Рішення

від 05.03.2018 по справі 717/1543/17

КЕЛЬМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.03.2018

Справа № 717/1543/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2018 року смт. Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого - судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивач ОСОБА_2 . - в судове засідання не з'явилася,

представник позивача ОСОБА_3 - в судове засідання з'явився,

представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - в судове засідання з'явилися;

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким:

1. Розірвати договір оренди землі від 10.11.2014 року, укладений між ОСОБА_6 та фермерським господарством ОСОБА_4Ф. в особі голови ОСОБА_4, який зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35080917 від 18.03.2015 року в реєстраційній службі Кельменецького РУЮ Чернівецької області.

2. Стягнути з відповідача на її користь судовий збір та витрати на правову допомогу.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства ОСОБА_4Ф. про розірвання договору оренди землі, суд -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав повністю та пояснив, що позивач ОСОБА_2 неодноразово повідомляла відповідача, що вона є власником земельної ділянки, яка належала ОСОБА_6, та яку орендує відповідач. Про це свідчать матеріали цивільної справи № 717/2036/16-ц, де є позовна заява, в якій є вся інформація, яка передбачена ст.148-1 Земельного кодексу України і до даної позовної заяви додавалися документи, які підтверджували право власності позивача на земельну ділянку, яку орендує відповідач. Відповідач знайомий з матеріалами даної справи. Проте, відповідач, володіючи такою інформацією, систематично, тобто більше трьох років не виплачує позивачу орендну плату, що є підставою для розірвання спірного договору оренди землі. Необхідності вказівки відповідачу на банківські реквізити для зарахування коштів за орендну плату не було, оскільки виплата орендної плати здійснювалася в натуральній формі.

Представник відповідача ОСОБА_4 пояснив, що зі слів позивачки йому було відомо, що позивачка є власником земельної ділянки, з приводу якої він уклав договір оренди з ОСОБА_6 Останню він до даного часу включає у відомості на отримання орендної плати та сплачує за неї необхідні податки. Він готовий був платити орендну плату, але йому позивач не повідомила необхідну інформацію для виплати орендної плати та не зверталася до нього щодо укладення з нею додаткової угоди, яку б він зареєстрував та зміг би їй виплачувати орендну плату. Він готовий був виплачувати позивачу орендну плату, навіть, не дивлячись на те, що земельну ділянку, з приводу якої він уклав договір оренди з ОСОБА_6, самовільно захопив онук ОСОБА_6 - громадянин ОСОБА_7 і вже три роки обробляє дану земельну ділянку. З цього приводу він двічі звертався в поліцію, але справа не розслідується належним чином, оскільки ОСОБА_7 працює в поліції, і через це, на його думку, слідство не здійснюється. Він не був проти розірвання даного договору оренди землі, але позивачка не надавала йому необхідних документів і не бажала добровільно підписати угоду про розірвання даного договору. Він усно повідомляв всіх орендодавців про отримання орендної плати в натуральній формі і також повідомляв усно про це позивачку, проте вона не приходила до складу, де видавалося зерно, не подавала ніяких документів на підтвердження її права власності на земельну ділянку, тому вона з власної волі не бажала отримувати та не отримувала орендну плату у в натуральній формі. Йому було відомо зі слів позивачки, вона є власником земельної ділянки, яку він орендує в ОСОБА_6, але він хотів оформити все в правовому полі, оформити всі письмові документи, після чого він би включив ОСОБА_2 у відомості на отримання орендної плати в натуральній формі і виплатив би їй орендну плату, з відрахуванням відповідних податків. За весь цей час він платив за ОСОБА_6 податок з доходів фізичних осіб і міг щорічно сплачувати орендодавцю приблизно по 2700 гривень орендної плати або в натуральній формі з відповідною індексацією.

Представник відповідача ОСОБА_5 пояснила, якщо б позивачка повідомила відповідача в порядку, встановленому ч.3 ст.148-1 Земельного кодексу України про перехід до неї права власності на земельну ділянку, то цей спір можна було б врегулювати без звернення до суду, але позивачка не бажає мирного врегулювання. Тому невиконання позивачем вимог ст.148-1 Земельного кодексу України унеможливлює виплату відповідачем орендної плати новому власнику, який відповідно до ч.2 ст. 516 ЦК України в даному випадку несе ризик настання несприятливих для неї наслідків у вигляді неотримання орендної плати.

Таким чином, позивач та її представник стверджували, що відповідач, будучи обізнаним, хоча і не в порядку ст.148- 1 Земельного кодексу України, про те, що позивач є власником орендованої відповідачем земельної ділянки, систематично не сплачував позивачу орендну плату, тобто не виконував умови договору оренди по сплаті орендної плати, що є відповідно до договору та закону України Про оренду землі підставою для розірвання договору оренди землі, тобто припинення права користування нею.

Натомість, представники відповідача стверджували, що позивач в порушення ст.148-1 Земельного кодексу України письмово не повідомила відповідачу всю необхідну інформацію про перехід до неї права власності на орендовану відповідачем земельну ділянку та не вказала про готовність отримувати орендну плату. Натомість, відповідач продовжував формувати відомості на видачу орендної плати в натуральній формі на ім'я покійної ОСОБА_6, оскільки не мав офіційної письмової інформації від позивача про зміну власника земельної ділянки. Відповідач здійснив би виплату орендної плати новому власнику, якщо б останній повідомив йому відповідну інформацію в порядку, передбаченому ст.148-1 Земельного кодексу України.

Судом також встановлено, що 10.11.2014 року громадянка ОСОБА_6 уклала з відповідачем - фермерським господарством ОСОБА_4Ф. договір оренди землі, об'єктом якого є земельна ділянки площею 1,0811 га., за кадастровим номером 7322088000:02:004:0005, яка розташована на території Перковецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області, що стверджується копією договору оренди землі від 10.11.2014 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 18.03.2015 року № 35080917. Вказана вище земельна ділянка належала ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 537025, виданого Кельменецькою районною державною адміністрацією 05.08.2005 року. Позивач ОСОБА_2 30.01.2016 року успадкувала дану земельну ділянку за заповітом, що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.01.2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 208 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №52659352 від 04.02.2016 року.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 набула право власності на вказану вище земельну ділянку в порядку спадкування 30.01.2016 року, проте протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку та станом на момент розгляду даної справи не повідомила письмово відповідача про це в порядку, встановленому ч.3 ст. 148-1 Земельного кодексу України .

14.12.2016 року позивач ОСОБА_2 зверталася до Кельменецького районного суду Чернівецької області з позовом до відповідача - фермерського господарства ОСОБА_4Ф. з позовом про визнання недійсним вказаного вище договору оренди землі з тих підстав, що ОСОБА_6 не підписувала даний договір. До позовної заяви позивач додавала копії документів, які підтверджували її право власності на орендовану відповідачем земельну ділянку. В запереченнях на даний позов представник відповідача вказала про відсутність у відповідача, повідомлення від ОСОБА_2, передбаченого ст.148-1 Земельного кодексу України, і що при надходженні даного повідомлення буде проводитися відповідний розрахунок з новим власником земельної ділянку, орендованої відповідачем. Ухвалою суду від 05.05.2017 року дану позовну заяву було залишено судом без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України ( в редакції 2005 року). Вказані обставини підтверджуються матеріалами цивільної справи № 717/2036/16-ц за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства ОСОБА_4Ф. про визнання договору оренди землі недійсним.

Крім того, з висновку по заяві ОСОБА_4 від 25.04.2016 року, складеного Кельменецьким ВП ГУНП в Чернівецькій області, вбачається, що 20.04.2016 року ОСОБА_7 засіяв поле, яке дісталося в спадщину його бабусі ОСОБА_2 від її сестри ОСОБА_6, яка померла25.04.2014 року, а ОСОБА_4 пояснив, що уклав з ОСОБА_6 договір оренди на дану земельну ділянку на 10 років.

Отже, між позивачем та відповідачем склалися правовідносини з приводу оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Відповідно до ч.3 ст. 148-1 Земельного кодексу України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Позивач та її представник в порушення ч.1 ст. 81 ЦПК України не надали суду належних та допустимих доказів, що відповідач систематично не сплачував орендну плату позивачу. При цьому, позивач та її представник в порушення ч.1 ст. 81 ЦПК України не надали суду належних та допустимих доказів, що позивач виконала вимоги, встановлені ст. 148-1 Земельного кодексу України, тобто протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку, яку орендує відповідач, письмово повідомила про це відповідача із зазначенням в даному повідомленні інформації, передбаченої ст. 148-1 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Відповідно ч.2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Суд відхиляє доводи представника позивача про виконання позивачем вимог ст. 148-1 Земельного кодексу України у вигляді звернення до суду з позовом про визнання спірного договору недійсним, оскільки даний позов був поданий пізніше місячного строку з дня набуття позивачем права власності на земельну ділянку, яку орендує відповідач та власником якої стала позивач. Крім того, у даному позові позивач ОСОБА_2 не повідомляла платіжних реквізитів для сплати орендної плати, оскільки п.9 спірного договору оренди передбачалася можливість сплати орендної плати також і у грошовій формі, а також суд вважає, що звернення до суду з позовом про оспорювання договору оренди не можна вважати повідомленням, яке передбачене ст. 148-1 Земельного кодексу України, а подання позову не є письмовим підтвердженням заміни кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Відповідно до ст.25 Закону Про оренду землі орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Відповідно до п. д) ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Відповідно до п. 11 вказаного вище договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем до 1 лютого кожного наступного року, за попередній рік.

Проте, судом встановлено, що позивач в порушення ст. 148-1 Земельного кодексу України письмово не повідомила відповідача про набуття права власності на земельну ділянку, яку орендує відповідач відповідно до вказаного вище договору оренди землі, тому відповідно до норм ст. 516, 517 ЦК України відповідач мав право не виконувати обов'язок по сплаті орендної плати позивачу.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не порушував право позивача на отримання орендної плати, оскільки позивач не повідомляла відповідача у встановленому законом порядку про зміну кредитора у зобов'язанні, тому права позивача не порушені відповідачем.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_8 не підлягають задоволенню і в позові слід відмовити повністю за безпідставністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що судові витрати відповідача пов'язані з розглядом справи; розмір даних витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі враховується, що результат вирішення даної справи міг вплинути на репутацію відповідача, як добросовісного суб'єкта господарювання, дії позивача щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судом встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката визначений відповідачем відповідно до вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України у розмірі 4200 гривень.

Позивач та її представник не заявляли клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами та не довели неспівмірності витрат відповідача оплату правничої допомоги.

Враховуючи наведене, суд вважає, що з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача - фермерського господарства ОСОБА_4Ф. слід стягнути 4200 грн. судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На підставі ст. ст. 516-517 ЦК України, ст.148-1 Земельного кодексу України, керуючись ст. ст. 2-13,76-80,133,137, 141,258, 259, 263-265 , ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_2 до фермерського господарства ОСОБА_4Ф. про розірвання договору оренди землі відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНКОПП НОМЕР_1) на користь відповідача фермерського господарства ОСОБА_4Ф. (код ЄДРПОУ 34224028) 4200 (чотири тисячі двісті) гривень судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Чернівецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Повне судове рішення складено 06.03.2018 року.

Суддя Телешман О.В.