Постанова

від 26.02.2018 по справі 820/3127/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3127/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.

представник відповідача - Ковальчук Т.О.

представник позивача - Артюхов Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2017, суддя Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 27.11.17 по справі № 820/3127/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"

до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17.08.2017р., просив суд: скасувати податкові повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0000615016, №0000595016, №0000585016 від 24.07.2017 року.

В обгрунтування позову зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача, є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підтверджені відповідними доказами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення, якими донараховані підприємству позивача грошові зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та земельного податку, які визначені на підставі цих висновків підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 24.07.2017 року №0000585016, яким Приватному акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ-5" донарахований податок на прибуток підприємств.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 24.07.2017 року №0000595016 в частині нарахування податку на додану вартість та застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2680590,00 грн. (два мільйони шістсот вісімдесят тисяч п'ятсот дев'яносто гривень).

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 159 КАС України, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134, п. 189.1 ст. 189, п.п. 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Публічне акціонерне товариство „Харківська ТЕЦ-5" (далі - ПАТ „Харківська ТЕЦ-5") зареєстровано як юридична особа. Перебуває на обліку в Офісі великих платників податків ДФС в особі Харківського управління, як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до Довідки від 25.03.2010 серії АБ №292568 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, видами діяльності ПАТ „Харківська ТЕЦ-5" за КВЕД є виробництво електроенергії; розподілення та постачання електроенергії; діяльність автомобільного вантажного транспорту; виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; діяльність їдалень.

Фахівцями Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведена документальна планова перевірка ПАТ „Харківська ТЕЦ-5", код ЄДРПОУ 05471230, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складений акт №49/28-09-50-16-06/05471230 від 10.07.2017р. (т.5 а.с. 86-242), висновками якого, зокрема, встановлені порушення вимог:

- п.1 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 занижено податок на прибуток на загальну на суму 110 413 грн., в т.ч. по періодах: за 9 місяців 2016 року у на суму 110 413 грн.; за 2016 рік у на суму 110 413 грн.;

- п.189.1 ст.189, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3, п. 198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 занижено податок на додану вартість на загальну суму 1816660 грн., в тому числі: за листопад 2015 року у сумі 29167 грн., за грудень 2015 року у сумі 539586 грн., за лютий 2016 року у сумі 86955 грн., за березень 2016 року у сумі 366651 грн., за травень 2016 року у сумі 228285 грн., за червень 2016 року у суму 167264 грн., за вересень 2016 року у сумі 347176 грн., за листопад 2016 року у сумі 51576 грн.

- п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст.270, п. 271.1 ст. 271, п.286.1 ст.286, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), встановлено заниження ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 земельного податку по Пісочинської с/р за січень - грудень 2016 року на суму 2331,47 грн., у т.ч. за січень 2016 року у сумі 194,29 грн., за лютий 2016 року у сумі 194,29 грн., за березень 2016 року у сумі 194,29 грн., за квітень 2016 року у сумі 194,29 грн., за травень 2016 року у сумі 194,29 грн., за червень 2016 року у сумі 194,29 грн., за липень 2016 року у сумі 194,29 грн., за серпень 2016 року у сумі 194,29 грн., за вересень 2016 року у сумі 194,29 грн., за жовтень 2016 року у сумі 194,29 грн., за листопад 2016 року у сумі 194,29 грн., за грудень 2016 року у сумі 194,28 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем, зокрема, винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 24.07.2017 р. №0000615016, яким збільшено ПрАТ „Харківська ТЕЦ-5" (далі - позивач) суму грошового зобов'язання за земельним податком в розмірі 2331,47 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 582,87 грн. (т. 1 а.с. 19).

- від 24.07.2017 р. №0000595016, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 1816660,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 908 330,00 грн. (т. 1 а.с. 15);

- від 24.07.2017 р. №0000585016, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств в розмірі 110413,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 27603,25 грн. (т. 1 а.с. 21).

Зазначені податкові повідомлення - рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржувались.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 24.07.2017 року № 0000595016 в частині нарахування податку на додану вартість та застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2680590,00 грн. та №0000585016 яким позивачу донарахований податок на прибуток є такими, що прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для прийняття повідомлень-рішень від 24.07.2017 р. № 0000595016 та №0000585016 були порушення в частині взаємовідносин між підприємством позивача та його контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 мало господарські взаємовідносини з: ТОВ ТД ТЕК Україна , ТОВ Олеандр-груп , з ТОВ Практик Груп , ТОВ Виробничо-технічний центр Будсервіс , ТОВ Енергоконсалт .

По взаємовідносинах ПАТ Харківська ТЕЦ - 5 з ТОВ ТД ТЕК Україна матеріалами справи підтверджується, що між зазначеними суб'єктами господарювання укладено договір поставки №392 від 25.05.2016 року (т. 3 а.с. 75-77). Відповідно до умов вищевказаного договору ТОВ ТД ТЕК Україна зобов'язується передати, а ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 прийняти та оплатити інструменти та прилади вимірювальні, контрольні та випробовувальні, інші, категорія: 26.51.6 відповідно до ДК 016:2010 (Контрольно-випробувальна апаратура, категорія 38500000-0 відповідно до ДК 021:2015), згідно із Специфікацією.

На виконання умов вищевказаного договору ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 перераховано на адресу ТОВ ТД ТЕК Україна передплату за товар 09.06.2016 року, платіжне доручення №1151 на загальну суму 719560,80 грн., в т.ч. ПДВ 119926,80 грн.

ТОВ ТД ТЕК Україна на виконання умов вищевказаного договору виписано на адресу ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 видаткові накладні на 2 шт. реєстраторів РМТ-69L та 4 шт. рівнемірів УЛМ-11А1, а також податкову накладну (т.3 а.с.80-83). Порушень підчас складання та реєстрації податкових накладних, а також недоліків у первинних документах відповідачем при проведенні перевірки не встановлено.

Відповідач зазначає, що на весь наведений товар позивачем були надані паспорти виробника. Між тим, податковим органом в акті перевірки та у наданих письмових запереченнях зазначається, що відповідно до даних єдиного реєстру податкових накладних постачальником ТОВ ТД ТЕК Україна є ТОВ Морфо ОІЛ . Відповідно до податкової накладної № 69 від 01.06.2016, номенклатура товару зазначена з кодами УКТ ЗЕД, а саме: Реєстратор РМТ-69L - 9025192090, УЛМ-11А1 (давач рівня УЛМ4.01.000-01-М) - 9026102900 Таким чином, запчастини, які зазначені в первинних документах від ТОВ ТД ТЕК Україна , є імпортного походження. Згідно з даними автоматизованої інформаційної системи Податковий блок ТОВ Морфо ОІЛ не є імпортером реєстратора РМТ-69L, рівнемір УЛМ-11А1 (давач рівня УЛМ4.01.000-01-М). За даними єдиного реєстру податкових накладних постачальником ТОВ Морфо ОІЛ є ТОВ ВКФ Велта , однак за даними з автоматизованої інформаційної системи Податковий блок ТОВ ВКФ Велта не є імпортером реєстратора РМТ-69L, рівнемір УЛМ-11А1 (давач рівня УЛМ4.01.000-01-М).

На підставі чого контролюючим органом було зроблено висновок про відсутність факту придбання імпортних запчастин ТОВ ВКФ Велта у червні-серпні 2016 року у розумінні діючого законодавства України, а відтак про відсутність можливості підтвердити факт постачання зазначених вище запчастин по ланцюгу від ТОВ ВКФ Велта до ТОВ Морфо ОІЛ , від ТОВ Морфо ОІЛ до ТОВ ТД ТЕК Україна .

Також відповідачем було зазначено, що перевіркою встановлено факт формування активу ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 за рахунок надходження запчастин на загальну суму 719560,80 грн. в липні-серпні 2016 року з джерела невідомого походження, з його легалізацією за рахунок використання первинних документів ТОВ ТД ТЕК Україна , код 38897551, що фактично не міг і не здійснював постачання вказаних ТМЦ.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 з ТОВ Олеандр-груп укладались договори поставки (т. 3 а.с.88-90; 115-117; 132-134; 149-151; 179-181,189-191): №346 від 22.04.2015 року, предметом якого є постачання задвижки фланцевої 30ч 6бр Ду400 Ру10; №341 від 17.04.2015 року, предметом якого є постачання ламп енергозберігаючих, ЛЕД освітлення та інше; №352 від 17.05.2016 року, предметом якого є постачання різці токарні прохідні відігнуті; №353 від 17.05.2016 року, предметом якого є постачання свердла; 398 від 25.05.2016 року, предметом якого є постачання ручки молотку, напилок, свердла, мітчика, різців; №353 від 17.05.2016, року предметом якого є постачання ручки свердла; №358 від 18.05.2016 року, предметом якого є постачання ручки молотку, напилок, свердла, мітчика, різців, плашків для правої метричної різьби.

На виконання умов вищевказаних договорів ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 перераховано на адресу ТОВ Олеандр-груп передплату за товар всього на суму з ПДВ 629845,06 грн.

ТОВ Олеандр-груп виписано на адресу ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 видаткові та податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи. Порушень під час складання та реєстрації податкових накладних, а також вад у первинних документах відповідачем не було виявлено.

Як зазначає сам відповідач, до перевірки підприємством позивача надавались ТТН перевізників, якими здійснювалось транспортування зазначених в видаткових накладних ТМЦ. Перелік ТТН наведено в додатку №7 до Акту перевірки.

Контролюючим органом в Акті перевірки з посиланням на податкову інформацію зазначено, що ТОВ Олеандр-груп придбавало товар, які є подібним до того, що придбавався позивачем, у суб'єктів господарювання, які в свою чергу також придбавали цей товар у інших суб'єктів господарювання і саме ці суб'єкти господарювання відповідно до даних ЄРПН в травні та червні 2016 р. цей товар не придбавали. На підставі чого, податковий орган зазначив, що фінансово-господарська діяльність ТОВ Олеандр Груп має ознаки сумнівності та потребує зустрічної звірки з основними контрагентами за травень-червень 2016 року. Аналізом зареєстрованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаної та реалізованої продукції, що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів (робіт, послуг ). Таким чином, неможливо дослідити походження ТМЦ, які було зазначено в первинних документах, складених ТОВ Олеандр-груп на адресу ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 на загальну суму 585949,12 грн., в т.ч. ПДВ 97658 грн.

На цій підставі, відповідач дійшов висновку про неможливість дослідити походження ТМЦ, яке було зазначено в первинних документах, складених ТОВ Олеандр-груп на адресу ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 на загальну суму 585949,12 грн., в т.ч. ПДВ 97658,00 грн. Вказане на думку відповідача свідчить про порушення податкового законодавства.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 з ТОВ ПРАКТІК ГРУП укладено наступні типові договори поставки: №440 від 06.06.2016 року, предметом якого є постачання приладів для контролювання інших фізичних характеристик, категорія 26.51.5 відповідно до ДК 016:2010, згідно зі Специфікацією (т.1 а.с. 29-31); №441 від 06.06.2016 року, предметом якого є постачання Продукції згідно зі Специфікацією. Ціна договору складає 393072,00 грн., в т.ч. ПДВ 65512,00 грн. (т.1 а.с. 45-47); №442 від 06.06.2016 року, предметом якого є постачання Продукції згідно зі Специфікацією (т. 1 а.с.53-55). Ціна договору складає 366843,00 грн., в т.ч. ПДВ 61140,50 грн.

На виконання умов вищевказаних договорів ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 перераховано на адресу ТОВ ПРАКТІК ГРУП оплату за товар відповідно до наступних платіжних доручень: №3189 від 10.06.2016 року на загальну суму 746200,00 грн., в т.ч. ПДВ 124366,67 грн.; №3188 від 10.06.2016 року на загальну суму 393072,00 грн., в т.ч. ПДВ 65512,00 грн.; №3315 від 16.06.2016 року на загальну суму 366843,00 грн., в т.ч. ПДВ 61140,50 грн.

ТОВ ПРАКТІК ГРУП на виконання умов вищевказаних договорів виписано на адресу ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 видаткові та податкові накладні. Порушень під час складання та реєстрації податкових накладних, а також вад у первинних документах відповідачем не було виявлено.

Відповідач зазначає, що до перевірки ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 не надано ТТН перевізників, якими здійснювалось транспортування зазначених в видаткових накладних ТМЦ. Проте, вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки весь товар у досліджених взаємовідносинах позивача та ТОВ Практик груп доставлявся підприємству позивачу перевізником, про що були складені товарно-транспортні накладні. Між тим, в акті перевірки зазначається, що до перевірки ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" не надано ТТН перевізників, якими здійснювалось транспортування зазначених в видаткових накладних товарно-матеріальних цінностей (т. 5 а.с. 167).

Відповідач зазначає, що до перевірки ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 на отриманий товар від ТОВ ПРАКТІК ГРУП не надано сертифікати якості виробника, наявність яких передбачено умовами укладених договорів (стор 82 акту перевірки). Проте, вказана інформація не відповідає дійсності, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до договору №441 від 06.06.2016 р. під час перевірки було надано свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки; відповідно до договору № 440 від 06.06.2016 р. підчас перевірки були надані сертифікати якості на витратомір та метршток.

В якості єдиного порушення податкового законодавства в Акті перевірки відповідач зазначає про те, що перевіркою встановлено, що згідно даних ЄДРПН ТОВ ПРАКТІК ГРУП в 2015-2016 роках не здійснював придбання наступних товарів:

- Відеоендоскоп технічний VE-850 1 шт. на загальну вартість з ПДВ - 207696,00 грн.;

- Метршток МШС-4,5 з чохлом 1 шт. на загальну вартість з ПДВ - 1200 грн.;

- Витратомітр УВР-ТМ1 - 5 шт. на загальну вартість з ПДВ 745000 грн.

Крім того, постачальником ТОВ ПРАКТІК ГРУП в червні 2016 року було ПП НВП Герда , код ЄДРПОУ 24831786, яким складено та зареєстровано податкову накладну № 2 від 15.06.2016 року, номенклатура Переносний електронний рівнемір HERMetiс UTImeter Otex, 30 м. , код УКТЗЕД 9026102900.

Згідно з інформацією, що наявна в ЄДРПН ПП НВП Герда за період з 01.01.02105 по 31.12.2016 року не здійснювала придбання взагалі товарів за кодом УКТЗЕД 9026102900.

На цій підставі відповідач дійшов висновку, що вказаний товар не міг бути поставлений позивачу.

Проте, відповідач, як і випадку з ТОВ Олеандр-груп , лишив поза увагою той факт, що весь товар у досліджених взаємовідносинах між позивачем та ТОВ Практік-груп доставлявся ПрАТ Харківська ТЕЦ -5 перевізником, тобто особою відповідальною за транспортування та збереження товару, вся номенклатура товару відображена у відповідних товарно-транспортних накладних. Отже, з точки зору платника податків, позивач не повинен перевіряти походження та ланцюг постачання товару, який йому постав його контрагент, якщо такий товар повністю відповідає укладеним договорам, ТТН і видатковим накладним.

Колегія суддів зазначає, що не можна встановлювати факт відсутності придбання товару тільки на підставі даних ЄРПН, оскільки податкова накладна не є первинним документом, що підтверджує факт придбання товару, в той час, як вбачається з Акту перевірки первинні документи щодо придбання ТОВ ПРАКТІК ГРУП певних товарів, ані відповідачем, ані іншим контролюючим органом не досліджувались.

При досліджені взаємовідносин ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 з ТОВ Виробничо-технічний центр Будсервіс за 2015-2016 роки встановлено, що ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 (Замовник) укладено з ТОВ Виробничо-технічний центр Будсервіс (Підрядник) декілька договорів підряду на виконання робіт: №310 від 27.04.2016 р. (т. 1 а.с. 190-194), №208 від 18.03.2016 (т.2 а.с.24-29), №197 від 22.03.2016 р. (т. 2 а.с. 69-73), №703 від 30.11.2015 р. (т. 2 а.с. 102-106), №40 від 21.01.2016 р. (т. 2 а.с. 139-143).

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ ВИРОБНИЧНО-ТЕХНИЧНИЙ ЦЕНТР БУДСЕРВІС виписано на адресу ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 акти виконаних робіт та видані податкові накладні.

Позивачем проведено оплату виконаних робіт. Порушень підчас складання та реєстрації податкових накладних, а також вад у первинних документах відповідачем не було виявлено.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що інструктажі з техніки безпеки протягом 2016 р. пройшли чотири працівника ТОВ ВТЦ Будсервіс , які відповідно до даних звітності за формою 1-ДФ на вказаному підприємстві не працюють.

Також, відповідач вказує про те, що ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 не надано до перевірки документи щодо погодження питання про залучення до виконання робіт ТОВ Виробничо-технічний центр Будсервіс субпідрядних організацій, в той час відповідно до даних ЄРПН в цей період з боку ТОВ ВТЦ Будсервіс до виконання робіт начебто залучались субпідрядні організації, які не мають ліцензій на виконання будівельних робіт і матеріальних ресурсів.

Насамкінець, Відповідач доходить висновку, що за відсутності підтвердження відомостей щодо можливості виконання ремонтно-будівельних робіт ТОВ Виробничо-технічний центр Будсервіс , а саме:

- відсутність інформації про знаходження на території ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 працівників ТОВ Виробничо-технічний центр Будсервіс та працівників субпідрядних організацій для виконання будівельно-ремонтних робіт підрядника,

- відсутність ліцензій (дозволів) на проведення будівельних робіт у субпідрядних організацій,

- встановлені факти відсутності реальності здійснення господарських операцій з виконання ремонтних робіт та придбання ТМЦ по ланцюгу,

перевіркою не можливо підтвердити факт виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ Виробничо-технічний центр Будсервіс відповідно до актів виконаних робіт до вищенаведених договорів. На думку відповідача, наведене свідчить про те, що документи, складені у взаємовідносинах між позивачем та ТОВ ВТЦ Будсервіс не можна вважати первинними.

Відповідач зазначає, що ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 не надано до перевірки документи щодо погодження питання про залучення до виконання робіт ТОВ Виробничо-технічний центр Будсервіс субпідрядних організацій. Оскільки, ТОВ Виробничо-технічний центр Будсервіс залучено субпідрядні організації для виконання будівельних робіт, податковий орган зазначає, що субпідрядні організації повинні мати: ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, ресурси (матеріальні, технічні, фінансові), достатні для виконання робіт; досвід виконання аналогічних робіт.

Посилаючись на інформацію, що наявна на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України www.dabi.gov.ua, відповідач зазначає, що субпідрядними організаціями контрагента позивача не отримувались ліцензії (дозволи) на виконання будівельних та/або небезпечних робіт. Окрім того, перевіркою проведено аналіз походження ТМЦ, які увійшли до складу виконаних робіт ТОВ Виробничо-технічний центр Будсервіс , відповідно записам у первинних документах. Згідно з даними ЄДРПН встановлено, що матеріали, зазначені в актах виконаних робіт, на адресу ТОВ Виробничо-технічний центр Будсервіс у перевіряємому періоді не придбавалися.

Колегія суддів зазначає, що серед наявних у справі документів не міститься доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій.

Крім того, факт наявності у позивача - ПАТ Харківська ТЕЦ-5 матеріально - технічних ресурсів, персоналу, свідчить про наявність умов, необхідних для здійснення основного виду діяльності - виробництво електроенергії; розподілення та постачання електроенергії, що не заперечується відповідачем. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно до норм Податкового кодексу України.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість на час спірних правовідносин визначені ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Виходячи із змісту положень наведеної норми, право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.44.1, ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податкові зобов`язання та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції що діяла на час спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 189.1. ст. 189 ПК України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також з наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до наданих представником позивача документів та пояснень вбачається, що операція з постачання товарів у взаємовідносинах між ТОВ ТД ТЕК Україна та позивачем за наведеним договором відбулась. Так, позивачем до перевірки та до матеріалів справи надано експрес-накладні Нової пошти №59000191930563 від 07.07.2016 року та №5999803430859 №01.08.2016 року, в яких зазначено місце відправки: м. Запоріжжя, а відправник ТОВ ТД ТЕК Україна (т.3а.с. 83-88). Розрахунок за проведену господарську операцію підтверджується платіжним дорученням (т.3 а.с. 87).

Крім того, суд зазначає, що не ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 ніколи не знаходилось з ТОВ ВКФ Велта у господарських відносинах, а отже позивач отримував товар від іншого постачальника - ТОВ ТД ТЕК Україна , а переміщення товару підтверджено перевізником в товарно-транспортних накладних.

З досліджених взаємовідносин між позивачем та ТОВ Олеандр-груп , які відбувалось з 07.05.2016р. по 26.08.2016 р., суд вважає за необхідне зазначити, що основні поставки мали місце в травні та червні 2016 р.

Проте, як вбачається з податкової інформації, яка наведена на стор. 76 акту перевірки, фахівцями податкового органу досліджувались операції придбання товару з боку ТОВ Олеандр-груп саме: в травні та червні 2016 р., тобто в момент його постачання позивачу.

Крім того, відповідачем залишено поза увагою той факт, що весь товар у досліджених взаємовідносинах між ПрАт Харківська ТЕЦ-5 та ТОВ Олеандр-груп доставлявся позивачу перевізником, тобто особою, відповідальною за транспортування та збереження товару, вся номенклатура товару відображена у відповідних товарно-транспортних накладних. Отже, позивач - як платник податків, не повинен перевіряти походження та ланцюг постачання товару, який йому поставив його контрагент, якщо такий товар повністю відповідає укладеним договорам, ТТН і видатковим накладним.

Щодо взаємовідносин підприємства позивача з ТОВ ВТЦ Будсервіс судовим розглядом встановлено, що ТОВ ВТЦ Будсервіс на момент виконання робіт за договорами №310 від 27.04.2016 р., №208 від 18.03.2016, №197 від 22.03.2016 р., №703 від 30.11.2015 р., №40 від 21.01.2016 р. мало в наявності ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури, зі строком її дії до 31.05.2016 р.(т.1 а.с. 106-107). Починаючи з 2016 р. в зв'язку з внесеними змінами в законодавство України при виконанні робіт, які не мають ймовірних наслідків загибель більше 5000 осіб, не потребується отримання відповідної ліцензії.

Відтак, виходячи з предмету договорів, укладених між позивачем та ТОВ ВТЦ Будсервіс , після закінчення строку дії попередньої ліцензії, нова ТОВ ВТЦ Будсервіс не оформлювалась. Крім того, наявність ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, у можливих субпідрядників протягом 2016 р. не була обов'язковою.

Судом з'ясовано також, що у ТОВ ВТЦ Будсервіс є в наявності дозвіл на проведення небезпечних робіт зі строком дії до 29.05.2019 р.

Як вбачається з книги обліку виданих тимчасових перепусток ПАТ Харківська ТЕЦ-5 протягом 2016 р. тимчасові перепустки отримали 14 працівників ТОВ ВТЦ Будсервіс , 8 з яких офіційно працювали на ТОВ ВТЦ Будсервіс , що підтверджується даними звітності за формою 1-ДФ.

Крім того, під час судового розгляду справи з'ясовано, що відповідачем не був прийнятий до уваги той факт, що тимчасові перепустки працівникам ТОВ ВТЦ Будсервіс , видавались також і в 2015 р. та поширювали строк своєї дії на 2016 р.

Колегія суддів зазначає, що не є коректним посилання відповідача на ту обставину, що відповідно до журналу реєстрації вхідного інструктажу з охорони праці за 2016 р. в якості працівників ТОВ ВТЦ Будсервіс зазначено лише 4 особи, оскільки під час розгляду справи з'ясовано, що підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ ВТЦ Будсервіс і в минулі роки, але відповідачем журнали реєстрації вхідного інструктажу за попередні роки не досліджувались.

Відтак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що відповідачем зроблений хибний висновок про відсутність підтвердження знаходження працівників ТОВ ВТЦ Будсервіс не території ПрАТ Харківська ТЕЦ 5 .

Крім того, колегія суддів зазначає, що у позивача по взаємовідносинах з підрядними організаціями відсутній обов'язок перевіряти офіційне оформлення трудових відносин з працівниками з боку таких організацій. Також, позивач не перевіряє кількість та хід виконання субпідрядних договорів, оскільки саме Підрядники залишаються відповідальними перед позивачем, як за виконані роботи, так і за фізичних осіб, які долучаються до виконання робіт. У відносинах з ТОВ ВТЦ Будсервіс це прямо передбачено положеннями п. 7.3. відповідних договорів (є типовими).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ ВТЦ Будсервіс протягом 2016 р. мало місце листування з приводу надання дозволу щодо переміщення на територію позивача техніки та інструментів, що також залишилось поза увагою відповідача.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував твердження податкового органу про те, що залишилось не підтвердженим постачання в складі робіт позивачу матеріалів та товарів, оскільки під час проведення перевірки фахівцям податкового органу надавались товарно-транспортні накладні до кожного з договорів, що були предметом перевірки. Необхідність виконання вищенаведених робіт була підтверджена дефектними актами, що складались за участі вповноважених посадових осіб підприємства позивача, а здача-приймання відремонтованого обладнання, крім актів за формою КБ-2В, також оформлялась внутрішніми актами ПрАТ Харківська ТЕЦ 5 , які складались за участі директора ТОВ ВТЦ Будсервіс .

При цьому, колегія суддів зазначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виконання умов вищезазначених договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Також чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки іншого результату, ніж придбання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими договорами поставки, за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач до суду не подав.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги стосовно скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2017 року № 0000595016 в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ТД ТЕК Україна , ТОВ Олеандр-груп , з ТОВ Практик Груп , ТОВ Виробничо-технічний центр Будсервіс у розмірі 2680590,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.07.2017 р. №0000585016, яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 138016,25 грн., з яких: 110413,00 грн. - за основним платежем та 27603,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 впродовж серпня-вересня 2016 року здійснювало реалізацію на митній території України самостійно виготовленої продукції (пом'якшеної води), собівартість якої перевищує доходи від реалізації. В результаті чого відбулося зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та доходами від її продажу.

Відповідач зазначає, що в ході перевірки проведено порівняльний аналіз бухгалтерських рахунків в регістрах бухгалтерського обліку, а саме: по рахунку №701 Доход від реалізації готової продукції та 901 Собівартість реалізованої готової продукції в частині реалізації пом'якшеної води за 2016 рік, в результаті чого встановлено здійснення ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 постачання самостійно виготовленої пом'якшеної води, з отриманням збитків на загальну суму 613407 грн. в серпні-вересні 2016 року.

Актом перевірки (стор. 24-29) встановлено, що згідно наданих до перевірки документів встановлено, що ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 впродовж серпня-вересня 2016 року здійснювало реалізацію на митній території України самостійно виготовлену продукцію (пом'якшену воду), собівартість якої перевищує доходи від реалізації. В результаті чого відбулося зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва та зазначено, що проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та доходами від її продажу.

На думку податкового органу, у зв'язку з тим, що збиток, отриманий як перевищення виробничої собівартості продукції над доходами від її реалізації не є витратами, що пов'язанні із веденням господарської діяльності, то відповідно і ПДВ нарахований при їх придбанні, не може бути пов'язаний із веденням господарської діяльності (здійснення збиткової діяльність не передбачає отримання доходу, що не призводить до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів, та до зростання власного капіталу та відповідно не пов'язане із господарською діяльністю). Таким чином, ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на суму витрат, які не використані в господарській діяльності, відповідно до п.198.5 ст.198 та п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп.134.1.1 п.134.1. ст.134 Податкового Кодексу України, ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 завищено фінансовий результат до оподаткування за 2015-2016 роки за рахунок заниження витрат на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги у розмірі 585949 грн., в тому числі по періодах: за 2015 рік - 175000 грн., за півріччя 2016 року - 390024 грн., за 3 квартали 2016 року - 410949 грн., за 2016 рік - 410949 грн. Дане порушення не вплинуло на визначення податкового зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ст.44).

Згідно частини першої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996) та пп. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 (далі - Положення №88), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. При цьому за визначенням ст. 1 Закону № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу (в редакції, яка діє з 1 січня 2015 року, із змінами і доповненнями) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

При цьому п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. В податковому обліку звітний період: місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік. Показники податкових декларацій формуються на підставі даних бухгалтерського обліку, тобто первинних документів.

Витрати в бухгалтерському та податковому обліку визнаються одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до п.4.25 Концептуальних основ фінансової звітності дохід - це збільшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов'язань, результатом чого є збільшення власного капіталу за винятком збільшення, пов'язаного з внесками учасників.

Господарська операція документується первинними документами та знаходить відображення в повному обсязі в бухгалтерському обліку.

Тобто, збільшення власного капіталу є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до об'єкту оподаткування з податку на прибуток, згідно з податковим обліком.

За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України), тобто не призводить до отримання доходу. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

В результаті проведення збиткових операцій по кожній господарській операції відбувається зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу, в результаті чого порушуються вимоги п.4.25 Концептуальних основ фінансової звітності.

Враховуючи вищенаведене, сума витрат, яка отримана, як перевищення виробничої собівартості над доходами у розмірі 613407 грн. в податковому обліку ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 вважаються поза межами господарської діяльності.

Між тим, під час судового розгляду справи представником позивача надані обґрунтовані пояснення та докази на підтвердження своїх доводів.

Так, судом встановлено, що позивач дійсно протягом 2016 р. здійснював реалізацію КП Харківські теплові мережі пом'якшеної води відповідно до договору №63 від 29.02.2016 р. Згідно з п. 3.1. вказаного договору вартість пом'якшеної води була встановлена в розмірі 7,02 грн. з ПДВ. Між позивачем та КП Харківські теплові мережі були складені помісячні акти приймання-передачі пом'якшеної води.

Відповідно до вказаних актів та даних бухгалтерського обліку були визначені наступні доходи від реалізації та собівартість виробленої продукції (у грн.) : Січень 2016 (доходи: 2175363,45 та прибуток/збиток: 873273,65); Лютий 2016 (доходи: 1960656,75; прибуток/збиток 459233,17); Березень 2016 (доходи: 1 972 257,30 прибуток/збиток 798478,91); Квітень 2016 (доходи: 1 408 089,15 прибуток/збиток: 719 672,65), Травень 2016 (доходи 1655 567,55 прибуток/збиток: 741132,38), Червень 2016 (доходи 1 660 165,65 прибуток/збиток 747749,73); Липень 2016 (доходи 2 213 411,85 прибуток/збиток 1296615,37); Серпень 2016 (доходи 71 329,05 прибуток/збиток -257 740,99); Вересень 2016 (доходи 75 137,40 прибуток/збиток -355 665,80); Жовтень 2016 (доходи 2 390 320,85 прибуток/збиток 1201710,06); Листопад 2016 (доходи 2 534 835,60 прибуток/збиток 1405 231,60); Грудень 2016 (доходи 2 513 967,30 прибуток/збиток 378274,39).

Як вбачається з матеріалів справи, збитки за договором №63 від 29.02.2016 р. були отримані тільки в серпні і вересні 2016 р., що, як зазначається підприємством, пов'язано з малим об'ємом реалізації пом'якшеної води, що в свою чергу пов'язано з проведенням ремонтних робіт, як у позивача, так і КП Харківські теплові мережі . В інші місяці доходи від продажу значно перевищували собівартість вироблення продукції і загалом по договору виникало позитивне сальдо.

Виходячи з фактичного кошторису витрат щодо виробництва пом'якшеної води по серпню та вересню 2016 р., основними витратами були витрати на оплату праці, які майже не відрізнялись від інших місяців. Звісно, що позивач не міг звільнити персонал на два місяці з метою запобігання отримання збитків, проте персонал в ці місяці був долучений до технічного обслуговування приладів, устаткування та механізмів, які використовуються підчас вироблення пом'якшеної води.

Відтак, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу базуються на вибірковому оцінювання діяльності підприємства позивача за договором №63 від 29.02.2016 р., а твердження про те, що у випадку перевищення фактичних витрат платника податків над собівартістю виробленої продукції, таке перевищення не може вважатись витратами і відображатись в бухгалтерському обліку, взагалі не базуються на жодному нормативно-правовому акті України.

Враховуючи викладене. колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2017 року №0000585016, яким Приватному акціонерному товариству "Харківська ТЕЦ-5" донарахований податок на прибуток підприємств є законними, та обгрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не довів перед судом правомірність своїх дій та прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 року по справі № 820/3127/17 в частині задоволення позовних вимог прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 по справі № 820/3127/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.О. Бондар Повний текст постанови складено 05.03.2018.