Рішення

від 01.03.2018 по справі 916/11/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/11/18

За позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ренійської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України(Адміністрація Ренійського морського порту) (68802, Одеська область м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 38728465)

до відповідача: Приватного підприємства “Резерв – Спецсервіс” (68800, Одеська область, м. Рені, вул. 25 Чапаєвської дивізії, буд. 61, код ЄДРПОУ 35549709)

про стягнення 17 199,41грн.

Суддя Погребна К.Ф

При секретарі Арзуманян В.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України(Адміністрація Ренійського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства “Резерв – Спецсервіс” про стягнення 17 199, 41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив умови договорів № 137-П-РЕФ-14 від 01.08.2014р. та № 196-П-РЕФ-14 від 29.08.2014р., у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 17 199, 41 грн

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2018р. було відкрито провадження по справі №916/11/18. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „за закінченням встановленого сторку зберігання”. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.08.2014р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ренійського морського порту) (Орендодавець) та Приватним підприємством “Резерв – Спецсервіс” (Орендар) був укладений договір оренди сміттєспалювальної печі інв.. №4994, (№137-П-РЕФ-14), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування сміттєспалювальну піч інв.№ 4994 (в подальшому – обладнання), що знаходиться на балансі Ренійської філії ДП «АМПУ». Обладнання передається для спалювання твердих побутових відходів з суден (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що користування обладнанням настає з моменту підписання сторонами договору і акту прийому-передачі вказаного майна.

Розділом 3 договору встановлені умови плати за обладнання. Так, п. 3.1 договору передбачено, що плата визначається на підставі розрахунку затвердженого начальником Ренійської філії ДП «АМПУ» і складає за місяць без ПДВ 1557,73грн. Плата за використання обладнання перераховується до 25 числа поточного місяця. Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Розрахунок плати за базовий місяць є невід'ємною частиною договору (п.3.2 договору).

Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за обладнання та плату за викиди в атмосферу від діяльності печі (п.4.1 договору).

Позивач вказує, що в період з січня по квітень 2015р. за оренду сміттєспалювальної печі інв. №4994 згідно договору від 01.08.2014р. Приватному підприємству “Резерв – Спецсервіс” нараховано 9 424грн, та виставлено для оплати відповідні рахунки, а саме: рахунки №246/1 від 10.02.2015р. на суму 2 071,31грн., №258/1 від 05.03.2015р. на суму 2 135,52грн., №269/1 від 07.04.2015р. на суму 2 462,20грн., №282/1 від 08.05.2015р. на суму 2 754,97грн. Проте, вказані рахунки відповідачем оплачені не були, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за договором №137-П-РЕФ-14 від 01.08.2014р в розмірі 9 424грн.

29.06.2016р. позивач направив на адресу відповідача претензію №21-1-22/1926 з вимогою сплатити наявну заборгованість. Втім, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, 29.08.2014р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ренійського морського порту) (Орендодавець) та Приватним підприємством “Резерв – Спецсервіс” (Орендар) був укладений договір користування санітарного майданчика з залізобетонним покриттям Ренійської філії «АМПУ» (№196-П-РЕФ-14), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування санітарний майданчик з залізобетонним покриттям (далі – ділянка) що знаходиться на балансі Ренійської філії ДП «АМПУ». Ділянка передається для спалювання твердих побутових відходів з суден згідно договору №137-П-РЕФ-14 від 01.08.2014р. «Сміттєспалювальна піч» (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що користування ділянкою настає з моменту підписання сторонами договору і акту прийому-передачі вказаного майна.

Розділом 3 договору встановлені умови плати за ділянку. Так, п. 3.1 договору передбачено, що плата визначається на підставі розрахунку затвердженого начальником Ренійської філії ДП «АМПУ» і складає за місяць без ПДВ 1249,01грн. Плата за використання ділянки перераховується до 25 числа поточного місяця. Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Розрахунок плати за базовий місяць є невід'ємною частиною договору (п.3.2 договору).

Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за ділянку (п.4.1 договору).

Позивач вказує, що в період з січня по квітень 2015р. за користування санітарним майданчиком з залізобетонним покриттям згідно договору від 29.08.2014р. Приватному підприємству “Резерв – Спецсервіс” нараховано 7 775,41грн, та виставлено для оплати відповідні рахунки, а саме: рахунки №247/1 від 10.02.2015р. на суму 1 708,96грн., №259/1 від 05.03.2015р. на суму 1 761,94грн., №270/1 від 07.04.2015р. на суму 2 031,48грн., №283/1 від 08.05.2015р. на суму 2 273,03грн. Проте, вказані рахунки відповідачем оплачені не були, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за договором №196-П-РЕФ-14 від 29.08.2014р в розмірі 7 775,41грн.

29.06.2016р. позивач направив на адресу відповідача претензію №21-1-22/1925 з вимогою сплатити наявну заборгованість. Втім, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Невиконання відповідачем умов договору №137-П-РЕФ-14 від 01.08.2014р. та договору№196-П-РЕФ-14 від 29.08.2014р в частині своєчасного та повного перерахування орендної плати, стало підставою для звернення позивача до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Частинами 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно зі ст.759 Цивільного Кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі майна відповідачу у оренду виконав належним чином, що підтверджується підписаними Актами приймання-передачі.

В той же час, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в загальному розмірі 17 199,41грн, яка складається із заборгованості по договору №137-П-РЕФ-14 від 01.08.2014р. оренди сміттєспалювальної печі інв.. №4994 в сумі 9 242грн. та договору№196-П-РЕФ-14 від 29.08.2014р. користування санітарного майданчика з залізобетонним покриттям Ренійської філії «АМПУ» на суму 7 775,41грн.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Приватного підприємства “Резерв – Спецсервіс”, заборгованості за договором №137-П-РЕФ-14 від 01.08.2014р. та договором №196-П-РЕФ-14 від 29.08.2014р в загальному розмірі 17 199,41 грн., є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України(Адміністрація Ренійського морського порту) є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ренійської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ренійського морського порту) до Приватного підприємства “Резерв – Спецсервіс” про стягнення 17 199,41грн. – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Резерв – Спецсервіс” (68800, Одеська область, м. Рені, вул. 25 Чапаєвської дивізії, буд. 61, код ЄДРПОУ 35549709) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ренійської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України(Адміністрація Ренійського морського порту) (68802, Одеська область м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 38728465) заборгованість в розмірі 17 199 (сімнадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять)грн. 41 коп., судовий збір в сумі 1 762(одну тисячу сімсот шістдесят дві)грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06 березня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна