Постанова

від 27.02.2018 по справі 927/764/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 927/764/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Кушніра І.В.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Зайцева Ю.Я. (член дирекції),

відповідача - не з'явилися,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 (Куксов В.В. - головуючий, судді Гончаров С.А., Станік С.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод"

до Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області,

про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" (далі - ТОВ "Носівський цукровий завод", орендар) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області (далі - Носівська міськрада, орендодавець) про розірвання договору оренди землі від 16.07.2010, укладеного між сторонами.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 2013 року орендар через збитковість виробництва, недоцільність подальшого утримання обладнання для виробництва цукру і проведення консервації технологічного обладнання, не здійснює господарської діяльності та фактично не користується орендованою земельною ділянкою, хоча й сплачує орендну плату, на той час як орендодавець у листі від 08.06.2017 відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Носівський цукровий завод" від 24.05.2017 про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, посилаючись на рішення Носівської міськради від 07.06.2017, згідно з яким рішення про задоволення клопотання депутатами не прийнято.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2017 (суддя Бобров Ю.В.) позов задоволено.

Рішення місцевого суду аргументовано положеннями статей 651 - 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статей 1, 2, 31 Закону України "Про оренду землі", а також статей 33 - 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017, зважаючи на які суд дійшов висновку про доведеність належними та допустимими доказами обставин, з наявністю яких чинне законодавство пов'язує розірвання договору оренди землі за рішенням суду в зв'язку з істотною зміною обставин, оскільки при укладенні договору ТОВ "Носівський цукровий завод" не могло передбачити обставин істотного збільшення витрат на виробництво цукру, зменшення об'ємів сировини для виробництва, відповідного неотримання товариством прибутку та збитковості виробництва, проведення консервації технологічного обладнання цукрового виробництва та, як наслідок, фактичного невикористання орендованої за договором земельної ділянки у підприємницькій (господарській) діяльності позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постанову суду апеляційної інстанції обґрунтовано приписами статей 6, 626, 627, 651, 652 ЦК, статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК) та статей 33, 34, 104 ГПК, зважаючи на які, суд дійшов висновку про недоведеність підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з істотною зміною обставин, оскільки зазначені орендарем обставини мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін та повною мірою стосуються обох сторін договору, а тому достатніх підстав для розірвання договору не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, 26.12.2017 позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить зазначене судове рішення скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема положень статей 87, 169, 634, 652 ЦК, статті 188 ГК, статей 15, 32 Закону України "Про оренду землі", статей 43, 53 ГПК, наголошуючи на тому, що: 1) суд апеляційної інстанції під час розгляду справи, нехтуючи нормами матеріального права, упереджено поставився до позивача, оскільки сторони договору мають різні організаційно-правові форми, а отже різні фінансові можливості; 2) судом апеляційної інстанції залишено поза увагою доводи позивача про істотну зміну обставин, зокрема, збитковість ТОВ "Носівський цукровий завод" через нерентабельність виробництва, збільшення витрат на податкові зобов'язання та зобов'язання із заробітної плати, що є належним обґрунтуванням підстав задоволення позову про розірвання договору оренди землі; 3) суд апеляційної інстанції не взяв до уваги невиправдану вимушеність укладання позивачем зазначеного договору оренди, який за своєю природою є договором приєднання, що унеможливлює пропонування іншій стороні власних умов домовленостей, а лише зобов'язує сторону, зацікавлену в отриманні землі в оренду, приєднатися до запропонованої першою стороною стандартних форм угоди; 4) відповідачем відхилено пропозицію позивача щодо зміни строків договору із 49 років до 1 року як істотної умови договору для надання можливості знайти іншого орендаря та відповідного припинення договірних правовідносин із ТОВ "Носівський цукровий завод"; 5) Носівською міськрадою пропущено строк для звернення з апеляційною скаргою без належного обґрунтування такого пропуску.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Носівська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувану постанову залишити без змін із тих мотивів, що: 1) судовий акт апеляційної інстанції, яким скасовано рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позову щодо розірвання договору оренди землі, відповідає нормам ЦК, ГК та Закону України "Про оренду землі", оскільки орендар продовжує здійснювати господарську діяльність із сушки та переробки зерна, що підтверджується оголошенням про наміри, розміщеним у газеті "Носівські вісті" від 19.08.2017, розширює свою діяльність, не є банкрутом та може продовжувати використання зазначеної земельної ділянки у своєму виробництві, а збільшення підприємницьких потужностей ТОВ "Носівський цукровий завод" підтверджується інформацією у мережі Інтернет, згідно з якою позивач наразі входить до складу підприємств Агрохолдінгу Індустріальної молочної компанії, який, у свою чергу, нарощує потужності, створює робочі місця, збільшує банк землі, запроваджує інноваційні технології, що також надає позивачеві значні переваги для продовження здійснення підприємницької діяльності, у т.ч. користування землею; 2) істотна зміна умов через непередбачуваність обставин, пов'язаних із фінансовою кризою у країні, охоплює інтереси обох сторін угоди, становить комерційні ризики учасників договору, а отже не є підставою для розірвання договору оренди; 3) необґрунтованими є доводи скаржника про відмінність організаційно-правової форми учасників договору оренди, що впливає на фінансові можливості сторін, оскільки сторони договору є юридичними особами, а отже на них однаковою мірою поширюються вимоги положень чинного цивільного і господарського законодавства як у відносинах оренди землі, так і в інших цивільних і господарських відносинах; 4) безпідставними є доводи скаржника про порушення вимог процесуального законодавства шляхом пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, зважаючи на доведений факт вчасного звернення із апеляційною скаргою, що вбачається із документів, наявних у матеріалах справи.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.07.2010 між Носівською міською радою (орендодавцем) та ТОВ "Носівський цукровий завод" (орендарем) укладено договір оренди землі (далі - договір), за яким позивачу передано строком на 49 років в оренду земельну ділянку комунальної власності загальною площею 141 652 м 2 із земель несільськогосподарського призначення для здійснення виробничої діяльності.

Сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором і внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (пункти 38, 39 договору).

Зазначений договір зареєстровано у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.08.2010 за № 041085600023. Кадастровий номер земельної ділянки 7423810100:01:035:0014.

24.05.2017 ТОВ "Носівський цукровий завод" звернувся до Носівської міськради із письмовим клопотанням про припинення договору оренди землі, оскільки з 2013 року не здійснює господарської діяльності через збитковість виробництва, недоцільність подальшого утримання обладнання для виробництва цукру та проведення консервації технологічного обладнання. Тобто підприємство фактично не користується орендованою земельною ділянкою, але сплачує орендну плату. У вказаному клопотанні ТОВ "Носівський цукровий завод" просило вирішити питання про розірвання договору за взаємною згодою сторін, з підписанням угоди про його розірвання та акта приймання-передачі до договору.

Проте Носівська міськрада у задоволенні клопотання відмовила (лист від 08.06.2017), посилаючись на неприйняття відповідного рішення на сесії ради за результатами голосування від 07.06.2017.

В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про те, що фінансова криза в країні, суттєва зміна кон'юнктури ринку, девальвація гривні, на які посилається позивач в обґрунтування підстав розірвання договору оренди землі, є обставинами загального характеру, комерційними ризиками сторін та повною мірою стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору і виходили з того, що ці обставини не настануть. З огляду на викладене, виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому наведене не є підставами для розірвання спірного договору в розумінні статті 652 ЦК.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Статтею 651 ЦК, що кореспондується з положеннями статті 188 ГК, чітко передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як на підставу для розірвання договору позивач послався на фінансову кризу в країні, нерентабельність устаткування підприємства цукрового заводу та відсутність сировини для використання об'єкта оренди, інфляційно-девальваційні процеси, що вплинули на платоспроможність підприємства і подальше використання зазначеної землі у промисловій діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Апеляційний господарський суд, вирішуючи спір, слушно зазначив, що у разі коли сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 статті 652 ЦК, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення угоди в силі призведе до завдання шкоди для сторін, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах.

Зі змісту статті 652 ЦК вбачається, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, за істотної зміни обставин.

Враховуючи підстави заявлених позовних вимог, апеляційна інстанція правомірно виходила з того, що зазначені у позовній заяві доводи про істотну зміну обставин після укладення договору оренди землі, що вплинули на подальшу нерентабельність відповідного правочину, не є достатніми підставами для його розірвання, з чим погоджується колегія суддів Верховного Суду.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі

Колегія суддів відхиляє безпідставні посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи, нехтуючи нормами матеріального права, упереджено поставився до позивача, зважаючи на різні організаційно-правові форми сторін договору та їх різні фінансові можливості, з таких мотивів.

Частиною 2 статті 81 ЦК визначено, що юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права (ТОВ "Носівський цукровий завод") та юридичних осіб публічного права (Носівська міськрада). При цьому до юридичних осіб публічного права належать ті, що створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а до осіб приватного права - створені на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення ЦК, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК).

Отже, органи місцевого самоврядування, у цьому випадку Носівська міськрада, є юридичними особами публічного права і учасниками цивільних відносин, на яких поширюються положення ЦК, так само як і на юридичних осіб приватного права, яким за конкретних обставин є підприємство цукрового заводу, що спростовуює доводи про різні фінансові можливості сторін угоди через відмінність організаційно-правових форм.

Щодо доводів скаржника про невиправдану вимушеність укладання позивачем зазначеного договору, оскільки ця угода за своєю природою є договором приєднання (стаття 634 ЦК), колегія суддів зауважує, що відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, зважаючи на обставини укладення договору в спосіб, визначений чинним законодавством, з фактичним наміром встановлення та виконання взятих за ним зобов'язань, зважаючи на цивільну дієздатність сторін договору, аргумент скаржника про вимушеність укладання невигідного для цукрового заводу договору оренди земельної ділянки є безпідставним.

Стосовно доводів позивача про істотну зміну обставин за договором, що суттєво вплинула на подальші правовідносини сторін, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 статті 652 ЦК, на підставі якої пред'явлено цей позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 статті 652 ЦК передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

При цьому закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з обов'язковою наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, за істотної зміни обставин.

Суд першої інстанції, з яким не погодився суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що через фінансову кризу виконання договору оренди землі призводить до порушення майнових інтересів ТОВ "Носівський цукровий завод" та позбавило товариство, яке було заінтересованим в укладенні цього договору, того, на що воно розраховувало, та зазначаючи про наявність одночасно чотирьох умов для розірвання спірного договору, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, не встановив обставин та не навів належних доказів у розумінні статей 33, 34 ГПК, які б підтверджували ці обставини та визначені законом умови.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що виконуючи вимоги процесуального закону, позивач не довів, а суд апеляційної інстанції не встановив наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК, як підстави для дострокового розірвання договору.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 21.02.2011 у справі № 6-167цс13, від 11.12.2012 у справі № 18/12/455-10 та від 19.02.2014 у справі № 6-167цс13.

Касаційна інстанція вважає безпідставними твердження скаржника про порушення відповідачем вимог ГПК у частині строку звернення з апеляційною скаргою, оскільки суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі доказів правильно встановив, що датою подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду від 09.10.2017 є 19.10.2017, тобто передбачений процесуальним законом 20-денний строк на апеляційне оскарження Носівською міськрадою не пропущено.

Водночас колегія суддів не може взяти до уваги долучені скаржником до заяви від 26.02.2018 додаткові документи (копії Статуту ТОВ "Носівський цукровий завод", Положення про дирекцію ТОВ "Носівський цукровий завод", протоколу від 16.02.2018 №4 загальних зборів учасників ТОВ "Носівський цукровий завод", витяг із ЄДРПОУ станом на 19.02.2018), оскільки з огляду на приписи частини 2 статті 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази, в тому числі долучені позивачем до касаційної скарги нові докази.

Колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами Носівської міськради, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується наведеними вище висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень на них, апеляційний суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведеність належними доказами підстав для відмови у задоволенні позову ТОВ "Носівський цукровий завод" про розірвання договору оренди землі.

Отже оскаржувану постанову прийнято із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права (статей 6, 626, 627, 651, 652 ЦК, статті 188 ГК, а також статей 33, 34, 104 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017).

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що з огляду на положення статті 300 ГПК не належить до повноважень касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314 - 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 927/764/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

І.В. Кушнір