Рішення

від 27.02.2018 по справі 567/984/17

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/984/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Мельниченко Т.М.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника відповідача ТОВ Ріттер ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестзерно" до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріттер ОСОБА_4" про визнання недійсними договорів оренди землі,

встановив:

в Острозький районний суд Рівненської області звернулося ТОВ «Агроінвестзерно» з позовною заявою до ОСОБА_2, ТОВ "Ріттер ОСОБА_4" про визнання недійсними договорів оренди землі.

В позовній заяві зазначає, що ОСОБА_6 є власником земельних ділянок площею 1,9282 га, кадастровий номер 5624288800:05:001:0068, та площею 0,21 га, кадастровий номер 5624288800:04:001:0402, що розташовані на території Хорівської сільської ради, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, які є предметом договорів оренди землі укладеними між ТОВ «Агроінвестзерно» та ОСОБА_6 30.12.2014 .

Зазначає, що вказані договори були зареєстровані відповідно до норм чинного законодавства і згідно п.п.3.1.ст.2 зазначених договорів, вони є такими, що укладені строком на 5 років.

Вказує, що згодом орендодавець померла і ОСОБА_2 10.10.2016 уклала два договори оренди землі вказаних ділянок із ТОВ "Ріттер ОСОБА_4".

Вважаючи, що ОСОБА_2, як спадкоємець ОСОБА_6 набула всіх прав та обов'язків за договорами оренди від 30.12.2014 та зазначаючи про те, що укладені 30.12.2014 договори не були розірвані та не припинили свою дію просить визнати недійсними договори оренди землі №б/н від 10.10.2016 укладеними між ТОВ "Ріттер ОСОБА_4" та ОСОБА_2 об'єктом яких є земельні ділянки площею 1,9282 га, кадастровий номер 5624288800:05:001:0068, та площею 0,21 га, кадастровий номер 5624288800:04:001:0402.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги на підставі обставин викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі .

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засідання пояснив, що ОСОБА_6 була власником земельних ділянок площею 1,9282 га, кадастровий номер 5624288800:05:001:0068, та площею 0,21 га, кадастровий номер 5624288800:04:001:0402, що розташовані на території Хорівської сільської ради, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Договори оренди землі між ТОВ «Агроінвестзерно» та ОСОБА_6 від 30.12.2014 не укладалися. ОСОБА_6 померла 02.12.2105 . ОСОБА_2 є спадкоємицею за заповітом від 04.03.2004 р. З висновку експерта від 12.01.2018 №1.1-324/17 встановлено, що підпис в графі «Орендодавець» у договорах оренди земельних ділянок кадастровий номер 5624288800:05:001:0068, та кадастровий номер 5624288800:04:001:0402 від 30.12.2014, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ТОВ "Ріттер ОСОБА_4" в судовому засіданні позов не визнав, вказав, що підстав визнати недійсними договори оренди землі №б/н від 10.10.2016 укладеними між ТОВ "Ріттер ОСОБА_4" та ОСОБА_2 об'єктом яких є земельні ділянки площею 1,9282 га, кадастровий номер 5624288800:05:001:0068, та площею 0,21 га, кадастровий номер 5624288800:04:001:0402 немає.

Зазначає, що Договори оренди землі між ТОВ «Агроінвестзерно» та ОСОБА_6 від 30.12.2014 не укладалися, що підтверджено висновком експерта від 12.01.2018 №1.1-324/17 яким встановлено, що підпис в графі «Орендодавець» у договорах оренди земельних ділянок кадастровий номер 5624288800:05:001:0068, та кадастровий номер 5624288800:04:001:0402 від 30.12.2014, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.

Право власності ОСОБА_6 на земельні ділянки розташовані на території Хорівської сільської ради Острозького району Рівненської області, призначених для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9282 га, кадастровий номер 5624288800:05:001:0068, та площею 0,21 га, кадастровий номер 5624288800:04:001:0402 , підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №384599 від 23.07.2007. (а.с.16)

30.12.2014 між ТОВ «Агроінвестзерно» та ОСОБА_6 було укладено договір оренди землі № б/н, який зареєстрований державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_7 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19518810 від 21.02.2015 , відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції.

Згідно п.2.1 ст. 2 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 5624288800:05:001:0068 загальною площею 1,9282 га, у тому числі рілля 1,9282 га .

Пунктом 3.1 ст. 3 Договору оренди, встановлено, що договір укладений на 5 років.

Згідно п.4.1 ст. 4 Договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 3358,34 грн. (а.с.6-9,18-19)

30.12.2014 між ТОВ «Агроінвестзерно» та ОСОБА_6 було укладено договір оренди землі № б/н, який зареєстрований державним реєстратором Сарненського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_8 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23297570 від 31.07.2015 , відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції.

Згідно п.2.1 ст. 2 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 5624288800:04:001:0402 загальною площею 0,21 га, у тому числі рілля 0,21 га .

Пунктом 3.1 ст. 3 Договору оренди, встановлено, що договір укладений на 5 років.

Згідно п.4.1 ст. 4 Договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 365,76 грн. (а.с.11-14,20-21)

Відповідно до свідоцтва про смерть І-ГЮ №182910 ОСОБА_6 померла 02.12.2105 .

ОСОБА_2 є спадкоємицею ОСОБА_6 за заповітом від 04.03.2004 всього майна де б воно не було і з чого б воно не складалося.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 26.10.2017 по даній справі за клопотанням представника відповідача призначено почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання про належність підпису наявному у договорах оренди земельних ділянок саме ОСОБА_6, провадження у справі зупинено.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову ТОВ "Агроінвестзерно" до ОСОБА_2, ТОВ "Ріттер ОСОБА_4" про визнання недійсними договорів оренди землі слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 30.12.2014 між ТОВ «Агроінвестзерно» та ОСОБА_6 було укладено договір оренди землі № б/н, який зареєстрований державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_7 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19518810 від 21.02.2015 , відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції.

30.12.2014 між ТОВ «Агроінвестзерно» та ОСОБА_6 було укладено договір оренди землі № б/н, який зареєстрований державним реєстратором Сарненського районного управління юстиції Рівненської області ОСОБА_8 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23297570 від 31.07.2015 , відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції.

З висновку експерта від 12.01.2018 №1.1-324/17 встановлено, що підпис в графі «Орендодавець» у договорах оренди земельних ділянок кадастровий номер 5624288800:05:001:0068, та кадастровий номер 5624288800:04:001:0402 від 30.12.2014, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Відповідно до ст.93 ЗК України орендодавцем земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Законом.

Згідно ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громади і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки із орендарем.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.236 ЦК України , правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі» , укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ст.35 Закону України «Про оренду землі» , спори пов'язані з орендою землі вирішуються в судовому порядку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" , зокрема п.8 визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК , саме на момент вчинення правочину.

Згідно ст.203 ЦК України , зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.207 ЦК України , правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У зв'язку з цим, судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210 , 640 ЦК України тощо).

З вищезазначеного вбачається, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону; додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За правилами ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами також договором оренди землі.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , Господарським кодексом України , цим та іншими законами України і договором оренди землі. (ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" )

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі" , а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 , цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Статтею 18 цього Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено повернення орендодавцеві земельної ділянки на умовах, визначених договором у разі припинення або розірвання договору оренди землі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України в постанові від 25.12.2013 року по справі № 6-118цс13 відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Представник позивача не надав суду доказів про підтвердження досягнення сторонами при укладенні договорів оренди землі згоди щодо всіх істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , які є обов'язковими для цього виду договорів, та кореспондується з положеннями ст.ст. 12 , 81 ЦПК України , що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року за № 9 встановлено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України , Земельним кодексом України , Сімейним кодексом України , Законом України від 12 травня 1991 року Про захист прав споживачів , Законом України від 6 жовтня 1998 року Про оренду землі та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК , саме на момент вчинення правочину.

Частинами 1, 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції на дату укладення договору оренди землі) встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частина 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" , кореспондується із положеннями ч.1 ст.638 ЦК України , що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом, як істотні.

Представником відповідача належними письмовими доказами доведено, що підпис в графі «Орендодавець» у договорах оренди земельних ділянок кадастровий номер 5624288800:05:001:0068, та кадастровий номер 5624288800:04:001:0402 від 30.12.2014, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою та про недотримання при цьому передбаченої законодавством письмової форми договору, що підтверджується висновком експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 12.01.2018 №1.1-324/17.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР , зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України , ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як власник вказаних земельних ділянок ОСОБА_6 мала право та бажала самостійно вирішувати як розпоряджатися належним їй правом власності, а у зв'язку з обмеженням позивачем її права власності на земельні ділянки, таке право підлягає захисту, оскільки ОСОБА_6 не проявляла своєї волі на укладання договорів оренди землі від 30.12.2014 не підписувала їх, не уповноважувала будь-кого на їх укладання.

Договори оренди землі між сторонами не відповідають положенням ч.ч.1,2 ст.15 Закону України Про оренду землі , ст.638 ЦК України - щодо істотних умов договору оренди землі.

Крім того, вирішуючи даний спір, слід звернути увагу на концепцію правомірних очікувань , відображену, зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 29.11.1991 у справі ОСОБА_9 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії у якому зазначено, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Ця концепція полягає у тому, що в особи, якщо вона дотрималась усіх вимог законодавства, виникають правомірні очікування, тобто особа має усі підстави вважати, що рішення уповноваженого органу є дійсним, та розраховувати на певний стан речей. З урахуванням цієї концепції, слід зазначити, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди; по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку.

При встановлених обставинах, позовні вимоги про визнання договорів оренди землі недійсними, відповідно до закону, не підлягають задоволенню як не обґрунтовані, так як волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.3,4,5 ст.203 ЦК України ); відсутність у договорах оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 Закону України Про оренду землі є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону (ч.2 ст. 15 Закону України Про оренду землі ); недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України ).

У зв'язку з наведеним, суд не вбачає, що укладенням спірних договорів оренди землі від 10.10.2016 між відповідачами порушені права позивача, оскільки ОСОБА_2, після прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, мала право укладати договір оренди щодо своєї земельної ділянки з іншими товариствами, враховуючи ту обставину, що як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_6 не проявляла своєї волі на укладання договорів оренди землі від 30.12.2014, не підписувала їх, не уповноважував будь-кого на їх укладання, тобто фактично не укладала їх.

Окрім того, на підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК на позивача слід покласти витрати на проведення експертизи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 202, 203 , 207 , 210 , 215 , 218 , 236, 626 , 638, 792 ЦК України , ст. 90, 93, 124 ЗК України, ст. ст. 2, 6, 13, 15, 16 , 17 , 34, 35 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 6, 10, 12, 76-81, 83, 89, 92, 141, 263, 264, 265 ЦПК України , суд

у х в а л и в :

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестзерно" (місцезнаходження: м.Хмельницький, вул.Грушевського, буд.62, код ЄДРПОУ 39140299) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: с.Хорів, вул.Соколюка, буд.49 Острозький район Рівненска область), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріттер ОСОБА_4" (місцезнаходження: с.Красносілля, вул.Шевченка, буд.13 Б, Гощанський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 38637064) про визнання недійсними договорів оренди землі відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвестзерно" (місцезнаходження: м.Хмельницький, вул.Грушевського, буд.62, код ЄДРПОУ 39140299) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: с.Хорів, вул.Соколюка, буд.49 Острозький район Рівненска область) 900 (дев'ятсот) грн. 48 коп. витрат на проведення експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 березня 2018 року.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_10