Рішення

від 06.03.2018 по справі 909/57/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/57/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2018 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., секретар судового засідання Бабенецька А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Надрічна, буд.2, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, 76018,

до відповідача: Приватного підприємства ЖЕО Новий Дім , вул. Галицька, буд. 67, м. Івано-Франківськ, 76018, про визнання права власності на магазин з кафетерієм по вул. Тролейбусна, 24/106 в м.Івано-Франківську,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2- представник, (довіреність №116 від 15.01.18);

від відповідача: ОСОБА_3- представник, (довіреність №1 від 15.01.18);

встановив: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Приватного підприємства ЖЕО Новий Дім про визнання права власності на магазин з кафетерієм по вул. Тролейбусна, 24/106 в м.Івано-Франківську. Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві. Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві (вх.№1853/18 від02.02.18).

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне. Позивачем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, проведено самочинну (без отримання відповідного дозволу на виконання будівельних робіт) реконструкцію належних позивачу на праві власності квартир №105 та №106 у багатоквартирному житловому будинку №24 по вул. Тролейбусна в м. Івано-Франківську під магазин з кафетерієм з метою подальшого здійснення підприємницької діяльності. Право власності позивача на квартири, які самочинно реконструйовані під магазин з кафетерієм, підтверджене наявними у матеріалах справи копіями договору купівлі-продажу від 01.08.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №760; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №93408974 від 01.08.2017 р.; договору дарування від 04.09.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №920; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №96252877 від 04.09.2017 р. Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради виявлено допущене позивачем порушення - самочинну реконструкцію, у зв'язку із чим вказаним Управлінням було видано припис від 24.11.2017 р. про зупинення підготовчих та будівельних робіт, яким позивача було зобов'язано негайно зупинити виконання будівельних робіт та до 24.01.2018 р. усунути виявлене порушення шляхом приведення квартири №106 на вул. Тролейбусна, 24 у м. Івано-Франківську до попереднього стану або отримати право на виконання будівельних робіт, в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. №466. Копія припису від 24.11.2017 р. про зупинення підготовчих та будівельних робіт у матеріалах справи наявна. Відповідач, Приватне підприємство ЖЕО Новий Дім , є балансоутримувачем багатоквартирного будинку №24 по вул. Тролейбусна в м. Івано-Франківськ, що підтверджується актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 01.02.2013 р. Копія акту приймання-передачі знаходиться у матеріалах справи. З метою отримання дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції та з метою належного виконання припису Управління держархбудконтролю позивач звернулася листом від 02.01.2018 р. до відповідача, Приватного підприємства ЖЕО Новий Дім , як балансоутримувача багатоквартирного будинку з проханням надати письмову згоду на проведення реконструкції належних позивачу квартир №105 №106 у багатоквартирному житловому будинку №24 по вул. Тролейбусна в м. Івано-Франківську під магазин з кафетерієм, а також надати інформацію про власників суміжних квартир, які примикають до місця реконструкції з метою отримання від них аналогічної згоди. Проте, у відповідь на звернення позивача, відповідач листом за вих.№2 від 05.01.2018 р. відмовив позивачу в наданні згоди на проведення реконструкції та в наданні інформації про власників суміжних квартир, не визнав право власності позивача на магазин з кафетерієм, виставив позивачу вимогу негайно привести магазин з кафетерієм у багатоквартирному житловому будинку №24 по вул. Тролейбусна в м. Івано-Франківську до попереднього стану житлових квартир, а також вимагав негайно припинити здійснення позивачем підприємницької діяльності з роздрібного продажу та надання послуг громадського харчування у реконструйованих приміщеннях. Копія листа позивача від 02.01.2018 р. та відповіді відповідача за вих.№2 від 05.01.2018 р. знаходяться у матеріалах справи. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що реконструкція квартир під магазин з кафетерієм проведена позивачем самочинно та без згоди відповідача як балансоутримувача багатоквартирного будинку, а тому, відповідно до ч. 2 ст.376 ЦК України, позивач не набуває право власності на самочинно реконструйовані приміщення. В судовому засіданні представник відповідача також заявив, що відповідач як користувач земельної ділянки заперечує проти визнання за позивачем права власності на реконструйовані приміщення; на думку відповідача проведена реконструкція порушує права інших мешканців багатоквартирного будинку, а тому, відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України, реконструйовані приміщення повинні бути приведені до попереднього стану. Отже, за своїм змістом спірні правовідносини є спором між позивачем та відповідачем про право власності позивача на самочинно реконструйовані ним приміщення, оскільки відповідач фактично позбавив позивача можливості отримати право на виконання будівельних робіт з реконструкції згідно Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затв. постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 р., ввести реконструйовані приміщення в експлуатацію та зареєструвати право власності; відповідач не визнає права власності позивача на реконструйовані приміщенням та вимагає привести їх до попереднього стану і припинити в них здійснення підприємницької діяльності.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, та виходить при цьому з наступних підстав. Визнання права власності як спосіб захисту цивільних прав та інтересів прямо передбачений п.1 ч.2 ст.16, ст.392 Цивільного кодексу України. Однією із загальних підстав для його застосування є невизнання цього права іншою особою.

Частина 2 ст.331 Цивільного кодексу України не передбачає такої загальної підстави для набуття (виникнення) права власності на новостворене нерухоме майно як рішення суду, проте визнання за рішенням суду права власності на самочинно збудоване нерухоме майно як спосіб захисту цивільних прав та інтересів прямо передбачений та може бути застосований судом при наявності спеціальних для цього підстав (випадків), визначених у ч.3 та ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України. За таких обставин, суд приходить до висновку, що виходячи із приписів ч.3 та ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України, визнання за рішенням суду права власності на самочинно реконструйовані приміщення у спірному випадку є доцільним, допустимим та законним способом захисту прав та інтересів позивача. Однак, суд також звертає увагу на те, що рішення суду про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не може замінити собою передбачені ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України підстави для набуття (виникнення) права власності на новостворене нерухоме майно. Тобто, рішення суду про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не заміняє собою необхідності подальшого прийняття його до експлуатації та необхідності подальшої державної реєстрації права власності. Чинним на даний час законодавством передбачено спеціальний механізм подальшого прийняття до експлуатації та подальшої державної реєстрації права власності щодо тих самочинно збудованих об'єктів нерухомого майна, право власності на які визнано за рішенням суду. Механізм подальшого прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів нерухомого майна, право власності на які визнано за рішенням суду, врегульований положеннями п.10 та абз.4 п.17 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. №461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 р. № 750). Механізм подальшої державної реєстрації права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна, право власності на які визнано за рішенням суду, врегульований положеннями п.41, абз.4 п.67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 р. № 553). Видами будівництва об'єкта архітектури є: нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт (ч.1 ст.9 Закону України Про архітектурну діяльність ). Оскільки, реконструкція є одним із видів будівництва, то під збудованим нерухомим майном в ч.3 та ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України слід розуміти, в тому числі, реконструйоване нерухоме майно, тобто нерухоме майно, щодо якого повністю завершені роботи з самочинної реконструкції. За приписами ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Як вбачається з матеріалів справи, роботи з самочинної реконструкції квартир під магазин з кафетерієм у спірному випадку позивачем вже завершені; можливість надійної та безпечної експлуатації реконструйованих приміщень підтверджена у встановленому законодавством порядку; а земельна ділянка згодом була надана позивачу під уже реконструйовані приміщення. Факт повного завершення робіт з самочинної реконструкції та використання позивачем реконструйованого приміщення з метою здійснення підприємницької діяльності (роздрібної торгівлі та надання послуг громадського харчування) у спірному випадку підтверджується технічним паспортом на громадський будинок - магазин з кафетерієм по вул. Тролейбусна, 24/106 в м. Івано-Франківську, виготовленим за станом на 15.11.2017 року, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 Копія технічного паспорта у матеріалах справи наявна. Зазначений факт також не заперечується та підтверджується відповідачем. Відповідно до п.10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затв. постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 р. (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №750 від 08.09.2015 р. ) у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта (абз.1). Технічне обстеження проводиться суб'єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України Про архітектурну діяльність одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (абз.2). На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об'єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об'єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об'єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку (абз.8). Матеріалами справи підтверджується проведення технічного обстеження реконструйованих позивачем приміщень у повній відповідності до п.10 вказаного вище Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Технічне обстеження проводилося фізичною особою-підприємцем експертом ОСОБА_6, який згідно із Законом України Про архітектурну діяльність має відповідний кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури серії АЕ №002330 від 13.05.2013 р. на право проведення технічного обстеження будівель і споруд. За результатами технічного обстеження експертом ОСОБА_6 складено звіт про проведення технічного обстеження магазину з кафетерієм по вул. Тролейбусна, 24/106 в м. Івано-Франківську від 10.01.2018 р. Відповідно до вказаного звіту встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації магазину з кафетерієм по вул. Тролейбусна, 24/106 в м. Івано-Франківську. При проведенні обстеження недоліків (дефектів, пошкоджень), зокрема тріщин, відшарувань, які впливають або можуть вплинути на безпечну експлуатацію, виявлено не було. Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне визначення оренди землі закріплене у ст.1 Закону України Про оренду землі . Судом встановлено, що відповідач, Приватне підприємство ЖЕО Новий Дім , є орендарем земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 2610100000:01:007:0061, площею 0,3202 га, що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, 24, на підставі укладеного з Івано-Франківською міською радою договору №55 оренди землі від 03.09.2013 р.. Копія договору оренди землі знаходиться у матеріалах справи. Відповідно до ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Судом приймається до уваги той факт, що 15.12.2017 р., вже після завершення позивачем будівельних робіт з реконструкції між відповідачем, Приватним підприємством ЖЕО Новий Дім , як орендарем та позивачем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як суборендарем укладено договір суборенди частини земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 2610100000:01:007:0061, що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, 24 суборендованою площею 0,0058 га. Копія договору суборенди землі знаходиться у матеріалах справи. Частина земельної ділянки площею 0,0058 га на вул. Тролейбусній, 24 передана в суборенду позивачу з дотриманням вимог ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, тобто за згодою орендодавця, Івано-Франківської міської ради, отриманою згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 15.12.2017 р. №410-17. Копія рішення Івано-Франківської міської ради у матеріалах справи наявна. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на визначені у ч.1 ст.19 Земельного кодексу України категорії. Однією із таких категорій є землі житлової та громадської забудови. Матеріалами справи підтверджується, що передана позивачу в суборенду частина земельної ділянки відноситься до категорії земель землі житлової та громадської забудови . Згідно ч. 5 ст.20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Відповідно до ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. За приписами ст.39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Відповідно до п. 6 додатку А Переліку основних груп будинків та приміщень громадського призначення до ДБН В.2.2-9-2009 Громадські будинки та споруди. Основні положення , затв. наказом Мінрегіонбуду від 30.12.2009 р. №705, до переліку основних груп будинків та приміщень громадського призначення віднесено будинки, споруди та приміщення підприємств торгівлі та харчування. Отже, збудований позивачем за результатами самочинної реконструкції магазин з кафетерієм є громадською будівлею (приміщенням громадського призначення). Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що використання переданої позивачу в суборенду частини земельної ділянки з метою обслуговування приміщення громадського призначення (магазину з кафетерієм) не суперечить містобудівній документації та плану земельно-господарського устрою населеного пункту, оскільки у протилежному випадку Івано-Франківська міська рада вказаним вище рішенням №410-17 від 15.12.2017 р. не надала б дозволу на передачу позивачу як фізичній особі-підприємцю в суборенду частини вказаної земельної ділянки. Отже, з наявних у справі матеріалів вбачається, що передана позивачу в суборенду частина земельної ділянки за цільовим призначенням може використовуватися позивачем з метою обслуговування збудованого за результатами самочинної реконструкції магазину з кафетерієм по вул. Тролейбусна, 24/106 в м. Івано-Франківську. За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у спірному випадку передбачених ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України підстав для визнання в судовому порядку за позивачем права власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно. За приписами ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Виходячи із ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України зміст суборенди включає користування земельною ділянкою. З урахуванням того, що частина земельної ділянки площею 0,0058 га на вул. Тролейбусній, 24 в м. Івано-Франківську передана відповідачем в суборенду позивачу з дотриманням вимог ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, то суд приходить до висновку, що позивач є законним користувачем (суборендарем) частини земельної ділянки за кадастровим номером 2610100000:01:007:0061, що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, 24 суборендованою площею 0,0058 га. Не підтверджуються та не спростовується наявними у матеріалах справи доказами твердження відповідача про те, що проведеною позивачем самочинною реконструкцією порушуються права та інтереси жильців багатоквартирного будинку; а також твердження відповідача про те, що робота обладнання, розміщеного позивачем у вказаному комерційному закладі, призводить до додаткового шумового навантаження, яке створює незручності для мешканців сусідніх квартир, погіршує умови проживання та порушує санітарні норми і правила співжиття. Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Однак, всупереч ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не подав суду доказів, які б підтверджували, що проведеною позивачем самочинною реконструкцією порушуються права та інтереси жильців багатоквартирного будинку. Водночас в матеріалах справи наявні подані позивачем докази, які підтверджують, що проведена позивачем реконструкція під магазин з кафетерієм у спірному випадку не порушує права інших осіб, зокрема, не порушує прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушує санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Так, вказаним вище звітом про проведення технічного обстеження магазину з кафетерієм по вул. Тролейбусна, 24/106 в м. Івано-Франківську від 10.01.2018 р., складеним експертом ОСОБА_6, підтверджено можливість надійної та безпечної експлуатації реконструйованих приміщень. При проведенні обстеження не виявлено недоліків (дефектів, пошкоджень), зокрема тріщин, відшарувань, які впливають або можуть вплинути на безпечну експлуатацію. Судом також приймаються до уваги наявні у матеріалах справи результати проведених досліджень шумового навантаження, інфразвуку та вібрації, згідно яких встановлено відповідність проведеної реконструкції та роботи обладнання у реконструйованих позивачем приміщеннях вимогам санітарних норм; відсутність порушень зі сторони позивача правил співжиття, відсутність порушень прав власників інших квартир, а також відсутність погіршення умов їх проживання та додаткового шумового навантаження. Так, згідно протоколу №60/113 від 20.11.2017 р. проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку, складеного ДУ Івано-Франківський ОЛЦ МОЗ України , еквівалентний рівень шуму на кухні магазину-кафетерію не перевищує граничнодопустимий рівень та відповідає вимогам нормативного документу ДСН 3.3 6.037-99; згідно протоколу №60/114 від 20.11.2017 р. проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку, складеного ДУ Івано-Франківський ОЛЦ МОЗ України , еквівалентний рівень шуму в обідньому залі магазину-кафетерію не перевищує граничнодопустимий рівень та відповідає вимогам нормативного документу ДСН 3.3 6.037-99; згідно протоколу №51/20 від 20.11.2017 р. проведення досліджень вібрації, складеного ДУ Івано-Франківський ОЛЦ МОЗ України , сумарний еквівалентний рівень загальної вібрації в магазині-кафетерії не перевищує граничнодопустимий рівень за ДСанПіН №248 від 08.04.2014 р.. За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у спірному випадку передбачених ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України підстав для визнання в судовому порядку за позивачем права власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно. Судом також взято до уваги той факт, що позивачем проведено самочинну реконструкцію належних йому ж на праві власності квартир. Відповідно до ч.2 ст.383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Згідно ч., ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. На основі наявних у справі доказів, судом встановлено обставини того що позивачем проведено самочинну реконструкцію належних йому ж на праві власності квартир; роботи з самочинної реконструкції квартир під магазин з кафетерієм у спірному випадку позивачем вже завершені; можливість надійної та безпечної експлуатації реконструйованих приміщень підтверджена у встановленому законодавством порядку; земельна ділянка згодом була надана позивачу під уже реконструйовані приміщення і на даний час позивач є законним користувачем земельної ділянки; проведена позивачем реконструкція під магазин з кафетерієм не порушує права інших осіб. Аналізуючи наведені вище норми права, з урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд приходить до висновку про наявність передбачених ч.3, ч.5 ст.376, ч.2 ст.383 Цивільного кодексу України підстав для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на самочинно реконструйовані приміщення. Враховуючи приписи ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти на відповідача. Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.15, п.1 ч.2 ст.16, ч.3, ч.5 ст.376, ч.2 ст.383, ст.392 Цивільного кодексу України, стст.73-79,86,129,233,236-238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл.,76018; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) право власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно - магазин з кафетерієм по вул. Тролейбусна, 24/106 в м. Івано-Франківську загальною площею 194,1 кв.м..

Стягнути з Приватного підприємства ЖЕО Новий Дім (місцезнаходження: вул. Галицька, буд. 67, Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76018; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35765588) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл.,76018; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) 14 492, 76 грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 07.03.18.

Суддя Булка В.І.