Рішення

від 05.03.2018 по справі 926/366/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

05 березня 2018 року Справа № 926/366/18

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В. за участю секретаря судового засідання Чепишка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу №926/366/18

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут"

до відділу освіти, молоді та спорту Сокирянської районної державної адміністрації

про стягнення заборгованості у сумі 423386,82 грн.

представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 02.01.2018 року №007.1Др-12-0118;

від відповідача - ОСОБА_2 начальник, ОСОБА_3 доручення №01-06/234 від 03.03.2018 р.

СУТЬ СПОРУ : товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Відділу освіти, молоді і спорту Сокирянської районної державної адміністрації про стягнення 423386,82 грн. заборгованості за договором від 03.01.2017 року на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими, у тому числі 409942,94 грн. боргу за поставлений у грудні 2017 року природній газ, 8468,41 грн. пені, 876,04 грн. 3% річних і 4099,43 грн. інфляційних втрат, які нараховані за період з 06.01.2018 року по 31.01.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого йому у грудні 2017 року природного газу, внаслідок чого заборгував позивачеві суму позову.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнає повністю, просить суд прийняти визнання позову та ухвалити судове рішення про задоволення позову у підготовчому засіданні, при цьому стягнути з нього 50% судового збору, а 50% - повернути позивачу з державного бюджету.

Ухвалою суду від 01.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.02.2018 року та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а також докази його надіслання позивачу.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 06.03.2018 року, повторно запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а також докази його надіслання позивачу.

У підготовчому засіданні 06.03.2018 року позивач позовні вимоги підтримав, не заперечував проти ухвалення рішення у підготовчому засіданні.

Представники відповідача, у свою чергу, позовні вимоги визнали повністю, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову у підготовчому засіданні, пояснюючи це тим, що внаслідок недосконалості тендерного законодавства відповідач, як державна установа, може розрахуватись з позивачем за спожитий у грудні 2017 року газ лише на підставі рішення суду.

Відповідно до частин 3, 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України: За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Так, частинами 1, 2 статті 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Водночас частинами 4, 5 вказаної статті встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

На виконання зазначених вимог ГПК України суд встановив, що відзив про визнання позову підписаний начальником відділу освіти, молоді та спорту Сокирянської районної державної адміністрації ОСОБА_2, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.02.2013 року №771822, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності.

Крім того, представники сторін повідомили суд, що їм відомі наслідки відповідних процесуальних дій.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити судове рішення у підготовчому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

03 січня 2017 року між товариством з обмежено відповідальністю Чернівцігаз Збут (постачальник) та відділом освіти, молоді та спорту Сокирянської районної державної адміністрації (споживач) було укладено договір №1114112СUQ4IB017 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовим (далі - договір).

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України: Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутні докази розірвання або визнання зазначеного договору недійсним.

За умовами п. 1.1 договору позивач зобов'язується передати у власність відповідача природний газ (далі - газ) у необхідних для відповідача обсягах, а відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати позивачу вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначні цим договором.

У відповідності до п. 11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2017 року до 31.12.2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Планові обсяги постачання газу по місяцях визначаються сторонами у додатку №1 до цього договору (пункт 1.3 договору).

Так, із додатку №1 до договору вбачається, що плановий обсяг постачання газу у грудні 2017 року погоджений сторонами у обсязі 72,6 тис. куб. м.

При цьому, пунктом 1.8 договору сторони передбачили, що у випадку споживання відповідачем газу, обсяг якого не передбачений в цьому договорі (як в бік збільшення, так і в бік зменшення споживання), такий обсяг вважається спожитим відповідачем по цьому договору, але неузгодженим з позивачем та оплачується по фактичному обсягу спожитого газу в порядку, передбаченому цим договором з покладанням на відповідача відповідальності, передбаченої цим договором або Правилами постачання природного газу та/або Кодексом ГРМ тощо.

Разом з тим, відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за поставлений відповідачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між позивачем та відповідачем.

Згідно із пунктом 3.2 договору ціна газу становить 8805,28 грн. з ПДВ за 1000 куб. м., у тому числі 1467,55 грн. ПДВ. Ціна, зазначена в п. 3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом повідомлення відповідача позивачем про зміну ціни не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку наступного місяця поставки газу. Кожне останнє повідомлення позивача з моменту, вказаному в останньому повідомленні позивача. У разі непогодження з новою ціною, відповідач у строк не пізніше ніж за 2 календарні дні до початку наступного місяця поставки газу зобов'язаний письмово повідомити про це позивача, вжити необхідних заходів з підтвердження в установленому порядку через оператора ГТС обсягу постачання газу на наступний місяць, виділеного для відповідача іншим постачальником, та укласти з цим новим постачальником відповідний договір, або припинити споживання газу в останній день місяця поставки газу позивачем по цьому договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (пункт 3.3 договору).

У відповідності до п. 3.4 договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактичного поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом два цього договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене та дослідивши зміст договору, суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що: Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.9.1 за підсумками розрахункового періоду відповідач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати позивачу копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (транспортованого) газу відповідачу за розрахунковий період , що складний між оператором ГРМ та відповідачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

2.9.2 на підставі отриманих від відповідача даних та/або даних оператора ГРМ позивач протягом трьох робочих днів готує два примірника акта приймання-передачі газу за розрахунковий період , підписаних уповноваженим представником позивача.

При цьому, розрахунковий період становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно (пункт 4.1. договору).

У матеріалах справи міститься акт від 31.12.2017 року №ЧЦЗ00018574 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 03.01.2017 року №1114112СUQ4IB017, згідно якого сторони погодили, що позивач у грудні 2017 року передав, а відповідач прийняв газ обсягом 77,373 тис. куб. м. на загальну суму 791432,94 грн. з ПДВ.

Із вказаного акту вбачається, що ціна 1000 куб. м. газу становить 10228,80 грн. з ПДВ, що не заперечується та не оспорюється відповідачем.

Також із акта видно, що обсяг поставленого (спожитого) відповідачем газу не відповідає обсягу, узгодженому сторонами у додатку №1 до договору, при цьому надлишково спожитий відповідачем газ (4,773 тис. куб. м.) у порядку п. 1.8 договору оплачується по фактичному обсягу спожитого газу в порядку, передбаченому цим договором з покладанням на відповідача відповідальності, передбаченої цим договором.

Таким чином, суд констатує, що позивач належно виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу у грудні 2017 року 77,373 тис. куб. м. газу на загальну суму 791432,94 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 4.2 договору: Оплата газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача в наступному порядку:

4.2.1 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Відповідач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про зміну ціни газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, відповідач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

4.2.2 у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду відповідач здійснює оплату вартості додаткового заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

4.2.3 остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.4 договору) здійснюється до 5 числа місяця, наступним за місяцем постачання газу.

Відтак, суд констатує, що з 06 числа місяця, наступного за розрахунковим, у позивача виникає право вимоги сплати відповідачем вартості спожитого ним газу у розрахунковому місяці.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із п. 4.3 договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський розрахунок позивача.

За приписами п. 4.6 договору у разі переплати вартості природного газу сума переплати зараховується позивачем в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок відповідача на його письмову вимогу у разі дострокового припинення сторонами цього договору.

Так, із змісту позову та розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач, керуючись п.4.6 договору, зарахував переплату відповідача у сумі 381490,00 грн. для погашення боргу відповідача за газ, спожитий ним у грудні 2017 року. Даний факт сторонами визнається та не оспорюється.

У відповідності до положень статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач заборгував позивачу 409942,94 грн. (791432,94 грн. - 381490,00 грн.).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За неналежне виконання своїх обов'язків по сплаті вартості поставленого (спожитого) газу позивач за період з 06.01.2018 року по 31.01.2018 року нарахував відповідачеві 8468,41 грн. пені.

У пункті 6.2.1 договору сторонами узгоджено, що у разі порушень відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банк України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що з 26.01.2018 року розмір облікової ставки НБУ збільшився з 14,5% до 16%. Відтак, відповідно до зробленого судом розрахунку (міститься в матеріалах справи) розмір пені є дещо більшим, проте оскільки суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, то з відповідача на користь позивача належить стягнути 8468,41 грн. пені.

Крім того, позивач нарахував відповідачу за період з 06.01.2018 року по 31.01.2018 року 876,04 грн. 3% річних та 4099,43 грн. інфляційних втрат.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок 3% річних і вважає його законним та обґрунтованим.

Разом з тим, у розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано, що сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права ). У свою чергу, позивач для розрахунку керувався індексом грудня 2017 року, а не січня 2018 року.

Отже, згідно із проведеним судом розрахунком (міститься в матеріалах справи) сума інфляційних втрат є дещо більша, однак, як зазначено вище, суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 4099,43 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 409942,94 грн. заборгованості, 8468,41 грн. - пені, 4099,43 грн. - інфляційних втрат та 876,04 грн. - 3% річних.

Положеннями частини 1 статті 130 ГПК України, які кореспондуються з положеннями частини 3 статті 7 Закону України Про судовий збір , унормовано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 6350,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.01.2018 року №123.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач визнав позов повністю до початку розгляду справи по суті, позивачу належить повернути з Державного бюджету України 3175,40 грн. (50% сплаченого позивачем судового збору за подання позову).

Решту 50% судового збору слід у порядку статті 129 ГПК України покласти на відповідача та стягнути із нього на користь позивача.

Керуючись пунктом 9 частини 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, статтями 2, 4, 5, 20, 129, 130, 185, 191, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відділу освіти, молоді та спорту Сокирянської районної державної адміністрації (60200, Чернівецька обл., Сокирянський район, м. Сокиряни, вул. Покровська, 27, код ЄДРПОУ 38462940) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" (58009, м. Чернівці вул. Винниченка, 9-а, код ЄДРПОУ 39584988) 409942,94 грн. заборгованості, 8468,41 грн. - пені, 4099,43 грн. - інфляційних втрат, 876,04 грн . - 3% річних та 3175,40 грн . - відшкодування судового збору.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Чернівцігаз Збут" (58009, м. Чернівці вул. Винниченка, 9-а ЄДРПОУ 39584988) судовий збір у розмірі 3175,40 грн ., що сплачений згідно платіжного доручення №123 від 26.01.2018 р.

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 06 березня 2018 року.

Суддя І.В. Марущак