Рішення

від 06.03.2018 по справі 909/27/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.03.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/27/18 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд",

юридична адреса: вул.Б.Грінченка,1, м.Київ, 01001;

фактична адреса: вул. Очаківська, пров.Очаківський, 5/6, м.Київ,03151;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ",

вул.Незалежності, 67, офіс 9, м.Івано-Франківськ, 76018;

про: стягнення 1 529 203, 09грн., з яких: 1 230 000,00грн. - основний борг, 143 960,55грн. - пеня, 86 100,00грн. - штраф, 52 360,62грн. - інфляційні втрати, 16 781,92грн. - 3% річних,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - начальник відділу, (довіреність №16-13/18 від 04.12.2017р.);

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд", звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ", про стягнення 1 529 203, 09грн., з яких: 1 230 000,00грн. - основний борг, 143 960,55грн. - пеня, 86 100,00грн. - штраф, 52 360,62грн. - інфляційні втрати, 16 781,92грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Іванно-Франківської області від 04.01.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Біржового контракту аграрної біржі №1199 АБ від 27.06.17р., на виконання умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв, згідно видаткової накладної №2349 від 27.06.17р., товар - борошно пшеничне в/г, в кількості 200,000тон, на загальну суму 1 230 000,00грн.;

- невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого, неоплаченою залишилась вартість поставленого товару в розмірі 1 230 000,00грн.;

- звернення до відповідача з вимогою №02-08/3/2408 від 30.11.17р., про оплату коштів за отриманий товар в сумі 1 230 000,00грн., яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- п. 8.4. Договору та положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за порушення грошового зобов"язання відповідачу нараховано 143 960,55грн. - пені, 86 100,00грн. - штрафу, 52 360,62грн. - інфляційних втрат, 16 781,92грн. - 3% річних;

- приписи статей 509, 526, 527, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статі 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

Ухвали суду від 30.01.18р., 14.02.18р. з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлені відповідачу - ТОВ "Сварог ІФ", рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та у витягу з ЄДРЮО ФО-П та ГФ, наданому Господарському суду Івано-Франківської області на електронний запит №1003617846 від 14.02.18р. - вул.Незалежності, 67, офіс 9, м.Івано-Франківськ, 76018 повернулись на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "вибули". Повідомлення про зміну місцезнаходження ТОВ "Сварог ІФ" суду не подано, як і не подано інформації про офіційну електронну адресу чи інші засоби зв'язку відповідача.

В силу ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Між Публічним акціонерним товариство "Аграрний фонд" (Продавець/позивач) та Товариствм з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" (Покупець/відповідач) укладено Біржовий контракт аграрної біржі №1199 АБ від 27.06.17р.

Згідно п.1.1. Контракту, Продавець зобов"язується передати у власність Покупцю товар, вказаний у цьому Контракті, а Покупець зобов"язується прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму, передбачену цим Контрактом.

Предметом цього Контракту є наступний товар: борошно пшеничне вищого ґатунку, що відповідає ДСТУ. Кількість товару становить 200,000тон. Ціна однієї тони товару - 6 150,00грн. з ПДВ. Загальна сума товару, що продається згідно цього Контракту складає 1 230 000,00грн. з ПДВ (п.п. 1.2, 1.3., 2.2., 2.3.Контракту).

Пунктом 5.3. Контракту встановлено, що приймання товару за кількістю і якістю здійснюється в день поставки та оформлюється видатковою накладною. Датою поставки є дата видаткової накладної.

У відповідності до п. 4.1.Контракту, Покупець повинен сплатити за товар протягом 10 календарних днів, після укладення та реєстрації Контракту на Аграрній біржі.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що 27.06.17р. на Аграрній біржі, зареєстровано Контракт №1199 АБ. На виконання умов договірних відносин, позивач передав, а відповідач прийняв, згідно видаткової накладної №2349 від 27.06.17р. (а.с.17), товар - борошно пшеничне в/г, в кількості 200,000тон, на загальну суму 1 230 000,00грн.

При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткової накладної №2349 від 27.06.17р., яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксує факт здійснення господарської операції, в даному випадку, купівлю-продаж товару Продавцем Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Однак, відповідачем не доведено перед судом належного виконання взятого на себе зобов"язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар в сумі 1 230 000,00грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №02-08/3/2408 від 30.11.17р., про оплату коштів в сумі 1 230 000,00грн. (а.с.18-20). Проте, доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Станом на 06.03.18р., в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаної суми коштів.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Біржовий контракт аграрної біржі №1199 АБ від 27.06.17р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином своє зобов"язання, щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, то вимога позивача про стягнення з відповідача її вартості в розмірі 1 230 000,00грн., підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.2. Контракту, сторони узгодили, що за порушення Покупцем строків оплати товару відповідно до п.п. 2.3., 4.1. цього Контракту, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня за кожен день такого просточення та штраф в розмірі 7% загальної ціни товару.

Позивачем, за порушення відповідачем грошового зобов"язання, правомірно нараховано останньому 143 960,55грн. - пені, 86 100,00грн. - штрафу, 52 360,62грн. - інфляційних втрат, 16 781,92грн. - 3% річних, за період вказаний у розрахунку (а.с.11), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п.2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 42, 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Таким чином, на основі вище сказаного, стягненню в судовому порядку підлягає 1 529 203, 09грн., з яких: 1 230 000,00грн. - основний борг, 143 960,55грн. - пеня, 86 100,00грн. - штраф, 52 360,62грн. - інфляційні втрати, 16 781,92грн. - 3% річних.

Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 42, 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ", вул.Незалежності, 67, офіс 9, м.Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 40630267) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", вул.Б.Грінченка,1, м.Київ, 01001 (ідентифікаційний код 38926880) 1 230 000,00грн. (один мільйон двісті тридцять тисяч грн. 00коп.) борг, 143 960,55грн. (сто сорок три тисячі дев"ятсот шістдесят грн. 55коп.) - пені, 86 100,00грн. (вісімдесят шість тисяч сто грн.00) - штрафу, 52 360,62грн. (п"ятдесят дві тисячі триста шістдесят грн. 62коп.) - інфляційних втрат, 16 781,92грн. (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят одну грн. 91коп.)- 3% річних, 22 938,05грн. (двадцять дві тисячі дев"ятсот тридцять вісім грн. 05коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.03.18р.

Суддя С.Кобецька