Постанова

від 05.06.2007 по справі 14/644

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/644

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.06.2007                                                                                           № 14/644

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Литвин О.В. – представник (дов. №15 від 02.03.2007);

 від відповідача - Путій П.М. – представник (дов. №201 від 01.11.2006),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехноНІКОЛЬ-Центр”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2007

 у справі № 14/644  

 за позовом                               Приватного підприємства „Скат-М”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехноНІКОЛЬ-Центр”

 про                                                  стягнення 21487,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.02.2007 у справі №14/644 позов Приватного підприємства „Скат-М” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехноНІКОЛЬ-Центр” про стягнення 21 487,01 грн. задоволено частково, за рішенням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 20 709,00 грн. основного боргу, 207,09 грн. витрат по сплаті державного мита та 113,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що: відповідно до п. 5.2 договору № 2005/11-04 від 24.11.2005, укладеного між сторонами, відповідач листом № 196 від 28.10.2006 повідомив позивача, що відмовляється від охоронних послуг з 30.10.2006; враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що договір був розірваний з ініціативи відповідача з 29.10.2006 на підставі ч. 3 ст. 651 ЦК України; з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з претензією № 71 від 20.11.2006, в якій просив сплатити вартість послуг за жовтень-листопад 2006 року, однак, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що є порушенням умов договору; місцевий господарський суд прийшов до висновку, що оскільки договір вважається розірваним з 29.10.2006, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу вартість послуг згідно умов договору за жовтень 2006 року – 10 881 грн., проте, за листопад місяць підлягають оплаті послуги надані за 28 календарних днів, що за умовами договору становить 9 828 грн., в тому числі 6 048 за 28 днів за один цілодобовий пост (24 години) та 3 780 грн. за 28 днів за один нічний пост (15 годин) з розрахунку 9 грн. за годину; отже місцевим господарським судом встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 20 709 грн., факт наявності зазначеної суми заборгованості документально підтверджений і відповідачем не спростований, з огляду на що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 709 грн.; при цьому твердження відповідача, що договір припинив свою дію 31.12.2005 не були прийняті місцевим господарським судом до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами; позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 76,01 грн. за рішенням місцевого господарського суду не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими нормативно та документально.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2007 у справі № 14/644 повністю з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник зазначає, що послуги з охорони об'єкту за договором № 2005/11-04 в листопаді 2006 року позивачем не надавались, оскільки позивач залишив територію підприємства відповідача у жовтні 2006 року, акт виконаних робіт за листопад 2006 року відповідно до умов договору сторонами не складався.

Також заявник звертає увагу суду на те, що договір № 2005/11-04 не містить умов щодо оплати послуг з охорони, які не надавались або щодо виплати компенсації чи неустойки за дострокове припинення договору.

Враховуючи, що за своєю правою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення повинен був застосувати положення ч. ч. 2, 3 ст. 946 ЦК України, а саме: якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати; якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Однак місцевий господарський суд своїм рішення всупереч вищенаведеним положенням законодавства стягнув з відповідача плату за послуги, які не надавались.

Крім того, заявник зазначає, що дострокове розірвання договору з ініціативи відповідача відбулось внаслідок неналежного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, внаслідок чого відповідач втратив товарно-матеріальні цінності в особливо великих розмірах на суму 773 681,52 грн., факт нестачі підтверджується аудиторським висновком, копія якого додана до матеріалів справи. З огляду на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України позивач повинен був відшкодувати збитки позивачу, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати положення ст. 616 ЦК України та зменшити розмір заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги та просить рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2007 у справі № 14/644 залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на наступне: відповідно до п. 5.2 договору № 2005/11-04 від 24.11.2005 сторона, яка бажає припинити достроково дію договору зобов'язана попередити про це іншу сторону за місяць, протягом якого проводяться остаточні фінансові розрахунки, однак, відповідач не виконав даний пункт договору, що призвело до настання негативних для позивача наслідків – понесення матеріальних збитків; посилання відповідача на нестачу внаслідок неналежного виконання позивачем договірних зобов'язань є безпідставним та необґрунтованим, кримінальна справа по факту нестачі не порушена.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

24.11.2005 між відповідачем, за договором замовник, та позивачем, за договором виконавець, укладено договір № 2005/11-04 про охорону об'єкта, за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання з охорони та збереження об'єкта, зазначеного у дислокації (додаток № 2) і матеріальних цінностей, зданих під охорону, за що одержує грошову винагороду.

Сторони погодили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2005 (п. 5.1 договору № 2005/11-04).

Відповідно до умов договору сторонами була складена та підписана дислокація (додаток 2 до договору № 2005/11-04 від 24.11.2005), згідно з якою об'єкт, що передається позивачу для охорони та збереження, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34.

01.01.2006 сторони підписали додаткову угоду до договору № 2005/11-04 від 24.11.2005, згідно із п. 1 якої п. 5.1 договору № 2005/11-04 викладено в новій редакції: „Договір набирає чинність з моменту його підписання і діє до 31.12.2006”.

Впродовж квітня-червня 2006 року сторонами були підписані додаткові угоди про внесення змін до п. 2.3.1 договору (додаткові угоди від 25.04.2006 та від 08.06.2006), останні зміни до п. 2.3.1 договору були внесені сторонами додатковою угодою від 23.06.2006, відповідно до якої п. 2.3.1 договору викладено в наступній редакції: „Охорону об'єкта та матеріальних цінностей: нежилий будинок-будівлю (літера LXIII), а також прилеглу до нього асфальтовану площадку площею 6 000 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, здійснювати одним цілодобовим постом з 9.00 год. до 9.00 год. та одним нічним постом з 18.00 год. до 9.00 год”.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата замовником робіт з охорони за минулий місяць здійснюється до 5 числа наступного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця суми, зазначеної в рахунку-фактурі, з розрахунку 9 грн. 00 коп. за одну годину за одного охоронця на період надання послуг охорони об'єкту у відповідності до дислокації.

Пунктом 4.3 договору сторони закріпили, що підтвердженням виконання послуг є підписання акту виконаних послуг не пізніше 30 числа кожного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач листом № 196 від 28.10.2006 повідомив позивача про відмову від послуг охорони з 30.10.2006 в порядку ст.ст. 615, 907 ЦК України, у зв'язку із виявленням нестач товарно-матеріальних цінностей на складі відповідача за період надання послуг охорони позивачем (а.с. 96).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно із п. 5.2 договору договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін із попередженням про це за місяць до розірвання, протягом якого здійснюються повні та остаточні взаєморозрахунку.

Відповідно до частини 2 статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.

З метою з'ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалою від 17.05.2007 зобов'язав, зокрема, надати: позивача – відповідь позивача на лист відповідача від 28.10.2006 № 196; відповідача – докази надсилання позивачу листа від 28.10.2006 № 196.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали позивач надав лист № 62 від 28.10.2006, який є відповіддю на лист відповідача № 196 від 28.10.2006. Зі змісту даного листа вбачається, що позивач повідомив відповідача про те, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін при обов'язковому дотриманні п. 5.2 договору, тобто відповідач повинен був попередити позивача про відмову від договору за місяць, протягом якого здійснюються повні та остаточні фінансові взаєморозрахунки. При цьому у вищевказаному листі  позивач зазначив, що кожного дня матеріальні засоби, які здавались під охорону, приймались по відомості і вранці перевірялась їх наявність та завірялась підписом посадової особи, яка приймала майно, жодного випадку крадіжки майна, яке здавалось під охорону, не сталося, факту крадіжки на майданчику для збереження майна не встановлено.

Оскільки в листі № 196 від 28.10.2006 відповідач  підставою для відмови від договору № 2005/11-04  в односторонньому порядку зазначив порушення умов договору позивачем, а саме: неодноразові випадки виявлення фактів розкрадання товарно-матеріальних цінностей на складі ТОВ „ТехноНІКОЛЬ-Центр” в період надання послуг з охорони ПП „Скат-М”, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 від відповідача були витребувані докази, підтверджуючі факт порушення позивачем умов договору про охорону об'єкта від 24.11.2005 № 2005/11-04.

Виконуючи вимоги ухвали апеляційного господарського  суду, ТОВ „ТехноНІКОЛЬ-Центр” надав: лист від 07.11.2006 № 54/кп10639 Печерського районного управління головного управління МВС України в м. Києві; лист позивача у справі № 63 від 27.10.2006 та аудиторський висновок про облік товарно-матеріальних цінностей на підприємстві ТОВ „Техноніколь-Центр” за період з 01.01.2006 по 01.09.2006.

Дослідивши надані відповідачем докази, колегія суддів дійшла висновку, що жодним із наданих доказів не підтверджується факт розкрадання товарно-матеріальних цінностей на складі ТОВ „ТехноНІКОЛЬ-Центр” в період надання послуг з охорони ПП „Скат-М”, тому як: лист від 07.11.2006 № 54/кп10639 Печерського районного управління головного управління МВС України в м. Києві свідчить про направлення матеріалів в порядку ст. 97 КПК України щодо перевірки звернення директора ТОВ„ТехноНІКОЛЬ-Центр”  по територіальності Голосіївському РУ ГУМВС України в м. Києві;  в листі  позивача у справі № 63 від 27.10.2006, останній зазначає, що фактів розкрадання  не встановлено, причетність працівників охорони до крадіжки не підтверджується; наданий відповідачем аудиторський висновок підтверджує факт нестачі, але не встановлює з чиєї вини вона сталася; крім того, відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору незабезпечення схоронності та збереження об'єкту, зазначеного у дислокації і матеріальних цінностей замовника, зданих під охорону виконавцю, встановлюється уповноваженими представниками сторін; відшкодування замовнику заподіяних з вини виконавця збитків, здійснюється за поданням замовником виконавцю постанови органу дізнання, слідства або вироку суду, який встановив факт крадіжки; таким чином, доказами, що нестача сталася саме з вини позивача є складений в двосторонньому порядку представниками сторін акт та постанова органу дізнання, слідства або вирок суду, однак, таких документів відповідачем надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови від договору  № 2005/11-04 від 24.11.2005 в односторонньому порядку на підставі ст. ст. 615, 907 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України відповідачем не доведено факт розкрадання товарно-матеріальних цінностей на складі ТОВ „ТехноНІКОЛЬ-Центр” з вини позивача.

Враховуючи, що укладений між сторонами договір № 2005/11-04 від 24.11.2005 є договором охорони, який розглядається як окремий вид договору про надання послуг (ст. 978 ЦК України), на відносини, що виникають на його підставі, поширюються правила глави 63 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін; порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Оскільки позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до відповідача про стягнення вартості наданих послуг з охорони за жовтень та листопад 2006 року, а також пені, передбаченої умовами договору, при вирішенні питання чи є заявлені позовні вимоги обґрунтованими, необхідно встановити, з якого часу зобов'язання сторін за договором охорони № 2005/11-04 від 24.11.2005 припинились.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.05.2007 було зобов'язано сторін надати: позивача – докази надсилання відповідачу рахунків № 59 від 30.10.2006, № 60 від 30.10.2006; акт здачі-прийняття об'єкта після припинення дії договору про охорону об'єкта; акти виконаних робіт за жовтень, листопад 2006 року (докази їх надсилання або вручення відповідачу); відповідача – акт здачі-прийняття об'єкта після припинення дії договору про охорону об'єкта; акти виконаних робіт за жовтень, листопад 2006 року.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали сторони надали: позивач – акт приймання-передачі від 30.10.2006, фіскальний чек № 3870 від 25.12.2006 та опис вкладення у цінний лист, які свідчать про надсилання відповідачу рахунків та актів виконаних робіт; відповідач – акт приймання-передачі від 03.11.2006.

Перевіривши подані сторонами документи та пояснення сторін, апеляційний господарський суд встановив, що 30.10.2006 сторонами був підписаний акт здачі-прийняття об'єкта та товарно-матеріальних цінностей, що дає підстави прийти до висновку про розірвання договору № 2005/11-04 від 24.11.2005 за домовленістю сторін 30.10.2006 (ст. 907 ЦК України). Крім того, в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги позивач надав усні пояснення, в яких не заперечував того, що договірні зобов'язання сторін припинились саме 30.10.2006, коли охоронюваний об'єкт був переданий (зданий) відповідачу по акту, в цей же день позивач залишив територію об'єкта, здану йому під охорону.

Оскільки позивач не заперечує, що акт здачі-прийняття об'єкта був підписаний сторонами 30.10.2006, натомість сам підтвердив документально даний факт, тому наданий відповідачем акт здачі-прийняття об'єкта від 03.11.2006, зміст якого тотожний змісту акту від 30.10.2006 (товарно-матеріальні цінності, зазначені в таблиці), не приймається апеляційним господарським судом до уваги.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оскільки зобов'язання сторін за договором припинились 30.10.2006, позивач надав докази надсилання відповідачу акту здачі-приймання виконаних робіт за жовтень 2006 та рахунку № 59 від 30.10.2006 на оплату послуг охорони за жовтень місяць, відповідач не заперечує проти надання послуг позивачем, мотивованої відмови щодо акту здачі-приймання виконаних робіт за жовтень 2006 та виставлено рахунку на оплату ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду апеляційної скарги не надав, то послуги з охорони за жовтень 2006 року були надані позивачем відповідачу, а тому відповідач повинен оплатити їх вартість, яка відповідно до умов договору становить 10 881,00 грн.

Разом з тим, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг за листопад 2006 року, оскільки зобов'язання сторін за договором припинились 30.10.2006, надання послуг  з охорони за цей період відповідач заперечує, позивач матеріалами справи не доводить протилежного.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача на його користь пені за період з 06.11.2006 по 20.11.2006 в розмірі 76,01 грн. за несвоєчасну оплату охоронних послуг, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до п. 4.1 договору замовник перераховує на поточний рахунок виконавця суму, зазначену в рахунку-фактурі, оскільки акт виконаних робіт за жовтень 2006 року сторонами підписаний не був, а рахунок на сплату послуг з охорони за жовтень 2006 року був надісланий відповідачу 25.12.2006, підстав для стягнення з відповідача пені за вказаний період немає.

Посилання відповідача на неналежне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, внаслідок чого відповідач вважає, що він  втратив товарно-матеріальні цінності в особливо великих розмірах на суму 773 681,52 грн., не може бути прийняте до уваги апеляційним господарським судом, тому як вже встановлено вище відповідачем не доведено, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, порушення позивачем договірних зобов'язань.  Крім того, відповідач в разі  порушення його прав та охоронюваних законом інтересів не позбавлений права на звернення з відповідним позовом до позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2007 у справі №14/644 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехноНІКОЛЬ-Центр” (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, р/р 26004307119 в АКБ „Форум”, МФО 322948, ідентифікаційний код 32046030) на користь Приватного підприємства „Скат-М” (02156, м. Київ, вул. Мілютенка, 11-А, кв. 67; р/р 2600400470096 в АКБ „Правекс-Банк”, МФО 321983, ідентифікаційний код 31749064) 10 881,00 грн. основного боргу, 108,72 грн. державного мита та 59,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті частини позову відмовити.”

2. Стягнути з Приватного підприємства „Скат-М” (02156, м. Київ, вул. Мілютенка, 11-А, кв. 67; р/р 2600400470096 в АКБ „Правекс-Банк”, МФО 321983, ідентифікаційний код 31749064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехноНІКОЛЬ-Центр” (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, р/р 26004307119 в АКБ „Форум”, МФО 322948, ідентифікаційний код 32046030) 54 грн. 44 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 14/644 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 11.06.07 (відправлено)