Рішення

від 26.02.2018 по справі 903/907/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 лютого 2018 р. Справа №903/907/16

за позовом: Військової частини НОМЕР_1

до відповідача: Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) КЕВ м.Володимир-Волинський

2) Військова частина НОМЕР_2

3) Головне управління Держгеокадастру у Волинській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про визнання недійсним та скасування рішення від 15.02.2012 р. №14/8

Суддя Шум М.С.

секретар судового засідання Кобись Є.О.

Представники сторін:

від позивача: Лагутін Є.В., довіреність №350/173/129/1д від 12.01.2018р.

від відповідача: Смолярчук В.П., сільський голова

від КЕВ м.Володимир-Волинський: н/з

від Військової частини НОМЕР_2 : Кушнірук В.В., довіреність №350/494/1201пс від 14.09.2016р.

від Головного управління Держгеокадастру у Волинській області: Хитрик Н.В., довіреність №0-30.6-29/92-18 від 19.02.2018р.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: н/з

Суть спору: Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Великообзирській ради Камінь-Каширського району Волинської області; треті особи на стороні позивача - КЕВ м. Володимир - Волинський, Військова частина НОМЕР_2 , Головне управління Держгеокадастру у Волинській області; третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення Великообзирської сільської ради Камінь - Каширського району від 15.02.2012 №14/8 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки".

В обґрунтування позову позивач посилається на факти, встановлені постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013р. у справі №5004/417/12 та норми Земельного кодексу України, які порушено відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення, що призвело до порушення права позивача Військової частини НОМЕР_1 на користування спірною земельною ділянкою з метою виконання покладених на частину функцій та завдань у сфері оборони.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017р. рішення господарського суду Волинської області від 13.02.2017р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2017р. у справі № 903/907/16 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 30.01.2018р. розгляд справи по суті призначено на 27.02.2018р..

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просить задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд, -

встановив:

Згідно державного акта на право постійного користування землею від 01.11.1968р. №12/28, виданого виконкомом Волинської обласної ради депутатів трудящих від 11.11.1968р., в постійне користування військової частини НОМЕР_3 відведено 24157,7 га землі (на території Ковельського району 21825 га.) в складі якої, з доводів позивача, знаходиться спірна земельна ділянка площею 0,25 га. та 0,4758 га. передана громадянці ОСОБА_1 на підставі рішення від 15.02.2012р. №14/8.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013р. у справі №5004/417/12, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2013 р. встановлено наступне.

Згідно листа Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України від 17.10.2012р. №2151 14 Повітряна армія переформована у 14 авіаційний корпус, переведена на новий штат і отримала нове умовне найменування - військова частина НОМЕР_4 , умовні найменування 18466 та 21825 анульовані.

Військова частина НОМЕР_3 входила до складу 14 Повітряної армії (військова частина НОМЕР_5 ) як структурний підрозділ і утримувалась на одному і тому ж штаті - 2/838-51.

При переформуванні 14 Повітряної армії у 14 авіаційний корпус були переформовані і її структурні підрозділи, у тому числі інженерно-аеродромна служба - військова частина НОМЕР_3 .

Після переформування 14 Повітряної армії у 14 авіаційний корпус (військова частина НОМЕР_4 ) у структурі військової частини НОМЕР_4 залишилась інженерно-аеродромна служба, проте, вже без умовного найменування, оскільки воно було анульоване на підставі директиви Міністра оборони України від 02.03.1994 року № Д-115/1/*120.

У 2004 році відповідно до директиви Головнокомандувача Повітряних сил Збройних Сил України № 350/120/1/05 Військова частина НОМЕР_4 розформована, а її правонаступником визначена Військова частина НОМЕР_1 .

Згідно довідки № 147/98-ЮС від 09.04.2010р., виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Військовій частині НОМЕР_3 (інженерно-аеродромна служба тилу) як структурному підрозділу управління 14 Повітряної армії видано акт №ХІІ-1-5 на право постійного користування земельною ділянкою площею 24157,7 га. на території Ковельського району з її планом та описом меж. Авіаційний полігон з умовним найменуванням військова частина НОМЕР_2 входить до складу Повітряного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", своє призначення з організації функціонування авіаційного полігону не змінював та безпосередньо підпорядкований командиру військової частини НОМЕР_1 . В архівній довідці Львівського територіального відділу архіву Міністерства оборони України зазначено, що згідно витягу з історичного формуляру Військова частина НОМЕР_6 була сформована 01.07.1954р. на підставі директиви Міністра оборони СРСР від 18.04.1954р. №ОРГ/00350/11; Військовій частині НОМЕР_6 15.11.2000р. на підставі директиви Міністра оборони України від 27.09.2000р. №115/1/050 присвоєно нове умовне найменування Військова частина НОМЕР_2 .

Таким чином, правонаступництво військової частини НОМЕР_3 встановлено матеріалами справи та не потребує повторного доведення.

Згідно рішення Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області від 15.02.2012р. №14/8 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки", громадянці ОСОБА_1 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,4758 га. Передано у власність вказані земельні ділянки.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 було видані державні акти серії ЯК за №072488 та №072489 від 24.09.2012р. на право власності на земельні ділянки площею 0,25 га. та 0,4758 га. в с. Стобихва, Камінь-Каширського району, Волинської області.

Спірна земельна ділянка площею 0,25 га та 04758 га, надана відповідно до рішення Великообзирської сільської ради від 15.02.2012 №14/8 гр. ОСОБА_1 , входить в межі земельної ділянки, яка передана військовій частині НОМЕР_3 (правонаступник - військова частина НОМЕР_1 ) згідно Державного акта на право постійного користування землею від 01.11.1968, та до цього часу є державною власністю і належить до земель оборони.

Разом з тим, у суду не виникає сумніву щодо чинності Державного акту на право постійного користування землею від 01.11.1068р., виходячи з того, що відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 р. №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу України свідчить, що ця норма не обмежує та не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте у встановлених законодавством випадках за станом на 01.01. 2002р. до його переоформлення.

За приписами Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Відповідно до приписів ст.393 ЦК України, правовий, акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч.1). Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (ч.2).

Згідно ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси окремих осіб, він може бути визнаний незаконним та скасований у судовому порядку.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст.77 Земельного кодексу України, яка кореспондується із ст.1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Пунктом "б" ч.3 ст.84 Земельного кодексу України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Відповідно до абз.3 ч.5 ст.20 Земельного кодексу України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Як вже зазначалось, відповідно до Державного акту на право користування землею від 1968р., земельна ділянка площею 24151,5 га військового містечка № НОМЕР_7 АДРЕСА_1 була передана на праві постійного користування військовій частині НОМЕР_3 (правонаступник - військова частина НОМЕР_1 ).

Пунктом 1 ст.92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з п.п.44, 45 Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України, що затверджено наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Відповідно до положень ст.142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (частина 3 вказаної статті). Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (частина 4 вказаної статті).

Таким чином із положень наведеного законодавства вбачається, що розпоряджатись земельною ділянкою щодо передачі її іншій особі, наданою у постійне користування, можливо лише після припинення права такого користування останнім у встановленому порядку.

Згідно ст.1, 2 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За вказаних обставин, оскільки спірні земельні ділянки розташовані на території авіаційного полігону, який розташований на території земель, що передані на праві постійного користування військовій частині НОМЕР_3 (правонаступник - військова частина НОМЕР_1 ), остання є землями оборони.

Згідно ч.4 ст.191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В матеріалах справи відсутні докази щодо додержання процедури відчуження оспорюваних земельних ділянок державної власності (земель оборони), також відсутні докази погодження Міністерством оборони України передача спірних земельних ділянок, а отже у позивача не припинилось право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

В порушення норм земельного законодавства, відповідачем - Великообзирською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області було безпідставно прийнято оспорюване рішення, чим порушено право позивача - Військової частини НОМЕР_1 , на користування спірною земельною ділянкою з метою виконання покладених на частину функцій та завдань у сфері оборони, а також порядку використання авіаційного полігону "Повурськ".

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та пояснення сторін, беручи до уваги визнання позову відповідачем, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області №14/8 від 15.02.2012р. "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки ".

Повний текст рішення складено

05.03.2018

СуддяМ. С. Шум