Рішення

від 01.03.2018 по справі 913/46/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

01 березня 2018 року Справа № 913/46/18

Провадження №33/913/46/18

За позовом заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м.Київ,

до відповідача-1 Приватне підприємство «Вектор-АС» , м.Лисичанськ Луганської області

відповідача -2 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 державний гірничо-індустріальний колежд, м.Лисичанськ Луганської області про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Бережна Л.В.

У засіданні брали участь:

від органу прокуратури: ОСОБА_2, прокурор відділу прокуратури Харківської області, службове посвідчення № 044395 від 04.10.2016;

від позивача: представник не прибув;

від відповідача-1: ОСОБА_3, директор згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань;

від відповідача-2: представник не прибув;

від третьої особи: представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Заступник керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області із позовом (від 30.01.2018 за вих.№975 вих.18) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до відповідачів ОСОБА_4 підприємства «Вектор-АС» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, в якому просить:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №004414/09 від 01.12.2016, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ОСОБА_4 підприємством «Вектор-АС» ;

- зобов'язати Приватне підприємство «Вектор-АС» звільнити державне окреме індивідуально-визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення (кім.214) на другому поверсі нежитлової будівлі (інв.№10310004) площею 17,9 кв.м.. вартістю 35995 грн 00 коп., розміщене за адресою : вул. Сосюри, буд.275, м.Лисичанськ Луганської області та повернути його ОСОБА_1 державному гірничо-індустріальному коледжу (балансоутримувачу).

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений спірний договір оренди суперечить положенням частини 5 ст.63 Закону України "Про освіту", оскільки об'єкти освіти не підлягають використанню не за призначенням і можуть бути передані виключно для діяльності, пов'язаної з навчальним процесом, а майно за спірним договором належить до державної власності, є частиною будівлі навчального закладу та було передане в орендне користування та використовувалось не за цільовим призначенням.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.02.2018 підтверджено підстави представництва заступником керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України до відповідача-1 Приватне підприємство «Вектор-АС» , відповідача -2 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області, заявленим позовним вимогам та відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 державний гірничо-індустріальний колежд. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 01.03.2018.

В судове засідання 01.03.2018 прибув прокурор та представник відповідача-1, якими були завчасно подані відзив на позовну заяву та додаткові пояснення на відзиви інших учасників.

Позивач, відповідач-2 та третя особа повноважних представників в судове засідання не направили, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином. Разом з тим, відповідачем-2 та третьою особою подані відзиви на позовну заяву та додаткові документи.

Відповідачем-2, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області також подано клопотання за вих.05-05-00506 від 20.02.2018 про розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами у справі, у зв'язку з обмеженим кошторисом щодо витрат на відрядження.

Суд, розглянувши зазначене клопотання, вважає за можливе його задовольнити.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду.

На обґрунтування поданого позову та, враховуючи додатково надані пояснення у відповідях на відзиви за вих.№2041 вих.18 від 23.02.2018, за вих..№2110 вих.18 від 26.02.2018, за вих.№2109 вих.18 від 26.02.2018, орган прокуратури посилається на те, що під час вивчення стану збереження мережі дитячих навчальних закладів та їх майна було встановлено, що 01.12.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та ОСОБА_4 підприємством «Вектор-АС» укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №004414/09. На підставі вказаного договору відповідачу в строкове платне користування передано державне окреме індивідуально визначене майно - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 17,9 кв.м. (кімната 214), яка розташована на другому поверсі нежитлової будівлі (інвентарний № 10310004), що перебуває на балансі ОСОБА_1 державного гірничо-індустріального колежду та знаходиться за адресою: вул.В.Сосюри, буд.275, м.Лисичанськ Луганської області.

Договір оренди нерухомого майна, за твердженням органу прокуратури, укладено відповідачами в порушення Закону України "Про освіту", оскільки спірне орендоване приміщення на момент укладення договору перебувало на балансі ОСОБА_1 державного гірничо-індустріального колежду, яке є об'єктом освіти відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту", не може використовуватись не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом. Невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.

Спірне приміщення передано в оренду відповідачу-1 під розміщення офісу. Відповідно до даних розміщених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань Приватне підприємство «Вектор-АС» здійснює підприємницьку діяльність, яка не пов'язана з навчально-виховним процессом чи задоволення соціально-побутових потреб студентів, викладачів.

Положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", якою передбачено можливість надання в оренду будівель, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, мають застосовуватися з урахуванням обмежень, встановлених ч.5 ст. 63 Закону України "Про освіту". Приміщення будівлі гуртожитку, в якій знаходиться зокрема спірне приміщення, передані в оренду іншому навчальному закладу - Донбаському державному технічному університету, які використовуються наразі за цільовим призначенням.

Правовідносини пов'язані з використання державного майна становлять суспільний інтерес, а невідповідність договору оренди державного майна вимогам законодавства такому суспільному інтересу не відповідає. Правовідносини, що виникають при здійсненні діяльності в сфері освіти та використання державного майна, стосується інтересів держави, а порушення в цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до положень ст.131-1 Конституції України покладає на прокурора обов'язок представництва інтересів в суді. Відповідно підставою для звернення прокурором до суду із відповідним позовом є забезпечення дотримання принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання щодо розпорядження державним майном.

В судовому засіданні прокурор підтримав поданий позов, просив його задовольнити.

Відповідач-1 у відзиві за вих.№5 від 14.02.2018 та усно наданих поясненнях в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, посилаючись на положення ст.61 Закону України " Про освіту", відповідно до якої додатковими джерелами фінансування, зокрема, є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Зазначає, що нежитлове приміщення третьою особою для навчальних цілей не використовується. Перебування орендаря у приміщенні, перешкоджає його остаточному руйнуванню, оскільки в зазначеній будівлі жодного разу не проводилися капітальні ремонти. На момент укладення договору оренди в будівлі, де знаходиться орендоване приміщення, з двадцяти восьми кімнат на другому поверсі, було знято всього три кімнати, які перебували в оренді. В інших кімнатах, з метою економії, балансоутримувачем зрізалися батареї опалення. У зв'язку з тим, що приміщення знаходилося в жахливому стані, орендарем було зроблено ремонт та сплачувалися орендні платежі. За таких обставин відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 - Приватне підприємство Вектор АС в додатково поданому клопотанні, а також третя особа - ОСОБА_1 державний гірничо-індустріальний коледж у наданих письмових поясненнях просили закрити провадження на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України за відсутності предмету спору.

Подане клопотання не підлягає задоволенню судом, з огляду на те, що прокурор підтримав в судовому засіданні поданий позов, просив його задовольнити, що свідчить про наявність спору саме між сторонами.

Крім того, представником відповідача-1 в судовому засіданні подано клопотання за вих.№8 від 28.02.2018 про розгляд справи в порядку загального провадження, яке обґрунтовано наявністю заперечень у відповідачів та третьої особи щодо поданого позову, необхідності з'ясування багато питань, зокрема щодо наявності підстав для захисту та представництва прокурором інтересів держави, з'ясування права власності на спірне приміщення.

Суд, розглянувши заявлене клопотання відповідача, залишає його без задоволення з огляду на те, що ухвалою від 06.02.2018 судом було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження, враховуючи категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі. Цією ж ухвалою суду підтверджено підстави представництва прокурором інтересів держави. Наразі іншими учасниками процесу надані відзиви, письмові пояснення з викладенням власних правових позицій, а також долучені додаткові документи, необхідні для повного та правильного вирішення справи.

Відповідач-2 у відзиві за вих.№ 05-05-00507 від 20.02.2018 також заперечує проти задоволення позову, посилаючись на дотримання вимог законодавства, що висуваються для укладення договору оренди державного майна. Регіональне відділення Фонду державного майна України зазначає, що у відповідності до вимог у ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ним як орендодавцем було надіслано пакет документів щодо узгодження умов договору оренди державного майна до Міністерства освіти і науки України. Листом балансоутримувача ОСОБА_1 державного гірничо-індустріального коледжу від 21.07.2016 №01/5-251 було зазначено, що майно не знаходиться в податковій заставі та під арештом та не заперечує проти передачі в оренду. Відповідно до положень ст.ст.61, 63 Закону України "Про освіту", постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Враховуючи зазначене, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа в письмових поясненнях за вих.№01/5-98 від 23.02.2018, як вже зазначалося вище, просила закрити провадження у справі з підстав відсутності предмета спору або відмовити в позові. На обґрунтування власної позиції ОСОБА_1 державний гірничо-індустріальний коледж зазначає про те, що не має потреби в використанні спірного приміщення для особистих потреб навчального закладу, а інші суб'єкти господарювання не бажають орендувати приміщення в такому стані. Орендодавець сплачував за послуги теплопостачання, чим зменшував витрати навчального закладу на утримання будівлі, здійснює поточний ремонт орендованого приміщення, чим поліпшує стан будівлі позивача. Єдиним джерелом доходів для утримання майна позивача є власні кошти, які отримує навчальний заклад, в тому числі за рахунок оренди приміщень. Бюджетні кошти на утримання майна не виділяються. Визнання недійсним договору призведе до недоотримання доходів обласним бюджетом, виникнення додаткових витрат на утримання навчального закладу у зв'язку з тим, що 01.01.2018 фінансування коледжу здійснюється за рахунок саме обласного бюджету.

У судовому засіданні 01.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача-1, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також уразі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності здійснюється уповноваженими органами влади з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно з абз.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (уповноважені органи управління).

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів (п.11); надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі (п.30); організовують контроль за використанням орендованого державного майна (п.32).

Частиною першою ст.4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності, поміж іншим, є міністерства (уповноважені органи управління) та Фонд державного майна України.

У відповідності до п.32 ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань організовують контроль за використанням орендованого державного майна.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630 Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкованості і форми власності.

Пунктом 4.89 Положення передбачено, що Міністерство здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Предметом договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №004414/09 від 01.12.2016 укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (далі орендодавець) та ОСОБА_4 підприємством «Вектор-АС» (далі орендар) є окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення (кім.214) площею 17,9 кв.м на другому поверсі нежитлової будівлі (інв.№10310004), розміщене за адресою: вул. Сосюри, буд.275, м.Лисичанськ Луганської області та обліковується на балансі ОСОБА_1 ордена Трудового Прапора гірничий технікум (далі балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.07.2016 і становить за незалежною оцінкою 35995 грн 00 коп.

Пунктом 1.3. Статуту ОСОБА_1 державного гірничо-індустріального коледжу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30.01.2017 №126, визначено, що останній є правонаступником ОСОБА_1 ордена Трудового Червоного Прапора гірничого технікуму, який було перейменовано у ОСОБА_1 державний гірничо- індустріальний коледж згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 17.05.2016 №519 Про перейменування ОСОБА_1 ордена Трудового Червоного прапора гірничого технікуму .

Натомість Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов'язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно коледжу, як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває ОСОБА_1 державний гірничо-індустріальний коледж (п.3.1 Статуту).

Згідно п.9.1 Статуту матеріально-технічна база коледжу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з метою забезпечення статутної діяльності коледжу Міністерством освіти і науки України закріплюються на основі права господарського відання будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.

В матеріалах справи наявна також копія наказу Міністерства освіти і науки України №1590 від 12.12.2017, на підставі якого на праві господарського відання за ОСОБА_1 державним гірничо-індустріальним коледжем було закріплено нерухоме державне майно згідно наведеного додатку до наказу.

В наведеному переліку державного нерухомого майна, закріпленого Міністерством освіти і науки України за коледжем, в додатку до наказу міститься й спірний об'єкт - інв.№10310004, що розміщений в будівлі гуртожитку №2 за адресою: вул. Сосюри, буд.275, м.Лисичанськ, загальна площа будівлі 3379,8 кв.м.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказаний об'єкт нерухомого майна є державною власністю та належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, що також підтверджується іншими учасниками - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ОСОБА_1 державним гірничо-індустріальним коледжем.

Відповідно до ст.28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, оскільки Міністерство освіти і науки України могло самостійно звернутися до суду з заявленими вимогами, але не зробило цього, тому заступник керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури Луганської області правомірно звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №004414/09 від 01.12.2016 укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ОСОБА_4 підприємством «Вектор-АС» ; зобов'язання останнього звільнити державне окреме індивідуально-визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення (кім.214) на другому поверсі нежитлової будівлі, розміщене за адресою : вул. Сосюри, буд.275, м.Лисичанськ Луганської області та повернути його ОСОБА_1 державному гірничо-індустріальному коледжу (балансоутримувачу).

Матеріали справи свідчать про те, що 01.12.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (орендодавець) та ОСОБА_4 підприємством «Вектор-АС» (орендар) був укладений спірний договір №004414/09 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення (кім.214) площею 17,9 кв.м на другому поверсі нежитлової будівлі (інв.№10310004), розміщене за адресою: вул. Сосюри, буд.275, м.Лисичанськ Луганської області та обліковується на балансі ОСОБА_1 ордена Трудового Прапора гірничий технікум (балансоутримувач, який в подальшому змінив найменування згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 17.05.2016 №519 Про перейменування ОСОБА_1 ордена Трудового Червоного прапора гірничого технікуму на ОСОБА_1 державний гірничо-індустріальний коледж, який є його правонаступником).

Відповідно до п. 1.2. договору майно орендодавець передає орендареві під розміщення офісу.

Обовязок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2016 року 539 грн 94 коп.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на вебсайті Фонду державного майна України (п.3.3. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету - 50% та балансоутримувачу у співвідношенні 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п. 5.1. договору орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Орендар зобовязується забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п. 5.4. договору); своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень (п.5.7 договору).

Відповідно до п. 7.1. договору орендодавець зобовязується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

В п. 10.1. договору сторони погодили, що цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01 грудня 2016 року до 29 листопада 2019 року включно.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу (п.10.9. договору).

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. (п. 10.10 договору).

Відповідно до додатку №1 до договору №004414/09 від 01.12.2016 вартість приміщення відповідно до звіту про оцінку майна станом на 31.07.2016 складає 35995 грн 00 коп.

Зазначений договір підписаний представниками обох сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

На виконання вказаного договору за актом приймання-передавання від 01.12.2016 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області передало, а Приватне підприємство «Вектор-АС» прийняло в строкове платне користування вказане державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення (кім.214) на другому поверсі нежитлової будівлі (інв.№10310004) площею 17,9 кв.м. за адресою: вул. Сосюри, буд.275, м.Лисичанськ Луганської області.

Надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регламентуються положеннями Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України, Закону України Про оренду державного та комунального майна , Закону України Про освіту , а також умовами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №004414/09 від 01.12.2016, укладеного між сторонами.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із приписів ст.ст.3, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

За своєю юридичною природою спірний договір, укладений між сторонами, є договором оренди приміщення, що належить до державної власності.

Згідно з частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні за змістом правові норми містяться у статті 283 Господарського процесуального кодексу України, ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму.

Приписами частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та частини 2 ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 5 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка кореспондується з п.1. ч.1. ст. 287 Господарського кодексу України, передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю є Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі (п.30).

В матеріалах справи відсутні докази отримання орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України від Міністерства освіти і науки України відповідної згоди на передачу в оренду державного майна відповідачу.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області листом за вих..№94-06-01630 від 12.08.2016 зверталось до Міністерства освіти і науки України щодо узгодження умов договору оренди, однак дозволу чи відмови щодо укладення договору орендодавцем отримано не було.

Наразі судом враховуються положення ч.3 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими передбачено, що якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.

Як вбачається з матеріалів справи, учасники, зокрема орендодавець, балансоутримувач та орендар, посилаються на те, що балансоутримувач - ОСОБА_1 державний гірничо-індустріальний коледж не заперечував проти передачі в оренду відповідачу вказаного майна, останнім також було підтверджено, що майно не знаходиться в податковій заставі та під арештом (лист від 21.07.2016 №01/5-251).

Оцінюючи доводи сторін, суд враховує наступне.

За змістом ст. 18 Закону України Про освіту (в редакції чинній на час укладення спірного договору) навчальні заклади створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту та самоосвіту (ст.ст. 28, 29 Закону) .

За змістом наведених норм законодавства, під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.

Як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 державний гірничо-індустріальний коледж, який є правонаступником ОСОБА_1 ордена Трудового Червоного Прапора гірничого технікуму, є юридичною особою публічного права, діє згідно з виданими ліцензіями на провадження освітньої діяльності на певному рівні вищої освіти та належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України (п.1.3. статуту).

Відповідно до п.1.5 статуту основними завданнями коледжу є зокрема, провадження на високому рівні освітньої діяльності, яке забезпечує здобуття особами вищої освіти відповідного ступеня за обраними ними спеціальностями.

Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов'язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно коледжу як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває ОСОБА_1 державний гірничо-індустріальний коледж (п.3.1 статуту).

Згідно п.9.1 статуту матеріально-технічна база коледжу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності. Відповідно до законодавства та з метою забезпечення статутної діяльності коледжу Міністерством освіти і науки України закріплюються на основі права господарського відання будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.

Передача в оренду коледжем закріплених за ним на праві господарського відання об'єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства (п.9.2 Статуту).

В п.9.3 статуту закріплено, що фінансування коледжу як навчального закладу, що перебуває у державній власності, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців та за рахунок інших джерел не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Коледж має право, зокрема використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та користування відповідно до законодавства (п.9.5 статуту).

З наказу Міністерства освіти і науки України №1590 від 12.12.2017 про закріплення державного майна за коледжем вбачається, що останнє володіє на праві господарського відання різними об'єктами нерухомого майна, що знаходяться за адресами вул. Сосюри, буд.275, та просп. Перемоги, буд.84 в м. Лисичанськ.

На підставі зазначених положень діючого законодавства та статуту, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 державний гірничо-індустріальний коледж є державним навчальним закладом.

Частиною 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" унормовано, що додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом, на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень , споруд, обладнання: дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян; інші кошти.

Матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством (ч.1 ст.63 Закону).

Частиною 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням .

Приписами частини 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

Пунктом "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції станом на момент укладення спірного договору) встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Згідно з абз.20 частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 28 Закону України "Про вищу освіту" в Україні діють заклади вищої освіти таких типів, зокрема коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інститути, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Коледж також має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та/або фахової передвищої освіти. Статус коледжу отримує заклад освіти (структурний підрозділ закладу освіти), в якому ліцензований обсяг підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра становить не менше 30 відсотків загального ліцензованого обсягу.

Статтею 70 Закону України " Про вищу освіту" визначено, що матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.

Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.

Власні надходження державних і комунальних закладів вищої освіти, наукових установ, отримані від плати за послуги, що надаються згідно з освітньою, науковою та навчально-виробничою діяльністю , благодійні внески та гранти відповідно до рішення, прийнятого вченою радою закладу вищої освіти, наукової установи, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в територіальному органі центрального органу виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або на поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки установ державних банків. Зазначені доходи, а також відсотки, отримані від розміщення коштів закладу вищої освіти, наукової установи на вкладних (депозитних) рахунках в установах державних банків, включаються до фінансового плану (кошторису) закладу вищої освіти, наукової установи і можуть використовуватися на придбання майна і його використання, капітальне будівництво та ремонт приміщень, поліпшення матеріально-технічного, навчально-лабораторного, навчально-методичного забезпечення освітнього процесу тощо в межах статутної діяльності закладу вищої освіти, наукової установи.

Передача в оренду державними і комунальними закладами вищої освіти закріплених за ними на праві господарського відання об'єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства.

Суд погоджується з доводами учасників процесу про те, що нормами чинного законодавства на час укладення спірного договору було передбачено право навчального закладу здавати в оренду належне йому на праві господарського відання майно, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Зокрема, пп. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачено можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Разом з тим, за висновком суду, вказані норми повинні застосовуватися в контексті з вимогами ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативної вимоги статті - використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділів, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, лише за призначенням. Адже положення постанови Кабінету Міністрів України не суперечать ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", а доповнюють і деталізують її.

При цьому суд зауважує, що, забороняючи використання не за призначенням (ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту"), законодавство не містить чіткого визначення, яке використання може кваліфікуватися таким, що буде суперечити призначенню, а відтак мета вказаної частини ст. 63 Закону України "Про освіту" полягає у недопущенні такого використання об'єкту освіти, яке за зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак буде суперечити призначенню такого об'єкта з огляду на освітній, навчально-виховний, навчально-виробничий, науковий характер діяльності закладу освіти.

Відповідно до положення "Про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01 серпня 2001 року № 563 (в редакції, яка була чинною на момент укладання спірного договору оренди), навчально-виховним процесом є система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

Приписи ч. 5 ст. 63 України "Про освіту" свідчать про те, що законодавець, унормовуючи правові засади користування та статус майна об'єктів освіти і науки, встановив можливість їх використання виключно за їх цільовим призначенням. За вказаних обставин мета використання як самого об'єкту освіти і науки, так і його підрозділу повинна узгоджуватись з метою їх створення, тобто мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом. З точки зору мети прийняття Закону України "Про освіту" доцільність відповідного застереження в Законі не зводиться суто до закріплення на законодавчому рівні обмеження використання державного майна, а полягає у закріпленні вільного доступу будь- якої особи у здобутті освіти не тільки належної якості, а і у створених для цього державою належних умовах. Передбачається, що навчально-виховний процес повинен будуватись за принципом, коли кожне приміщення побудоване державою в навчальних цілях повинно бути використано навчальним закладом або сприяти останньому в провадженні освітньої діяльності за своїм цільовим призначенням задля формування як гідних умов отримання особою освітніх послуг, так і створенні умов для повної реалізацїї її здібностей, таланту, всебічного розвитку, крім того створення належних умовам для можливості отримання студентами освіти - забезпечення й умовами для проживання, тощо (ст.6 Закону).

При цьому перебування приміщення в статусі тимчасово вільного як умови його передання в оренду для отримання додаткових коштів навчальним закладом, не передбачає можливість його використання всупереч меті його першочергового призначення - сприяння всебічному розвитку людини, підвищення освітнього рівня населення, забезпечення суспільство кваліфікованими фахівцями та інше.

Отже, аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що майно об'єктів освіти може використовуватися виключно за їх цільовим призначенням. Мета використання майна об'єкту освіти (в тому числі на умовах оренди) повинна узгоджуватися з метою створення об'єкту освіти, тобто мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом.

Об'єктом освіти в розумінні положень частин першої та п'ятої ст.63 Закону України "Про освіту", частини другої ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту "б" частини другої ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", є не тільки навчальний заклад. До об'єктів освіти належать будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлове вбудоване приміщення (кім.214), площею 17,9 кв.м., знаходиться на другому поверсі нежитлової будівлі (інв.№10310004) гуртожитку №2 ОСОБА_1 державного гірничо-індустріального коледжу, розміщене за адресою : вул. Сосюри, буд.275, м.Лисичанськ Луганської області.

Разом з тим, під час розгляду спору судом встановлено, що спірне нерухоме майно використовується не за призначенням, оскільки з 01.12.2016 - дати укладення договору оренди та передачі майна, останнє не використовується за призначенням, зокрема у навчально-виховній діяльності коледжу або для забезпеченням житлом студентів, задоволення соціально-побутових потреб.

Згідно положень статуту, та наданих пояснень органу прокуратури, листа ОСОБА_1 державного гірничо-індустріального коледжу за №01/5-21 від 15.01.2018, коледж забезпечує здобуття особами відповідного ступеня освіти за наступними спеціальностями: підземна розробка корисних копалин; експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв; маркшейдерська справа; буріння свердловин; пошук та розвідка геологічними методами; прикладна екологія; економіка підприємства; обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів.

Враховуючи п. 1.2. оспорюваного договору, спірне приміщення використовується відповідачем - ОСОБА_4 підприємством «Вектор-АС» , для здійснення підприємницької діяльності, передано останньому під розміщення офісу.

Згідно відомостей витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності ОСОБА_4 підприємства «Вектор-АС» є надання інформаційних послуг; агентство нерухомості; діяльність у сфері права; діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань комерційної діяльності й керування.

У відповідності до положень ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що спірний договір суперечить вимогам ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", оскільки нежитлове приміщення, що становить матеріально-технічну базу об'єкта освіти, не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Відповідні висновки викладені Верховним Судом України в постанові від 30.01.2018 у справі №905/1266/17, що також враховано судом при вирішенні даного спору.

У відповідності до положень ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Невикористання ОСОБА_1 державним гірничо-індустріальним коледжем спірного приміщення не надає право передавати це приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом самого навчального закладу та для цілей його створення.

Судом враховуються пояснення органу прокуратури, які підтверджуються даними розміщеними на веб-порталі Фонду державного майна України, про укладення протягом 2015 - 2017 років договорів оренди та передачу саме за цільовим призначенням в користування Донбаському державному технічному університету частини приміщень коледжу, які знаходяться в будівлі гуртожитку за адресою: вул. Сосюри, буд.275, м.Лисичанськ.

Згідно листа Донбаського державного технічного університету за №101-01 від 22.02.2018, додаткові приміщення в нежитловій будівлі за вказаною адресою для здійснення навчальної діяльності будуть потрібні в новому 2018 - 2019 навчальному році.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що орендоване приміщення знаходилося в жахливому стані, що відповідачем було здійснено ремонт за рахунок власних коштів, вносяться орендні платежі своєчасно та в повному обсязі; а також доводи балансоутримувача про відсутність потреби безпосередньо у навчального закладу використовувати вказане приміщення у навчальних цілях та наявність складнощів у здачі в оренду приміщень саме за його цільовим призначенням, пов'язаним з навчально-виховним процесом, що задоволення позову призведе до недоотримання державним бюджетом відповідних коштів зі сплати орендних платежів, що сплачуючи за послуги з теплопостачання по орендованому приміщенню, відповідач зменшував витрати навчального закладу на утримання приміщення, як підстав для відмови в задоволенні позову.

Обставини, на які посилаються в даному випадку учасники (орендар, балансоутримувач та орендодавець) не спростовують підстав позову та встановлених судом порушень при укладенні оспорюваного договору.

Як вбачається з наказу Міністерства освіти і науки України №1590 від 12.12.2017 про закріплення державного майна за коледжем, органом управління було доручено навчальному закладу забезпечити проведення в установленому законодавством порядку державну реєстрацію речових прав, а також здійснювати ефективне використання державного майна.

Зазначено, що закріплене за закладом вищої освіти на праві господарського відання майно використовується у господарській діяльності з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Матеріалами підтверджується внесення відповідачем орендних платежів.

Згідно даних листа ОСОБА_1 державного гірничо-індустріального коледжу за №01/5-21 від 15.01.2018, отриманий коледжем протягом 2017 року дохід від оренди вказаного приміщення склав 3480,46 грн, відсоток від потреби навчального закладу становить 0,02%.

Наразі в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем значних поліпшень орендованого майна, проведення капітального чи поточного ремонту.

У відповідності до положень п.1.3. договору, стан майна на момент укладення договору (потребує/не потребує поточного або капітального ремонту) визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача та орендаря.

Згідно складеного сторонами акту приймання-передавання, стан майна на момент укладення договору не потребує поточного та капітального ремонту.

Приймаючи до уваги, що невикористання коледжем спірного приміщення не надає права передачі приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом самого навчального закладу, а за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №004414/09 від 01.12.2016 вказане приміщення передано в оренду для розміщення офісу відповідачу, тобто для здійснення підприємницької діяльності, що суперечить вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним вказаного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Статтею 216 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №3-195гс15, частиною 3 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо ж за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладення.

При цьому суд враховує, що оскільки зобов'язання за договором оренди може бути припинено лише на майбутнє, в зв'язку з неможливістю повернення одержаного за ним, то спірний договір підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення з припиненням зобов'язань за ним на майбутнє.

Оскільки вимоги за спірним договором оренди звільнити орендоване нежитлове приміщення та повернути його балансоутримувачу є похідними від вимоги про визнання договору недійсним, господарський суд дійшов висновку, що ця вимоги також підлягає задоволенню.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 3524 грн 00 коп. покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до ОСОБА_4 підприємства «Вектор-АС» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 державний гірничо-індустріальний колежд, про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №004414/09 від 01.12.2016 укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ОСОБА_4 підприємством «Вектор-АС» .

3. Зобов'язати Приватне підприємство «Вектор-АС» (вул.Сосюри, буд.434/39, м.Лисичанськ Луганської області, 93113, ідентифікаційний код 36238844) звільнити державне окреме індивідуально-визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення (кім.214) на другому поверсі нежитлової будівлі (інв. №10310004) площею 17,9 кв.м., вартістю 35995 грн 00 коп., розміщене за адресою: вул. Сосюри, буд.275, м.Лисичанськ Луганської області, та повернути його балансоутримувачу - ОСОБА_1 державному гірничо-індустріальному коледжу (просп. Перемоги, буд.84, м. Лисичанськ Луганської області, 93120, ідентифікаційний код 00173290).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з ОСОБА_4 підприємства «Вектор-АС» (вул.Сосюри, буд.434/39, м.Лисичанськ Луганської області, 93113, ідентифікаційний код 36238844 ) на користь Прокуратури Луганської області (м.Сєвєродонецьк Луганської області, вул.Богдана Ліщини, б.27, ідентифікаційний код 02909921) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (б-р. Дружби Народів, буд.32 а, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93404, ідентифікаційний код 13398493) на користь Прокуратури Луганської області (м.Сєвєродонецьк Луганської області, вул.Богдана Ліщини, б.27, ідентифікаційний код 02909921) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 05.03.2018.

Суддя О.В. Драгнєвіч