Рішення

від 27.02.2018 по справі 916/3247/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3247/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді -Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання-Мукієнко Д.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача 1: не звився

відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_2 - довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3247/17 за позовом Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області та до товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Чкалова-2", за участю третьої особи без самостійних на предмет спору на стороні позивача - головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання недійсним державного акту на право колективної власності на землю та скасування запису про його реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2017р., позивач, Гаївська сільська радаРоздільнянського району Одеської області (надалі - позивач), звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та до товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Чкалова-2", в якому просило суд про визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право колективної власності на землю серії ОД-20-162, виданий Гаївської сільською ОСОБА_3 народних депутатів Роздільнянського району Одеської області 10.10.1995р. на підставі рішення Гаївської сільської ОСОБА_3 народних депутатів від 02.06.1995р. № 111 сесії ХХІІ скликання колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова у частині земель, що не підлягали розпайованою у розмірі 420 га, сільськогосподарських угідь, у тому числі рілля - 229,3 га, багаторічні насадження - 87,9 га, пасовища - 98,6 га, докорінного поліпшення - 72, 0 га, сіножатті - 42,8 га, землі тимчасової консервації - 102,4 га, інші землі - 88,6 га, з одночасним скасуванням запису про нього у книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №77.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

ОСОБА_3 народних депутатів Роздільнянського району Одеської області 02.06.1995р. було прийняторішення № 111 сесії XXII скликання, відповідно до якого 10.10.1995р. колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова (надалі - КСП "ім. Чкалова") на підставі Державного акту про право колективної власності на землю серії ОД-20-162 було передано у колективну власність 2179,3 га земель.

Відповідно до Експлікації земель колективної власності згідно Схеми поділу земель на земельні частки (паї), до земель, що не підлягають паюванню за цим Державним актом відходять 420 сільськогосподарських угідь, у тому числі рілля - 229,3 га., багаторічні насадження - 87,9 га., пасовища - 98,6 га., докорінного поліпшення - 72,0 га., сіножаті - 42, 8 га., землі тимчасової консервації -102,4 га., інші землі - 88,6 га.

У відповідності до ст.20 Закону України "Про власність", що діяв на момент виникнення права колективної власності на землю, суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

03.12.1999 Указом Президента України за №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" передбачалося реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування).

Як вказує позивач, зазначений УказПрезидента України встановлював обов'язкове переведення земель з колективної власності у приватну, на виконання якого КСП ім. Чкалова змінило організаційно-правову форму на сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Чкалова (надалі - СВК ім. Чкалова).

У відповідності до ст.31 Закону України "Про колективні сільськогосподарські підприємства"(у редакції станом на 21.11.1996р.), при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

З урахуванням наведеного, позивач, зазначає що право колективної власності на земельні ділянки, що належали КСП ім. Чкалова на підставі Державного акта на право колективної власності серії ОД-20-162, виданого Гаївською сільською ОСОБА_3 народних депутатів Роздільнянського району Одеської області 01.10.1995, перейшло до СВК ім. Чкалова.

Із посиланням на інформацію, отриману з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач вказує, що діяльність СВК ім. Чкалова, як юридичної особи, було припинено з 01.06.2005р. шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю "ім. Чкалова-2" (надалі - ТОВ "ім. Чкалова-2").

Відповідно до Витягу №2 від 16.05.2005 року загальних зборів СВК "ім. Чкалова", на підставі перетворення СВК "ім. Чкалова" в ТОВ "ім. Чкалова-2"01.05.2005 року було затверджено Передаточний акт, з якого вбачається, що до ТОВ "їм. Чкалова-2" земельна ділянка площею 2179,3 га не переходила. Тобто, як вказує позивач, ТОВ "ім. Чкалова-2"не отримало зазначену земельну ділянку на праві колективної власності через фактичне припинення СВК "ім. Чкалова"та створення на його основі суб'єкта господарювання приватної форми власності.

Як зазначає Позивач, на час подання позову, Земельним кодексом України не передбачається колективної форми власності на землю. Відповідно до ст.78 Земельного Кодексу вказується, що земля може перебувати у приватній, комунальній, державній власності.

Відповідно до розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної І власності" від 06.09.2012р. № 5245-УІ з дня набрання чинності цим Законом (з 1 січня 2013 року), землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

У державній власності залишаються усі землі:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ,організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу (землі комунальної власності відповідних територіальних громад: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій).

Таким чином, позивач визначає, що при припиненні СВК "ім. Чкалова" своєї господарської діяльності, питання щодо передачі земельних ділянок, які належали йому на праві колективної власності згідно Державного акту на право колективної власності серії ОД-20-162, площею 2179,3 га, вирішено не було, у зв'язку з чим постає питання про визнання зазначеного Державного акта нечинним в частині земель, які не були розпайовані.

Відповідно до витягу №2 від 16.05.2005 року загальних зборів СВК "ім. Чкалова" було перетворено в ТОВ "ім. Чкалова-2", тобто останнє набуло статус правонаступника, а тому повинно бути Відповідачем у справі, оскільки саме ТОВ "ім. Чкалова-2" після припинення СВК ім. Чкалова повинно було вирішити питання щодо зміни форми власності земельних ділянок, які належали його правопопереднику на праві колективної власності.

Оскільки Державний акт на право колективної власності на земельну ділянку охоплює землі, що знаходяться за межами населеного пункту, а повноваження щодо розпорядження ними належать Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області, позивач також вважає, що останнє також повинно бути Відповідачем у даній справі.

Позивач у позові зазначає, що земельні ділянки, визначені у оспорюваному Державному акті знаходяться на землях Гаївської сільської ради (поза межами населеного пункту) на сьогодні, право колективної власності не передбачено чинним законодавством України і земельні ділянки, загальною площею 2179,3 га (визначені у оспорюваному Державному акті) не можуть перебувати у колективній власності; окрім того, оскільки СВК "ім. Чкалова", як суб'єкт земельних правовідносин, припинено, плата за землю, як основний місцевий податок, який сплачується до бюджетів місцевих рад не сплачується, таким чином через дію оскаржуваного державного акта страждає територіальна громада, яку представляє Гаївська сільська рада.

Окрім цього, Позивач також просить суд скасувати запис щодо реєстрації оспорюваного Державного акту у книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 77, оскільки ця вимога є похідною від первісної і безпосередньо із нею пов'язана.

Відповідно до Протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.12.20176р. справу № 916/3247/17 розподілено до розгляду судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2017 р. позовну заяву Гаївської сільської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3247/17 (вх.№3482/17 від 27.12.2017р. та її розгляд призначено в засіданні суду.

11.01.2018р. від Позивача на адресу суду надійшла заява (вх. № 2-174/18) про зміну предмету позову, відповідно до якої він просив суд визнати недійсним Державний акт КСП ім.. Чкалова на право колективної власності на землю серії ОД-20-162, виданий Гаївської сільською ОСОБА_3 народних депутатів Роздільнянського району Одеської області 10.10.1995р. на підставі рішення Гаївської сільської ОСОБА_3 народних депутатів від 02.06.1995р. № 111 сесії ХХІІ скликання у частині земель, що не підлягали розпайованою у розмірі 420 га, сільськогосподарських угідь, у тому числі рілля - 229,3 га, багаторічні насадження - 87,9 га, пасовища - 98,6 га, докорінного поліпшення - 72, 0 га, сіножатті - 42,8 га, землі тимчасової консервації - 102,4 га, інші землі - 88,6 га та скасувати запис про реєстраціюДержавного акту КСП ім. Чкалова на право колективної власності на землю серії ОД-20-162, виданого Гаївської сільською ОСОБА_3 народних депутатів Роздільнянського району Одеської області 10.10.1995р., зареєстрованогоу книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 77.

Зазначена заява судом була прийнята до розгляду.

18.01.2018р. від відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1118/18), відповідно до якого він вважає, що залучення Головного управління у якості відповідача є безпідставним, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Головне управління діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - Положення), яке затверджено наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. №308.

Відповідно до вимог статті 15-1, частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, підпункту 13 пункту 4 Положення Головне управління з 01.01.2013р. розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Одеської області.

На час проведення паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, Земельний кодекс України від 18.12.1990 № 561-XII (втратив чинність з 01.01.2002), Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 №1540-УІ (втратив чинність з 01.01.2004) та Закон України "Про власність" від 07.02.1991 №697-ХІІ (втратив чинність з 20.06.2007) визначали такі форми власності, як приватна, колективна та державна.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_3 народних депутатів.

ОспорюванийДержавний акт на право колективної власності на землю видавався КСП ім. Чкалова, із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства і у колективній власності громадян.

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції Закону № 2196-ХП від 13.03.1992) земля може належати громадянам на праві колективної власності. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

При цьому, суб'єктами права колективної власності на землю визнані колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Проведення паювання переданих у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам земель здійснювалося за указами Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.1994р. №666/94,"Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 №720/95, "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999р. №1529/99 та прийнятими у їх розвиток відомчими нормативно-правовими актами (зокрема, "Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій", затверджені наказом Держкомзему, Мінсільгосппроду та УААН від 04.06.1996 за №47/172/48 (далі - Методичні рекомендації).

Пунктами 2, 4 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.1994р. № 666/94 встановлювалось, що кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства має право безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю.

Аналогічним чином, згідно пунктів 1, 2, 6 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995р. №720/95: паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Відповідно до пунктів 1.3., 1.5., 2.7., 3.9 Методичних рекомендацій передача в натурі земельної частки паю громадянину здійснюється після складання Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї), яка затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів сільськогосподарських підприємств та погоджується районними (міськими) державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських рад). На схемі виділяються земельні масиви паїв та земельні ділянки загального користування. Технічна документація щодо передачі земельної частки (паю) в натурі є підставою для прийняття рішення місцевою радою про видачу громадянину державного акту на право приватної власності та повернення сертифікату на земельну частку (пай) до районної (міської) державної адміністрації (виконавчого комітету міської ради).

При цьому Відповідач - 1 звернув увагу суду на те, що, виходячи з вищевикладеного, земельним законодавством було визначено основними учасниками процесу паювання земель колективної власності відповідні сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації.

Згідно наявної в Державному фонді документації із землеустрою, що ведеться Відділом, наявна Схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Роздільнянського району Одеської області, розроблена у 1998 році, відповідно до якої склад земель колективної власності, приведений у додатку 3 Схеми, із загальної площі земель на час складання схеми - 2187,6 га, з яких: землі, що можуть бути поділені без обмежень в часі складають -1702,9 га; землі, що поділяються одночасно без подрібнення в натурі на окремі паї - 64,4 га; землі що не підлягають паюванню - 420,3 га, із них: рілля - 87,9 га; пасовища - 98,6 га; сіножаті - 42,8 га; тимчасової консервації - 102,4 га; інші - 88,6 га.

Як вказує Головне управління, згідно книги реєстрації сертифікатів 197 осіб отримали сертифікати на право на земельну частку(пай). Таким чином залишилось із земель, що не підлягають паюванню земельні ділянки площею420,3 га, які не розподілені між членами КСП ім. Чкалова та фактично продовжують залишатися у колективній власності.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про власність", що діяв на момент виникнення права колективної власності на землю, суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Указом Президента України від 03.12.1999р. №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" передбачалося реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями. Тобто зазначений Указ встановлював обов'язкове переведення земель з колективної власності у приватну.

Таким чином, у процесі реформування аграрного сектору економіки, відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999р. № 1529/99, КСП ім. Чкалова змінило організаційно-правову форму на сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Чкалова.

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України (в чинній на момент передачі землі у колективну власність) земля, на праві колективної власності, могла належати виключно громадянам України. До того ж, Указом Президента України від 03.12.1999р., №1529/99 визначено, що відносини права колективної власності на землю припиняються з моменту ліквідації відповідних суб'єктів права колективної власності на землю та не допускають правонаступництва.

Відповідно до частини 3 статті 78 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Тобто, на сьогоднішній день, право колективної власності не передбачено діючим законодавством.

Однак, у зв'язку з наявністю чинних на даний час державних актів на право колективної власності на землю та невизначеністю правового статусу спірних ділянок Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не може забезпечити відповідну охорону земель, відмовляє фізичним та юридичним особам в наданні у власність чи користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що в свою чергу, призводить до соціальної напруги та позбавляє можливості фізичних та юридичних осіб реалізовувати своє право на отримання вільних земельних ділянок у власність або у користування у передбаченому законом порядку, а місцеві бюджети не отримують належну плату за землю.

Головне управління, звертає увагу, що не приймало жодного рішення щодо розпаювання земель колишньої колективної власності КСП ім. Чкалова і тому не може виступати в якості відповідача по даній справі, натомість, відповідно до ст.ст. 48,50 ГПК України Головне управління не є належним відповідачем по цієї справі, а має бути залучено до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Виходячи з вищенаведеного, Головне управління наголошує на тому, що основними учасниками процесу паювання земель колективної власності КСП ім. Чкалова були Гаївська сільська рада Роздільнянського району Одеської області, якою було прийнято рішення про передачу земель в колективну власність КСП ім. Чкалова та підписаний державний акт на право колективної власності КСП ім. Чкалова та Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області, якою видавались та реєструвались сертифікати на право на земельну частку (пай) та державні акти на право власності на землю із земель КСП ім. Чкалова

Відповідач вказує, що відповідно до отриманих ним роз'яснень щодо можливості розпорядження зазначеними землями, Держземагентство України листом від 16.09.2013р. № 22-28-0.13-16472/2-13 повідомило, якщо вищевказані земельні ділянки не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і права власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження вказаними земельними ділянками не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

23.01.2018р. від позивача на адресу суду надійшла заява (вх.№2-412/18) про заміну неналежного відповідача, відповідно до якої позивач частково погодивсяз позицією відповідача-1 - Головного управління Держгеокадастру України по Одеській області, викладеною у відзиві на позовну заяву (вх.№1118/18 від 18.01.2018р.), щодо необхідності залучення Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області в якості Відповідача по справі. Крім того Позивач зазначає, що виконання функцій контролю за земельними ділянками, що знаходяться за межами населеного пункту та координації органів, що обліковують, надають землі у власність і користування юридичним і фізичним особам здійснює Роздільнянська районна державна адміністрація, що уповноважена на це прямими приписами земельного законодавства.

Так, до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 01.01.2013p., повноваженнями щодо розпорядження землями державної форми власності за межами населеного пункту для сільськогосподарського призначення, відповідно до ст.122 Земельного кодексу України, була наділена саме Роздільнянська районна державна адміністрація, яка й мала вжити заходів щодо визнання недійсним оскаржуваного акта після того, як діяльність СВК ім. Чкалова -була припинена.

Разом з цим, Позивач зазначає, що контрольно-наглядові функції щодо дотримання земельного законодавства наявні у Роздільнянської районної державної адміністрації і сьогодні.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Відповідно до ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Стаття 16 цього Закону встановлює: місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за:...користанням та охороною земель, лісів, надр, води, повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

У відповідності до ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить:...координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель ..., координація діяльності державних органів земельних ресурсів... вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

З урахуванням наведеного, Позивач просить суд замінити неналежного відповідача - Головного управління Держгеокадастру України по Одеській області на належного - Роздільнянську районну державну адміністрацію Одеської області.

Також, Позивач, визначив, що після вступу у законну силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 01.01.2013 р. повноваження щодо передачі земель державної власності за межами населеного пункту для сільськогосподарських потреб (землі за оскаржуваним держактом) перейшли від Роздільнянської районної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. За таких обставин, позивач вважає, що рішення по цієї справі може вплинути на права та обов'язки Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а тому воно його потрібно залучити до участі у даному процесі як третю сторону, що не заявляє вимог на предмет спору.

25.01.2018р. ухвалою Господарського суду Одеської області клопотання Гаївської сільради про заміну неналежного відповідача було задоволено, до участі у справі №916/3247/17 залучено в якості належного відповідача - Роздільнянську районну державну адміністрацію Одеської області та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

12.02.2018р. від Позивача надійшла заява (вх. № 3113/18) про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи, разом із якою Позивач надав суду додаткові докази в обґрунтування своєї правової позиції. Заява Позивача судом була задоволена, додаткові докази долучені до матеріалів справи.

15.02.2018р. ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання по справі №916/3247/17 було закрито та справу було призначено до розгляду по суті.

Представник Позивача - Гаївської сільради, в судовому засіданні при розгляді справи по суті, підтримавуточнені позовні вимоги в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Представник третьої особи також підтримав позовні вимоги Позивача у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідачі - Роздільнянська РДА та ТОВ "ім. Чкалова-2" про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами надсилання ухвали суду на їх юридичні адреси, що зазначені у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявних в матеріалах справи.Однак, у судове засідання представники відповідачів не з'явилися, про поважність причин відсутності суд не повідомили.

Згідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення - ухвала про відкриття провадження у справі від 12.01.2018 року було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "ім. Чкалова-2", що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання поштової кореспонденції суду (а.с. 34), а також відсутність жодних клопотань з боку відповідачів про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до приписів ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Зокрема, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася із позовом,, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За приписами ст.5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особиможе визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Норми статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як зазначено у п.2.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6, державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, ОСОБА_3 Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Саме така ж правова позиція наведена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.02.2013 р. у справі №6-169цс12.

Відповідно до ч.2 ст.8 Основного Закону України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно з ч.4 ст.13 Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як встановлено судом, в якості обґрунтування подання Позивачем даного позову він посилається на те, що ОСОБА_3 народних депутатів Роздільнянського району Одеської області 02.06.1995р. було прийнято рішення №111 сесії XXII скликання, відповідно до якого 10.10.1995р. колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова (надалі - КСП "ім. Чкалова") на підставі Державного акту про право колективної власності на землю серії ОД-20-162 було передано у колективну власність 2179,3 га земель.

Відповідно до Експлікації земель колективної власності згідно Схеми поділу земель на земельні частки (паї), до земель, що не підлягають паюванню за цим Державним актом відходять 420 сільськогосподарських угідь, у тому числі рілля - 229,3 га., багаторічні насадження - 87,9 га., пасовища - 98,6 га., докорінного поліпшення - 72,0 га., сіножаті - 42, 8 га., землі тимчасової консервації -102,4 га., інші землі - 88,6 га.

У відповідності до ст.20 Закону України "Про власність", що діяв на момент виникнення права колективної власності на землю, суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

03.12.1999р. Указом Президента України за №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" передбачалося реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування).

Зазначений Указ Президента України встановлював обов'язкове переведення земель з колективної власності у приватну, на виконання якого КСП ім. Чкалова змінило організаційно-правову форму на сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Чкалова (надалі - СВК ім. Чкалова) із наступним перетворенням із СВК ім.. Чкалова у ТОВ "ім.. Чкалова-2". Проте, відповідно до Витягу №2 від 16.05.2005 року загальних зборів СВК "ім. Чкалова", на підставі перетворення СВК "ім. Чкалова" в ТОВ "ім. Чкалова-2" 01.05.2005 р. було затверджено Передаточний акт, з якого вбачається, що до ТОВ "їм. Чкалова-2" земельна ділянка площею 2179,3 га не переходила. Тобто, як вказує позивач, ТОВ "ім. Чкалова-2" не отримало жодних прав на зазначену земельну ділянку через фактичне припинення СВК "ім. Чкалова" та створення на його основі суб'єкта господарювання приватної форми власності у якого у користуванні знаходилася земельна ділянка на підставі оспорюваного державного акту на право колективної власності на землю, що не відповідає приписам чинного земельного законодавства України.

Надаючи правову оцінку вимогам Позивача, суд вказує наступне:

Земельний кодекс України від 18.12.1990р. № 561-XII (втратив чинність з 01.01.2002р.), Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 №1540-У1 (втратив чинність з 01.01.2004р.) та Закон України "Про власність" від 07.02.1991р. № 697-ХІІ (втратив чинність з 20.06.2007) визначали такі форми власності, як приватна, колективна та державна.

Згідно з ст.5 Земельного кодексу від 18.12.1990р. земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно зі ст.30 Земельного кодексу України (чинний на сьогодні) земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ст.78 Земельного кодексу України земля може знаходитися у державній, комунальній або приватній власності.

Отже, право колективної власності, на сьогодні, не передбачено чинним законодавством України.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що КСПім. Чкалова, якому було надано у колективну власність землю площею 2179,3 га (частина земель підлягає паюванню, а частина у розмірі 420 га не підлягають паюванню) згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії ОД-20-162 від 10.10.1995р., було перетворене у СВКім. Чкалова, який являється правонаступником КСП ім. Чкалова, яке в подальшому, а саме 06.06.2005р. було реорганізовано у ТОВ "ім. Чкалова-2"

У відповідності Указу Президента України від 03.12.1999р. № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" Кабінету Міністрів України, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом в т.ч. забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування).

Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями; забезпечення протягом 2000 - 2002 років видачі в установленому порядку державних актів на право приватної власності на землю усім бажаючим власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай); забезпечення протягом 2000 - 2002 років видачі в установленому порядку державних актів на право приватної власності на землю усім бажаючим власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Отже, враховуючи ліквідацію суб'єктів права колективної власності, у відповідності до Указа Президента України від 03.12.1999р. № 1529/99, відносини права колективної власності на землі припиняються та автоматичний перехід прав власності на землі у порядку правонаступництва не допускається .

З огляду на викладене, до ТОВ "ім. Чкалова-2" як правонаступника суб'єкта права колективної власності, права та обов'язки на земельні ділянки, які були передані у колективну власність на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ОД-20-162, не перейшли.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (із змінами та доповненнями) з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У п.п.16, 17 розділуХ"ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Земельного кодексу України передбачено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Враховуючи ліквідацію суб'єктів права колективної власності, гарантування права на отримання земель громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) державних актів на право власності на землю, які підлягають розпаюванню, Господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання таким, що оспорюваний Державний акт на право колективної власності не відповідає вимогам чинного земельного законодавства України.

Проведення паювання переданих у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам земель здійснювалося за указами Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.1994р. № 666/94, "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995р. №720/95, "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999р. № 1529/99 та прийнятими у їх розвиток відомчими нормативно-правовими актами (зокрема, "Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій", затверджені наказом Держкомзему, Мінсільгосппроду та УААН від 04.06.1996 за № 47/172/48 (далі - Методичні рекомендації).

Пунктами 2, 4 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.1994р. № 666/94 встановлювалось, що кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства має право безперешкодно вийти з нього та одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на місцевості), що засвідчується державним актом на право приватної власності на землю.

Аналогічним чином, п.п. 1, 2, 6 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995р. № 720/95 встановлено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Відповідно до п.п.1.3., 1.5., 2.7., 3.9 Методичних рекомендацій передача в натурі земельної частки паю громадянину здійснюється після складання Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї), яка затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів сільськогосподарських підприємств та погоджується районними (міськими) державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських рад). На схемі виділяються земельні масиви паїв та земельні ділянки загального користування. Технічна документація щодо передачі земельної частки (паю) в натурі є підставою для прийняття рішення місцевою радою про видачу громадянину державного акту на право приватної власності та повернення сертифікату на земельну частку (пай) до районної (міської) державної адміністрації (виконавчого комітету міської ради).

Згідно Експлікації земель колективної власності згідно Схеми поділу земель на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова (приведеної у додатку 3 до Схеми), із загальної площі земель яка складала 2187,6 га, визначено: землі, що можуть бути поділені без обмежень в часі складають - 1702,9 га; землі, що поділяються одночасно без подрібнення в натурі на окремі паї - 64,4 га; землі що не підлягають паюванню - 420,3 га, із них: рілля - 87,9 га; пасовища - 98,6 га; сіножаті - 42,8 га; тимчасової консервації - 102,4 га; інші - 88,6 га.

Як встановлено судом, на час розгляду справи 197 осіб отримали сертифікати на право на земельну частку(пай). Отже із земель, що не підлягають паюванню залишились земельні ділянки площею 420,3 га, які не розподілені між членами КСП ім. Чкалова та фактично продовжують залишатися у колективній власності відповідно до оспорюваного Державного акту.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов до висновку, що визнання оспорюваного Державного акту недійсним не порушує права громадян, яким була надана земля у колективну власність яка підлягає розпаюванню, та отриманню земельних ділянок у власність.

Втім, суд звертає увагу, що на сьогодні землі, які не підлягають поділу та мають використовуватися сумісно, а також не підлягають паюванню фактично знаходяться у власності колишнього КСП ім. Чкалова, яке припинило господарську діяльність у зв'язку з реорганізацією.

З огляду на викладені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що Позивачем вірно обраний спосіб захисту свого права як органу місцевого самоврядування, до земель якого відносяться 420 га землі сільськогосподарського призначення, зазначені в оспорюваному Державному акті.

В силу приписів, визначених у п.12 ст.30 ГПК України, згідно із якими вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо розгляд таких вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, розглядаються господарським судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Оскільки позовна вимога Позивача про скасування запису про реєстрацію Державного акту КСП ім. Чкалова на право колективної власності на землю серії ОД-20-162, виданого Гаївської сільською ОСОБА_3 народних депутатів Роздільнянського району Одеської області 10.10.1995р., зареєстрованого у книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №77є похідною від первісної позовної вимоги про визнання оспорюваного Державного акту не дійсним, суд дійшов до висновку, що ця вимога також підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської областів повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.129 ГПК України, у зв'язку з задоволенням позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів по 1 600 грн. на кожного.

Керуючись ст.ст.13, 73-76, 86, 202, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Визнати Державний акт на право колективної власності на землю серії ОД-20-162, виданий Гаївської сільською ОСОБА_3 народних депутатів Роздільнянського району Одеської області 10.10.1995р. на підставі рішення Гаївської сільської ОСОБА_3 народних депутатів від 02.06.1995р. №111 сесії ХХІІ скликання колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова у частині земель, що не підлягали розпайованою у розмірі 420 га, сільськогосподарських угідь, у тому числі рілля - 229,3 га, багаторічні насадження - 87,9 га, пасовища - 98,6 га, докорінного поліпшення - 72, 0 га, сіножатті - 42,8 га, землі тимчасової консервації - 102,4 га, інші землі - 88,6 га - недійсним.

3. Скасувати запис про реєстрацію Державного акту на право колективної власності на землю серії ОД-20-162, виданого Гаївської сільською ОСОБА_3 народних депутатів Роздільнянського району Одеської області 10.10.1995р. колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 77.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Чкалова-2" (67400, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Лучинське, код ЄДРПОУ 20993606) на користь Гаївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (67411, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Гаївка, код ЄДРПОУ 4380353) судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку, передбаченому ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 05 березня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський