Рішення

від 26.02.2018 по справі 902/1071/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2018 р. Cправа № 902/1071/17

Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Павловій Т.С., розглянувши матеріали справи

за позовом державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків "УКРЕЛЕКОН", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОТРЕЙД", м.Вінниця

про стягнення 15896,37 грн заборгованості згідно договору про надання послуг №09/13/3Б-14 від 03.09.2013

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність №193 від 13.03.2017, паспорт серії ВК 827517 виданий Приморським РВ ГУМВС України в Донецькій області 12.08.2011; відповідача не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1071/17 за позовом державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків "УКРЕЛЕКОН" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОТРЕЙД" про стягнення 15896,37 грн заборгованості згідно договору №09/13/3Б-14 про надання послуги з зберігання зразка моделі РРО від 03.09.2013, з яких: 10800,00 грн - основний борг; 4454,88 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 641,49 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуги з зберігання зразка моделі реєстратора розрахункових операцій №09/13/ЗБ-14 від 03.09.2013 в частині проведення розрахунків за надані послуги.

Ухвалою суду від 07.12.2017, постановленою відповідно до норм ГПК України в редакції чинній на день прийняття зазначеного судового рішення за вказаним позовом порушено провадження у справі 902/1071/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 23.01.2018.

Ухвалою суду від 26.01.2018, постановленою відповідно до норм ГПК України в редакції чинній з 15.12.2017, на підставі клопотання представника позивача (№39 від 23.01.2018), судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначено на 26.02.2018.

На визначену судом дату (26.02.2018) в судове засідання з"явився представник позивача.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, визначених ухвалами суду документів не подав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином ухвалами суду, які надсилались на його адресу, яка міститься в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позовній заяві.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду від 07.12.2017 та від 26.01.2018, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з написом в графі "причина повернення (досилання)" - "за письмовою заявою відправника, одержувача" та "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, пунктами 4, 5 ч. 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст.242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.3 ч.1 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч.9 ст.165, ч. 2 ст.78 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Судовий розгляд справи (26.02.2018) здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.222 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.09.2013 між державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового бізнесу, фінансових і фондових ринків "УКРЕЛЕКОН" (позивач, сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОТРЕЙД" (відповідач, сторона 2) укладено договір на надання послуги з зберігання зразка моделі РРО № 09/13/3Б-14 (а.с.14).

Згідно з предметом даного договору сторона 1 надає послуги з зберігання, а сторона 2 передає в якості контрольного зразка опломбований випробувальним центром або печаткою виробника зразок моделі РРО - РФ2160.04 версією ПЗ:2160.04.04 з модемом ХМ-01 (ХМ-01.01) (на якому проводилася випробування) та носій програмної пам'яті, а також комплект документів, передбачених зазначеним порядком на платній основі та зобов'язується підтримувати переданий РРО в робочому стані протягом строку зберігання.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуги зберігання зразка моделі РРО та його документів на один місяць складає 300,00 грн, ПДВ - в т.ч. - 50,00грн.

За надання послуги з зберігання моделі РРО та комплекту документів, визначених в п 1.1 договору, стороною 2 впродовж 10 робочих днів після оприлюднення Державного реєстру (з включеною моделлю РРО) та підписання акту приймання-передачі РРО, здійснюється попередня оплата за перші 12 місяців, у розмірі 3600,00 грн, ПДВ в т.ч. - 600,00 грн. Оплата здійснюється за кожні 12 місяців зберігання продовж всього терміну знаходження моделі в Державному реєстрі згідно з виставленим стороною 1 Рахунком-фактурою (п. 2.2, п 2.3 договору).

Сторона 1 після отримання матеріалів, визначених в п. 1.1, передає стороні 2 Акт здачі-приймання матеріалів, який сторона 2 повинна підписати та повернути впродовж 3-х днів(п. 3.1 договору).

За порушення термінів, встановлених п. 2.2 договору сторона 2 сплачує стороні 1 штраф за кожний день у розмірі 0,1 % вартості послуги, але не більше 5% від загальної вартості робіт за цим договором (п. 4.2 договору).

Згідно з п.5.1 договір укладено на 7 років, а у разі не виключення РРО з Державного реєстру автоматично пролонгується на наступний календарний рік.

Договір припиняє свою дію у разі виключення РРО з Державного реєстру, при цьому сторонами складається акт приймання-передачі РРО та повертається стороні 2 оплата за невикористаний час зберігання (п. 5.2 договору).

03.12.2013 на виконання договору сторонами підписано акт приймання-передачі (а.с.15), відповідно до якого відповідач передав позивачу наступне обладнання: контрольний зразок модель РРО-РФ2160.04 версією ПЗ:2160.04.04, зав.№БЕ 00000525; модем ХМ-01.01, зав.№ХМ00201474; блок живлення; шнур мережевий; кабель підключення до ЕОМ; носій програмного забезпечення та індикатор клієнта.

У відповідності до наказу Державної фіскальної служби України від 07.06.2017 №406 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій" модель РРО-РФ2160.04 версією ПЗ:2160.04.04 з модемом ХМ-01 (ХМ-01.01) перебуває у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій під №132.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було порушено умови договору, з огляду на що, останній не здійснив попередню оплату у розмірі 3600,00 грн за наступні 12 місяців зберігання моделі РРО за період з 03.12.2017 по 03.12.2015 відповідно до виставленого ДП "Укрелекон" рахунку-фактури від 01.12.2014 №СФ-0000060; 3600,00 грн згідно рахунку-фактури від 04.01.2016 №СФ-0000022 та 3600,00 грн згідно рахунку-фактури від 01.11.2016 №СФ-0000101 в результаті чого утворилась заборгованість за договором за період з 03.12.2014 по 03.12.2017 на загальну суму 10800,00 грн.

15.04.2015 відповідачем було надіслано лист на адресу позивача №23 (а.с.16), яким останній повідомив, що у зв'язку із затриманням платежів від контрагентів ТОВ "Експотрейд" просить перенести термін оплати за послуги зберігання згідно договору до 01.06.2015, однак в зазначений термін останній так і не погасив існуючу заборгованість.

При цьому, листом від 01.06.2015 №30 (а.с.17) відповідач повторно повідомив позивачу, що у зв'язку із затриманням платежів від контрагентів ТОВ "Експотрейд" просить перенести термін оплати за послуги зберігання до 10.08.2015, однак в зазначений термін останній так і не погасив існуючу заборгованість.

ДП "Укрелекон" листами від 21.07.2015 №132 (а.с.18-20), від 14.09.2015 №182 (а.с.23-25), від 19.01.2016 №11 (а.с.27-30) та від17.11.2017 №375 (а.с.33-38) зверталось до ТОВ "Експотрейд" з вимогою про виконання зобов'язань, встановлених договором та сплати заборгованості за поточний рахунок ДП "Укрелекон".

Однак, як стверджується позивачем та вбачається з матеріалів справи жодної відповіді на вказані вище листи позивача відповідачем надано не було, що стало підставою звернення ДП "Укрелекон" з даним позовом до суду.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про неналежне виконання відповідачем обов'язку по оплаті наданих позивачем послуг на суму 10800,00 грн.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи з системного аналізу змісту Договору на надання послуги з зберігання зразка моделі РРО № 09/13/3Б-14 від 03.09.2013, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є змішаним у розумінні ст. 628 ЦК України, оскільки містить елементи договорів зберігання та надання послуг, а тому відносини між сторонами в частині заявлених позовних вимог підпадають під дію правових норм, що регулюють, як правовідносини у сфері зберігання, так і у сфері надання послуг (виконання робіт) у відповідних частинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 936, ч. 1 ст. 946, ч. 1 ст. 947 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

Водночас, відповідно до ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 10800,00 грн правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 4454,88 грн інфляційного збільшення заборгованості та 641,49 грн три проценти річних.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши за допомогою системи "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" правильність проведеного позивачем розрахунків інфляційних втрат та трьох відсотків річних суд дійшов висновку про їх арифметичну правильність, відповідність вимогам умовам договору. Відтак, дана вимога підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПОТРЕЙД (21018, м.Вінниця, вул.Пирогова, 2; код ЄДРПОУ 30304680) на користь державного підприємства "Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового бізнесу, фінансових і фондових ринків "УКРЕЛЕКОН" (03057, м.Київ, вул.О.Довженка, 3 код ЄДРПОУ 32253785) 10800,00 грн заборгованості; 4454,88 грн інфляційного збільшення заборгованості; 641,49 грн 3% річних та 1600,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України повне рішення складено 05 березня 2018 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу - ДП "Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків "УКРЕЛЕКОН" (юридична адреса: 04655, м.Київ, Львівська площа, 8; поштова адреса: 03057, м.Київ, вул.О.Довженка, 3);

4 - відповідачу - ТОВ "ЕКСПОТРЕЙД" (21018, м.Вінниця, вул.Пирогова, 2).