Постанова

від 27.02.2018 по справі 913/884/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018 справа № 913/884/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2О , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 ОСОБА_5, ордер серія ХС №90725 ОСОБА_6, ордер серія КВ №221652 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» , м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2017р. (повний текст підписано 18.12.2017р.) у справі№ 913/884/17 (суддя Ковалінас М.Ю.) за позовомФермерського господарства «Зоря Каховщини» , с.Кам'янка Херсонської області доТовариства з обмеженою відповідальністю «Віста» , м.Сєвєродонецьк Луганської області простягнення 576742,18грн.

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Зоря Каховщини» , с.Кам'янка Херсонської області, позивач, звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» , м.Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 576742,18грн., які складаються з суми попередньої оплати у розмірі 412896,00грн., пені в розмірі 124694,59грн., штрафу в розмірі 28902,72грн. та 3% річних у розмірі 10248,87грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії), подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача зазначену у позові суму попередньої оплати та 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №294 від 13.11.2016р. в частині поставки товару, у зв'язку з чим наявні підстави для нарахування 3% річних на суму простроченої заборгованості.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.12.2017р. (повний текст підписано 18.12.2017р.) у справі №913/884/17 позовні вимоги Фермерського господарства «Зоря Каховщини» задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» суму попередньої оплати у розмірі 412896,00грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи зазначене рішення, господарський суд встановив факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором №294 від 13.11.2016р., у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення попередньої оплати. У частині стягнення 3% річних суд першої інстанції відмовив, оскільки повернення попередньої оплати за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України), і, відповідно, на суму попередньої оплати не нараховуються 3% річних.

Не погодившись із рішенням господарського суду Луганської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віста» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині повернення попередньої оплати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підставами для скасування рішення апелянт зазначає порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невірну оцінку доказів. Відповідач звертає увагу на сукупність обставин, які, на переконання останнього, свідчать про відсутність підстав для стягнення попередньої оплати. Так, апелянт посилається на наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором, а саме, на незаплановане припинення виробництва 06.03.2017р. усіма виробниками продукції. Крім того, скаржник зазначає, що отримані в якості попередньої оплати кошти того ж дня були перераховані контрагентам, а частину - повернуто позивачу.

З 15.12.2017р. набув чинності ГПК України (далі - ГПК України) у новій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017р.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 ГПК України).

Таким чином, розгляд зазначеної апеляційної скарги здійснюється в порядку ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.2018р. (головуючий - Зубченко І.В., судді Склярук О.І., Татенко В.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» у справі №913/884/17 на рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2017р. (повний текст підписано 18.12.2017р.). Зобов'язано позивача до 29.01.2018р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

На поштову адресу суду від Фермерського господарства «Зоря Каховщини» надійшли заперечення на апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, за змістом яких позивач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки суд надав оцінку всім наявним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Так, позивач звертає увагу, що термін поставки товару за договором №294 від 13.11.2016р. сплив 26.01.2017р., а форс-мажорні обставини, за твердженням апелянта, наступили 06.03.2017р. Стосовно посилання апелянта на форс-мажорні обставини, позивач також зазначає, що, відповідно до ст.617 ЦК України відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язань, не є такими обставинами.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018р. призначено розгляд справи №913/884/17 на 27.02.2018р. об 11:50год.

На адресу суду від Фермерського господарства «Зоря Каховщини» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв'язку зі звільненням у відставку судді - члена колегії Татенко В.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду, за результатами повторного автоматизованого розподілу справи визначено наступний склад судової колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Склярук О.І.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.02.2018р. задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

До судового засідання, що проводилося у режимі відеоконференції у приміщенні Каховського міськрайонного суду Херсонської області, з'явився представник позивача, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду - без змін. До судового засідання у приміщенні Донецького апеляційного господарського суду з'явився представник відповідача та просив задовольнити вимоги апеляційної скарги з мотивів, що в ній викладені.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в новій редакції), дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.6 Перехідних положень ГПК України (в новій редакції) здійснено фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу, складено протокол судового засідання.

У судовому засіданні 27.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, 13.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Віста та Фермерським господарством Зоря Каховщини було укладено договір №294 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 постачальник продає (передає у власність), а покупець купує мінеральні добрива, виробництва Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об'єднання Азот - селітру аміачну (ДСТУ 7370:2013) у кількості 68,00тон на загальну суму 412896,00грн.

Загальна вартість товару (сума договору) становить 412896,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 68816,00грн. (п.2.2).

Згідно п.3.5 відвантаження товару відбувається протягом 60 банківских днів після перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. У випадку затримки відвантаження товару з вини заводу-виробника, термін поставки за згодою сторін збільшується.

Як вбачається з п.4.1, покупець здійснює 100% передоплату товару на підставі виставленого постачальником рахунку, в обумовлений сторонами термін.

У матеріалах справи міститься рахунок-фактура №СФ-0000402 від 03.11.2016р., відповідно до якого позивачем перераховано суму попередньої оплати відповідачу в розмірі 412896,00грн. Факт перерахування коштів сторонами не заперечується.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, позивачем на адресу відповідача направлено претензію щодо повернення товару або коштів №43 від 19.05.2017р.

Порушення постачальником зобов'язань щодо своєчасної поставки товару стало підставою звернення покупця з позовом до суду за захистом порушеного права.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та статей 264-271 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статті 691, 692 ЦК України встановлюють, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Як зазначалося раніше, покупцем належним чином виконано зобов'язання щодо внесення попередньої оплати. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останнім не виконано зобов'язання щодо поставки товару у визначений договором строк.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на умови договору та приписи чинного законодавства, враховуючи доведеність факту невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 412896,00грн.

Судом апеляційної інстанції не приймаються посилання апелянта на повернення позивачу частини суми попередньої оплати з огляду на сукупність наступних обставин. Так, у платіжному дорученні №800 від 04.11.2016р. на суму 12144,00грн., на яке наявне посилання в апеляційній скарзі, в призначенні платежу зазначено повернення коштів зг.листу №129 від 04.11.2016р., у т.ч. ПДВ 20% - 2024,00грн. . При цьому, відповідний лист №129 від 04.11.2016р. в матеріалах справи відсутній, з огляду на що не вбачається можливим встановити факт повернення коштів позивачу на підставі платіжного доручення №800 від 04.11.2016р. саме в межах спірного договору. Крім того, в матеріалах справи наявне платіжне доручення №1715 від 10.11.2016р., згідно якого позивачем перераховано на користь відповідача суму 12144,00грн., з призначенням платежу плата за аміачну селітру зг.рах. №СФ-0000402 від 03.11.2016р. в т.ч. ПДВ 20% - 2024 грн. .

Стосовно доводів апеляційної скраги про наявність форс-мажорних обставин, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, відповідно до п.8.1 договору, при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою зі сторін обов'язків по цьому договору, тобто пожару, стихійного лиха, війни, військових операцій будь-якого характеру, блокади, актів чи дій органів державної влади, а також якщо неможливість поставки продукції постачальником була викликана діями (бездіяльністю) заводу виробника як-то: заборони на реалізацію продукції, зниження обсягів виробництва і реалізації продукції виробника, повне припинення її виробництва та інше, термін виконання сторонами їх обов'язків по договору продовжується на час дії цих обставин.

Проте, в матеріалах справи не міститься доказів погодження сторонами продовження термінів поставки, крім того, відповідачем не виконано зобов'язання і після поновлення виробництва контрагентами.

До того ж, як встановлено колегією суддів, в матеріалах справи відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, який би підтвердив наявність форс-мажорних обставнин.

У задоволенні заявлених позовних вимог у частині стягнення з відповідача 3% річних на підставі ст.625 ЦК України, господарським судом відмовлено, з чим погоджується суд апеляційної інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 01.07.2015р. у справі №910/14120/14, за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. За таких обставин, нарахування 3% річних на підставі ст.625 ЦК України є безпідставним.

Відповідно до ст.276 ГПК України (в новій редакції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається, що за змістом ст.129 ГПК України (в новій редакції) має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» , м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2017р. (повний текст підписано 18.12.2017р.) у справі №913/884/17 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2017р. (повний текст підписано 18.12.2017р.) у справі №913/884/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 27.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05.03.2018р.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.: 1- позивачу; 2- відповідачу; 1- до справи; 1- ДАГС; 1 - ГСЛО