Постанова

від 27.02.2018 по справі 922/3655/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р. Справа № 922/3655/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.;

за участі секретаря судового засідання Марченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс 2000» (вх.№42Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2017 у справі №922/3655/17 (суддя Жельне С.Ч., дата складання повного тексту - 11.12.2017),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс 2000» , м.Дніпро,

до Харківської міської ради, м.Харків,

про внесення змін до договору оренди землі, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс 2000" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, посилаючись на ст.13, частину 2 ст.30 Закону України «Про оренду землі» , ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України, просив суд прийняти рішення, яким внести зміни до договору оренди землі №6347/05 від 17.03.2005 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, зазначеній у позовній заяві.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2017 у справі №922/3655/17 у позові відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів істотного порушення умов договору Харківської міською радою і наявності усіх умов, передбачених частиною 2 ст.652 Цивільного кодексу України, для внесення змін до договору оренди землі. Окрім цього, новим власником частини нежитлової будівлі ОСОБА_1 не здійснено дій щодо відшкодування частки сплаченої орендної плати, вказані обставини не обумовлені у договорі про перехід права власності на частину нерухомого майна.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження; рішення господарського суду від 05.12.2017 у справі №922/3655/17 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Офіс 2000» повністю; стягнути з відповідача суми сплаченого судового збору.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, судом не було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано всі обставини справи, висновки суду, зазначені у рішенні, не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що право користування земельною ділянкою зазнало змін у зв'язку з переходом права власності на частину нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці: іншою особою - ОСОБА_1 набуто частину прав на земельну ділянку та таку ж частину прав втрачено ТОВ Офіс 2000 . Договір оренди, укладений між ТОВ Офіс 2000 та Харківською міською радою, підлягає зміні на підставі імперативних норм частин 2,4 ст.120 Земельного кодексу України, частини 1 ст.377 Цивільного кодексу України, що зумовило втрату частини прав на земельну ділянку та, відповідно, втрату частини обов'язків щодо сплати орендної плати за користування нею. Як стверджує позивач, представниками сторін не заперечувалось, що позивач неодноразово направляв ОСОБА_1 та Харківській міській раді пропозиції щодо внесення змін до договору оренди. До апеляційної скарги апелянт надав докази направлення таких пропозицій, обґрунтовуючи не подання цих доказів до суду першої інстанції тим, що у суду першої інстанції відповідач не заперечував, що був повідомлений про пропозицію ТОВ Офіс 2000 укласти тристоронню додаткову угоду, однак дана пропозиція не була схвалена. Апелянт зазначає, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення частина нерухомого майна, що належала ОСОБА_1, була подарована іншій особі ОСОБА_2, зміна власника частини будівлі є істотною зміною обставин, якій судом першої інстанції не надано належної правової оцінки та не враховано при прийнятті оскаржуваного рішення. Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам Податкового кодексу України та помилково не застосовано висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 11.10.2015 у справі №6-2цс15 та у постанові від 12.09.2017 у справі №21-3078а16. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не встановив наявності порушеного права позивача та відсутність охоронюваних законом інтересів, незважаючи на доведеність фактичної невідповідності обсягу прав та обов'язків позивача за законом та договором оренди земельної ділянки, не врахував необхідності внесення змін для ефективного захисту порушеного права позивача у майбутньому.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс 2000» (вх.№42Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2017 у справі №922/3655/17. Встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим сторонам. Призначено розгляд апеляційної скарги на 13.02.2018 о 10:40 год. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи. Попереджено сторони, що відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, у редакції закону від 03.12.2017, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 58 ГПК України). Відповідно до пункту 11 частини 16-1 Перехідних положень до Конституції України, представництво сторін у судах апеляційної інстанцій виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.

У судовому засіданні 13.02.2018 оголошено перерву до 27.02.2018 до 15:15 год.

Позивач у судовому засіданні 27.02.2018 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

17.03.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс 2000» (орендар) та Харківською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки (договір оренди), зареєстрований Харківською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) від 17.03.2005 за №6347/05.

Відповідно пункту 1 договору орендодавець на підставі рішення XVII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 19.11.2003 №232/03 "Про поновлення права оренди земельних ділянок" надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться: м.Харків, вул.Новопрудна,4.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0858 під забудовою 0,0648 га, інших угідь 0,0210 га (пункт 2 договору).

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна нежитлова будівля літ. А-2 , яка належить орендарю на праві колективної власності на нерухоме майно, а також інші об'єкти інфраструктури (пункт 3 договору).

Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (пункт 16 договору).

Відповідно до плану земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки №6310136300:10:010:0005 (а.с.22).

Пунктом 8 договору сторони передбачили строк дії договору з 23.11.2002 до 23.11.2027.

Відповідно до умов договору оренди землі від 17.03.2005 позивачу була передана в оренду земельна ділянка з кадастровим №6310136300:10:010:0005, загальною площею 0,0858 га, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Новопрудна,4.

Пунктом 36 договору сторони узгодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Матеріали справи містять заяву від 15.08.2007 про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ Офіс 2000 (а.с.32), на підставі якої 27.08.2007 між ТОВ Офіс 2000 та фізичною особою - ОСОБА_1 укладено договір про заміну виплати належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ "Офіс 2000" на передання майна у натурі, у тому числі: - нежитлові приміщення першого поверху №20а, 21, 22б у літ. "А-2", загальною площею 45,7 кв.м, місцезнаходження: м.Харків, вул.Новопрудна, буд.4. - нежитлові приміщення другого поверху №22, 22а, 23, 24, 27-29, 31,33-38 у літ."А-2",загальною площею 655 кв.м, місцезнаходження: м.Харків, вул.Новопрудна, буд.4.

Відповідно до пункту 10 вказаного договору право власності на нежитлові приміщення першого поверху №20а, 21, 22б у літ."А-2", загальною площею 45,7 кв.м, місцезнаходження: м.Харків, вул.Новопрудна, буд.4, - нежитлові приміщення другого поверху №22, 22а, 23, 24, 27-29, 31, 33-38 у літ."А-2", загальною площею 655 кв.м, місцезнаходження: м.Харків, вул.Новопрудна, буд.4, виникає у ОСОБА_1 з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору.

Даний договір посвідчений 27.08.2007 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за №6515 (а.с.34).

Отже, за договором від 27.08.2007 ТОВ Офіс 2000 належить частина нежитлової будівлі площею 489,8 кв.м, що становить 41,14% від загальної площі будівлі, фізичній особі ОСОБА_1 належить частина, площею 700,7 кв.м, що становить 58,86% нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці, що перебуває в оренді у ТОВ Офіс 2000 .

У зв'язку із тим, що спірна нежитлова будівля, розташована на земельній ділянці є об'єктом нерухомого майна, що знаходиться у спільній власності кількох співвласників, позивач 20.07.2017 направив Харківській міській раді лист-пропозицію за вих.№12/0 разом із проектом додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у двох екземплярах (а.с.36 -а.с.39), що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.40). Проте відповіді від відповідача на вказаний лист позивач не отримав, що стало підставою для звернення до господарського суду з цим позовом.

Згідно зі ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.2, 6 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною 1 ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 набув право орендного користування спірної земельної ділянки з 27.08.2007 - дати реєстрації у реєстрі за №6515 договору, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (а.с.34).

Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно з частиною 2 ст.120 Земельного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди (пункт 4 ст.120 Земельного кодексу України).

Таким чином, у разі набуття права власності на частину нежитлової будівлі, що знаходиться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою у тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача.

У процесі судового розгляду справи встановлено, що спірна земельна ділянка є об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Пунктом 7 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно зі ст.144 Конституції України Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 ст.26, пунктом 2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду чи припинення такого права вирішується на пленарному засіданні сесії ради шляхом прийняття рішення.

Отже, Харківська міська рада як власник земельної ділянки вирішує питання про надання земельної ділянки у користування та визначає умови такого користування. Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Водночас, зобов'язання цього органу у судовому порядку укласти такий договір за відсутності зазначеного рішення є неможливим, крім випадку, передбаченого ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України.

При цьому, норми ст.120 Земельного кодексу України є спеціальними по відношенню до норм ст.ст.116, 123, 124 Земельного кодексу України, які встановлюють загальний порядок набуття права оренди земельної ділянки, у контексті набуття прав на земельні ділянки державної або комунальної власності, оскільки норми ст.120 Земельного кодексу України регулюють вужче коло суспільних відносин - відносин щодо набуття прав на земельну ділянку лише у випадку набуття права власності на нерухомість, яка знаходиться на такій ділянці.

Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Норми ст.120 Земельного кодексу України передбачають можливість переходу права власності на земельну ділянку у разі придбання у власність будівлі чи споруди. Тобто, згідно з частинами 1, 2, 4 ст.120 Земельного кодексу України до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону , незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою , на якій розміщені відповідні об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.06.2011 у справі №3-53гс11 та від 19.06.2012 у справі №3-30гс12.

Згідно з частиною 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що у зв'язку з набуттям права власності на частину нежитлової будівлі за договором з 27.08.2007 фізичній особі ОСОБА_1 належала частина, площею 700,7 кв.м, що становить 58,86% нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, і з цього моменту до нього у силу частин 2, 4 ст.120 Земельного кодексу України та частини 1 ст.377 Цивільного кодексу України перейшло право на користування земельною ділянкою на умовах оренди вказаної земельної ділянки в обсязі, пропорційно частці у праві власності на нежитлове приміщення.

Частиною 5 статті 88 Земельного кодексу України встановлено, що учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільною земельною ділянкою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню земельної ділянки.

Судом першої інстанції з'ясовано, що Харківська міська рада не розглядала питання про передачу частини спірної земельної ділянки в оренду новому покупцю, посилаючись на відсутність спільної заяви з цього приводу від ТОВ Офіс 2000 та ОСОБА_1, а також те, що новий покупець об'єкту нерухомості не звертався до органів місцевого самоврядування із заявою про надання земельної ділянки під придбаною ним частиною будівлі, і позивач не звертався із відповідною заявою про виготовлення нової землевпорядної документації на земельну ділянку та внесенням відповідних змін до існуючого договору оренди.

Оформлення права оренди на земельну ділянку може відбуватися без прийняття рішення Харківською міською радою про надання земельної ділянки ОСОБА_1 або іншій особі - власнику приміщення, загальною площею 700,7 кв.м, в оренду, оскільки спірна земельна ділянка вже була надана у користування ТОВ "Офіс-2000", а з урахуванням набуття ОСОБА_1 права власності на частину нежитлової будівлі, а також частки у праві спільної часткової власності на частину нежитлової будівлі в силу закону відбувається перехід частини вже існуючого права оренди від ТОВ "Офіс-2000" до ОСОБА_1 або іншого співвласника.

Оскільки виділення окремої земельної ділянки площею пропорційною частці ОСОБА_1 у праві оренди на земельну ділянку є неможливим з урахуванням розташування належного ТОВ Офіс-2000 нерухомого майна як на першому, так і на другом поверхах нежитлової будівлі, та на умовах спільного користування, вимога позивача про визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди на умовах позивача є обґрунтованою.

Згідно зі ст.651, 652 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частин 2, 4 ст.120 Земельного кодексу України відбувається лише зміна орендаря земельної ділянки у випадку набуття третьою особою частки у праві власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на відповідній земельній ділянці, а інші умови договору оренди земельної ділянки залишаються без змін.

Предметом позову у справі є не визнання укладеним договору оренди земельної ділянки у новій редакції, а визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди земельної редакції у запропонованій позивачем редакції у зв'язку з вибуттям частини приміщень з власності та набуття цієї частини іншою особою.

Відповідно до частини 2 ст.30 Закону України "Про оренду землі" у договір оренди землі можуть бути внесені зміни за рішенням суду. Такі зміни набувають чинності з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили згідно частиною 3 ст.653 Цивільного кодексу України.

Отже, після відчуження частини об'єкта нерухомості та його реєстрації у встановленому законодавством порядку за іншими особами, позивач не повинен сплачувати орендну плату за частину земельної ділянки, користувачем якої не є.

Розрахунок суми орендної плати здійснено позивачем пропорційно частки у праві оренди земельної ділянки - 41,14%, виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати за земельну ділянку, встановлених судовим рішенням у справі №922/2746/16 від 24.10.2016, яке набрало законної сили, зокрема, згідно з розрахунком №362/14 від 30.10.2013 на рік розмір орендної плати становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки - 1955965,00 грн, і складає 109534,04 грн, або 9127,84 грн у місяць.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги, а висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції позивача помилковими.

Щодо заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності колегія суддів виходить з такого.

05.12.2017 відповідач звернувся до суду з заявою про застосування наслідків спливу позовної даності з урахуванням доводів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

В обґрунтування даної заяви посилається на те, що позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а також випливає із загального правила, встановленого ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись з заявою про застосування наслідків спливу позовної давності до господарського суду, відповідач посилається на норми Цивільного процесуального кодексу України та констатує факт переходу права власності на спірний об'єкт у 2007 році.

Господарський суд Харківської області в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про відхилення заяви відповідача про застосування строку позовної давності у зв'язку з тим, що встановив відсутність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У ст.257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4, 5 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач, вважаючи своє право порушеним, 20.07.2017 звернувся до Харківської міської ради з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі №6347/05 від 17.03.2005 та взнати припиненою в силу закону оренду в частині площі, пропорційної частці у праві власності іншої особи на об'єкт нерухомості, розташованої на земельній ділянці.

Однак дана пропозиція у встановлений чинним законодавством строк не розглянута, позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, перебіг позовної давності почався з 20.07.2017, коли позивач звернувся з зазначеною пропозицією до відповідача, а тому строк позовної давності за заявленими вимогами не сплив.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять заперечення позивача проти (усного) клопотання відповідача про залучення у якості третьої особи співвласника будівлі, що належить позивачу. За інформацією позивача таким співвласником є ОСОБА_2 Позивач вважає, що вирішення даного спору не призведе до зміни прав та/або обов'язків щодо позивача або відповідача у ОСОБА_2, оскільки це вже відбулося в момент отримання нею 27.09.2017 у власність частини нерухомого майна. Участь ОСОБА_2 у даній справі у якості співорендаря можлива у випадку подання нею позовної заяви до позивача або відповідача про залучення її до розгляду справи як сторони договору оренди земельної ділянки. Крім того, залучення до справи третьої особи як сторони договору (якими є позивач та відповідач) можливе лише у якості особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та здійснюється шляхом подання позову такою особою до однієї із сторін даної судової справи. Також, позивач зазначає, що співвласники будівлі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, не виявили наміру належним чином виконати свої обов'язки як набувачі прав на земельну ділянку, а тому залучення їх до розгляду даної справи призведе до порушення прав позивач на ефективний судовий захист та розгляд судом справи упродовж розумного строку.

Отже, колегія суддів погоджується з такими доводами позивача та зазначає, що даний спір, предметом якого є визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції, в якій сторонами є позивач та відповідач. Даній договір не впливає на права та обов'язки осіб, які не є стороною цього договору.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.277 Господарського процесуального кодекс України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2017 у справі №922/3655/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс 2000» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2017 у справі №922/3655/17 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про внесення зміни до договору оренди землі №6347/05 від 17.03.2005 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до Договору оренди землі, зареєстрованого 17 березня 2005 року за

№ 6347/05

у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах

місто Харків

Харківська міська рада Харківської області у особі міського голови ОСОБА_4 - далі у тексті - "Орендодавець", з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс 2000" (ідентифікаційний код 30591740) - далі у тексті - "Орендар", надалі разом іменовані - "Сторони", враховуючи те:

(іі) що Орендодавець на підставі рішення XVII сесії Харківської міської ради

XXIV скликання від 19.11.2003 року № 232/03 Про поновлення права оренди земельних ділянок за Договором оренди землі від 17.03.2005 р., та у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах за №6347/05 (далі у тексті також - "Договір оренди землі від 17.03.2005 р.") передав, а Орендар прийняв в оренду на 25 років земельну ділянку кадастровий номер 310136300:10:010:0005, несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться: м. Харків, вул. Новопрудна, 4, а також те,

(іі) що 27.08.2007 р. право власності на частину будівлі, яка розташована на вищевказаній земельній ділянці перейшло до третьої особи, уклали цей договір про внесення змін до Договору оренди землі від 17.03.2005 р. про наступне:

III. Керуючись ч.ч. 2, 4 ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України Сторони домовились внести зміни до Договору оренди землі від 17.03.2005 р. шляхом викладення пунктів 1, 3 та 9 Договору оренди землі від 17.03.2005 р. у наступній редакції:

1. Орендодавець на підставі рішення XVII сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 19.11.2003 року № 232/03 Про поновлення права оренди земельних ділянок надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс 2000" - далі у тексті "Орендар" приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Новопрудна, 4.

Частка Орендаря у праві оренди земельної ділянки складає 41,14 (сорок один цілий чотирнадцять сотих відсотка) %.

3. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. А-2 , часткою якої володіє Орендар на підставі приватної власності, а також інші об'єкти інфраструктури .

9. Орендна плата за земельну ділянку сплачується Орендарем пропорційно частці у праві оренди земельної ділянки щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м.Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №362/14 від 30.10.2013 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 109534,04 грн. (сто дев'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 04 копійки), або в місяць 9127,84 (дев'ять тисяч сто двадцять сім гривень 84 копійки)".

IV.Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі,

зареєстрованого 17 березня 2005 року за №6347/05 у Харківській регіональній філії

Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному

комітеті України по земельних ресурсах і складена та підписана в трьох примірниках, один з яких залишається у органі, що провів їх державну реєстрацію, та по одному видається сторонам по договору.

ОРЕНДОДАВЕЦЬОРЕНДАР Харківська міська рада Харківської області м.Харків, м-н Конституції, 7 код 04059243Товариство з обмеженою відповідальністю "ОФІС 2000" 49098, м. Дніпро, вул.М.Малиновського,2 код 30591740 В особі міського голови

---

Г.А.Кернес /підпис/ В особі директора

---

О.А.Гєллєр /підпис/

Стягнути з Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, 61003, м.Харків, пл.Конституції, 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс 2000 (код ЄДРПОУ 30591740, 49098, м.Дніпро, вул..Маршала Малиновського, буд.2) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1600,00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2400,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05.03.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя О.О.Крестьянінов

Суддя В.О.Фоміна