Постанова

від 27.02.2018 по справі 314/1450/17(2-а/314/88/2017)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2018 рокусправа № 314/1450/17(2-а/314/88/2017)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дадим Ю.М.

судді: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області суду від 23 листопада 2017 року ( суддя Є.М.Капітонова) за позовом Приватного акціонерного товариства "Петромихайлівське" до виконавчого комітету Вільнянської міської Ради Запорізької області, державного реєстратора виконкому Вільнянської міської Ради Запорізької області ОСОБА_2, треті особи Вільнянська районна державна адміністрація, ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень.

Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області суду від 23 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії державного реєстратора Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області по внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №16610714 від 22 вересня 2016 року про державну реєстрацію права оренди на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,0000 га, кадастровий №2321586800:03:004:0227, що виникло на підставі договору оренди землі від 15 червня 2016 року укладеного між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар).

Третя особа -ОСОБА_1,не погодившись з рішенням суду першої інстанції , посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі вказує на те , що державний реєстратор діяв з дотриманням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Правомірність укладеного договору оренди землі з ним не оспорювалась.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено,що державним реєстратором Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області 22 вересня 2016 року (запис в спеціальному розділі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №16610714) за ОСОБА_1 було здійснено державну реєстрацію права оренди на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,0000 га, кадастровий №2321586800:03:004:0227, що виникло на підставі договору оренди землі від 15 червня 2016 року, укладеного між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та ОСОБА_1І.(орендар). Державна реєстрація здійснена на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області ОСОБА_2 №31596492 від 28.09.2016.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки державним реєстратором при здійсненні державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий №2321586800:03:004:0227, Вільнянська районна державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець); ОСОБА_1І.(орендар), не враховано наявне зареєстроване речове право на земельну ділянку за ПрАТ Петромихайлівське , що свідчить про наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями,тому дії державного реєстратора є неправомірними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1,

виходячи з наступного.

Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, виданим Вільнянською районною Радою народних депутатів 22.07.1999 серія ЗП №000596 землі в площею 4897,7 га. передано у колективну власність Відкритому акціонерному товариству Петромихайлівське . Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №886.

Відповідно до п.1.2 Статуту позивача найменування ВАТ Петромихайлівське змінено на ПрАТ Петромихайлівське .

Відділ у Вільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом від 17.10.2017 за №0-8-0.26-1866/105-17 повідомив, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим №2321586800:03:004:0227 входила до земель колективної власності, що були передані ВАТ Петромихайлівське відповідно до Державного акту на паво колективної власності на землю серії ЗП №000596.

Відповідно до ст. 28 ЗК України ( в редакції станом на час набуття права власності на землю, 22.07.1999) право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу. Право власності на землю може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

Перехідні положення Земельного кодексу України 25 жовтня 2001 року № 2768-III не містять підстав припинення права колективної власності на земельну ділянку у зв'язку з прийняттям нормативно-правового акту, що регулює земельні відносини.

Відповідно до п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України, юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку за ЗК України № 2768-III визначені ст. 140.

Доказів про припинення або скасування права колективної власності за ПрАТ Петромихайлівське на земельну ділянку з кадастровим №2321586800:01:002:0448 відповідачами до суду не подано.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень частин першої, п'ятої статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В порядку ч.3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, зокрема під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обовязково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Факт державної реєстрації державного акту на право колективної власності на землю підтверджується відповідним записом на самому державному акті.

Посилання заявника апеляційної скарги на те ,що державним реєстратором під час перевірки, у розділі наявного реєстру та бази будь-яке право на вищезазначену земельну ділянку було відсутнє, є безпідставними.

Реєстратор, для уникнення подвійної реєстрації права речового права на земельну ділянку, повинен був звернутись до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію та отримати від них інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень. Однак, суб'єктом владних повноважень даних дій вчинено не було.

Реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення та здійснюючи реєстрацію права оренди на земельну ділянку не перевірив існування державної реєстрації права власності на земельні ділянки за іншими особами, що призвело до протиправної реєстрації прав оренди за третіми особами, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача як правомірного власника земельної ділянки.

Враховуючи вищезазначене,суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає

Керуючись ст. ст. 243, ч.3 ст.243, 308, 310, 316, 321 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області суду від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду в строк 30 днів.

Повний текст постанови виготовлено 02.03.2018 року.

Головуючий суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко