Рішення

від 06.03.2018 по справі 910/23440/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 06.03.2018Справа №  910/23440/17 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу за позовомЗаступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури  в інтересах держави в особі Срібнянської селищної ради Чернігівської області доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІС-Компанія" простягнення 144   350 грн 10 коп. Представникине викликалися ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 27.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Срібнянської селищної ради Чернігівської області з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС-Компанія" про стягнення 144 350 грн 10 коп. заборгованості за договором оренди землі від 02.02.2011. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору оренди землі від 02.02.2011 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього за період з лютого 2011 року по жовтень 2017 року виникла заборгованість у розмірі 144 350 грн 10 коп. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/23404/17, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. 29.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду. 14.02.2018 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 01030 42414194 яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, було направлено ухвалу від 29.12.2017, із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого терміну зберігання, дата довідки ф.20: 13.02.2018. Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 вручена відповідачу 13.02.2018. Станом на 06.03.2018 відповідачем вимоги ухвали суду від 29.12.2017, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано. Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 02.02.2011 між Срібнянською селищною радою Срібнянського району Чернігівської області (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІС-Компанія" (орендар за договором) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для здійснення виробничої діяльності, яка знаходиться в смт. Срібне, вул.. Леніна, 104 Срібнянської ради Срібнянського району Чернігівської області. Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,2760 га, у тому числі 2,2760 га забудовних земель з них 2,2760 га землі, які використовуються для здійснення виробничої діяльності. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 178   210 грн 80 коп. (пункт 5 договору). Відповідно до пункту 8 договору даний договір укладено на 25 (двадцять п'ять років). Початок перебігу строку оренди вважати день реєстрації договору оренди земельної ділянки. У відповідності до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12 % нормативної грошової оцінки землі, що становить 21   385 грн 20 коп. на рік, 1   782 грн 10 на 1 місяць. Положеннями пункту 10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Згідно з пунктом 11 договору орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на р/р 33219815700494 ГУДКУ у Чернігівській області МФО 853592, код 21406858 не пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем. Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору оренди землі від 02.02.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду строком на 25 (двадцять п'ять) років земельну ділянку загальною площею 2,2760 га, яка розташована на землях запасу Сріблянської селищної ради (в смт. Срібне, вул. Леніна, 104), що підтверджується підписаним між сторонами між сторонами актом прийому-передачі земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ  "ВІС-Компанія" для здійснення виробничої діяльності, від 02.02.2011. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди землі. У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Нормами статті 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону України "Про оренду землі"). Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору оренди землі від 02.02.2011 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати орендних платежів за період з лютого 2011 року по жовтень 2017 року, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати орендних платежів у розмірі 144 350 грн 10 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів за період з лютого 201 року по жовтень 2017 року на суму 144 350 грн 10 коп. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав. Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, в тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Як передбачено статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на дату подачі позову до суду, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. З положень частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Рішенням Конституційного суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному  фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх  захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на  захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Таким чином будь-які порушення у цій сфері спричиняють шкоду інтересам держави і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів за  договором  оренди землі від 02.02.2011 та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендних платежів за період з лютого 2011 року по жовтень 2017 року на суму 144 350 грн 10 коп., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС-Компанія" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 2, ідентифікаційний код 37001633) на користь Срібнянської селищної ради (17300, Чернігівська область, Срібнянський район, селище міського типу Срібне, вулиця Миру, будинок 43А, ідентифікаційний код 04412573) заборгованість у розмірі 144   350 (сто сорок чотири тисячі триста п'ятдесят) грн 10 коп. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС-Компанія" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 2, ідентифікаційний код 37001633) на користь Прокуратури Чернігівської області (14000, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Князя Чорного, будинок 9, ідентифікаційний код 02910114) судовий збір у розмірі 2   165 (дві тисячі сто шістдесят п'ять) грн 25 коп. 4. Після набрання рішенням законної сили видати накази. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Суддя                                                                                                   Н.Б. Плотницька