Рішення

від 26.02.2018 по справі 910/22927/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.02.2018Справа №  910/22927/17   Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер 5" про стягнення 9 903, 04 грн. за участю представників:  від позивача: не з'явився  від відповідача:не з'явився ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" (далі – ТОВ "Сатурн-Логістік", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер 5" (далі – ТОВ "Амбер 5", відповідач) про стягнення 9 903, 04 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 39231255 від 24.02.2016 р. в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, обумовленого договором. У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 8 062,20 грн., пеню у сумі 2 877,23 грн., інфляційні втрати у сумі 737,43 грн., 5 % річних у сумі 328,30 грн., а всього -  9 903, 04 грн. Провадження у справі за вказаним позовом було відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2017 р., розгляд справи здійснювався у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. У судове засідання представники сторін не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про розгляд справи без їх участі або про відкладення розгляду справи до суду не подали. У минулому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. У строк, визначений судом, відповідач відзиву не надав,  позиція відповідача щодо даного позову суду невідома. Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст. 178, 202 ГПК України. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. У судовому засіданні встановлено, що 24.02.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбер 5" (покупець) був укладений договір поставки № 39231255 (далі – договір). Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця продукцію у кількості, асортименті і за цінами, вказаними у видаткових накладних, а покупець зобов'язується приймати товар, організовувати його продаж та оплачувати товар згідно з умовами договору. Кількість і асортимент поставлених покупцеві партій товару, а також терміни його поставки визначаються на підставі узгоджених сторонами заявок покупця. Доставка товару здійснюється постачальником за вказаною покупцем адресою у межах регіону, на умовах DDP. Товар переходить у власність покупця з моменту підписання ним видаткової накладної (п.п. 1.3, 1.4 договору). Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору ціна товару вказується у видаткових накладних. Загальна сума даного договору складає суму всіх підписаних сторонами накладних. Згідно з п. 4.1 договору замовник зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару не пізніше 7 календарних днів з моменту його поставки. Договір набирає чинності з моменту його підписання, діє до 29.10.2020 р. і може бути продовжений (п. 7.1). У судовому засіданні встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором ТОВ "Сатурн-Логістік" поставило відповідачу товар  на загальну суму 8   062,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № РО!-72987 від 26.04.2017 р. та № РО!-73086 від 27.04.2017 р.  Водночас, ТОВ "Амбер 5" вартості поставленого товару на вказану суму не сплатив. Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості в сумі 8 062,20 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.   Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 1 043,33 грн, яку також просив стягнути у судовому порядку. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Так, пунктом 4.5 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення. Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України 6-місячний період нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Перевіривши доводи позивача з урахуванням наведених норм діючого законодавства та умов договору поставки, суд зазначає, що період нарахування пені позивачем визначений невірно, оскільки за умовами договору оплата поставленого товару здійснюється не пізніше 7 календарних днів з моменту поставки товару, отже, нарахування пені має здійснюватись з наступного дня, визначеного у договорі строку для виконання зобов'язання. Провівши власний розрахунок заявленої позивачем неустойки відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 1 003,13 грн., тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем. Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 737,43 грн. та 5 % річних у сумі 328,30 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, пунктом 4.5 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику 5 % річних від суми заборгованості. Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 5 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно. Однак, при розрахунку матеріальних втрат, позивачем також було невірно визначено період їх нарахування, а саме – без умов відстрочення оплати товару у 7-денний термін. Провівши власний перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 511,54 грн. та 5 % річних у сумі 199,24 грн. Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 202, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер 5" про стягнення 9 903, 04 грн. задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбер 5" (02225, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 1 В, ідентифікаційний код 39231255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, буд. 102, ідентифікаційний код 40208901) заборгованість у сумі 8 062 (вісім тисяч шістдесят дві) грн. 20 коп., пеню у сумі 1 003 (одна тисяча три) грн. 13 коп., інфляційні втрати у сумі 511 (п'ятсот одинадцять) грн. 54 коп., 5 % річних у сумі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 24 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 579 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 49 коп. У решті позовних вимог – відмовити. Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 26 лютого 2018 року. Повний текст рішення складений 3 березня 2018 року. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення. Суддя                                                                                            Головіна К.І.