Постанова

від 18.06.2007 по справі 45/58-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/58-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2007 р.                                                           Справа № 45/58-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І., судді Плужник О.В. , Демченко В.О.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Дьомін І.О.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1595Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 05.04.07 р. по справі № 45/58-07

за позовом ТОВ "Агро-Союз-Харків", м. Харків

до ЗАТ "Харківський комбінат упорядкування" м. Харків

про стягнення 4651,64 грн.

встановила:

У лютому 2007 р. позивач –ТОВ „Агро-Союз_Харків” м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою  про стягнення з відповідача –ЗАТ „Харківського комбінату упорядкування” 4205,93 грн. основного боргу, 386,94 грн. інфляційних, 58,77 грн. річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач, внаслідок усної домовленості між сторонами, передав у приватну власність відповідача запчастини на загальну суму 4208,71 грн., а відповідач товар прийняв, проте оплату його вартості в повному обсязі не здійснив..

Рішенням  господарського  суду  Харківської  області  від 05.04.2007 р. по справі № 45/58-07 (суддя – Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 4205,93 грн. основного боргу, 337,82 грн. інфляційних, 58,08 грн. річних, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на те, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджуються наданими  доказами, а в частині стягнення 49,12 грн. інфляційних та 0,69 грн. річних в позові відмовлено за їх необґрунтованістю, недоведеністю та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його необгрунтованим та незаконним, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд безпідставно розглянув справу без участі його представника та залишив без задоволення клопотання про відкладення розгляду справи. Також відповідач в обгрунтування своїх вимог вказує на те, що позов він не визнає в зв*язку з його безпідставністю, оскільки між сторонами не було підписано акту звірки взаємних розрахунків, які б підтвердили наявність заборгованості відповідача перед позивачем та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач не направляючи в судові засідання свого представника та не надаючи суду документи в обгрунтування своєї правової позиції зі своєї вини не реалізував своє право на судовий захист. Крім того, в обгрунтування своєї позиції, позивач вказує на те, що ним на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою про сплату заборгованості, яка останнім була залишена без відповіді.

Відповідач на розгляд апеляційної скарги в судове засідання вдруге не з”явився, та надав до суду клопотання з проханням відкласти розгляд апеляційної скарги на інший день.

Однак враховуючи по-перше те, що відповідач за час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в обгрунтування своїєї правової позиції мав можливість надати всі необхідні письмові поясненя та докази, яких до цього часу не надав, по-друге те, що матеріалів у справі для повного та об”єктивного її розгялу достатньо, подане відповідачем клопотання не може бути задоволено.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, внаслідок усної домовленості між позивачем та відповідачем позивач передав відповідачу запчастини на загальну суму № 4208,71 грн., в т.ч. відповідно до накладних № 11109/03 від 06.12.2006 р. на суму 242,51 грн., № 11149/03 від 07.12.2005 р. на суму 1224,00 грн., № 11225/03 від 09.12.2005 р. на суму 32,96 грн., № 11227/03 від 09.12.2005 року на суму 1224,00 грн., № 11277/03 від 13.12.2005 р. на суму 68,88 грн., № 11338/03 від 14.12.2005 р. на суму 333,00 грн., № 11363/03 від 15.12.2005 р. на суму 100,31 грн., № 11378/03 від 16.12.20005 р. на суму 446,09 грн., № 11408/03 від 19.12.2005 р. на суму 333.00 грн., № 11507/03 від 22.12.2005 року на суму 203,96 грн. Відповідач вказаний товар прийняв, проте доказів здійснення його оплати не надав.

20.06.2006 р. між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків за яким відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 4205,93 грн.

11.08.06 р. позивач на адресу відповідача направив претензію з вимогою про сплату заборгованості в сумі 3104,26 грн. за одержаний товар відповідно до накладних № 11109/03 від 06.12.2006 р. на сумму 242,51 грн, № 11149/03 від 07.12.2005 р. на суму 1224,00 грн., № 11225/03 від 09.12.2005 р. на суму 32,96 грн., № 11277/03 від 13.12.2005 р. на суму 68,88 грн., №11338/03 від 14.12.2005 р. на суму 333,00 грн., № 11363/03 від 15.12.2005 р. на суму 100,31 грн., № 11378/03 від 16.12.20005 р. на суму 446,09 грн., № 11388/03 від 16.12.2005 р. на суму 323,51 грн., № 11408/03 від 19.12.2005 р. на суму 333,00 грн. Як стверджує позивач, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованості не погасив.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що заборгованість у сумі 4205,93 грн. відповідачем не оспорена; що з урахуванням позадоговірного характеру відносин між сторонами позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, проте останнім вона була залишина без задоволення; що інфляційні та річні нараховані на підставі норм чинного законодавства України та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча вцілому їм надана правильна та належна правова оцінка, проте суд при винесенні рішення не врахував ряд фактів, які мають істотне значення для об”єктивного всебічного та повного розгляду всіх обставни справи, і дане рішення суду підлягає зміні з інших підстав та мотивів, ніж ті, що вказані заявником в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення не врахував того, що позивач в порядку, передбаченому ст. 530 ЦК України надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості не за всіма накладними, з вимогою про погашення заборгованості за якими він вподальшому звернувся до суду. Враховуючи по-перше те, що і в претензії і в позовній заяві позивач вимагав сплати заборгованості лише за накладними № 11109/03 від 06.12.2006 р., № 11149/03 від 07.12.2005 р., № 11225/03 від 09.12.2005 р., № 11277/03 від 13.12.2005 р., №11338/03 від 14.12.2005 р., № 11363/03 від 15.12.2005 р., № 11378/03 від 16.12.20005 р., № 11408/03 від 19.12.2005 р., по-друге те, що з вимогою про стягнення заборгованості за накладною № 11388/03 від 16.12.2005 р. позивач до суду не звертався, і по-третє те, що позивач не надав доказів звернення до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за накладними № 11227/03 від 09.12.2005 р., № 11507/03 від 22.12.2005 р., господарський суд безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 1425,93 грн., нарахованої по вказаних документах, т.я. не визначено строку оплати по них згідно з ст. 530 ЦК України

Разом з тим, оскільки відповідач не надав доказів погашення заборгованості за накладними, що були означені позивачем спочатку в надісланій позивачем претензії, а потім і в позовній заяві, господарський суд правомірно дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 2780,75  грн.

Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач повинен сплатити позивачу суму боргу а урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми.

Враховуючи, викладене, а також те, що сума інфляційних та річних в даному випадку нараховується на суму, що підлягає стягненню з відповідача, тобто на 2780,75  грн., рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 114,47 грн. інфляційних, та 19,23 грн. річних також підлягає скасуванню.

Щодо вимог відповідача про скасування оскаржуваного рішення по мотивах того, що господарський суд виніс дане рішення без представника відповідача при цьому залишивши без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на інший день:

Відповідно до ст. 77 ГПК України, суддя відкладає розгляд справи коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема такою обставиною є нез”явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Враховуючи по-перше те, що норми ГПК України пердбачають можливість розгляду справи без участі представників сторін, по-друге те, що ст. 77 ГПК України пердбачає відкладення розгляду справи лише в випадках, коли спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, по-третє те, що позивач з моменту подачі позовної заяви до моменту прийняття господарським судом рішення по даній справі мав можливість надати вичерпний перелік доказів в обгрунтуавання своїх заперечень, по-четверте те, що відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов”язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи, посилання позивача на незаконність винесення господарським судом оскаржуваного рішення є необгрунтованими в зв”язку з чим, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Однак, враховуючи викладене, відповідачем, з урахуванням ст. 33 ГПК України не надано жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

 Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду чатково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, і дане рішння підлягає зміні з інших підстав та мотивів, ніж ті що означені заявником в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.04.07 р. по справі № 45/58-07 змінити.

В частині стягнення 1425,18 грн. боргу, 114,47 грн. інфляційних, та 19,23 грн. річних рішення скасувати та в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Пушай В.І.  

                                 Судді                                                                    Плужник О.В.  

                                                                                                               Демченко В.О.