Рішення

від 22.02.2018 по справі 910/23536/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2018Справа № 910/23536/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Інтербіт Індастрі

до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дорінтерсервіс

про стягнення 309 416,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Бохан В.Г. (довіреність № 07/11-17 від 07.11.2017);

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтербіт Індастрі (далі - ТОВ Інтербіт Індастрі , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дорінтерсервіс (далі - ТОВ ТД Дорінтерсервіс , відповідач) про стягнення 309 416,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем за договором поставки нафтопродуктів № 006/15 від 01.09.2015.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 309 416,35 грн., з яких: 237 717,00 грн. - основний борг, 52 234,57 грн. - пеня, 7 440,64 грн. - 3% річних, 12 024,14 грн. - інфляційна складова боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.01.2017 відкрито провадження у справі № 910/23536/17 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2018 підготовче засідання було закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22.02.2018.

У судовому засіданні 22.02.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.02.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.09.2015 між ТОВ Інтербіт Індастрі (постачальником) та ТОВ ТД Дорінтерсервіс (покупцем) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 006/15 (далі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язувався поставити покупцеві нафтопродукти (даті - товар), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити вказаний товар в порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що номенклатура, обсяг, ціна, умови та строки постачання, умови та строки оплати продукції визначаються в специфікаціях, котрі є невід'ємними частинами цього договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 137 717,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000000013 від 20.04.2017, № РН-0000000014 від 21.04.2017, № РН-0000000024 від 05.05.2017, № РН-0000000025 від 06.05.2017, засвідченими підписами представників та печатками позивача та відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов'язання з поставки товару перед відповідачем виконав належним чином.

Проте, відповідач, в порушення умов укладеного сторонами договору, товар переданий позивачем оплатив частково в розмірі 900 000,00 грн., що підтверджується банківським виписками від 11.05.2017, 16.05.2017, 07.06.2017, 14.06.2017, 20.06.2017, 21.06.2017, 05.07.2017.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений останнім на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 006/15 від 01.09.2015, становить 237 717,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 237 717,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 52 234,57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна за одиницю виміру продукції, загальна вартість, строки та порядок оплати кожної партії продукції, що поставляється за цим договором, погоджуються сторонами в окремих специфікаціях до цього договору.

Так, згідно з п. 6 специфікації № 1 від 19.04.2017 (видаткові накладні № РН-0000000013 від 20.04.2017, № РН-0000000014 від 21.04.2017) оплата продукції проводиться протягом 14 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 6 специфікації № 2 від 03.05.2017 (видаткові накладні № РН-0000000024 від 05.05.2017, № РН-0000000025 від 06.05.2017) оплата продукції проводиться протягом 7 календарних днів з моменту поставки.

Таким чином, останній день строку оплати товару, поставленого:

- за видатковою накладною № РН-0000000013 від 20.04.2017 настав 04.05.2017, а порушення строку виконання грошового зобов'язання почалось 05.05.2017;

- за видатковою накладною № РН-0000000014 від 21.04.2017 настав 05.05.2017, а порушення строку виконання грошового зобов'язання почалось 06.05.2017;

- за видатковою накладною № РН-0000000024 від 05.05.2017 настав 12.05.2017, а порушення строку виконання грошового зобов'язання почалось 13.05.2017;

- за видатковою накладною № РН-0000000025 від 06.05.2017 настав 13.05.2017, а порушення строку виконання грошового зобов'язання почалось 14.05.2017.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати поставленої продукції та витрат, пов'язаних з постачанням продукції, сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням визначених позивачем періодів нарахування, суд встановив, що її розмір становить 43 589,74 грн. Таким чином, вказана позовна вимога є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 43 589,74 грн. У стягненні частині пені в розмірі 8 644,83 грн. судом відмовлено.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 7 440,64 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 12 024,14 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що з огляду на допущене відповідачем порушення зобов'язання вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу заявлені позивачем правомірно.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних з урахуванням визначених позивачем періодів нарахування, суд встановив, що їх розмір становить 7 034,58 грн. Таким чином, вказана позовна вимога є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 7 034,58 грн. У стягненні частині 3% річних в розмірі 406,06 грн. судом відмовлено.

Щодо порядку обчислення інфляційної складової боргу суд зазначає наступне.

У п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р. роз'яснено, що у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені, зокрема, в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

Так, у вищевказаному листі Верховного Суду України вказано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р).

Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу, з урахуванням визначених позивачем періодів нарахуання, суд встановив, що розмір інфляційної складової боргу становить 12 597,88 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі, визначеному позивачем.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 237 717,00 грн., пені в розмірі 43 589,74 грн. (у стягненні частині пені в розмірі 8 644,83 грн. судом відмовлено), 3% річних у розмірі 7 034,58 грн. (у стягненні частині 3% річних в розмірі 406,06 грн. судом відмовлено) та інфляційної складової боргу в розмірі 12 024,14 грн.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дорінтерсервіс (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6, ідентифікаційний код 39393454) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтербіт Індастрі (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 3А, ідентифікаційний код 38777266) основний борг в розмірі 237 717,00 грн. (двісті тридцять сім тисяч сімсот сімнадцять грн. 00 коп.), пеню в розмірі 43 589,74 грн. (соток три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 74 коп.), 3% річних у розмірі 7 034,58 грн. (сім тисяч тридцять чотири грн. 58 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 12 024,14 грн. (дванадцять тисяч двадцять чотири грн. 14 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 505,48 грн. (чотири тисячі п'ятсот п'ять грн. 48 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.03.2018.

Суддя О.Г. Удалова