Постанова

від 02.03.2018 по справі 910/8297/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 року

м. Київ

справа № 910/8297/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України)

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Грехова О.А.)

від 17.07.2017,

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Тарасенко К.В., судді - Майданевич А.Г., Тищенко О.В.)

від 03.10.2017,

за позовом військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України),

до публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський",

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Гранум Ресурс"

про стягнення суми забезпечення виконання договору про закупівлю, інфляційних втрат та 3% річних, в сумі 22 146,60 грн

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року військова частина А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Банк Михайлівський" про стягнення заборгованості у розмірі 25 877,73 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно гарантійного листа № 24-05-3208 від 30.10.2014, яким забезпечено виконання ТОВ "Гранум Ресурс" договору про закупівлю товарів за державні кошти № 261/14 від 03.11.2014.

Позивач зазначав, ТОВ "Гранум Ресурс" не виконало взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 261/14 від 03.11.2014, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок щодо виплати позивачеві гарантії у розмірі 13 851,66 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про добровільну сплату гарантійного забезпечення, які залишені без задоволення.

Вважаючи свої права порушеними, військова частина А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) звернулась до суду з позовом про стягнення із ПАТ "Банк Михайлівський" 22 146,60 грн, з яких 13 851,66 грн гарантійного забезпечення, 7587,94 грн інфляційних втрат та 707,00 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивач не дотримався умов звернення до ПАТ "Банк Михайлівський" із вимогами про сплату гарантійного забезпечення та не подав документи, які передбачені гарантійним листом № 24-05-3208 від 30.10.2014 та є обов'язковими для задоволення гарантом вимог позивача, як бенефіціара, зокрема, оригінал картки із зразками підписів. Крім того, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку, що на відповідача поширюються обмеження Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому від часу запровадження в ПАТ "Банк Михайлівський" тимчасової адміністрації його вимоги, заявлені поза межами ліквідаційної процедури банку, не можуть бути задоволені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 залишено без змін.

Військова частина А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити і стягнути із ПАТ "Банк Михайлівський" 22 146,60 грн.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що полягають у неправильній оцінці судами дотримання умов звернення позивача до ПАТ "Банк Михайлівський" із вимогами про сплату гарантійного забезпечення. Зокрема, позивач наголошує, що ним було вчасно, при наявності належно оформлених додатків, направлено два листи-вимоги про сплату забезпечення № 350/129/138/3070/пс від 04.12.2014, № 350/129/138/116/пс від 20.01.2015. До вказаних вимог були додані документи, що повністю відповідають чинному законодавству та умовам, передбаченим банківською гарантією № 490/10-Г від 30.10.2014, проте судами першої та апеляційних інстанцій вказані докази не були прийняті до уваги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

При вирішенні спору по суті судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що 03.11.2014 між військовою частиною А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) та ТОВ "Гранум Ресурс" укладено договір №261/14 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якого ТОВ "Гранум Ресурс" зобов'язалось поставити позивачу товар.

Найменування товару: наріжчик швів, код 28.24.1, інструмент електромеханічний для роботи однією рукою; інструмент ручний портативний із силовим урухомлювачем/приводом, інший згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010.

Згідно зі специфікацією, пунктами 1.4, 5.1, 5.4 договору №261/14 від 03.11.2014, товар постачається в термін до 01 грудня 2014 року. Товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару. Перехід права власності та ризиків на товар відбувається після розвантаження на склад і передачу його в розпорядження вантажоотримувача замовника.

Відповідно до умов пункту 11.5 вказаного договору ТОВ "Гранум Ресурс" внесено забезпечення виконання умов договору у розмірі 13 851,66 грн. Вид надання забезпечення виконання договору про закупівлю: гарантія (безвідклична, безумовна банківська гарантія, оформлена відповідно до вимог постанови Правління НБУ від 15.12.2014 року № 639).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Банк Михайлівський" надало військовій частині А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) гарантійний лист № 24-05-3208 від 30.10.2014 "Гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю № 490/10-Г", за умовами якої ПАТ "Банк Михайлівський", як гарант, зобов'язується виплатити військовій частині А0215, як бенефіціару, будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що 13 851,66 грн літерний код валюти - UAH, після одержання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара, в якій бенефіціар заявляє щодо невиконання або несвоєчасного виконання принципалом своїх зобов'язань за договором закупівлі та/або порушення якості (комплектності) та/або кількості товару. Гарант в десятиденний строк з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара (з доданими до неї документами) розглядає та перевіряє її відповідність умовам даної гарантії, та перераховує на рахунок бенефіціара суму, яка визначена в цій гарантії. Гарант має право відмовити бенефіціарові, якщо вимога або додані до неї документи:

- не відповідають умовам Гарантії;

- подані гарантові по закінченню строку дії Гарантії.

Письмова вимога бенефіціара повинна бути відправлена на поштову адресу гаранта: 01001, м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3, разом з:

- копією(ями) засвідченою(ними) бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що принципал (ТОВ "Гранум Ресурс") не виконав свої зобов'язання за договором;

- карткою із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.

Термін банківської гарантії до 31 січня 2015 року включно.

Зобов'язання гаранта за цією гарантією припиняються, зокрема, закінченням строку, на який видана гарантія.

Позивач своєчасно, у строк встановлений банківською гарантією, звернувся до відповідача з першою вимогою № 350/129/138/3070/пс від 04.12.2014, у якому зазначав, що принципалом - ТОВ "Гранум Ресурс" не поставлено товар, що є несвоєчасним виконанням останнім своїх зобов'язань за договором, а тому бенефіціар вимагав від гаранта виплатити 13 851,66 грн.

За результатами розгляду даної вимоги позивача, відповідач листом від 19.12.2014 №24-02-4945 відмовив бенефіціару у її задоволенні у зв'язку з ненаданням усіх належним чином оформлених документів, передбачених гарантією, а саме: 1) картки зі зразками підпису посадової особи бенефіціара, яка підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; 2) копії документів, посвідчені бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором закупівлі, яким крім іншого є: договір від 03.11.2014 №261/14, що повинен містити предмет, який відповідає умовам гарантії та строки виконання поставки товарів, що є простроченими, як вказано у вимозі (а.с. 32).

Позивач повторно звернувся до відповідача з листом-вимогою № 350/129/138/116/пс від 20.01.2015 про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 13 851,66 грн, до якого додав: 1) лист Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області щодо підтвердження підпису та печатки уповноваженої особи; 2) засвідчену копію договору від 03.11.2014 №261/14 (а.с. 31).

Проте, за наслідками розгляду відповідачем повторної вимоги позивача, гарант у своєму листі від 03.02.2015 № 24-05-1560 також зазначив, що бенефіціар не дотримався умов гарантії та не надав банку всіх належним чином оформлених документів, передбачених гарантією.

Спір між сторонами справи виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за гарантійним листом № 24-05-3208 від 30.10.2014.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 526 ЦК Україні та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У статті 561 ЦК України врегульовано, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання (ст. 562 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

За приписами ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

З умов гарантійного листа та норм права випливає, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Судами попередніх інстанцій було правильно встановлено, що умови гарантійного листа № 24-05-3208 від 30.10.2014 сформульовані таким чином, що картка зі зразками підпису посадової особи бенефіціара надається гарантові у вигляді оригіналу, який має бути посвідчений нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством. Однак в додатках до листів-вимог 350/129/138/3070/пс від 04.12.2014, № 350/129/138/116/пс від 20.01.2015 такого оригіналу не було, а надані лише завірена копія картки зі зразками підписів та лист Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області щодо підтвердження підпису та печатки уповноваженої особи.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо обставин надання бенефіціаром визначених гарантією документів, які підтверджують, що принципал не виконав свої зобов'язання за договором №261/14 від 03.11.2014, Верховний Суд погоджується із такими висновками.

В додатках до листів-вимог №350/129/138/3070/пс від 04.12.2014 та №350/129/138/116/пс від 20.01.2015 було подано завірені копії повідомлення № 350/129/138/2646пс від 05.11.2014 про готовність замовника до виконання умов договору, доповіді про порушення строків постачання та договору про закупівлю товарів за державні кошти № 261/14 від 03.11.2014. Зазначені вище документи, додані позивачем до листів-вимог не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), якими можна підтвердити, що строк виконання зобов'язання настав та принципал не виконав свої зобов'язання за договором.

При цьому, аргументи позивача, який стверджує, що факт невиконання принципалом своїх зобов'язань за договором закупівлі підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі №910/22804/15, відповідно до якого з ТОВ "Гранум Ресурс" на користь військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) стягнуто 96 142,01 грн, не спростовує обставин щодо невідповідності доданих до вимоги документів умовам гарантії, оскільки таке рішення було прийняте пізніше дати пред'явлення листів-вимог і до останніх воно не додавалося.

Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими, з огляду на правильне застосування ст. 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) і встановлення факту, що позивачем під час звернення до відповідача із вимогами кредитора було порушено ст. 563 ЦК України та умови гарантійного листа № 24-05-3208 від 30.10.2014. Зокрема, судами правильно встановлено, що з переліку документів, доданих до листів-вимог, позивачем не надано відповідачеві оригінал картки із зразками підписів та належних документів на підтвердження факту наявності прострочення принципалом зобов'язання за договором закупівлі, які передбачені гарантійним листом.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняті рішення від 23.05.2016 № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та від 13.06.2016 № 991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".

На виконання вказаних рішень, розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23.05.2016 до 22.07.2016 включно. Рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016 оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".

На підставі рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб винесено рішення № 1213 від 12.07.2016, згідно якого з 13.07.2016 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський".

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у даних правовідносинах.

П. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури ліквідації банку, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суми відшкодування за вкладами.

Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що на відповідача поширюються обмеження Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому з часу запровадження в ПАТ "Банк Михайлівський" тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені вимоги позивача поза межами ліквідаційної процедури банку.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то ці вимоги задоволенню не підлягають в силу їх похідної природи від основної позовної вимоги, яка є безпідставною, про що правильно зробили висновок суди попередніх інстанцій.

Таким чином постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі за № 910/8297/17- без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач