Рішення

від 06.03.2018 по справі 910/21226/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 06.03.2018Справа №  910/21226/17 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Європроект Україна" доПриватного підприємства "Альбод" простягнення  19 367 грн 81 коп. Представники:не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 28.11.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Європроект Україна" з вимогами до Приватного підприємства "Альбод" про стягнення заборгованості за договором поставки № 21-27/04УМ від 27.04.2009 у розмірі 19 367 грн 81 коп., в тому числі: 14    863 грн 91 коп. основного боргу, 836 грн 65 коп. 3 % річних та 3 667 грн 25 коп. інфляційних втрат. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № 21-27/04УМ від 27.04.2009 не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість у розмірі 14    863 грн 91 коп. Крім того, за прострочення виконання зобов'язань позивачем нараховано 836 грн 65 коп. 3 % річних та 3  667 грн 25 коп. інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21226/17 та призначено розгляд справи на 11.01.18. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017, у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. 05.01.2018 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0103042413988, яким на адреси відповідача було направлено ухвалу від 29.12.2017, із зазначенням причини повернення: не розшукано. 16.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду. Станом на 06.03.2018 відповідачем вимог ухвал суду від 01.12.2017 та 29.12.2017, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано. Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 27.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Європроект Україна" (постачальник за договором) та приватним підприємством "Альбод" (покупець за договором) укладено договір поставки № 21-27/04УМ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору систематично постачати покупцю передбачену цим договором продукцію (далі - "продукція"), а покупець зобов'язується приймати і сплачувати таку продукцію на умовах та в строки, передбачені цим договором. Згідно з пунктом 8.2. договору строк дії договору складає 1 (один) рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію. Пунктом 3.2 договору визначено, що вартість окремої партії продукції, в тому числі ПДВ (20%), визначається постачальником в накладній на день постачання цієї партії. Оплата вартості окремої партії продукції здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту постачання окремої партії продукції (пункту 3.3. договору). У відповідності до пункту 3.5. договору якщо на дату оплати відвантаженого раніше товару курс по якому була розрахована вартість згідно пункту 3.2. даного договору на день оплати, змінився більш ніж на 3,0 % у порівняні з курсом на день поставки, то вартість кожної окремої партії продукції по якій проводиться дана оплата перераховується. Відповідно до пункту 3.6. договору різниця в ціні, яка виникла, доплачується покупцем за додатковим рахунком постачальника не пізніше 3 календарних днів від дати виставлення такого рахунку. Дана вартість товару буде остаточною. Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що продукція передається покупцю за накладною, яка підписується сторонами. Датою постачання продукції за договором вважається дата підписання накладної. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:  вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № 21-27/04 УМ від 27.04.2009 позивач поставив, а відповідачем прийняв товар відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладених № ВН/У/005397 від 28.11.2014 на суму 7    527 грн 60 коп. з додатком № 53964/358 від 30.03.2015 на суму 2    197 грн 83 коп., № ВН/У/004756 від 14.10.2014 на суму 8 565 грн 24 коп. з додатком № 53963/195 від 30.03.2015 на суму 1 697 грн 74 коп., № ВН/У/000785 від 31.03.2015 на суму 9 676 грн 80 коп. та № ВН/У/000226 від 30.01.2015 на суму 7 458 грн 48 коп. Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар з урахуванням донарахованої курсової різниці у розмірі 14 863 грн 91 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 14 863 грн 91 коп. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку  з оплати отриманого товару з урахуванням донарахованої курсової різниці за договором поставки № 21-27/04 УМ від 27.04.2009 та факту наявності заборгованості у розмірі 14 863 грн 91 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню  у розмірі 14 863 грн 91 коп. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на  свою користь 836 грн 65 коп. 3 % річних та 3 667 грн 25 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 02.03.2015 по 30.09.2017. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України. Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства. З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 21-27/04 УМ від 27.04.2009, вимоги позивача про стягнення з відповідача 836 грн 65 коп. 3 % річних та 3 667 грн 25 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 02.03.2015 по 30.09.2017, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача. Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Приватного підприємства "Альбод" (03115, місто Київ, вулиця Пушиної, будинок 23/25, ідентифікаційний код 33789408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європроект Україна" (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 7, ідентифікаційний код 36406748) заборгованість у розмірі 14 863 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн 91 коп., 3 % річних у розмірі 836 (вісімсот тридцять шість) грн 65 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 667 (три тисячі шістсот шістдесят сім) грн 25 коп.   та  витрати по сплати судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Суддя                                                                                                 Н.Б. Плотницька