Ухвала

від 26.02.2018 по справі 760/78/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1079/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні - грошові кошти, а саме 180 791 (сто вісімдесят тисяч сімсот дев`яносто один) гривень, які зберігаються на рахунку ГУ ДФС у Київській області, відкритому у АТ «Укрексімбанк» та вилучені під час проведення обшуку 24.10.2017 року по кримінальному провадженню № 32017110130000020 від 30.06.2017 року в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні прокурора, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання та накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що кошти знайдені під час обшуку належать приватному підприємцю та отримані від підприємницької діяльності, про що повідомлено слідчого під час обшуку. Додає, що 25.10.2017 року до слідчого власником майна ОСОБА_6 подано заяву про повернення грошових коштів та до заяви долучено документи на підтвердження належності вилучених коштів саме ФОП ОСОБА_6 .

Далі апелянт вказує на те, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13.10.2017 року дозвіл на відшукання та вилучення грошових коштів, що належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 не надавався. Додає, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28.11.2017 року зобов`язано старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_8 повернути ОСОБА_6 тимчасово вилучене майно, а саме грошові кошти в сумі 180791 (сто вісімдесят тисяч сімсот дев`яносто один) гривень, проте вказана ухвала слідчого судді виконана не була.

Так, апелянт вказує, що слідчий свідомо не повідомив суду кому фактично належать арештовані грошові кошти та зазначає, що грошові кошти належать ФОП ОСОБА_9 , які отримані від законної підприємницької діяльності, повністю оприбутковані в Книзі обліку доходів. Додає, що арештовані грошові кошти не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містять на собі жодних слідів чи інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення.

Крім того, власник майна звертає увагу суду на те, що в порушення вимог закону, до клопотання прокурора не додано жодних документів на підтвердження права власності вказаних коштів, як і не додано доказів причетності ФОТ ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень. Додає, що ФОТ ОСОБА_6 перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому не може бути суб`єктом за ст. 212 КК України.

Одночасно автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено слідчим суддею без виклику у судове засідання власника майна, копію оскаржуваного судового рішення апелянтом отримано 22 січня 2018 року. Апеляційна скарга подана до суду 29 січня 2018 року.

Заслухавши доповідь судді, думку власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна участіу судовому засіданні суду першої інстанції не приймав, копію оскаржуваної ухвалиапелянтом отримано 22 січня 2018 року, апеляційна скарга подана до суду 29 січня 2018 року, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 32017110130000020, відомості про яке 30.06.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за фактом ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Сімпліторг» (код за ЄДРПОУ 38972916) та пособництва в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Олвіс Трейд» (код за ЄДРПОУ 39077903) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 212 ч. 3, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області ОСОБА_7 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, а саме 180 791 (сто вісімдесят тисяч сімсот дев`яносто один) гривень, які зберігаються на рахунку ГУ ДФС у Київській області, відкритому у АТ «Укрексімбанк» та вилучені під час проведення обшуку 24.10.2017 року по кримінальному провадженню № 32017110130000020 від 30.06.2017 року в приміщенні за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Марії Лагунової, буд. 107 Д, яке ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 2018 року задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора в межах кримінального провадження № 32017110130000020 про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що арештовані грошові кошти фактично належать ФОП ОСОБА_9 та отримані від законної підприємницької діяльності, не є визначеною законом самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, оскільки у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що має місце у даному випадку. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження адвоката про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно.

Твердження апелянта про те, що арештовані грошові кошти не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містять на собі жодних слідів чи інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, слід визнати непереконливими, з урахуванням наявності у матеріалах провадження постанови про визнання речовими доказами від 24.10.2017 року, відповідно до якої грошові кошти, на які прокурор просить накласти арешт, визнані у даному кримінальному провадженні речовими доказами (а.с. 5-6).

Посилання автора апеляційної скарги на те, що до клопотання прокурора не додано доказів причетності ФОП ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Разом з цим, положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не вимагають наявності обґрунтованої підозри щодо особи на відміну від пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, проте такої мети, яка передбачена пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України у клопотанні не зазначено.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Твердження апелянта про те, що ФОП ОСОБА_6 перебуває на спрощеній системі оподаткування, не є визначеною законом підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Що стосується посилань апелянта, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, на ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13.10.2017 року та від 28.11.2017 року, то дані ухвали не є предметом апеляційного перегляду у даному судовому засіданні, у зв`язку із чим колегія суддів позбавлена можливості надати їм правову оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду даного провадження.

Підстав вважати ухвалу слідчого судді такою, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04 січня 218 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладеноарешт на речові докази у кримінальному провадженні - грошові кошти, а саме 180 791 (сто вісімдесят тисяч сімсот дев`яносто один) гривень, які зберігаються на рахунку ГУ ДФС у Київській області, відкритому у АТ «Укрексімбанк» та вилучені під час проведення обшуку 24.10.2017 року по кримінальному провадженню № 32017110130000020 від 30.06.2017 року в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4