Рішення

від 06.03.2018 по справі 914/56/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2018р. Справа №914/56/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕМАР”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД ДИСТРИБЬЮШН”, м. Новояворівськ Львівської області

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “СТЕМАР” до товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД ДИСТРИБЬЮШН” про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Ухвалою суду від 09.01.2018 було відкрито провадження у справі № 914/56/18 за правилами спрощеного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.02.2018.Представник позивача в судове засідання 05.02.2018 з'явився, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання 05.02.2018 не з'явився, письмового відзиву, доказів сплати неустойки, акта звірки розрахунків з позивачем станом на час звернення з позовом до суду, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію не представив. У зв'язку із відсутністю доказів отримання відповідачем ухвали суду від 09.01.2018, суд постановив відкласти розгляд справи на 26.02.2018.

Представник позивача в судове засідання 26.02.2018 з'явився, через канцелярію суду подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію відповідача та докази надсилання акта звірки розрахунків відповідачу.

Представник відповідача в судове засідання 26.02.2018 повторно не з'явився, письмового відзиву, доказів сплати заборгованості, акта звірки розрахунків з позивачем станом на час звернення з позовом до суду не представив. На адресу суду повернувся поштовий конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі із поштовою відміткою: «За закінченням терміну зберігання».

Представник позивача в судове засідання 06.03.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника. Представник відповідача в судове засідання 06.03.2018 не з'явився, письмового відзиву, доказів сплати заборгованості, акту звірки розрахунків з позивачем станом на час звернення з позовом до суду не представив.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 06.03.2018 проголошено рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю “СТЕМАР” (надалі – позивач, постачальник) звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАХІД ДИСТРИБЬЮШН” (надалі – відповідач, покупець) про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 08.09.2016 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 0916(надалі-договір), згідно з яким постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішку), премікси, інший товар за погодженням сторін, а покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його на умовах передбачених цим договором (п.1.1. договору).

Як стверджує позивач, на підставі видаткових накладних постачальник поставив, а покупець прийняв товар, що відповідає умовам договору на загальну суму 80 527, 50 грн.

У відповідності до п. 4.1. договору, ціна товару, що поставляється вказується у видаткових накладних постачальника. Ці видаткові накладні підписані сторонами без зауважень.

Відповідач за отриманий товар сплатив частково, в розмірі 20 977, 50 грн. Решта суми у розмірі 59 550, 00 грн відповідачем не сплачена.

27.06.2017 позивач скерував на адресу відповідача вимогу від 26.06.2017 № 21 про сплату суми боргу за договором, однак будь-якої відповіді про результати її розгляду позивачу не надано, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 7 860, 22 грн пені, 7 207, 63 грн інфляційних втрат, 1 664, 64 грн – 3% річних.

Позиція відповідача.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву чи доказів погашення заборгованості до суду не подав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; згідно положень статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу; кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому еквіваленті.

Як встановлено судом, 08.09.2016 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 0916, згідно з яким постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішку), премікси, інший товар за погодженням сторін, а покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його на умовах передбачених цим договором (п.1.1. договору).

У відповідності до п. 4.1. договору, ціна товару, що поставляється вказується у видаткових накладних постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 80 527, 50 грн, на підставі видаткових накладних:

від 08.09.2016 № 13 на суму 20 977, 50 грн;

від 01.12.2016 № 32 на суму 3 925, 00 грн;

від 01.12.2016 № 33 на суму 16 275, 00 грн;

від 07.12.2016 № 34 на суму 19 675, 00 грн;

від 30.12.2016 № 41 на суму 19 675, 00 грн.

Ці видаткові накладні підписані сторонами без зауважень.

Відповідач за отриманий товар сплатив суму в розмірі 20 977, 50 грн. Решта суми у розмірі 59 550, 00 грн відповідачем не сплачена, а саме неоплаченими є накладні:

від 01.12.2016 № 32 на суму 3 925, 00 грн;

від 01.12.2016 № 33 на суму 16 275, 00 грн;

від 07.12.2016 № 34 на суму 19 675, 00 грн;

від 30.12.2016 № 41 на суму 19 675, 00 грн.

27.06.2017 позивач скерував на адресу відповідача вимогу від 26.06.2017 № 21 про сплату суми боргу за договором, однак будь-якої відповіді про результати її розгляду позивачу не надано, що і стало підставою для його звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідачем не представлено доказів сплати заборгованості за договором, наявність заборгованості належними доказами не спростовано, а отже позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 59 550, 00 грн основного боргу підлягають до задоволення.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 7 860, 22 грн пені, 7 207, 63 грн інфляційних втрат, 1 664, 64 грн – 3% річних.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Аналіз умов договору, укладеного між сторонами свідчить, що оплата товару покупцем здійснюється в повному розмірі протягом 40 (сорока) розрахункових банківський днів з моменту отримання відповідної партії товару. Оплата вважається здійсненою покупцем, з моменту зарахування коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 5.1. договору).

Банківський день - робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції у системі електронних платежів Національного банку України. Банківський день позначається календарною датою як проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електрон них платежів Національного банку України, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату (Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.09.2009 № 580).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України. Так, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 8.3 договору, у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі 0.5% від заборгованої суми, за кожен день прострочення.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунку позивача, ним нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, однак без врахування положення п. 5.1. договору.

Перевіривши розрахунок, суд вважає, що нарахування пені слід проводити з врахуванням 40 (сорока) розрахункових банківський днів з моменту отримання відповідної партії товару та в межах заявлених позивачем кінцевих дат нарахування, а саме, за видатковими накладними:

від 01.12.2016 № 32 на суму 3 925, 00 грн – період з 31.01.2017 – 10.07.2017 = 460, 89 грн;

від 01.12.2016 № 33 на суму 16 275, 00 грн – період з 31.01.2017 – 10.07.2017 = 1 911, 09 грн;

від 07.12.2016 № 34 на суму 19 675, 00 грн – період з 06.02.2017 – 17.07.2017 = 2 314, 10 грн;

від 30.12.2016 № 41 на суму 19 675, 00 грн – період з 01.03.2017 – 08.08.2017 = 2 263, 43 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 6 949, 51 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що позивач при проведенні розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат помилково початок періоду їх нарахувань вказує без врахування 40 (сорока) розрахункових банківський днів з моменту отримання відповідної партії товару.

З огляду на вищевикладене, суд вважає підставним стягнення з відповідача на користь позивача згідно накладних:

від 01.12.2016 № 32 на суму 3 925, 00 грн – період з 31.01.2017 – 28.12.2017 = 467, 96 грн інфляційних втрат та 107, 10 грн – 3% річних;

від 01.12.2016 № 33 на суму 16 275, 00 грн – період з 31.01.2017 – 28.12.2017 = 2 023, 31 грн інфляційних втрат та 441, 11 грн – 3% річних;

від 07.12.2016 № 34 на суму 19 675, 00 грн – період з 06.02.2017 – 28.12.2017 = 2 445, 99 грн інфляційних втрат та 527, 18 грн – 3% річних;

від 30.12.2016 № 41 на суму 19 675, 00 грн – період з 01.03.2017 – 28.12.2017 =2 226, 97 грн інфляційних втрат та 489, 99 грн – 3% річних;

Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у загальному розмірі 7 164, 23 грн та 1 565, 38 грн – 3% річних.

Відповідно до статті 129 ГПК України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ДИСТРИБЬЮШН» (81053, Львівська обл., Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Січових Стрільців, 4/5, код ЄДРПОУ 40049434) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕМАР» (79040, м. Львів, вул. Курмановича, 2, код ЄДРПОУ 39476336) суму в розмірі 76 807, 03 грн, з яких:

- 59 550, 00 грн – основного боргу;

- 6 949, 51 грн – пені;

- 7 164, 23 грн - інфляційних втрат;

- 1 565, 38 грн – 3% річних

- 1 577, 91 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Манюк П.Т.