Рішення

від 27.02.2018 по справі 922/3736/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2018 р.Справа № 922/3736/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Катюша, ЛТД", м.Харків, про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 08-21/525/2-18 від 20.02.2018);

відповідача - ОСОБА_2, директора;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду з позовною заявою про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Катюша, ЛТД", м.Харків, протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,955 га по вул.Ньютона, 5-а у м.Харкові та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було проігноровано вимоги рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013"", пунктом 4 якого було зобов'язано всіх землекористувачів, які використовують земельні ділянки по укладеним протягом 1994-1998 та 1999-2003 років договорам, вчинити певні дії щодо виготовлення технічної документації із землеустрою, реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та надати Департаменту земельних відносин витяг про реєстрацію земельної ділянки.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував повністю, посилаючись на те, що 31.08.1995 між сторонами у відповідності до норм чинного законодавства було укладено Договір про тимчасове користування землею, свої зобов'язання за яким відповідач виконує належним чином, своєчасно та в повному обсязі. На думку відповідача, рішення Харківської міської ради № 1209/13 від 03.07.2013, № 1269/13 від 25.09.2013р. поширюються на орендарів земельних ділянок, а не землекористувачів, тому відповідач не зобов'язаний вчиняти дії, про які заявляє позивач. Відповідач вважає, що згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр", спірна земельна ділянка вважається сформованою. Як зазначає відповідач, жодна з норм чинного законодавства, на яку посилається позивач у позові, не містить припису щодо покладення на TOB Фірма "Катюша" ЛТД обов'язку з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. Тобто, позивач в односторонньому порядку та всупереч приписам статей 525, 526 ЦК України намагається покласти на відповідача додаткові обов'язки, які не передбачені ані договором, ані законом, виконання яких призведе до понесення відповідачем значних фінансових втрат. Також відповідач вважає необґрунтованим визначення строку виконання робіт - 3 місяці, оскільки згідно пп. "г" п. 2 ст. 28 Закону України "Про землеустрій", такий строк визначається договором між замовником та розробником документації із землеустрою та може перевищувати 3 місяці. Крім того, відповідач вважає, що нормами закону не передбачено такого способу захисту цивільних прав як зобов'язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та вчинити дії щодо реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Позивачем не зазначено, які саме дії повинен вчинити Відповідач та в чому полягає "забезпечення" виготовлення технічної документації та "вчинення дій щодо реєстрації земельної ділянки". Тобто позовні вимоги не містять переліку дій, необхідних для виконання рішення суду. Відповідач також наполягає на тому, що позовні вимоги були заявлені позивачем після спливу позовної давності. Так, щодо вимоги забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) строк позовної давності сплив 02.12.2016; щодо вимоги подати складену (розроблену) технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м.Харкові для здійснення реєстрації земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру - 01.01.2017.

У відповіді на відзив відповідача позивач не погоджується з доводами відповідача щодо спливу строку позовної давності щодо заявлених вимог, оскільки користування земельною ділянкою без її реєстрації у Державному земельному кадастрі України є триваючим порушенням вимог чинного законодавства, тому на нього не поширюються строки позовної давності. Позивач також зазначив, що встановлення строку на виконання документації із землеустрою належать відповідачу та цілком залежить від його волі, проте, згідно зі ст. 28 Закону України "Про землеустрій", максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладання договору.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстави спливу строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, суд встановив наступне.

31.08.1995 на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.07.1994 № 442 між Виконавчим комітетом Харківської міської ради (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катюша" (відповідач) було укладено Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди, згідно п. 1.1. якого позивач надав, а відповідач прийняв в тимчасове користування земельну ділянку, за адресою: м.Харків, вул.Ньютона, 5-а, загальною площею 0,0955 га (у тому числі інших угідь - 0,0955 га), згідно з планом землекористування.

Як вбачається зі змісту п. 1.2. Договору, земельну ділянку надано у тимчасове користування на умовах оренди строком на двадцять п'ять років для експлуатації та обслуговування будівель і споруд.

Відповідно до п. 2.1. Договору, викладеному у редакції Додаткової угоди від 01.11.2002, плата за землю у вигляді орендної плати вноситься землекористувачем щомісячно з 01.07.2000 у розмірі 393,14 грн., а з 01.01.2002 - у розмірі 587,57 грн. на зазначений рахунок не пізніше п'ятнадцятого числа наступного місяця.

Договір набуває чинності з моменту його реєстрації.

Вказаний Договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 11.10.1995 за № 156 виконкомом Харківської міської ради народних депутатів м. Харкова.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.

Пунктом 1.1. вищевказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014.

Згідно п.п. 2, 3 Рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013", плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Відповідно до п. 2.2. Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13, управління Держземагентства у м.Харкові Харківської області надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

Пунктом 4 вищевказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок:

- укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру);

- забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим Рішенням;

- не пізніше 31.12.2013 вчинити дії, спрямовані на подання складеної (розробленої) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м.Харкові для здійснення Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації (із присвоєнням кадастрового номеру) земельних ділянок, переданих у користування без проведення їх державної реєстрації (в тому числі, у разі, коли відомості про земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель);

- повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації відповідної земельної ділянки із зазначенням присвоєного кадастрового номеру та долученням копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було видано на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 5 Рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012 № 960/12 затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Згідно п. 16.4 вказаного Порядку, зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.

На виконання вказаних вимог Рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 Департаментом земельних відносин на адресу відповідача був направлений лист-попередження № 1868/0/225-13 від 08.10.2013, в якому повідомлено про необхідність в строк до 01.12.2013 - забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); в строк не пізніше 31.12.2013 - подати складену (розроблену) технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагенства у м.Харкові для здійснення реєстрації земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру; в строк до 01.01.2014 - повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації земельної ділянки та надати копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на підтвердження державної реєстрації цієї земельної ділянки; в строк до 01.02.2014 - привести розмір плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, Департамент земельних відносин попередив відповідача про те, що у разі невиконання зазначених дій у встановлений строк, Департаментом буде підготовлена пропозиція до Юридичного департаменту для вжиття заходів щодо спонукання до здійснення дій стосовно реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Одержання вказаного листа відповідачем підтверджується копією відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення, яка міститься в матеріалах справи.

Проте, вказаний лист-попередження був залишений відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши всі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд, приймаючи рішення у даній справі, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

При цьому, за умовами ст. 76 ГПК України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір на право тимчасового користування землею № 156 був укладений 31.08.1995 відповідно до норм чинного законодавства, які діяли на момент його укладення.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у вигляді орендної плати.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пп. 14.1.72 п. 1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

За змістом ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Згідно п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Таким чином, договір на право тимчасового користування землею за своїм змістом та з урахуванням норм чинного на теперішній час законодавства фактично має ознаки договору оренди землі та потребує приведення його умов у відповідність до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є спір про зобов'язання відповідача протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0955 га по вул.Ньютона, 5-а у м.Харкові та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використовувати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, а частиною 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і конкретних потреб, які не суперечать Конституції і законом України, суспільним інтересам, справедливості та іншим загально - правовим засадам.

Вказане кореспондується з приписами статті 20 Господарського кодексу України, змістом якої держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Крім того, способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України, за приписами якої, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, з урахуванням наведеного, надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з'ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться за вказаним позовом й чи виконує функції захисту такий позов прав позивача, як примусове виконання обов'язку в натурі у даних правовідносинах.

Отже, у даному випадку суд повинен установити, чи дійсно порушуються права Харківської міської ради, в чому полягає таке порушення, а також, в який спосіб має відбуватись поновлення порушеного права позивача.

Згідно ст.ст. 7, 140 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Органи місцевого самоврядування в межах, встановлених законом, володіють повною свободою дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, яке не виключено з їх компетенції та не віднесено до компетенції іншого органу влади.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як вказано вище, пунктами 2 та 3 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Відповідно до п. 4 вищевказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок:

- укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру);

- забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим Рішенням;

- не пізніше 31.12.2013 року вчинити дії, спрямовані на подання складеної (розробленої) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м. Харкові для здійснення Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації (із присвоєнням кадастрового номеру) земельних ділянок, переданих у користування без проведення їх державної реєстрації (в тому числі, у разі, коли відомості про земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель);

- повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації відповідної земельної ділянки із зазначенням присвоєного кадастрового номеру та долученням копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було видано на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства.

У випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

На даний час вказане рішення Харківської міської ради є чинним, в установленому законом порядку не оскаржувалось, тому в силу закону є обов'язковим для відповідача, як користувача земельною ділянкою, що належить територіальній громаді міста Харкова.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договорами оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно підпункту 14.1.147 пункту 1 ст. 14 та пункту 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, плата за землю повинна здійснюватися у формі орендної плати за землю, розмір якої визначається укладеним між сторонами договором оренди землі.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

- якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону.

Відповідно до ст. 4-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

При поновленні або внесенні змін до договорів суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування (сервітут), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель", проведення нормативної грошової оцінки земель є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Стаття 18 вказаного Закону визначає порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів.

За результатами нормативної грошової оцінки складається технічна документація (ст. 20 Закону), яка затверджується відповідною радою (ст. 23 Закону), підставою для проведення оцінки землі є рішення органу місцевого самоврядування (ст. 15 Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно ст. ст. 116, 123, 125 Земельного кодексу України, визначено порядок і підстави надання в оренду земельної ділянки, що здійснюється на підставі затверджених повноважним органом проекту відведення земельної ділянки, погоджень меж, встановлення меж у натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Згідно ст. 20 Закону України "Про оренду землі", укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як вбачається з матеріалів справи, кадастровий номер спірної земельної ділянки не визначений. Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді земельного податку.

Як зазначено у підпункті 14.1.72 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідач не є власником земельної ділянки та не є постійним землекористувачем, оскільки не відноситься до осіб, визначених статтею 92 Земельного кодексу України.

Таким чином, сплата відповідачем плати за землю у вигляді земельного податку не відповідає положенням діючого законодавства.

Згідно ст. 10 Закону України "Про Державний земельний кадастр", земельні ділянки є об'єктами Державного земельного кадастру.

Положеннями ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що нормативна грошова оцінка відноситься до відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр", внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Згідно ст. 21 зазначеного закону, відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр", земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Земельна ділянка по вул.Ньютона, 5-а в м.Харкові, яка знаходиться в користуванні відповідача, на даний час не внесена до Державного реєстру земель.

Також, положеннями ст. 22 Закону України "Про землеустрій" визначено, що однією із підстав здійснення землеустрою (виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі) є договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про землеустрій", фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом. На землях комунальної власності за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, інвентаризації земель. Роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.

Таким чином, із системного аналізу викладених вище норм чинного земельного законодавства України також випливає обов'язок користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності, яким є відповідач, вчинити дії щодо державної реєстрації цих ділянок на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за відповідною заявою користувачів.

Оскільки суб'єктом права власності земельної ділянки за Договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди № 156 є безпосередньо територіальна громада м.Харкова, яка реалізує дане право через орган місцевого самоврядування - Харківську міську раду, суд вважає, що позивачем доведено наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість примусового вчинення дій з виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, примусове виконання обов'язку в натурі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0955 га по вул.Ньютона, 5-а та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі є правомірними та обґрунтованими.

Відповідачем у справі заявлено про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253-255 ЦК України. Вимогами ст. 268 ЦК України наведено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, який (перелік) не є вичерпним та Законом можуть бути встановлені інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Так, зокрема, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'являти такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування прав власника на час пред'явлення такого позову.

З огляду на викладене вбачається, що невиконання рішення Харківської міської ради про від 25.09.2013 № 1269/13, відповідно до якого зобов'язано орендарів земельних ділянок забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, а також користування земельною ділянкою без її реєстрації у Державному земельному кадастрі України є триваючим правопорушенням.

Відтак, позовна давність не поширюється на вимоги Харківської міської ради, оскільки в цьому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення.

На підставі викладеного, позовні вимоги Харківської міської ради про зобов'язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою підлягають задоволенню.

Проте, суд не погоджується з вимогою щодо виготовлення технічної документації із землеустрою саме протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду, оскільки відповідно до ст. 28 Закону України "Про землеустрій", максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Тобто, зобов'язуючи відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою протягом 3-х місяців, позивач безпідставно обмежує встановлений чинним законодавством термін для виготовлення такої документації, у зв'язку з чим дана вимога не підлягає задоволенню через її незаконність.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у даній справі суд вважає за необхідне покласти судовий збір на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 140 Конституції України, ст.ст. 79-1, 120 Земельного кодексу України, ст. ст. 10, 15, 20, 21, 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст.ст. 22, 27, 28, 67 Закону України "Про землеустрій", ст.ст. 3, 6, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 29, 42, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Катюша" (код ЄДРПОУ 19474091) забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0955 га по вул.Ньютона, 5-а у м.Харкові та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації саме протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Катюша" (61157, м.Харків, вул.Селянська, 30, корп. А, кв. 32; код ЄДРПОУ: 19474091) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, пл.Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243) - витрати з оплати судового збору в розмірі 3200,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_3