 20%. Акт наданих послуг за місяць підписується сторонами в двох екземплярах щомісячно. Акт наданих послуг надається виконавцем замовнику першого числа наступного місяця за попередній місяць, у якому були надані послуги. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання актів наданих послуг підписує їх та повертає виконавцю. В разі існування претензій до якості наданих послуг, замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання актів наданих послуг надає виконавцю обґрунтовану відмову від підписання актів. Якщо замовник не повертає підписаний примірник акту наданих послуг виконавцю в зазначений термін та не надає обґрунтовану відмову в їх підписанні, такий Акт вважається підписаний замовником автоматично (п. 5.3 Договору). Пунктом 5.5 Договору сторонами погоджено, що оплату за надання послуг визначену у п. 5.1 цього договору замовник перераховує на поточний рахунок виконавця на умові передоплати згідно рахунку фактури, наданого виконавцем протягом 10 (десяти) банківських днів. Відповідно до п. 5.7 Договору в разі несплати замовником коштів у визначені цим договором терміни більш ніж 10 (десять) календарних днів, договір може бути розірвано виконавцем в односторонньому порядку з обов'язковим попереднім письмовим повідомлення про це замовника у триденний строк до дати розірвання Договору. Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє протягом 1 (одного) року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. ( п. 10.1 Договору) У відповідності до п. 10.2 Договору, якщо жодна із сторін за 10 календарних днів до закінчення строку дії Договору повідомила про розірвання Договору, то Договір пролонговується автоматично кожного випадку на тих же умовах та на той самий строк, до наміру однією із сторін розірвати цей  Договір. Договір може бути розірваним достроково з попередженням однією із сторін іншою стороною за 30 календарних днів. В такому випадку Договір буде вважатися розірваним на 31-й календарний день з моменту отримання стороною відповідного письмового  повідомлення про розірвання Договору від іншої сторони (п. 10.3 Договору). На виконання п. 2.5 Договору сторонами визначено та затверджено Додаток до Договору Дислокація об'єктів до договору № 02/06-2016 від 02.06.2016 які передаються під охорону за договором ТОВ «Пильність». 26.04.2017 ТОВ «Пильність» звернулось до ТОВ «Євротерм» із Листом вих. № 26/04 від 26.04.2017 у якому пропонувало скоротити нічний пост з 01.05.2017 та залишити один цілодобовий пост охорони, у зв'язку із наявною заборгованістю відповідача перед позивачем. 11.07.2017 ТОВ «Пильність» звернулось до ТОВ «Євротерм» із Листом вих. № 11/07 від 11.07.2017 у якому зазначило, що керівництвом позивача прийнято рішення, в разі несплати заборгованості до 14.07.2017, в односторонньому порядку припинити дії Договору за зняти охорону з об'єкта ТОВ «Євротерм» з 16.07.2017. Позивач зазначає, що взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином, однак відповідачем порушено договірні зобов'язання внаслідок чого, за період червень – липень 2017 року у відповідача виникла заборгованість за Договором, яка становить 19  622,58 грн. та підтверджується підписаними сторонами без заперечень Актами наданих послуг № 212 на суму 20  000 грн. та № 258 на суму 10  322,58 грн. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для сторін. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Так, матеріали справи містять Акти наданих послуги  № 212 за червень 2017 року на суму 20  000 грн. та № 258 за липень 2017 року на суму 10  322,58 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень. Як зазначає позивач, відповідачем було частково сплачено послуги за червень 2017 року у розмірі 10  700,00 грн., а відтак за відповідачем обліковується заборгованість за отримані у червні 2017 року послуги з охорони у розмірі 9  300,00 грн. та за отримані у липні 2017 року послуги з охорони у розмірі 10  322,58 грн. Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманих послуг не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 19 622,58 грн. Пунктом 5.5 Договору сторонами погоджено, що оплату за надання послуг визначену у п. 5.1 цього договору замовник перераховує на поточний рахунок виконавця на умові передоплати згідно рахунку фактури, наданого виконавцем протягом 10 (десяти) банківських днів. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, рахунок за червень 2017 року № 213 від 01.06.2017 на суму 20  000,00 грн. був направлений позивачем відповідачу – 09.06.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку. В свою чергу, рахунок за липень 2017 року № 262 від 03.07.2017 на суму 10  322,58 грн. було направлено позивачем відповідачу – 17.07.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку. Доказів оплати відповідачем у повному обсязі послуг з охорони, отриманих у червні-липні 2017, суду не надано. Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст.  193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, враховуючи що факт надання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань з охорони та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті отриманих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 19  622,58 основного боргу. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1  018,21 грн. та пеню у розмірі 2  490,67 грн. Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання. Однак, ані актом цивільного законодавства, ані умовами Договору не визначено розмір пені, в зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2  490,67 грн. не підлягають задоволенню. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести     ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до      ст. 86 Господарського процесуального кодексу України     суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати послуг з охорони об'єктів та збереження майна та матеріальних цінностей, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. За таких обставин, дослідивши надані позивачем матеріали та врахувавши принцип диспозитивності та змагальності у судовому процесі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пильність». Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України   витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається  на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 129, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -  ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерм» (03113, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 43/5; ідентифікаційний код: 33308761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пильність» (02068, м. Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 5; ідентифікаційний код: 39162773) заборгованість в розмірі 19  622 (дев'ятнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 58 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 018 (одна тисяча вісімнадцять) грн. 21 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 568 (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім) грн. 18 коп. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення»  Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.           Повне рішення складено: 05.03.2018.    Суддя                                                                                                         О.А. Грєхова