Постанова

від 26.02.2018 по справі 820/4707/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4707/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.

представник позивача - Межерецький А.О.

представник відповідача - Лютяниський М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017, суддя Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 05.12.17 по справі № 820/4707/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований "проектно-будівельний монтажний поїзд - 753"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування наказу № 5263 від 28.09.2017 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований "проектно-будівельний монтажний поїзд - 753", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області в якому просив суд: скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області № 5263 від 28.09.2017 року Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Спеціалізований Проектно-будівельний монтажний поїзд -753 .

В обґрунтування позову зазначив, що одержані від контролюючого органу запити про надання інформації та пояснень є безпідставними, вимоги запитів виконанню не підлягали, а відтак і прийнятий через невиконання цих запитів наказ є протиправним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований "проектно-будівельний монтажний поїзд - 753" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 3 ст. 159 КАС України, п. 73.3 ст. 73, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 75 ПК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 28.09.2017 р. відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, прийняв наказ №5263 Про ведення документальної позапланової перевірки ТОВ Спеціалізований Проектно-будівельний монтажний поїзд - 753 (податковий номер 36000108) /т. 1 а.с. 8-9/.

Юридичною підставою для прийняття цього рішення суб'єкт владних повноважень обрав положення п.п. 20.1.4 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1 ст. 61, п.п. 62.1.3 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугували судження суб'єкта про ненадання платником податків пояснень та документів на запити контролюючого органу від 31.01.2017 р. №550/10/20-40-14-08-18, від 20.02.2017 р. №1296/10/20-40-14-11-18, від 26.07.2017 р. №11271/10/20-40-14-11-18, від 03.08.2017 р. №12051/10/20-40-14-11-18.

Не погоджуючись із зазначеним наказом, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що судовим розглядом встановлено факт порушення прав та інтересів платника податків у публічно-правових відносинах у сфері податкової справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини з приводу повноважень контролюючих органів на витребування інформації від платників податків до початку проведення заходів податкового контролю у формі перевірки чи зустрічної звірки з 01.01.2011 р. унормовані приписами Податкового кодексу України, зокрема, п. 20.1.2 ст. 20, п. 73.3 ст. 73, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Згаданим повноваженням кореспондує закріплений п. 16.1.5 ст. 16 та п. 16.1.7 ст. 16 Податкового кодексу України обов'язок платника податків з надання не лише первинних документів, а також і інших документів, перелік яких законом не обмежений.

Повноваження контролюючого органу на одержання інформації (як у формі пояснень, так і у формі документів) не є абсолютним, адже чітко і безумовно обмежено п. 16.1.5 ст. 16, ст. 73, п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України вимогою про конкретний перелік документів та конкретизацію підстави надання.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2017 р. контролюючий орган склав запит за вих. №550/10/20-40-14-08-18 по відносинам платника з ТОВ Укрспецкабель (ідентифікаційний код - 31643244) за липень-серпень 2016 року, а також по відносинам платника з НВФ Промкомплект (ідентифікаційний код - 30289982) за листопад 2016 року /т.1, а.с. 31-32/.

Даний запит вмотивовано посиланням на п.п. 16.1.5 ст. 16, п.п.16.1.7 ст.16, п.п. 20.1.2 ст. 20, п. 1 абз. 3 п.п. 73.3 ст. 73, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Проте, судом виявлено, що текст запиту не містить викладення підстав для надання документів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що сумнів контролюючого органу у дотримання платником податкової дисципліни не підтверджений змістом запиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що законом не обмежено джерел, інформація з яких може зумовити виникнення у контролюючого органу сумніву у дотриманні платником податкової дисципліни, але з приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України випливає, що і такі джерела, і така інформація повинні мати легальний характер походження, тобто створені особою у межах компетенції та з дотриманням запроваджених законом процедур.

Відповідачем до справи було подано офіційний письмовий документ у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо НВФ Промкомплект (ідентифікаційний код - 30289982) за звітний період декларування ПДВ - листопад 2016 року від 29.12.2016 р. /т.1, а.с. 56-67/.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що по-перше, норми Податкового кодексу України не містять правових підстав для складання контролюючими органами таких документів. По-друге, зміст цього письмового документу не давав обґрунтованих сумнівів для припущення про скоєння платником податкового правопорушення, позаяк Результати опрацювання складені виключно по взаємовідносинам з ТОВ ВантажТраснПівдень (ідентифікаційний код - 40625388), охоплюють лише період діяльності контрагента за листопад 2016 р. (що не виключає можливості придбання контрагентом товару у попередні звітні податкові періоди), не враховують предмету вчинених між платниками правочинів (обіг товарів, що не потребує задіяння в господарських операціях кваліфікованого персоналу, спеціальних технічних ресурсів тощо).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень у ході розгляду справи не довів наявності обґрунтованих та достатніх сумнівів у вчиненні платником податків податкового правопорушення у розумінні ст. 109 Податкового кодексу України за даним епізодом.

Також, 20.02.2017 р. контролюючий орган склав запит за вих. №1296/10/20-40-14-08-18 по взаємовідносинам з ТОВ Ваго-Рев (ідентифікаційний код 36623607) за період березень-квітень 2016 року /т.1, а.с. 33-34/.

Даний запит вмотивовано посиланням на п.п. 16.1.5 ст. 16, 16.1.7 ст. 16, п.п. 20.1.2 пю 20.1 ст. 20, п. 1 абз. 3 п.п. 73.3 ст. 73, п.п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Зі змісту тексту запиту вбачається, що він не містить викладення підстав для надання документів.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував посилання податкового органу на те, що такою підставою є Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ Ваго-Рев (ідентифікаційний код - 36623607) за звітний період декларування ПДВ - березень 2016 р., квітень 2016 р. від 03.11.2016 р., оскільки поданий відповідачем на вимогу суду документ у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ Ваго-Рев (ідентифікаційний код - 36623607) за звітний період декларування ПДВ - березень 2016 р., квітень 2016 р. від 03.11.2016 р. не може сприйматися судом як законна підстава для сумніву у недотриманні платником податкової дисципліни. При цьому, колегія суддів зазначає, що можливість існування такого документу нормами Податкового кодексу України взагалі не передбачена, документ складений по взаємовідносинам з іншими платниками, а не з позивачем, документ охоплює лише період діяльності ТОВ Ваго-Рев за березень-квітень 2016р. (що не виключає можливості придбання контрагентом товару у попередні звітні податкові періоди), документ не враховує предмету вчинених між платниками правочинів (обіг товарів, що не потребує задіяння в господарських операціях кваліфікованого персоналу, спеціальних технічних ресурсів тощо) /т.1, а.с. 38-54/.

Суд окремо звертає увагу, що цей документ був складений працівниками ГУ ДФС у Харківській області з чітко визначеною і незмінною ціллю, зафіксованою у п. 1.2 Результатів опрацювання, а саме: для послідуючого проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Ваго-Рев" /т.1, а.с. 38/.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень у ході розгляду справи не довів наявності обґрунтованих та достатніх сумнівів у вчиненні платником податків податкового правопорушення у розумінні ст. 109 Податкового кодексу України за даним епізодом.

Крім того, 26.07.2017 р. контролюючий орган склав запит за вих. №11271/10/20-40-14-11-18 по взаємовідносинам платника з ТОВ Елфаст (ідентифікаційний код 40541434) за період березень 2017 року.

Даний запит вмотивовано посиланням на п.п. 16.1.5 ст. 16, 16.1.7 ст. 16, п.п. 20.1.2 ст. 20, п. 1 абз. 3 п.п. 73.3 ст. 73, п.п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України /т.1, а.с. 36-37/.

Проте судом виявлено, що текст запиту не містить викладення підстав для надання документів.

На підтвердження доводу про існування підстав для формування запиту відповідач на вимогу суду подав Узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ Елфаст (ідентифікаційний код - 40541434) за звітний період декларування ПДВ березень - травень 2017 р. від 26.06.2017 р. /т.1, а.с. 68-81/.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правомірно вказав на те, що нормами Податкового кодексу України не передбачено складання такого письмового документа, а відтак, слід вважати, що цей документ складений без дотримання вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Згаданий документ не містить вичерпних висновків контролюючих органів стосовно діяльності контрагента позивача за звітні податкові періоди, що передували тим, в яких мали місце зносини між ТОВ Спеціалізований Проектно-будівельний монтажний поїзд - 753 та ТОВ Елфаст . Указаний документ не враховує предмету вчинених між платниками правочинів (обіг товарів, що не потребує задіяння в господарських операціях кваліфікованого персоналу, спеціальних технічних ресурсів тощо) /т.1, а.с. 68-81/.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень у ході розгляду справи не довів наявності обґрунтованих та достатніх сумнівів у вчиненні платником податків податкового правопорушення у розумінні ст. 109 Податкового кодексу України за даним епізодом.

Також, 03.08.2017 р. контролюючий орган склав запит за вих. №12051/10/20-40-14-11-18 по взаємовідносинам платника з ТОВ Опер Агро Хаус (ідентифікаційний код 40605864) за червень 2017 р. та по взаємовідносинам платника з ТОВ Компанія Хвиля за червень 2017 р. /т.1, а.с. 35, 35 зворот/.

Даний запит вмотивовано посиланням на п.п. 16.1.5 ст. 16, 16.1.7 ст. 16, п.п. 20.1.2 ст. 20, п. 1 абз. 3 п.п. 73.3 ст. 73, п.п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Проте, зі змісту тексту запиту вбачається, що він не містить викладення підстав для надання документів.

На вимогу суду відповідачем подано документ, який зумовив складання означеного запиту, а саме: Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ Опер Агро Хаус (ідентифікаційний код - 40605864) за звітний період декларування ПДВ - 01.04.2017 р.-25.07.2017 р. /т.1, а.с. 82-92/.

На вимогу суду відповідачем також подано і Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ Компанія Хвиля (ідентифікаційний код - 37844446) за звітний період декларування ПДВ - 01.04.2017 р.-25.07.2017 р. /т.1, а.с. 93-103/.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання правомірним припущення контролюючого органу про вчинення платником правопорушення виключно з посиланням на ці документи, позаяк нормами Податкового кодексу України контролюючим органам не надано повноважень на складання таких офіційних письмових документів, нормами Податкового кодексу України не визначено також і способу реалізації контролюючими органами функції контролю шляхом складання таких документів.

Зміст цих документів не містить відомостей, котрі б з достатньою вірогідністю доводили нереальність господарських операцій з обігу товарів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень у ході розгляду справи не довів наявності обґрунтованих та достатніх сумнівів у вчиненні платником податків податкового правопорушення у розумінні ст. 109 Податкового кодексу України за даним епізодом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абз. 3 п. 81.1 ст. 81 згаданого кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Зі змісту спірного наказу вбачається, що він містить посилання виключно на п. 20.1.4 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1 ст. 61, п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 ст. 62, п.п. 75.1.2 ст. 75, п.п. 78.1.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, але, як і запити від 31.01.2017 р. за вих. №550/10/20-40-14-08-18, від 20.02.2017 р. за вих. №1296/10/20-40-14-08-18, від 26.07.2017 р. за вих. №11271/10/20-40-14-11-18, від 03.08.2017 р. за вих. №12051/10/20-40-14-11-18, не містить викладення підстав в частині виявлених у встановлений законом спосіб та підтверджених фактів вчинення платником податкових правопорушень.

Судова колегія вважає, що саме лише нормативне обґрунтування рішення контролюючого органу без достатньої конкретизації приводів для реалізації управлінської функції контролю, не задовольняє правилу юридичної визначеності як невід'ємної складової запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

До того ж, викладені в отриманих Головним управлінням документах у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації чи Узагальненої податкової інформації відомості, мають стосунок виключно до діяльності контрагентів платника податків.

У той же час, у силу приписів п.п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України підставою для прийняття контролюючим органом рішення з приводу призначення перевірки є отримання інформації про порушення закону саме платником, а не будь-якими іншими особами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, належних та допустимих доказів одержання інформації про допущені платником податкові правопорушення ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, не подав.

Відтак, спірний наказ не може бути визнаний таким, що узгоджується з положеннями п.п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, а також те, що судовим розглядом встановлено факт порушення прав та інтересів платника податків у публічно-правових відносинах у сфері податкової справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року по справі № 820/4707/17 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі № 820/4707/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.О. Бондар Повний текст постанови складено 05.03.2018.