РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
01 березня 2018 року м. Рівне №817/186/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С. за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "МВП Енергоконструкція" доДержавної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю МВП Енергоконструкція (далі - ТОВ МВП Енергоконструкція ) звернулося в суд з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) про визнання протиправним та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №455839/40137855 від 21.12.2017 року та зобов'язання зареєструвати податкову накладну №30 від 16.11.2017 року на загальну суму 510429,60 грн.
Ухвалою суду від 23.01.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідач безпідставно не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних подану товариством податкову накладну №30 від 16.11.2017 року з надання електромонтажних робіт для ПАТ Єврошпон Смига , оскільки господарська операція, оформлена даною податковою накладною, носила реальний характер, що підтверджується належними документами, наданими позивачем контролюючому органу разом з відповідними поясненнями, що залишено поза увагою відповідача. Оскільки рішенням комісії ДФС позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №30 від 16.11.2017 року без зазначення конкретних підстав для відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, просив позов задовольнити повністю.
Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Відзив у встановлений ухвалою суду від 23.01.2018 року строк без поважних причин не подав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами в порядку ч.6 ст.162 КАС України. Наявний в матеріалах справи відзив на позовну заяву (а.с.159-162) суд до уваги не бере, оскільки він був надісланий та переданий на розгляд судді вже після розгляду справи в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
20.04.2017 року між ТОВ МВП Енергоконструкція (Підрядник) та ПАТ Єврошпон-Смига (Замовник) укладено договір підряду №5, за умовами якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується за завданням замовника власними засобами, технікою та персоналом, виконати електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єкті Модернізація електромереж 6/0,4 кВ ПАТ Єврошпон Смига в смт.Смига Дубенського району (а.с.21-24).
Відповідно до п.1.4.1 договору підрядник зобов'язаний забезпечити виконання електромонтажних робіт у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації та будівельних норм і правил.
Згідно з п.2.1 цього договору загальна вартість робіт, доручених для виконання за цим договором, визначається згідно з актами виконаних робіт. Договірна ціна виконаних робіт є динамічною.
Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30.12.2017 року. Датою завершення робіт рахується підписання акту виконаних робіт (п.6.1 договору).
Судом встановлено, що кількість працівників на підприємстві становить 19 чоловік, що підтверджується штатно-посадовим розкладом станом на 01.09.2017 року (а.с.41-42)
У користуванні позивача знаходяться орендовані виробничі та офісні приміщення, розміщені за адресою м.Рівне, вул.Курчатова, 46 а (а.с.75-77), автотранспортні засоби та техніка.
ТОВ МВП Енергоконструкція також має дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки №093.16.56 від 28.04.2016 року (дійсний до 28.04.2021 року), виданий Управлінням Держпраці в Рівненській області (а.с.52).
Як встановлено судом, для закупівлі ТОВ МПВ Енергоконструкція матеріалів, необхідних для виконання робіт згідно з договором підряду №5 від 20.04.2017 року, ПАТ Єврошпон Смига як замовник здійснив авансові платежі на рахунок позивача на загальну суму 481293,60 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 80215,60 грн., а саме: 40000 грн. - 25.04.2017 року, 40000 грн. - 27.04.2017 року, 100000 грн. - 22.06.2017 року, 151293,60 грн. - 24.07.2017 року та 150000 грн. - 12.07.2017 року, що підтверджується виписками за особовим рахунком позивача (а.с.25-26).
Отримані кошти були спрямовані на виконання договору підряду №5 від 20.04.2017 року, зокрема, на закупівлю сировини та матеріалів для виконання робіт, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, а саме: копіями договору купівлі-продажу електротехнічної продукції №6 від 29.05.2017 року, укладеного позивачем з ТОВ ТД Енергоспектр , договору поставки електротехнічної продукції №87 від 21.04.2017 року, укладеного позивачем з ТОВ Торговий дім Енергобуд , податкових накладних №261 від 28.04.2017 року на суму 36162,25 грн., №285 від 31.07.2017 року на суму 17815,75 грн., видаткових накладних №860 від 02.06.2017 року на суму 17250,29 грн.,№1371 від 28.08.2017 року на суму 84592,91 грн., №1450 від 11.09.2017 року на суму 44630,59 грн., №1523 від 22.09.2017 року на суму 310215,17 грн., №1785 від 19.10.2017 року на суму 50904,58 грн., №РН-0000185 від 19.10.2017 року на суму 11399,90 грн., №1898 від 30.10.2017 року на суму 15952,54 грн. (а.с.27-32,44-51).
16.11.2017 року після виконання першої черги робіт між ТОВ МВП Енергоконструкція та ПАТ Єврошпон Смига складено та підписано акт приймання виконаних робіт за листопад 2017 року разом з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року, відповідно до яких загальна вартість виконаних позивачем робіт становить 991723,20 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 165287,20 грн. (а.с.33-40).
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем також долучено до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт №ОУ-0000038 за серпень 2017 року, №ОУ-0000039 за вересень 2017 року, №ОУ-0000040 за жовтень 2017 року, подорожні листи службового легкового автомобіля від 11.09.2017 року, 06.06.2017 року, 19-20.10.2017 року, виписки по особовим рахункам, договори позички, укладені з ПП Вікана , ПП Агентством соціальних послуг Інформ сервіс Експрес від 01.05.2017 року, від 01.06.2017 року, від 11.09.2017 року про надання у безоплатне користування основних засобів, частини нежитлового приміщення, будівель, транспортних засобів (а.с. 52-74).
В листопаді 2017 року позивачем за результатами здачі ПАТ Єврошпон Смига виконаних будівельних робіт складено податкову накладну №30 від 16.11.2017 року на загальну суму 510429,60 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 85071,60 грн. (а.с.15), тобто на різницю загальної вартості виконаних робіт (991723,20 грн.) та авансових платежів (481293,60 грн.), яку направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.
За результатами реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач отримав квитанцію за реєстраційним №9264135603 від 12.12.2017 року.
Згідно з інформацією, зазначеною в даній квитанції, реєстрація податкової накладної №30 від 16.11.2017 року була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику визначеному пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43.21. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.
З огляду на це, позивач листом №12 від 16.12.2017 року надав пояснення та всі первинні документи здійсненої господарської операції, за результатами якої складено податкову накладну № 30 від 16.11.2017 року (а.с.16-18). Дані документи були долучені в ході судового розгляду до матеріалів справи. Повідомлення щодо подачі цих документів відповідачу зареєстровані в автоматизованій системі (а.с.98-156).
21.12.2017 року комісією ДФС України за результатами розгляду отриманих від позивача пояснень та документів прийнято рішення №455839/40137855 про відмову в реєстрації податкової накладної №30 від 16.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.19). Зі змісту цього рішення слідує, що підставою для його прийняття є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с.20).
Не погодившись з вказаним рішенням контролюючого органу, ТОВ МВП Енергоконструкція звернулося до суду в даним позовом.
Перевіряючи дії та рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з такого.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188).
Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
На виконання вказаних вище норм законодавства, позивачем сформовано податкову накладну №30 від 16.11.2017 року та надіслано її до ЄРПН.
Проте, реєстрація цієї податкової накладної була зупинена з посиланням на те, що вона відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року, а в подальшому - у її реєстрації відмовлено з тих підстав, що подані платником податку копії документів, складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Згідно з пунктом 74.2. статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74).
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого постановою Кабінет Міністрів України №1246 від 29.12.2010 року (у редакції постанови №341 від 26.04.2017 року), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 вказаного Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України; наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого постановою Кабінет Міністрів України №1246 від 29.12.2010 (у редакції постанови №341 від 26.04.2017), за результатами перевірок, визначених пунктом 12 формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зміст квитанції від 12.12.2017 року свідчить, що реєстрація податкової накладної зупинена контролюючим органом відповідно до п.201.16 ст.201 КАС України та сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017 року. Зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43.21.
З цього приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки у квитанції від 12.12.2017 року не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної №30 від 16.11.2017 року. Відповідачем у квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017 року. Натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію або критеріїв, якщо їх виявлено два.
Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступня достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року за №753/30621 містить у собі визначення двох різних критеріїв:
1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.
Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у квитанції від 12.12.2017 року чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків.
Суд зазначає, що визначення фіскальним органом у квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, передбачених у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який також затверджений наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року за №753/30621.
Так, відповідно до пункту 1 вказаного Вичерпного переліку, документи визначені у розрізі Критеріїв оцінки ступня достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, наступним чином:
1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;
2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Аналіз даних норм законодавства свідчить, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН/РК прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків у квитанції №1.
Зміст квитанції від 12.12.2017 року свідчить, що відповідачем запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної відповідно до пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом МФУ від 13.06.2017 року №567, та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.
Отже, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України відповідачем у квитанції від 12.12.2017 року не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).
Щодо формулювання фіскальним органом у квитанції за реєстраційним №9264135603 вимоги надання "та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу" (тобто Наказу №567), суд зазначає, що таке визначення також є нечітким та незрозумілим, зокрема, для платника податків.
Так, наказ №567 містить у собі пункт 4 наступного змісту: "Державній фіскальній службі України: до 25 червня 2017 року здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у п'ятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до п'ятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки".
Натомість, Критерії оцінки ступеня ризиків Наказу №567 містять пункт 4 наступного змісту: "Інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою".
Разом з тим, Вичерпний перелік документів Наказу №567 взагалі не містить пункту 4.
Таким чином, наведене вище позбавляє платника можливості виконати вимогу контролюючого органу за відсутністю закріплення відповідних положень у нормативно-правовому акті, до якого покликається податковий орган.
У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201).
Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що у порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, позивачем були надані контролюючому органу копії документів та пояснення щодо господарських операцій, за результатами яких складено податкову накладну №30 від 16.11.2017 року, для направлення до комісії ДФС України для прийняття рішення щодо реєстрації податкових накладних.
Попри це, у рішенні комісії ДФС від 21.12.2017 року за №455839/40137855 (а.с.20) підставами відмови зазначено надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування .
Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації №190 від 29.03.2017 року встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Абзацом 2 цієї Постанови визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;
ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;
надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
Іншими словами, у даному конкретному випадку повинно було б зазначатися одне з двох варіантів рішення: або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, або надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Всупереч цьому, оскаржуване рішення позбавлене чіткості у визначенні підстав для відмови в реєстрації податкової накладної, позаяк включає обидва альтернативні варіанти. Окрім того, воно не містить конкретної інформації про причини та підстави для прийняття такого рішення, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.
Щодо аналізу господарських операцій між ТОВ МПВ Енергоконструкція та його контрагентом ПАТ Єврошпон Смига , то в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відтак, вказане під час розгляду даної адміністративної справи судом не досліджується, оскільки знаходиться поза межами предмету позову.
Предметом же розгляду у даній справі є дії відповідача під час здійснення реєстрації, а саме відмови у здійсненні такої реєстрації, податкової накладної позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних, та перевірка судом їх відповідності вимогам закону під час реалізації відповідачем-суб'єктом владних повноважень власної компетенції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №30 від 16.11.2017 року.
Враховуючи ту обставину, що оскаржуване рішення комісії ДФС України є правовим актом індивідуальної дії, суд також констатує, що таке рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, суд вважає, що рішення відповідача від 21.12.2017 року про відмову ТОВ МВП Енергоконструкція в реєстрації податкової накладної №30 від 16.11.2017 року не відповідає встановленим у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. Оскаржуване рішення порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування в судовому порядку.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №30 від 16.11.2017 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенство права.
Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.
Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13 січня 2011 у справі "Чуйкіна проти Україна" (заява №28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
На підставі зазначеного, а також з огляду на ту обставину, що відповідачем будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не висловлено, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту, як шляхом визнання протиправним рішення №455839/40137855 від 21.12.2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної №30 від 16.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати вказану податкову накладну.
Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов'язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.
Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі "Обермейєр проти Австрії"; п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі "Гранд Стівенс проти Італії").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ТОВ Енергоконструкція в повному обсязі.
Судові витрати присуджуються позивачу відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкрвих накладних або відмову в такій реєстрації за №455839/40137855 від 21.12.2017 року.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №30 від 16.11.2017 року, складену ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "МВП Енергоконструкція, на загальну суму 510429,60 грн.
Стягнути на користь позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "МВП Енергоконструкція"(33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 46А, код ЄДРПОУ 40137855) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) судовий збір у розмірі 1762 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 06 березня 2018 року.
Суддя Гудима Н.С.
Суд | Рівненський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.03.2018 |
Оприлюднено | 13.03.2018 |
Номер документу | 72618211 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Рівненський окружний адміністративний суд
Гудима Н.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні