Ухвала

від 05.03.2018 по справі 295/1351/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/1351/18 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6

представників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8

третьої особи: ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Житомирської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 14.02.2018 року якою частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 32018060000000004,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 14 лютого 2018 року частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області ОСОБА_10 , поданого в рамках досудового розслідування кримінального провадження №32018060000000004 за ч. 3 ст. 212 КК України щодо накладення арешту на вилучені під час обшуку 01.02.2018 фінансово-господарську документацію, у тому числі чорнові записи, а також комп`ютерну техніку.

У задоволенні клопотання про накладення арешту на сейф, резинку з відтиском печатки нерезидента, 6 печаток нерезидента, а також грошові кошти в сумі 172 тис. 286 доларів США, 55 тис. гри., 28 тис. 670 Євро - відмовлено.

Слідчий суддя, дійшов переконання, що стороною обвинувачення не була доведена необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 170 КПК України, не доведено, що вилучене мано під час обшуку: сейф, резинка з відтиском печатки нерезидента, 6 печаток нерезидента, а також грошові кошти в сумі 172 тис. 286 доларів США, 55 тис. гри., 28 тис. 670 Євро є доказом якогось злочину.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого про арешт майна задовольнити у повному обсязі.

Вказує, що за результатами обшуку установлено, що вилучені документи, комп`ютерна техніка, а також грошові кошти мають безпосереднє доказове значення для розслідування обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Вилучена в ході проведеного обшуку фінансово - господарська документація, грошові кошти та інші товарно-матеріальні цінності зазначені в протоколі обшуку оглянуті та згідно вимог статті 98 КПК України приєднані до матеріалів кримінального провадження, в якості речових доказів, про що слідчим винесено відповідну постанову.

Зазначає, що вилучені грошові кошти отримані внаслідок реалізації необлікованої сировини та проведення розрахунків у іноземній валюті, що підтверджується чорновими записами, а також і банківською упаковкою іноземного банку.

У свою чергу, з урахуванням вилученої комп`ютерної техніки та документації призначені відповідні експертизи, які на даний час тривають.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення представників та третьої особи, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги, а тому законність та обґрунтованість прийнятого слідчим суддею рішення про задоволення клопотання слідчого про арешт майна колегією суддів не перевіряються.

Як вбачається з матеріалів справи слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32018060000000004 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Своє клопотання про необхідність арешту майна від 03.02.2018 року слідчий обґрунтував тим, що вилучені під час обшуку речі та документи є предметом кримінального правопорушення та використовувались як інструменти вчинення кримінального правопорушення та є доказом вчинення кримінального правопорушення.

Так, згідно з диспозицією ст. 212 КК України, за якою здійснюється кримінальне провадження, передбачено кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, а відповідно предметом цього кримінального правопорушення можуть бути лише податки, збори (обов`язкові платежі), що входять в систему оподаткування введені в установленому законом порядку.

За змістом ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно із ч. 3ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

У ч.1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ста.170 КПК України.

При вирішенні клопотання про арешт, поряд з іншим, слідчий суддя також повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту для третіх осіб.

За змістом положень ч.3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні. Під час розгляду клопотання сторони повинні подати слідчому судді докази обставин на які вони посилаються.

Системний аналіз зазначених положень процесуального закону з врахуванням принципу змагальності свідчить, що особа, яка подає клопотання про арешт майна повинна довести, навівши достатні та переконливі підстави за якими критеріями майно щодо якого ставиться питання про арешт відповідає статті 98 КПК України, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні..

Натомість клопотання слідчого у якому порушено питання про арешт майна, про що обґрунтовано вказано в ухвалі слідчого судді, не містить під собою правового підґрунтя, а базується виключно на формальному посиланні на правову норму.

Доводи прокурора в суді апеляційної інстанції про те, що вилучене майно у арешті якого було відмовлено судом є речовим доказом у кримінальному провадженні, яке здійснюється за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Шкірзавод «Велес» у 2017 році, оскільки отримане внаслідок реалізації необлікованої сировини не узгоджуються з клопотанням слідчого про арешт майна та є голослівними.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для визнання ухвали слідчого судді незаконною та необґрунтованою, а тому в задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовляє.

Керуючись ст. ст. 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Житомирської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 14.02.2018 року про часткове задоволення клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_10 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 32018060000000004 - без змін.

Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді: