Рішення

від 22.02.2018 по справі 921/10/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 лютого 2018 року м. ТернопільСправа № 921/10/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

при секретарі судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Спільного малого підприємства "Квота", вул. Подільська, 46, м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бонзер", вул. Текстильна, 36, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості у розмірі 145 000,00 грн.

В судове засідання учасники справи не з"явилися

Учаснику судового процесу в судовому засіданні 08.02.2018 оголошено склад суду та роз'яснено його права і обов'язки передбачені статтями 42-46 ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду", відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.02.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи:

Спільне мале підприємство "Квота" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бонзер" про стягнення 145 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання за договором поставки №24/05-17 від 24.05.2017.

Ухвалою суду від 09.01.2018 відкрито провадження у справі №921/10/18 та розгляд по суті призначено на 08.02.2018, який відкладався на 22.02.2018 з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

08.02.2018 судове засідання з розгляду справи по суті відкрито.

Представник позивача у судовому засіданні 08.02.2018 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наданих пояснень в судовому засіданні, просить позов задоволити. В судове засідання - 22.02.2018 не з"явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, також повідомив про те, що станом на 22.02.2018 відзиву від відповідача не отримав, а тому не має можливості виконати вимоги ухвал суду щодо надання відповіді на відзив (вх. № 6202 від 22.02.2018).

Відповідач явку свого представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалами суду від 09.01.2018 та від 08.02.2018, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками відповідно "вручено за довіреністю - 11.01.2018" та "вручено за довіреністю - 19.02.2018".

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України, визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи положення статті 13 ГПК України якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

24 травня 2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бонзер" (як, Постачальник/відповідач) та Спільним малим підприємством "Квота" (як, Покупець/позивач) укладено договір поставки №24/05-17, відповідно до умов якого Постачальник зобов"язується поставити та передати у власність Покупця техніку бувшу у використанні, а саме: Peugeot Partner Maxi 2013 р.в. (далі по тексту - товар), вартість яких визначатиметься відповідно до рахунків - фактур або у специфікаціях до даного договору, які є невід"ємною частиною даного договору, а Покупець зобо"язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору ( п.1.1 Договору поставки).

Згідно пункту 2.1 Договору поставки Постачальник зобов"язався поставити товар згідно умов даного договору.

При здійсненні платежів Покупець зобов"язаний вказати в платіжному дорученні назву, номер та дату даного договору або рахунка-фактури (п.2.8 Договору поставки).

Пунктом 6.1 Договору поставки, розрахунки за товар здійснюється в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування Покупцем попередньої оплати в розмірі 115 000, 00 грн. на поточний рахунок Постачальника та остаточним розрахунком в розмірі і порядку, визначеному даним договором в момент поставки товару.

Договір вступає в силу після його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2017 року (п.10.4 Договору поставки).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання умов договору поставки, 24.05.2017 відповідач виставив позивачу рахунок - фактуру №БО - 0000042 щодо попередньої оплати товару на суму 115 000,00 грн.

Як стверджує позивач, вказаний рахунок оплачено платіжними дорученнями №1031 від 24.05.2017 на суму 115000,00 грн та № 1084 від 27.07.2017 на суму 30 000,00 грн в рахунок попередньої оплати товару.

Однак, відповідач не виконав договірних зобов'язань, а саме не поставив Товар, що передбачений Договором поставки №24/05-17 від 24.05.2017.

Крім того, оскільки між СМП "Квота" та ТОВ "Бонзер" не підписано специфікацію та відповідно не погоджено строк поставки товару, а тому згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, 08.11.2017 позивачем надіслано лист - вимогу №51 щодо поставки товару, про що свідчить фіскальний чек від 27.11.2017 та опис вкладення до цінного листа.

Однак, відповідач відповіді на вимогу не надав, поставку товару відповідно до Договору поставки не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 52 від 24.11.2017, в якій вимагає повернути суму попередньої оплати за невиконання обов"язку щодо поставки товару, про що свідчить фіскальний чек від 08.12.2017 та опис вкладення до цінного листа.

Вказана претензія залишена відповідачем без реагування та задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №24/05-17 від 24.05.2017 (відповідно до умов якого Постачальник зобов"язався поставити та передати у власність Покупця техніку бувшу у використанні, а саме: Peugeot Partner Maxi 2013 р.в., вартість яких визначатиметься відповідно до рахунків - фактур або у специфікаціях до даного договору, які є невід"ємною частиною даного договору, а Покупець зобо"язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору ( п.1.1 Договору поставки)) 24.05.2017 відповідач виставив позивачу рахунок - фактуру №БО - 0000042 щодо попередньої оплати товару на суму 115 000,00 грн., в свою чергу позивачем оплачено рахунок - фактуру, що підтверджується платіжними дорученнями №1031 від 24.05.2017 на суму 115 000,00 грн та № 1084 від 27.07.2017 на суму 30 000,00 грн.

За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено договір поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Аналогічне положення містить стаття 712 Цивільного кодексу України, де зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 Договору поставки, розрахунки за товар здійснюється в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування Покупцем попередньої оплати в розмірі 115 000, 00 грн. на поточний рахунок Постачальника та остаточним розрахунком в розмірі і порядку, визначеному даним договором в момент поставки товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Отже, на виконання умов Договору поставки, 24.05.2017 відповідач виставив позивачу рахунок - фактуру №БО - 0000042 щодо попередньої оплати товару на суму 115 000,00 грн.

Вказаний рахунок - фактуру позивачем оплачено, що підтверджується платіжними дорученнями №1031 від 24.05.2017 на суму 115000,00 грн та № 1084 від 27.07.2017 на суму 30 000,00 грн в рахунок попередньої оплати товару, з призначенням платежу: "попередня оплата за Peugeot Partner Maxi згідно рахунку №БО - 0000042 від 24.05.2017", як погоджено сторонами пунктом 2.8. Договору поставки.

Строки і порядок поставки встановлюються сторонами в договорі (стаття 267 Господарського кодексу України).

Пунктом 2.1 Договору поставки передбачено зобов"язання Постачальника щодо поставки товар згідно умов даного договору.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

08.11.2017 позивачем відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України надіслано лист - вимогу №51 щодо поставки товару, про що свідчить фіскальний чек від 27.11.2017 та опис вкладення до цінного листа, яка залишена без задоволення.

Отже відповідач не виконав зобов"язання щодо поставки товару в строки, передбачені Договором.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права слідує, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Вибір поведінки є правом покупця.

У зв'язку з порушенням передбачених Договором строків поставки товару відповідачем, позивач направив останньому претензію № 52 від 24.11.2017 з вимогою повернення суми попередньої оплати у розмірі 145 000,00 грн за невиконання обов"язку щодо поставки товару, що підтверджується фіскальним чеком від 08.12.2017 та описом вкладення до цінного листа.

Вказана претензія залишена відповідачем без реагування та задоволення.

Положенням статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 145 000,00 грн, які неоплачені станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними доказами (відсутність доказів поставки товару та доказів повернення відповідачем сплачених позивачевем коштів (попередня оплата)).

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 145000,00 грн.

Як визначено статтею 73 ГПК України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 86 ГПК України).

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Бонзер", вул. Текстильна, 36, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 38838245) на користь Спільного малого підприємства "Квота", вул. Подільська, 46, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 14028887) - 145 000,00 грн попередньої оплати та 2 175,00 грн судового збору.

3. Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина 1 стаття 241 ГПК України).

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені статтями 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "6" березня 2018 року.

Суддя Я.Я. Боровець