Рішення

від 28.02.2018 по справі 922/3874/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2018 р.Справа № 922/3874/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Плюс-М", м. Сєверодонецьк до Дочірнього підприємства "Твоя Преса - Харків" Товариства з обмеженою відповідальністю "Твоя Преса", м. Харків про стягнення коштів 15499,06 грн. за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №21 від 15.01.18;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа Плюс-М" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства "Твоя Преса-Харків" заборгованості в сумі 3277,42 грн. основного боргу, пені в сумі 10 176,86 грн., інфляційних витрат в сумі 510,78 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання №73/16-1 від 01.09.2016 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2017 було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.12.2017 об 11:00 годині.

Ухвалою суду від 12.12.2017 за клопотанням представника відповідача (вх.№4138 від 12.12.2017) розгляд справи було відкладено на 15.01.2018.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції. У відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України. Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2018 призначено справу № 922/3874/17 в порядку загального позовного провадження. Почато у справі № 922/3874/17 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 07.02.2018 о 10:30 год.

Протокольною ухвалою від 07.02.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.02.2018.

Протокольною ухвалою суду 22.02.2018 у судовому засіданні було оголошено перерву до 28.02.2018 о 12:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача, відповідно до статті 202 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем 01.09.2016р. був укладений Договір постачання №73/16-1.

Згідно з п. 1 договору Постачальник зобов'язався передати товар у зумовлені строки, а Покупець зобов'язався прийняти поставлений товар та оплатити його, відповідно до вимог цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. договору Постачальник поставляє товар покупцю, а Покупець приймає та оплачує кожну партію товару, в узгоджений сторонами день тижня. Перехід права власності на товар до Покупця відбувається в момент фактично передачі товару Покупцю, що засвідчується підписанням товарних або товарно-транспортних накладних уповноваженими на це особами.

Строк поставки не повинен перевищувати 7 днів з дня отримання замовлення Постачальником та отримання оплати, коли п.4.1 передбачена передплата.(п.2.2.).

Відповідно до п.3.1 договору кількість, асортимент, комплектність та ціна кожного виду товару вказуються в накладних на кожну партію (кожне відокремлене постачання) товару.

Відповідно до п. 4.1. Договору, термін плати за Товар, що поставляється в рамках цього договору сторони погодили з відстрочкою платежу на 14 календарних днів із дати отримання товару Покупцем.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар, зокрема за наступними видатковими накладними: ПТ-1016942 від 21.10.2016 на суму 8 763,59 грн, ПТ-1017327 від 27.10.2016 на суму 8 625,00 грн, ПТ-1017769 від 04.11.2016 на суму 9 380,40 грн, ПТ-1018195 від 11.11.2016 на суму 4728,60 грн, ПТ-1018615 від 18.11.2016 на суму 6141,30 грн, ПТ-1019068 від 25.11.2016 на суму 3 667,20 грн, ПТ-1019500 від 02.12.2016 на суму 7 666,50 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, визначені п. 2.1., 2.2 договору.

Проте, відповідач не в повному обсязі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару. Як зазначає позивач у позовній заяві 15.11.2016 суму боргу була зменшена Покупцем шляхом повернення товарів та частковою оплатою товару у загальному розмірі 45 595,17 грн. Таким чином, сума простроченого боргу Відповідача за поставлений товар на час розгляду справи у суді складає 3 277,42 грн.

Суд констатує, що заборгованість також була визнана відповідачем в підписаному між сторонами акті звірки взаєморозрахунків станом на 06.03.2017 (а.с.34).

Оскільки відповідач в добровільному порядку зазначений борг не сплачує, зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором постачання №73/16-1 від 01.09.2016 в сумі 3277,42 грн підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовано.

Строк виконання відповідачем з оплати визначено умовами договору (п. 4.1), та є таким, що настав.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів сплати існуючого боргу, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 3 277,42 грн заборгованості за вказаним вище договором.

За прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, позивачем також заявлено до стягнення 510,78 грн інфляційних витрат.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок нарахованих інфляційних витрат у розмірі 510,78 грн (а.с. 6), суд вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому задовольняє позов в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 510,78 грн.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Умовами п. 5.3. Договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

При перевірки розрахунку пені судом встановлено, що позивачем здійснений невірний розрахунок її у розмірі 10 176,86 грн, тому за розрахунком суду, задоволенню підлягає сума пені у розмірі 6338,86 грн, в частині 3838,00 грн пені суд відмовляє у зв'язку з невірним нарахуванням.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Твоя Преса-Харків Товариства з обмеженою відповідальністю Твоя Преса (61001, м.Харків, проспект Гагаріна, буд.1, код ЄДРПОУ 34956068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Основа Плюс-М (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Єгорова, 11, код ЄДРПОУ 39606173) основну заборгованість у розмірі 3 277 грн 42 коп, пеню у розмірі 6338 грн 86 коп, інфляційні нарахування у розмірі 510 грн 78 коп та 1045 грн 44 коп судових витрат.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення до Харківського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 05.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_1