Рішення

від 26.02.2018 по справі 910/22754/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.02.2018Справа №  910/22754/17      Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу за позовною заявою Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайавтотрейдінг" про стягнення 15 345, 25 грн.  за участю представників:  від позивача: не з'явився  від відповідача:не з'явився ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство "Автомаз-Україна" (далі – ДП "Автомаз-Україна", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайавтотрейдінг" (далі – ТОВ "Скайавтотрейдінг", відповідач) про стягнення 15 345, 25 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № О12-000037 від 15.04.2016 р. щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість. У позові ДП "Автомаз-Україна" просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 10 138,88 грн., пеню у сумі 2 010,27 грн., штраф у сумі 2 027,78 грн., інфляційну складову боргу в сумі 935,82 грн., 3 % річних у сумі 232,50 грн., а всього – 15 345, 25 грн. Провадження у справі за вказаним позовом було відкрите ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2017 р., розгляд справи здійснювався у спрощеному позовному провадженні із викликом сторін. До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із сплатою відповідачем 13.12.2017 р. частини основого боргу -  у сумі 1 000,00 грн. Проте, указана заява була подана без додержання вимог ст. 46 ГПК України, а тому ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2018 р. повернута судом без розгляду. Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у минулому судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи у його відсутність суду не подав, причини його неявки судом визнані неповажними. У строк, визначений судом, відповідач відзиву не надав, проте, під час розгляду справи сплатив частину заборгованості (1 000,00 грн.), щодо іншої частини позовних вимог - позиція відповідача суду невідома. Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст. 178, 202 ГПК України. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного. Судом встановлено, що 15.04.2016 р. між ДП "Автомаз-Україна" (постачальник) та ТОВ "Скайавтотрейдінг" (покупець) був укладений договір поставки № О12-000037 (далі – договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору (п. 1.1). Підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника, яка після підписання її обома сторонами має юридичну силу специфікації і є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3 договору). Відповідно до п. 3.1 договору ціни на товар у постачальника встановлюються у гривнях і фіксуються у рахунку-фактурі на дату виставлення рахунку-фактури на кожну окрему партію товару. Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що постачається на умовах даного договору згідно усіх видаткових накладних (п. 3.3). Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що оплата товару покупцем проводиться у розмірі 100 % від суми, наведеної у рахунку-фактурі, яка сплачується протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару, який визначається видатковою накладною. Моментом поставки вважається момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар (п. 4.3 договору). Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня поточного року, з подальшою його пролонгацією (п.п. 9.1-9.3). Судом встановлено, що на виконання умов договору № О12-000037 від 15.04.2016 р. позивач здійснив поставку відповідачу узгодженого товару загальною вартістю 11 550,36 грн., що підтверджується видатковими накладними № 012-000016 від 20.01. 2017 р., № 012-000020 від 23.01.2017 р., № 012-000048 від 03.02.2017 р., № 012-000049 від 03.02.2017 р., № 012-000099 від 16.02. 2017 р., № 012-000103 від 18.02.2017 р. та рахунками-фактури № 012-000079 від 19.01.2017 р., № 012-000109 від 23.01. 2017 р., № 012-000184 від 31.01.2017 р., № 012-000224 від 02.02.2017 р., № 012-000359 від 15.02.2017 р., № 012-000398 від 18.02.2017 р. наявними в матеріалах справи. Зі свого боку, відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав, вартість поставленого товару оплатив частково - на суму 1 411,48 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача. Таким чином, встановлено, що на час звернення до суду у покупця неоплаченим залишився товар на суму 10 138,88 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Також судом було встановлено, що під час розгляду справи - 13.12.2017 р. ТОВ "Скайавтотрейдінг" сплатило позивачу частину основного боргу за поставлений товар у сумі 1 000,00 грн., у зв'язку з чим провадження у цій частині позовних вимог (1 000,00 грн.) необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України   (відсутній предмет спору). Щодо іншої частини   основної заборгованості у сумі 9 138,88 грн. суд зазначає, що відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним цієї заборгованості не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 9 138,88 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.   Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 2 010,27 грн. та штраф у сумі 2 027,78 грн., які просив стягнути у судовому порядку. Статтею   ст. 610 ЦК України   встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1   ст. 612 ЦК України). Відповідно до п. 3 ч. 1   ст. 611 ЦК України   у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 1   ст. 549 ЦК України   встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до   ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"   платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У пунктах 7.2, 7.3 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків, передбачених даним договором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки в оплаті, а в разі порушення строків оплати більше, ніж за 30 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару. Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, на підставі наведених правових норм та в силу пунктів 7.2, 7.3 договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними. Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Згідно з ч. 6   ст. 232 ГК України   нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Також відповідно до   ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"   розмір пені, передбачений   статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Обмеження строку нарахування пені 6-ти місячним строком також передбачено пунктом 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Перевіривши розрахунок позивача відповідно до наведених норм діючого законодавства та умов договору поставки, суд зазначає, що при розрахунку пені, позивач не застосував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження строків її нарахування 6-ма місяцями. Отже, провівши власний розрахунок заявленої позивачем суми відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 1 300,43 грн., тобто у меншому розмірі, ніж заявлено позивачем, а також штраф у сумі 2 027,78 грн. Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 935,82 грн. та 3 % річних у сумі 232,50 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно. Провівши перерахунок суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 935,82 грн. та 3 % річних у сумі 232,50 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 202, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Провадження за позовом Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайавтотрейдінг" про стягнення 15 345, 25 грн. в частині позовних вимог Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" про стягнення основної заборгованості в сумі 1 000,00 грн. закрити. Позов Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайавтотрейдінг" про стягнення 14 345,25 грн. задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайавтотрейдінг" (04050, м. Київ, вул. Артема, 77, офіс 212, ідентифікаційний код 40077168) на користь Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" (02660, м. Київ, вулиця Колекторна, буд. 42-А, ідентифікаційний код 32376626) заборгованість у сумі 9 138 (дев'ять тисяч сто тридцять вісім) грн. 88 коп., пеню у сумі 1 300 (одна тисяча триста) грн. 43 коп., штраф у сумі 2 027 (дві тисячі двадцять сім) грн. 78 коп., інфляційні втрати у сумі 935 (дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 82 коп., 3 % річних у сумі 232 (двісті тридцять дві) грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 520 (одна тисяча п'ятсот двадцять) грн. 83 коп. У решті позовних вимог – відмовити. Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 26 лютого 2018 року. Повний текст рішення складений 3 березня 2018 року. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.   Суддя                                                                                            Головіна К.І.