Рішення

від 05.03.2018 по справі 914/149/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2018р. Справа №914/149/18

місто Львів

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Авіла , с. Підгайці, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс , с. Давидів, про: стягнення 43465,40 грн. (з яких: 33707,40 грн. - заборгованості, 6714,71 грн. - пені, 2325,05 грн. - інфляційних втрат, 718,24 грн. - три проценти річних).

Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Корчинський О.І. За участю представників: позивача:не з'явився, відповідача:не з'явився. Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Авіла до товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс про стягнення 67130,54 грн. (з яких: 58707,40 грн. - заборгованості, 5958,53 грн. - пеня, 1819,44 грн. - інфляційні втрат, 645,17 грн. - три проценти річних).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.02.2018.

06 лютого 2018 року позивачем подано клопотання про часткову оплату боргу відповідачем в розмірі 15000,00 грн. та 10000,00 грн. відповідно.

16 лютого 2018 року позивачем подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 33707,40 грн. - заборгованості, 6714,71 грн. - пені, 2325,05 грн. - інфляційних втрат, 718,24 грн. - три проценти річних.

В першому судовому засіданні позивач підтримав подану заяву про уточнення позовних вимог та надав усні пояснення по суті справи. Відповідач просив відкласти розгляд справи для надання можливості позасудового врегулювання спору. Відтак, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 05.03.2018.

27 лютого 2018 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 33707,40 грн. - заборгованості, 7128,43 грн. - пені, 2325,05 грн. - інфляційних втрат та 757,03 грн. - три проценти річних.

В судове засідання 05.03.2018 представники сторін не з'явились, позивач причин неприбуття не повідомив, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою уповноваженого представника відповідача. Крім того, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, яким останній не погоджується із розрахунком штрафних санкцій позивача, та надає свій розрахунок, згідно з яким пеня становить 6619,56 грн., три проценти річних 708,42 грн. Додатково, відповідачем подано заяву про зменшення штрафних санкцій, яку останній обґрунтовує тим, що вказані штрафні санкції у розмірі 6714,71 грн. є непомірно великими та неспівмірними з розміром фактичної заборгованості, адже складають 1/5 суми боргу, і дана сума нарахована менш як за піврічний період. Відтак, посилаючись на статтю 233 ГК України та статтю 551 ЦК України відповідач просить зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 500,00 грн. Також, 05.03.2018 відповідачем подано заперечення на заяви позивача про уточнення позовних вимог, яку товариство обґрунтовує тим, що позивач в порушення вимог закону, зокрема, п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України немає права після першого судового засідання подавати заяви про збільшення чи зменшення позовних вимог.

Щодо поданих позивачем заяв про уточнення позовних вимог (вх.№5669/18 від 16.02.2018 та вх.№6956/18 від 27.02.2018) суд, розглянувши такі зазначає наступне.

Статтею 42 ГПК України передбачено права та обов'язки, учасників справи. Так, з вказаної статті вбачається, зокрема, що учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до пункту другого частини другої статті 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, враховуючи, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, а перше судове засідання відбулось 19.02.2018, то заява про уточнення позовних вимог (вх.№6956/18 від 27.02.2018) подана з порушенням вимог чинного законодавства. Відтак, суд не приймає таку заяву до розгляду. Щодо поданої заяви про уточнення позовних вимог (вх.№5669/18 від 16.02.2018) суд зазначає, що подана заява за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог, а враховуючи той факт, що така подано до суду до першого судового засідання та надіслана відповідачу у справі, про що долучені відповідні докази, суд приймає її до розгляду.

Щодо поданого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд вказує наступне.

Із положень статтей 216, 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підстав для відкладення розгляду справи є обґрунтовані обставини, які перешкоджатимуть розгляду справи в даному судовому засіданні, крім того, суд звертає увагу сторін, на той факт, що в судовому засіданні 19.02.2018 оголошено перерву для надання учасникам справи часу для позасудового врегулювання спору, однак відомості про таке, станом на 05.03.2018 у суду відсутні. Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача необґрунтовано жодними доказами, а також відповідачем не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали вирішенню справи в даному судовому засіданні. Крім того, відповідачем подано до суду низку документів, зокрема, і відзив, у якому відображено позицію сторони.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представників позивача та відповідача за доказами доданими до матеріалів справи.

В судовому завданні 05.03.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

20 жовтня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Агролайф транс сервіс та товариством з обмеженою відповідальністю Авіла укладено Договір одноразової поставки №2010/116 від 20.10.2017 (надалі Договір).

За умовами цього Договору Продавець (позивач у справі) зобов'язувався поставити Покупцю (відповідач у справі) пшеницю, в кількості 23 тонн +/- 10%, загальна вартість товару - 109250,00 грн. +/- 10%. Кінцева ціна вказується в розхідній накладній. Умовою оплати є оплата товару здійснюється на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання відповідної партії товару (пункти 1, 2, 3, 5, 7 Договору).

Згідно з п. 10 Договору за порушення термінів оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню за кожен день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати.

Так, на виконання взятих на себе зобов'язань позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 95760,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №484 від 20.100.2017, підписаною та скріпленою печатками підприємств позивача та відповідача. А також товарино-транспортною накладною №Р484 від 20.10.2017.

Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач виконав частково, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач проти позову не заперечив, однак поданим відзивом вказує, що не погоджується із розрахунком штрафних санкцій позивача, та надає свій розрахунок, згідно з яким пеня становить 6619,56 грн., три проценти річних 708,42 грн. Крім того, відповідачем подано заяву про зменшення штрафних санкцій, а саме, пені до 500,00 грн.

Так, позивач звернувся з позовом про стягнення 33707,40 грн. - заборгованості, 6714,71 грн. - пені, 2325,05 грн. - інфляційних втрат, 718,24 грн. - три проценти річних.

Проаналізувавши всі обставини та докази додані до матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до пункту 7 Договору оплата товару здійснюється на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання відповідної партії товару.

Як установлено судом, позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 95760,00 грн. Кореспондуючий обов'язок з оплати відповідач виконав частково, що підтверджується матеріалами справи. Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення 33707,40 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат вказує, що такий здійснено позивачем частково не вірно, адже ним при здійсненні такого невірно визначено початок строку прострочення.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Частиною 4 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Пунктом 7 Договору встановлено, що оплата товару здійснюється на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання відповідної партії товару. Так, 20.10.2017 (п'ятниця) відповідач отримав товар, а без врахування суботи, неділя (21 - 22.10.2017), строк для оплати починається 23.10. - а закінчується 25.10.2017, тобто з 26.10.2017 починається прострочення.

Так, суд здійснивши перерахунок трьох процентів річних, вказує позивачу, що вимоги про стягнення 718,24 грн. - трьох проценти річних є частково обґрунтованими в розмірі 707,60 грн. (розрахунок додається).

Щодо стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що розрахунок позивача є вірним, а тому вимоги про стягнення 2325,05 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10 Договору встановлено, що за порушення термінів оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню за кожен день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 6714,71 грн. пені зазначає, що такий здійснено не вірно. При здійсненні розрахунку позивачем не було враховано положень ст. 253, 254 ЦК України. Так, враховуючи зазначені положення закону днем початку прострочення є 26.10.2017. Так,суд здійснивши власний розрахунок пені, зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення пені є обґрунтованими в розмірі 6649,12 грн.

Відповідач у поданій до суду 27.02.2018 заяві про зменшення штрафних санкцій просить застосувати норми статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України та зменшити суму пені до 500,00 грн. Зазначене клопотання обґрунтовує тим, що сума пені заявлена позивачем є надмірно великою, порівняно з сумою основного боргу та складає 1/5 заборгованості, а також зазначає, що дана сума нарахована менш як за піврічний період.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд розглянувши подану відповідачем заяву про зменшення заявленої позивачем до стягнення пені до 500,00 грн. зазначає наступне. Позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 95760,00 грн., відповідач обов'язок з оплати виконував частково, що вбачається з часткових неповних оплат, що суперечить умовам укладеного Договору.

З долученого до матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 звіряння взаєморозрахунків вбачається, що між сторонами існують тривалі відносини, однак відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати за отриманий товар проводить не вчасно та не в повному обсязі.

З наведеного вбачається, що прострочення зобов'язання з оплати у відповідача виникло невперше. Суд оцінюючи даний випадок, вважає, що такий не є винятковим, адже між контрагентами існують триваючі відносини з поставки, за якими відповідач неодноразово здійснював прострочення з оплати за отриманий товар.

Щодо причин невиконання, або неналежного виконання відповідач доказів неможливості виконання своїх зобов'язань з оплати суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку..

Так, відповідач здійснює свою діяльність на власний ризик, самостійно укладає ті чи інші договори, та бере на себе обов'язки виконувати їх. За неналежне виконання зобов'язань настає відповідальність передбачена законом. Відтак, суд приходить до висновку, що пеня у розмірі 7062,84 грн. яка підлягає стягненню з відповідача не може бути зменшена враховуючи недобросовісну поведінку сторони відповідача, а також те, що зазначений розмір пені, який підлягає стягненню, не виключає її стягнення у зв'язку із значними збитками товариства відповідача (доказів наявності чого немає у матеріалах справи). Також потрібно враховувати й те, що такий випадок не є винятковим, адже відповідач неодноразово здійснював прострочення з оплати за отриманий товар згідно з договором. Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що заява відповідача про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню до 500,00 грн. є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір підлягає стягненню з відповідача в розмірі 1759,00 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст.10,12,20,73,74,75,76,79,123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агролайф транссервіс (81151, Львівська область, Пустомитівський район, село Давидів, вулиця Львівська, будинок 2а; ідентифікаційний код 37278500) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Авіла (45602, Волинська область, Луцький район, село Підгайці, вулиця Східно-Межова, будинок 37; ідентифікаційний код 39587863) 33707,40 грн. - заборгованості, 6649,12 грн. - пені, 2325,05 грн. - інфляційних втрат, 707.60 грн. - три проценти річних та 1759,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.03.2018.

Суддя Березяк Н.Є.