Рішення

від 22.02.2018 по справі 804/529/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року Справа № 804/529/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В.

при секретарі судового засідання - Музиці Я.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Металургійний завод Дніпросталь до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Металургійний завод Дніпросталь (далі - ТОВ МЗ Дніпросталь ) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю як такі, що не відповідають чинному законодавству України податкові повідомлення-рішення:

- №0009574607 від 12.10.2017р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3740185,50 грн. (2493457,00 грн. - основний платіж; 1246728,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0009584607 від 12.10.2017р. про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27085903,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на хибних висновках податкового органу про нереальність фінансово-господарських взаємовідносин підприємства позивача з контрагентами у перевіряємий період. Стверджує, що господарські операції з поставки товару та надання послуг були реально вчинені, що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, рухом активів, використанням отриманого товару в господарській діяльності підприємства та іншими доказами, що були надані контролюючому органу під час перевірки та долучені до адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням відповіді на відзив та пояснень, наданих у судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначив, що за результатами перевірки підприємства позивача встановлено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання товарів та надання послуг, первинні документи складено всупереч нормам ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Наведені в первинних документах відомості не відповідають фактичним обставинам справи та не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Також за результатом опрацювання податкової інформації, а саме: актів перевірок контрагентів позивача, не підтверджено реальність операцій постачання вуглецевого матеріалу на ТОВ МЗ Дніпросталь приватним підприємством Петроенерджі 1 , оскільки не підтверджено реальність поставки ТОВ КАРБОТЕХПРОМ продукції, що вироблена з давальницької сировини; а також не підтверджено реальність виконання послуг ТОВ Горизонт КР на ТОВ МЗ Дніпросталь за вересень 2014 року. Отже, за результатами перевірки встановлено завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2014 році на 27 085 903 грн. та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на 2 493 457 грн. Зазначені висновки перевірки, зафіксовані відповідним актом перевірки, стали підставою для винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що податкові повідомлення рішення прийняті правомірно та не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ТОВ МЗ Дніпросталь з 01.01.2013 року перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції в м. Дніпропетровську МГУМ та з 06.12.2013 року є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість №200151255 серії НБ №268248.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на підставі направлень від 11.09.2017 року №284/28-10-46-06, №285/28-10-46-06, виданих Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу від 05.09.2017 року № 1914 у період з 15.09.2017 року по 29.09.2017 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ МЗ Дніпросталь з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з наступними контрагентами: ТОВ АВТО МП за лютий 2015 року, ПП Петроенерджі 1 за жовтень 2014 року, ТОВ Горизонт КР за вересень 2014 року.

Висновки перевірки зафіксовано актом №117/28-10-46-07-33718431 від 29.09.2017 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ МЗ Дніпросталь з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з наступними платниками: ТОВ АВТО МП (код за ЄДРПОУ 34201977) за лютий 2015 року, ПП Петроенерджі 1 (код за ЄДРПОУ 36135328) за жовтень 2014 року, ТОВ Горизонт КР (код за ЄДРПОУ 37664275) за вересень 2014 року (далі - акт перевірки, т.5 а.с.6-21).

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ МЗ Дніпросталь :

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.5.4 п. 135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в 2014 році на 27 085 903 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 2 493 457 грн., в тому числі по періодам: вересень 2014 року на суму ПДВ - 57 020 грн.; листопад 2014 року на суму ПДВ - 2 436 437 грн.

Вищевикладене призвело до порушення:

- п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України в частині заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 2 493 457 грн., в тому числі по періодах: вересень 2014 року на суму 57 020 грн., листопад 2014 року на суму 2 436 437 грн.

- п. 200.2 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 2 493 457 грн., в тому числі по періодам: вересень 2014 року на суму 57 020 грн., листопад 2014 року на суму 2 436 437 грн.

ТОВ МЗ Дніпросталь не погодилось з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, та направило заперечення до Акту перевірки. Згідно листа Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про розгляд заперечень до акту перевірки, висновки, викладені в акті перевірки, залишені без змін.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки та листі про результати розгляду заперечень до акту перевірки, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0009584607 від 12.10.2017 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по декларації №9081407605 за 2014 рік, зареєстрованої в контролюючому органі 02.03.2015 року, у розмірі 27 085 903,00 грн.;

- №0009574607 від 12.10.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3 740 185,50 грн. (2 493 457,00 грн. - основний платіж; 1 246 728,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатом адміністративного оскарження (рішення про результати розгляду скарги №31659/6/99-99-11-01-02-25 від 27.12.2017 року), в задоволенні скарги відмовлено, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями №0009574607 від 12.10.2017 року та №0009584607 від 12.10.2017 року, ТОВ МЗ Дніпросталь звернулося до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги, суд зазначає, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодексу України, визначаючи, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно гш. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2015) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 Податкового кодексу України з урахуванням положень цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996) дія цього Закону поширюється на юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому статтею 4 Закону №996 встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Судом відповідно до акту перевірки встановлено та не заперечується сторонами, що між ТОВ МЗ Дніпросталь та ПП Петроенерджі 1 укладено договір поставки вуглецевого матеріалу від 01.10.2014 року №ПМ09140531. В ході перевірки ТОВ МЗ Дніпросталь надано документи по взаємовідносинах з ПП Петроенерджі 1 : договір, специфікації, накладні (товарно-транспортні, в т.ч. і залізничні), платіжні документи, податкові накладні. Перелік наданих до перевірки документів відображено в Акті перевірки.

Вищезгадані документи мають всі необхідні реквізити первинного документа, що містить відомості про господарську операцію і підтверджує факт її реального здійснення, відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні щодо порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, на підставі яких господарські операції можуть бути відображені в обліку підприємства.

Придбаний товар був використаний в господарській діяльності ТОВ МЗ ДНІПРОСТАЛЬ .

Під час судового розгляду з наданих платником податків до перевірки та в судове засідання документів судом встановлено, що рух активів мав місце, розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлений товар проводились у безготівковій формі платіжними дорученнями.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення щодо визнання недійсними правочинів або первинних документів по взаємовідносинах ТОВ МЗ Дніпросталь з ПП Петроенерджі 1 .

Отже, судовим розглядом підтверджено постачання на адресу позивача вуглецевого матеріалу за договором поставки від 01.10.2014 року №ПМ09140531, укладеного з ПП Петроенерджі 1 .

У свою чергу, висновок податкового органу про непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП Петроенерджі 1 зроблено з огляду на отриману податку інформацію, а саме: висновки акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 07.05.2015 №263/3/26-5022-03/36135328 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Петроенерджі 1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ КАРБОТЕХПРОМ (код 39313798) за період з 01.10.14 по 31.10.14 ; акта Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.03.2015 №335/22-04/393137989 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ КАРБОТЕХПРОМ під час здійснення взаємовідносин з ПП Петроенерджі 1 , ТОВ ТРАНСПОРТНІ ІНВЕСТИЦІЇ за жовтень 2014 року .

За матеріалами зазначених перевірок не підтверджено реальність операцій постачання вуглецевого матеріалу на ТОВ МЗ Дніпросталь ПП Петроенерджі 1 , оскільки не підтверджено реальність поставки ПП Петроенерджі 1 продукції, що вироблена з давальницької сировини по ланцюгу постачання від ТОВ КАРБОТЕХПРОМ .

Проте, суд критично оцінює такі твердження відповідача, оскільки визначальним критерієм для підтвердження права платника на податковий кредит та визначення фінансового результату для оподаткування податком на прибуток є встановлення факту руху активів або зміни зобов'язань платника, наявність ділової мети, а також відсутність факту узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагента. При цьому оцінюючи дії платника податків необхідно виходити з принципів "індивідуальної відповідальності" платника, а також "належної обачності", встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АТ проти Болгарії" від 22.01.2009, а також у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007.

Зокрема, в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Варто також наголосити, що виходячи з принципу індивідуальності юридичної відповідальності, визначеного ч.2 ст.61 Конституції України, платник податків не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальниками, відсутність у постачальника первинних документів чи недостовірність відомостей контрагентів своїх постачальників.

Дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій. Отже, вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарської операції чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 Податкового кодексу України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Отже, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У свою чергу, інших доводів в обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП Петроенерджі 1 контролюючим органом не надано, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у справі про те, що зазначений договір не опосередковувався реальним виконанням операції, що становить його предмет.

Також, судом відповідно до акту перевірки встановлено та не заперечується сторонами, що між ТОВ МЗ Дніпросталь та ТОВ Горизонт КР укладено договір №523 від 13.04.2013 року про надання послуг: чистка конвеєрного обладнання, чистка технологічного обладнання, чистка каналізаційних систем, прості механічні зборочні операції, будівельні роботи, тощо. До договору укладені додатки, в яких зазначено перелік робіт, кількість працівників, вартість люд/год.

На підтвердження виконання умов договору ТОВ МЗ Дніпросталь надані акти здачі-приймання наданих послуг, суми по яких були віднесені до складу витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток; податкові накладні на загальну суму 285 101,90 грн., у тому числі податок на додану вартість 57 020,38 грн., суму якого віднесено до складу податкового кредиту за відповідний період; журнали обліку фізичних осіб, що безпосередньо надавали послуги від імені ТОВ Горизонт КР .

Вищезгадані документи мають всі необхідні реквізити первинного документа, що містить відомості про господарську операцію і підтверджує факт її реального здійснення, відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні щодо порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, на підставі яких господарські операції можуть бути відображені в обліку підприємства.

Отримані послуги відповідають господарській діяльності ТОВ МЗ ДНІПРОСТАЛЬ .

Під час судового розгляду з наданих платником податків до перевірки та в судове засідання документів судом встановлено, що рух активів мав місце, розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги проводились у безготівковій формі платіжними дорученнями.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення щодо визнання недійсними правочинів або первинних документів по взаємовідносинам ТОВ МЗ Дніпросталь з ТОВ Горизонт КР .

Отже, судовим розглядом підтверджено отримання ТОВ МЗ Дніпросталь послуг за договором про надання послуг №523 від 13.04.2013 року, укладеного з ТОВ Горизонт КР .

Суд критично оцінює висновок податкового органу про непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ Горизонт КР , зроблений з огляду на отриману податку інформацію, а саме: висновки акта документальної позапланової перевірки Криворізької ОДПІ від 23.12.2014 року №1197/22.1-34/37664275, згідно з яким не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання ТОВ Горизонт КР послуг у постачальників та завищення податкових зобов'язань по ТОВ МЗ Дніпросталь .

Так, як обґрунтовано судом вище, дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій. Отже, вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарської операції чи відсутності в ній ділової мети.

Крім того, відповідачем в акті перевірки не спростовується сам факт надання послуг та їх результат. Однак, податковим законодавством України не передбачено обов'язок платника податків вимагати від контрагента штатний розклад та чисельність його працівників та не ставить зазначені документи в залежність від права на віднесення сум до податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування.

Надаючи правову оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення №0009584607 від 12.10.2017 року, винесеного на підставі висновків акту перевірки про порушення ТОВ МЗ Дніпросталь п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.5.4 п. 135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України через відображення в бухгалтерському обліку витрат щодо товарів, робіт (послуг), поставка яких містить ознаки нереальності, що призвело до завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в 2014 році на 27 085 903 грн., суд зазначає наступне.

Судом установлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з огляду на те, що операції ТОВ МЗ Дніпросталь з поставки товарів від ПП Петроенерджі 1 та послуг від ТОВ Горизонт КР визнані контролюючим органом як такі, що містять ознаки нереальності, у зв'язку з чим платник податків не має права відображати в бухгалтерському обліку витрати щодо товарів, робіт (послуг), поставка яких містить ознаки нереальності, оскільки операції з їх придбання та використання в діяльності платника податків фактично не здійснювались, та, відповідно не має права відносити до складу податкового кредиту податкові накладні по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами.

Натомість, під час судового розгляду спростовано зазначені вище висновки контролюючого органу, підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ МЗ Дніпросталь та контрагентами ПП Петроенерджі 1 , ТОВ Горизонт КР та правомірність віднесення підприємством позивача до складу податкового кредиту жовтня 2014 року податкових накладних по взаємовідносинам з ПП Петроенерджі 1 та складу податкового кредиту вересня 2014 року податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ Горизонт КР , а також включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податковим на прибуток у 2014 році, витрати по придбанню товарів у ПП Петроенерджі 1 та витрати по отриманим послугам від ТОВ Горизонт КР .

У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов ТОВ МЗ Дніпросталь , визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, керуючись положеннями частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи рішення суду про задоволення позовних вимог, а також те, що у справі міститься документальне підтвердження сплати позивачем судового збору у розмірі 462 391,33 гривень (оригінал платіжного доручення від 12.01.2018 року №307), судові витрати позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Металургійний завод Дніпросталь до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №0009574607 від 12.10.2017р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Металургійний завод Дніпросталь суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3740185,50 грн. (2493457,00 грн. - основний платіж; 1246728,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №0009584607 від 12.10.2017р. про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Металургійний завод Дніпросталь суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по декларації №9081407605 за 2014 рік, зареєстрованої в контролюючому органі 02.03.2015 року, у розмірі 27 085 903,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Металургійний завод Дніпросталь (код ЄДРПОУ 33718431) судовий збір у сумі 462 391 (чотириста шістдесят дві тисячі триста дев'яносто одна) гривня 33 копійки.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складений 01 березня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4