Ухвала

від 06.03.2018 по справі 910/2488/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

06.03.2018Справа № 910/2488/18

Суддею Господарського суду міста Києва Васильченко Т.В. розглянуто матеріали заяви Державної акціонерної холдингової компанії АРТЕМ (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, ідентифікаційний код 14307699)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Нікапромінвест (03170, м. Київ, вул. Зодчих, 80-а, кв. 72, ідентифікаційний код 37098874)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 3% в розмірі 459,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 2 348,62 грн, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Державної акціонерної холдингової компанії АРТЕМ до Товариства з обмеженою відповідальністю Нікапромінвест про видачу судового наказу за вимогою про стягнення 8 100,00 грн заборгованості, 3% річних в розмірі 459,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 2 348,62 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що позивачем, на підставі рахунку-фактури № СФ-1600110 від 04.03.2016, було здійснено на користь відповідача оплату товару, проте відповідач свої зобов'язання не виконав, товар позивачу не поставив, тому позивач, окрім основної суми заборгованості, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 459,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 348,68 грн.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі , якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, проценти та інфляційні втрати, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, встановлений законом.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а відтак не є заборгованістю за договором.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог (частина 3 стаття 152 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, оскільки заявником заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, але можуть бути розглянуті окремо в позовному провадженні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" в цій частині у відповідності до ч. 3 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст.152 цього Кодексу в частині вимог про стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 147, 148, 150, 152, 153, 154 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній акціонерній холдинговій компанії АРТЕМ (04050, М. Київ, вул. Мельникова, 2/10, ідентифікаційний код 14307699) у видачі судового наказу за вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Нікапромінвест (03170, м. Київ, вул. Зодчих, 80-а, кв. 72, ідентифікаційний код 37098874) інфляційних втрат в розмірі 2 348,62 грн та 3% річних у розмірі 459,00 грн.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя Т.В. Васильченко