Рішення

від 27.02.2018 по справі 914/2502/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2018р. Справа №914/2502/17

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ІНКРІЗ» , м. Дніпро

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства «АГРОТЕХ ТРЕЙД» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОМ» , м. Пустомити, Львівська область

про стягнення боргу в розмірі 168 588,00 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Технічна фіксація не здійснювалася.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ІНКРІЗ» до відповідача ОСОБА_1 підприємства «АГРОТЕХ ТРЕЙД» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОМ» про стягнення боргу в розмірі 168 588,00 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2017р. порушено провадження у справі №914/2502/17 та призначено її до розгляду на 23.01.2017р.

З 15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, відповідно до пункту 2 частини 1 та частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Відтак, розгляд даної справи буде проводитися за правилами загального позовного провадження .

27.12.2017р. за вх.№44168/17 від позивача через канцелярію суду поступила Заява про відсутність в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між ТОВ «Торговий Дім «ІНКРІЗ» та ДП «АГРОТЕХ ТРЕЙД» ТзОВ «МАРКОМ» , про той же предмет, із тих же підстав, та відсутнє рішення з такого спору.

На виконання ухвали суду від 06.12.2017р. про порушення провадження у справі №914/2502/17 позивач скерував на адресу суду оригінали договору поставки №01/08/17 від 01.08.2017р., видаткової накладної №4554 від 14.09.2017р. та довіреність від 14.2.2017р. для огляду, які поступили на адресу суду 27.12.2017р. за вх.№ 44169/17

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 23.01.2017р. позовні вимоги підтримав .

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання від 23.01.2017р. не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав.

На адресу суду 11.01.2018р. повернувся поштовий конверт з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 06.12.2017р. скерована відповідачу, з відміткою поштового відділення про повернення за закінченням встановленого строку зберігання.

Ухвалою суду від 23.01.2018р. підготовче судове засідання відкладено на 06.02.2018р.

06.02.2018р. від позивача на електронну адресу суду поступила Довідка №0602/1, що станом на 05.02.2018р. прострочена заборгованість відповідача по оплаті товару, поставленого за договором поставки №01/01/17 від 01.08.2017р. становить 112 392,00 грн.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання 06.02.2018р. не забезпечили. Відповідач вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, причин неявки в судове засідання не повідомив.

Ухвалою від 06.02.2018р. підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті на 27.02.2018р.

Позивач в судове засідання 27.02.2018р. явку повноважного представника не забезпечив.

Відповідач в судове засідання 27.02.2018р. повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача зазначено: 81100, Львівська область, м. Пустомити, вул. Шевченка, 181. На таку ж адресу скеровувались судом ухвали у даній справі. Поштовий конверт з ухвалою від 06.02.2018р. повернутий поштовим відділенням із відміткою за закінченням терміну зберігання .

За змістом статті 64 ГПК (в редакції чинній станом на 15.12.2017р.), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

01 серпня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 01/08/17, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідача товар партіями згідно рахунків та накладних у відповідності до замовлень, а відповідач зобов'язався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

У п. 4.1 договору сторони узгодили, що ціна товару зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної №451 від 14.09.2017р. на загальну суму 112 392,00грн., копія якої долучена до матеріалів справи (оригінал оглянуто в судом).

Пунктом 5.1. договору визначено, що відповідач здійснює оплату у розмірі 100% від вартості товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару на склад покупця.

Позивач виконав взяті зобов'язання щодо поставки товару відповідачу. Натомість, відповідач не розрахувався за поставлену продукцію, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 112 392,00грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару, ТзОВ «Торговий Дім «ІНКРІЗ» звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 112 392,00грн. основного боргу.

Крім того, позивач згідно умов п. 7.2.1 договору нарахував 56196,00грн. 50% штрафу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки № 01/08/17 від 01.08.2017р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.1.1 договору позивач зобов'язався поставляти відповідачу товар, а відповідач, відповідно до п. 6.2.2, своєчасно проводити оплату за отриманий товар.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копією видаткової накладної, долученої до матеріалів справи (оригінал оглянуто в судом). Відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, в результаті утворилась заборгованість в розмірі в сумі 112 392,00грн.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач про дійсність поставки та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 112 392,00грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 56196,00грн. 50% штрафу суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Відповідно до умов п. 7.2.1 договору сторони узгодили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, відповідач сплачує, зокрема, за не оплату більше 30 календарних днів штраф в розмірі 50% від простроченої суми.

У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.

Оскільки, п. п. 7.2.1 договору сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 56196,00грн. 50% штрафу.

Судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73,74,76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «АГРОТЕХ ТРЕЙД» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОМ» (81100, Львівська область , м. Пустомити, вул. Шевченка, 181, ідентифікаційний код 40772686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ІНКРІЗ» (49000, м. Дніпро, вул. Терпигорева, 1, ідентифікаційний код 39995295) 112 392,00грн. основного боргу, 56 196,00грн. штрафу та 2528,82грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст складено 06.03.2018р.

Суддя Ділай У.І.