Рішення

від 01.03.2018 по справі 821/1944/17

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1944/17 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до Приватного підприємства "Стевлалі" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах суми податкового боргу,

встановив:

13 грудня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - позивач, Головне управління) звернулося до суду із вказаним позовом до Приватного підприємства Стевлалі (далі - відповідач), у якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків Приватного підприємства Стевлалі , що знаходиться у банках, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах суми податкового боргу у розмірі 400 254,91 грн., у тому числі: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 37 956,66 грн. та по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 362 298,25 грн.

Ухвалою від 14 грудня 2017 року провадження по справі було відкрито та призначено судове засідання на 26 грудня 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147 - VІІІ.

У зв'язку із неявкою відповідача від якого не було відомостей про вручення йому поштового повідомлення про дату, час і місце судове засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, ухвалою від 26 грудня 2017 року розгляд справи було відкладено на 09 січня 2018 року.

Станом на 09 січня 2018 року головуючий суддя по даній справі перебував на лікарняному до 23 січня 2018 року, з 29 січня по 28 лютого 2018 року головуючий суддя перебував у запланованій відпустці. З огляду на вказане, розгляд справи був призначений на 01 березня 2018 року.

01 березня 2018 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд даної справи у письмовому провадженні.

Того ж дня від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для ознайомлення з матеріалами справи. Стверджує, що не отримував позовної заяви з доданими до неї документами, а тому був позбавлений права подати відзив до суду у встановлений законодавством строк.

Однак, у матеріалах справи наявні докази відправлення 11 грудня 2017 року рекомендованим листом відповідачу адміністративного позову з додатками, а саме: копія фіскального чеку та опису документів, направлених відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи наведене, згідно приписів статтей 160, 161, 262, 263 КАС України, суд приймає рішення про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Постанови Національного Банку України № 22 від 21 січня 2004 року (Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404 - VIII (далі - Закон № 1404 - VIII).

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, включає в себе грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності за платником податків ПП Стевлалі станом на 04 жовтня 2010 року обліковується податковий борг на загальну суму 400254,91 грн., а саме:

- по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 37 956,66 грн.;

- по податку на прибуток приватних підприємств - 362 298,25 грн.

Податковий борг виник починаючи з 29 червня 2017 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, які нараховані згідно:

- податкових повідомлень - рішень від 11 вересня 2013 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, прийнятих на підставі акта перевірки від 23 серпня 2013 року № 553/21-03-22-01/35329888 Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП Стевлалі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Згідно пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового тексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ нарахована пеня по податку на додану вартість із вироблених в країні товарів (робіт, послуг) в сумі 8 393,95 грн., та по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 51 294,80 грн.

З урахуванням переплати по податку на додану вартість в сумі 6955,29 грн. та по податку на прибуток в сумі 21 341,55 грн., залишок непогашеного грошового зобов'язання становить 400 254,91 грн.

У зв'язку з виникненням заборгованості відповідачу була виставлена податкова вимога від 05 липня 2017 року № 1779 - 17 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями, яка отримана платником поштою 18 липня 2017 року.

Згідно інформації на зворотному боці облікових карток платника податків загальна сума заборгованості ПП Стевлалі становить 400 254,91 грн. Згідно з бази даних Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області товариство з обмеженою відповідальністю ПП Стевлалі має відкриті розрахункові рахунки.

28 грудня 2015 року платником податків було подано адміністративний позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11 вересня 2013 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року по справі № 821/3860/15-а у задоволенні позову було відмовлено, 06 грудня 2016 року рішення набрало законної сили.

Враховуючи наведене, сума податкового боргу відповідача становить 400 254,91 грн., що підтверджується вищенаведеними матеріалами адміністративної справи.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пункту 20.1 статті20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України, податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 409 від 05 липня 2017 року.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано довідки: Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 липня 2017 року № 91751418, Територіального сервісного центру № 6541 від 26 вересня 2017 року, відповідно до яких майнові активи у ПП Стевлалі (код ЄДРПОУ 35329888) відсутні.

Контролюючим органом складено акт опису майна № 184 від 26 жовтня 2017 року, відповідно до якого майно у відповідача відсутнє та описано інше майно на яке відповідач може набути право власності у майбутньому до повного погашення боргу.

Враховуючи наведене, суд погоджується з тим, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 400 254,91 грн.

Постановою Національного Банку України № 22 від 21 січня 2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом абзацу 1 п. 10.10 гл. 10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

Враховуючи положення абзацу 2 та 3 п. 10.10 гл. 10 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу наведених норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Крім того, частиною 4 ст. 48 Закону № № 1404 - VIII встановлено, що накладений арешт на кошти боржника на певних рахунках, поширюється також на кошти на тих рахунках, що будуть ним відкриті у майбутньому.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах несплаченого податкового боргу в сумі 400 254,91 грн., є правомірною та обґрунтованою.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав суду достатніх доказів щодо безпідставності заявлених позовних вимог, а тому заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись статтями 9, 77, 78, 139, 242, 248, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків Приватного підприємства Стевлалі (код ЄДРПОУ 35329888, вул. Кримська, буд. 59-а, смт. Антонівка, м. Херсон, Херсонська обл., 73000), що знаходиться у банках, а також на кошти та інші цінності на рахунках, які будуть відкриті платником податків в подальшому в межах суми податкового боргу у розмірі 400 254,91 грн. (чотириста тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні, дев'яносто одна копійка), у тому числі: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 37 956,66 грн. та по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 362 298,25 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 8.2.2