Рішення

від 27.02.2018 по справі 910/459/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.02.2018Справа № 910/459/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Фармлогістика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК ГРУП"

про стягнення 926 496,65 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гарбузова Т.А. (довіреність № б/н від 05.09.2017)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Фармлогістика" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК ГРУП" (відповідач) про стягнення 926 496,65 грн., з яких 700 000,00 грн. основного боргу, 41 309,59 грн. 3% річних, 185 187,06 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поворотної фінансової безвідсоткової допомоги № 14 від 02.03.2015, в частині повного та своєчасного повернення фінансової допомоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 13.02.2018.

У судове засідання 13.02.2018 з'явився представник позивача та зазначив про те, що позивачем вчинено всі дії в межах підготовчого провадження, а тому, на думку представника позивача, можливий розгляд справи по суті.

Представник відповідача в судове засідання 13.02.2018 не з'явився, про дане судове засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0103045149114.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу № 910/459/18 до судового розгляду по суті на 27.02.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2018 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103045149114 та № 0103045727509.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача, оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 27.02.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2015 між Приватним підприємством "Фармлогістика" (далі - позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮК ГРУП" (далі - позичальник) укладено договір № 14 поворотної фінансової безвідсоткової допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, визначеному у п. 3.1 цього договору для поповнення обігових коштів позичальника, а позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову безвідсоткову допомогу у визначений цим договором строк.

Відповідно до п. 3.1 договору, розмір позики становить 700000,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 4.1 договору, позикодавець передає поворотну фінансову безвідсоткову допомогу позичальникові протягом п'яти днів з моменту підписання даного договору.

Строк надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги - до 31.12.2015 року, який може бути продовжений за домовленістю сторін (п. 5.1 договору).

Положеннями п. 5.3 договору встановлено, що позичальник має повернути повну суму поворотної фінансової допомоги або її частку, в строк, що не перевищує 3 робочих днів на вимогу позичкодавця, починаючи з дня отримання такої вимоги. Але в будь-якому разі не пізніше, ніж це зазначено в п. 5.1, якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору, підписаними та скріпленими печатками сторін.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення та від обов'язку щодо повернення грошових коштів, яке мало місце під час дії цього договору (п. 7.1 договору).

Позивач на виконання умов договору № 14 поворотної фінансової безвідсоткової допомоги, перерахував відповідачу суму у розмірі 700000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №30 від 02.03.2015 з призначенням платежу: надання поворотної фін. Допомоги зг. дог. № 14 від 02.03.2015 .

Оскільки, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, у строк визначений договором (до 31.12.2015), суму допомоги позивачу не повернув, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 700000,00 грн., та нарахованих, на підставі ст. 625 ЦК України, 3% річних у сумі 41 309,59 грн. та інфляційних втрат у розмірі 185 187,06 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом між сторонами укладено договір № 14 поворотної фінансової безвідсоткової допомоги, згідно із яким позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 700 000,00 грн. (суму позики).

Оскільки, грошові кошти у розмірі 700000,00 грн. були перераховані відповідачу 02.03.2015, то повернення фінансової допомоги мало бути здійснене до 31.12.2015 включно.

Згідно із пунктом 14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Надання позики у сумі 700000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №30 від 02.03.2015.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що строк надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги - до 31.12.2015 року.

Доказів укладення між сторонами угоди про продовження вказаного строку матеріали справи не містять.

Таким чином, останнім днем виконання відповідачем свого обов'язку з повернення фінансової допомоги, наданої позивачем за вказаним договором у розмірі 700000,00 грн. є 31.12.2015.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що в строк визначений договором відповідач не повернув позивачу безвідсоткову фінансову допомогу в сумі 700000,00 грн. Доказів повернення боргу у розмірі 700000,00 грн. відповідач не надав.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на те, що відповідач умови договору не виконав, суму безвідсоткової фінансової допомоги в строк, передбачений договором, позивачу не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 700000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 41 309,59 грн., нарахованих з 01.01.2016 по 19.12.2017 та інфляційних втрат у розмірі 185 187,06 грн., що нараховані за період з січня 2016 по грудень 2017.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем зобов'язання з повернення суми фінансової допомоги, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Розрахунок 3 % річних у сумі 41 309,59 грн. та інфляційних втрат в сумі 185 187,06 грн. є арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства "Фармлогістика" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК ГРУП" (02121, м. Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 174, квартира 1, код 39257503) на користь Приватного підприємства "Фармлогістика" (02121, м. Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 174, НЕЖИТЛОВЕ ПРИМІЩЕННЯ, квартира 1, код 36311997) 700000,00 грн. основного боргу, 41 309,59 грн. 3% річних, 185 187,06 грн. інфляційних втрат та 13 897,45 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2018.

Суддя С.О. Турчин