Рішення

від 16.02.2018 по справі 183/5127/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5127/17

№ 2/183/722/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про:

- визначення ОСОБА_1 додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року,

встановив:

позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 червня 2002 року батькові позивача - ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації за № 153 від 05 березня 2002 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,160 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Знаменівської сільської ради, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що видано Державний акт на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 22373. 17 травня 2004 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений ОСОБА_4, секретарем Виконавчого комітету Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 121, яким із належного йому майна земельну ділянку площею 3,160 га для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, розташовану на території Знаменівської сільської ради, державний акт серія НОМЕР_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 22373 від 13 червня 2002 року, майновий пай в розмірі 14021 грн., свідоцтво серія НОМЕР_3 від 19 серпня 2003 року заповів ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_3 помер. Після смерті останнього відкрилась спадщина у вигляді вищевказаної земельної ділянки. Але в установлений законом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки після поховання батька пережив нервовий струс, внаслідок чого стався гіпертонічний криз, розвилася гіпертонічна хвороба, внаслідок якої позивач кілька місяців лікувався. Через хворобу позивач не міг вчасно звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька. 06 жовтня 2017 року звернувшись до Новомосковської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки з наданих документів не вбачається факт прийняття спадщини.

В судовому засіданні 10 листопада 2017 року задоволено клопотання позивача, витребувано спадкову справу після смерті ОСОБА_3 Докази отримані судом 04 грудня 2017 року.

09 січня 2018 року залучено до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_2

Позивач до суду не з`явився, надавши заяву, в якій підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Представник відповідача надав заяву, відповідно до якої просив розглянути справу у відсутність представника. Проти позову не заперечив, відзив не надавав.

Представником третьої особи-1 надано суду заяву, згідно з якою останній просив розглядати позов у його відсутність. Не заперечив проти задоволення позову.

Третя особа-2 до суду не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності, пояснення на позов у встановлений судом строк не подавала.

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13 червня 2002 року ОСОБА_3, батькові позивача /а.с.9/, на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації за № 153 від 05 березня 2002 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,160 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Знаменівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що видано Державний акт на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 22373 /а.с.10/.

17 травня 2004 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 121, яким із належного йому майна земельну ділянку площею 3,160 га для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, розташовану на території Знаменівської сільської ради, державний акт серія НОМЕР_2, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 22373 від 13 червня 2002 року, майновий пай в розмірі 14021 грн., свідоцтво серія НОМЕР_3 від 19 серпня 2003 року заповів ОСОБА_1 /а.с.8/.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_3 помер /а.с.11/.

06 жовтня 2017 року позивач звернувся з заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 /а.с.29/.

Листом нотаріуса від 06 жовтня 2017 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки із представлених документів не вбачається факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3. Нотаріусом вказано, що в шестимісячний термін після смерті спадкодавця позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановленому законом порядку, на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем постійно не проживав, тому з питання визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини необхідно звернутися до суду /а.с.12/.

Крім того, з наявної в матеріалах спадкової справи довідки Виконавчого комітету Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області № 2639 від 05 жовтня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 з 2007 по ІНФОРМАЦІЯ_6 року. Разом з ним постійно проживала співмешканка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.33/.

Також, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 хворів на гіпертонічну хворобу ІІ ступеня, у період з 20 березня 2017 року по 04 квітня 2017 року знаходився на амбулаторному лікуванні, з 10 квітня 2017 року по 24 квітня 2017 року, з 25 серпня 2017 року по 04 вересня 2017 року перебував на денному стаціонарі КЗ ЦПМСД № 3 ДМР /а.с.21/.

Розглядаючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Доказів на підтвердження того, що позивач на день відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

За диспозицією вказаної норми закону у разі встановлення поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини, суд визначає додатковий строк спадкоємцю, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд повинен дослідити поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Так, матеріали справи підтверджують поважність причин пропуску позивачем строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини - хворобу позивача та перебування останнього в умовах медичного закладу на лікуванні в період часу з 10 квітня 2017 року по 24 квітня 2017 року, з 25 серпня 2017 року по 04 вересня 2017 року. Вказана підстава на думку суду перешкоджала позивачу звернутися до нотаріальної контори - органу, якому надано право на вчинення нотаріальних дій із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, припадає на 6-ти місячний строк від дня відкриття спадщини, пов'язана з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини. При цьому позивач належними, допустимими доказами підтвердив обставини, на які він послався в позовній заяві щодо наявності поважних причин пропуску строку, а тому суд приходить до висновку, що неможливістю вчинення дій щодо прийняття спадщини обмежуються спадкові права позивача. Внаслідок викладеного суд вважає, що позивачем пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин і є підстави для застосування ч.3 ст. 1272 ЦК України до спірних правовідносин із задоволенням позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини терміном два місяці з дня набрання чинності рішенням суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

позовну заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3; зареєстрованого: АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_1) до Знаменівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Знаменівка, вул. Центральна, 182; ЄДРПОУ 04340419), третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора (місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, пл. Героїв, 1; ЄДРПОУ 05466105), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаюча: АДРЕСА_1) - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року, терміном 2 (два) місяці з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов