Постанова

від 06.03.2018 по справі 484/3751/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/3751/17 06.03.2018

Провадження №22-ц/784/292/18

Провадження №22-ц/784/292/18

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 березня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Прокопчук Л.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Миколаєві цивільну справу № 484/3751/17-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення , яке постановив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Шикері Ірини Анатоліївни о 12 годині 49 хвилині у приміщенні цього суду 12 грудня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення земельної ділянки,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2017 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на земельну ділянку.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 5.80 га, розташованої в межах території Софіївської сільської ради Первомайського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825486700:01:000:0103 згідно Державного акту на право власності, серія МК № 051303, виданого на підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації від 21 листопада 2003 р. № 356-р. Відповідно до виконавчого провадження № 50526382 відповідачка зобов'язана повернути йому борг в сумі 63698 грн. 96 коп. Однак, свої зобов'язання по поверненню боргу відповідачка не виконує, а тому позивач змушений звернутися до суду.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідачка є власником вищевказаної земельної ділянки, ринкова вартість якої складає 31030 грн., і чинним законодавством передбачено звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора, просив суд стягнути з ОСОБА_2Ю на його користь належну їй на праві власності земельну ділянку.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю просив їх задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_3О в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2017 р. в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не взято до уваги, що правовідносини, які склалися між сторонами, а саме - наявність заборгованості відповідача встановлено раніше ухваленими рішеннями судів, які не виконані по цей час, що, на його думку, є підставою для звернення стягнення на належну відповідачу земельну ділянку на підставі положень ст. 1213 ЦК України в рахунок погашення заборгованості, а тому просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність позовних вимог, вона просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу за відсутності учасників, які про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції від 16 березня 2016 р. відкрито виконавче провадження № 50526382 з виконання виконавчого листа № 484/4241/15-ц, виданого 01 березня 2016 р. Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 63 698 грн. 96 коп. боргу.

У зв'язку із невиконанням даного виконавчого листа позивач вважає, що є підстави для звернення стягнення в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 на належну останній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК № 051303 земельну ділянку площею 5,8 га, розташовану в межах території Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, і призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У Законі України Про виконавче провадження поняття виконавче провадження розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1).

Саме цим законом визначається, що виконавче провадження - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України Про виконавче провадження ).

Таким чином, порядок виконання судових рішень передбачений вказаним законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження визначені й заходи примусового виконання рішень, якими є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Саме на виконавця статтею 18 Закону України Про виконавче провадження покладено вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Між іншим, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

Також вказаним Законом (розділ VII) визначено порядок звернення стягнення на майно боржника, в тому числі - об'єкти нерухомого майна.

З наведеного вбачається, що законом чітко визначено порядок примусового виконання рішень судів, який не передбачає можливість звернення стягувача з окремим позовом з метою звернення стягнення на майно боржника в рахунок стягнутих на його користь рішенням суду грошових коштів, оскільки таке призведе до подвійного стягнення з боржника коштів (майна) на користь стягувача.

Позивач є стягувачем у виконавчому провадженні № 50526382 з виконання виконавчого листа № 484/4241/15-ц, виданого 01 березня 2016 р. Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 63 698 грн. 96 коп. боргу.

У разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця у цьому виконавчому провадженні ОСОБА_1 має право скористатися положеннями ст. 74 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно із положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх невизнаних, оспорюваних або порушених прав (інтересів) до суду у визначений законом або договором спосіб.

Оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, суд обґрунтовано відмовив у позові.

Доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків суду.

Зокрема, посилання в апеляційній скарзі на положення глави 83 ЦК України (ст. 1213 ЦК України) є безпідставними, оскільки положеннями цієї глави ЦК України регулюються підстави та порядок повернення потерпілому майна особою, яка набула це майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вимагає від відповідача повернення належної останній на законних підставах (на праві власності), тобто набутої на законних підставах, земельної ділянки, яка не належала позивачеві, а тому відсутні підстави для застосування положень глави 83 ЦК України.

За такого колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 06 березня 2018 року