Ухвала

від 06.03.2018 по справі 562/731/18

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/731/18

У Х В А Л А

06.03.2018 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в особі судді Ємельянової Л.В., розглянувши в м.Здолбунові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільному майні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання за ним права власності на частку в спільному майні, а саме: на 1/2 частину житлового будинку № 17 з надвірними будівлями по вул.Третій в с.Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області та 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1674 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: с.Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області, вул.Третя, 17, кадастровий номер 5622682000:01:001:0153.

Заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив ціну позову в розмірі 48278 грн. та подав до суду квитанцію про сплату судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

При цьому, позивачем не надано суду документів щодо оцінки житлового будинку та земельної ділянки, а відтак, у зв'язку з відсутністю оціночної документації, реальну вартість спірного майна визначити неможливо, а отже неможливо дійти висновку про дійсну ціну позову і, з огляду на це, суму необхідного до сплати позивачем судового збору.

Відповідно до ст.4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 % позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 704 грн. 80 коп. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 8810 грн.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.п. 11, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216 , статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80 , пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК (ст.176, п.3 ч.3 ст.175 ЦПК в новій редакції), такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК ). Ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, і саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті.

Під дійсною вартістю, як зазначено у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку є, згідно Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, ринковою вартістю. Ця вартість визначається згідно Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" на підтвердження проведеної оцінки майна складається звіт чи акт про оцінку майна.

За порядком проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженому постановою КМУ від 4 березня 2013 року № 231 зазначено, що термін дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більш як 6 (шість) місяців з моменту оцінки, адже ціна позову має бути визначена у наведені строки.

Виходячи з того, що із поданої позовної заяви та копій долучених до неї документів не вбачається ціни позову станом на день його подання щодо вимог майнового характеру (визнання права власності), неможливо встановити правильність сплати судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп., а тому позивач має підтвердити відповідність сплаченого судового збору належними доказами (ринкова вартість будинку та земельної ділянки в певній місцевості, їх грошова оцінка, експертний висновок тощо), та у разі сплати судового збору не у повному розмірі, доплатити відповідну суму і надати суду оригінал квитанції про оплату.

Крім того, в порушення вимог п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу , протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.175 ЦПК України, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Керуючись ст.ст.175, 185 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільному майні - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

У разі невиправлення недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д я