Постанова

від 01.03.2018 по справі 826/14137/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14137/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І.,

судді - Добрівська Н.А., Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття виправленої декларації позивача за 2015 рік;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття виправленої декларації позивача за 2016 рік;

- зобов'язати відповідача надати позивачу доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та забезпечити можливість внести до нього відповідні зміни, прийнявши виправлену декларацію позивача за 2015 рік;

- зобов'язати відповідача надати позивачу доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та забезпечити можливість внести до нього відповідні зміни, прийнявши виправлену декларацію позивача за 2016 рік.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2017 ОСОБА_2 звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції із заявою, в якій просив надати доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та забезпечити можливість внести до його декларацій відповідні зміни, а також прийняти від нього виправлену декларацію за 2015 рік та декларацію за 2016 рік.

У зазначеній заяві вказано, серед іншого про те, що позивачем в щорічній декларації особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік в розділі 3 Об'єкти нерухомості не правильно зазначено вартість машиномісця в підземному паркінгу - 178 339, 00 грн., в той час як відповідно до довідки Комунального підприємства Житлоінвестбуд-УКБ № 114/3520 від 24.06.2010 вартість зазначеного машиномісця складає 171 108, 00 грн.

В розділі 5 Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) не відобразилась інформація про дати набуття прав на цінне майно.

В розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки заробітна плата, яка отримана за основним місцем роботи, вказана в розмірі 171 178 грн. Водночас, відповідно до довідок про доходи № 344 від 12.09.2017 та № 473 від 12.09.2017, дохід за основним місцем роботи у 2015 році склав 165 238 грн.

В розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки дохід ОСОБА_3 (дружина) від зайняття підприємницькою діяльністю вказаний в розмірі 936 484 грн. Так, відповідно до Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік ОСОБА_3 загальна сума її річного доходу становить 936 484 грн., як і вказано в декларації, але від підприємницької діяльності дохід складає 923 584 грн., а 12 900 грн. - це державна та соціальна матеріальна допомога, що підтверджують відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суму виплачених доходів та утриманих податків, надані Головним управлінням ФВС у м. Києва № 11575/К/26-15-08-02-31 від 18.08.2017 для ОСОБА_3.

Також, в заяві від 18.10.2017 позивач вказує на те, що в декларації за 2016 рік він допустив наступні помилки та неточності:

- в розділі 3 Об'єкти нерухомості вказана вартість машиномісця в підземному паркінгу 178 339 грн. Однак, відповідно до довідки комунального підприємства Житлоінвестбуд-УКБ № 114/3520 від 24.06.2010 вартість зазначеного машиномісця складає 171 108 грн.;

- в розділі 5 Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) не відобразилась інформація про дати набуття прав на цінне майно;

- в розділі 6 Цінне рухоме майно-транспортні засоби вказано, що автомобіль Mercedes-Benz моделі S 500L знаходиться у користуванні ОСОБА_3 з 03.08.2016. Відповідно до довіреності від 07.06.2016, на підставі якої було надано право ОСОБА_3 володіти та користуватися зазначеним транспортним засобом, таке право виникло 07.06.2016, а не 03.08.2016, як помилково вказано у декларації;

- в розділі 8 Корпоративні права внаслідок технічної помилки зазначено, що ОСОБА_3 володіє в ТОВ Енівей 50 % статутного капіталу на суму 1 000 000 грн, а в ТОВ Львівський сад - 35,96 % статутного капіталу на суму 1 280 897 грн. Відповідно з даними з ЄДРПОУ ОСОБА_3 володіє в TOB Львівський сад 50% статутного капіталу на суму 1 000 000 , 00 грн., а в ТОВ Енівей - 35,96 % статутного капіталу на суму 1 280 897, 00 грн.;

- в розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки не відобразився дохід ОСОБА_3 у вигляді заробітної плати в розмірі 409 грн. та дохід у вигляді державної та соціальної матеріальної допомоги у розмірі 12 900, 00 грн., як це зазначено в довідці про доходи;

- в розділі 13 Фінансові зобов'язання не були зазначені фінансові зобов'язання ОСОБА_3 в розмірі 1 289 089, 00 грн. та 1 000 000, 00 грн. перед Львівським обласним громадським благодійним об'єднанням інвалідів (код ЄДРПОУ 20855755), які виникли у неї в результаті придбання частки в статутному капіталі ТОВ Енівей та ТОВ Львівський сад відповідно у зв'язку з тим, що позивач не надавав згоди на укладання такого правочину;

- в розділі 14 Видатки та правочини суб'єкта декларування не було зазначено правочину, відповідно до якого ОСОБА_3 придбала частку в статутному капіталі ТОВ Енівей у Львівського обласного громадського благодійного об'єднання інвалідів (код ЄДРПОУ 20855755) та не було зазначено правочину, відповідно до якого ОСОБА_3 придбала частку в статутному капіталі ТОВ Львівський сад у Львівського обласного громадського благодійного об'єднання інвалідів (код ЄДРПОУ 20855755) також у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не надавав згоди на укладання такого правочину.

За результатами розгляду звернення позивача листом Департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя від 23.10.2017 за вих. №51-08/37606/17 ОСОБА_2 повідомлено про те, що його лист буде враховано у разі проведення повної перевірки його декларації та у разі необхідності Національне агентство з питань запобігання корупції звернеться до позивача з метою отримання додаткової інформації для надання можливості подати виправлену декларацію за результатами здійснення повної перевірки декларації.

При цьому у вказаному листі відповідач, з посиланням на статтю 45 Закону України Про запобігання корупції та Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 3, вказує на те, що у суб'єкта декларування відсутня можливість подати виправлену декларацію за власною ініціативою після спливу семиденного строку.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо неприйняття виправлених декларацій за 2015 рік та 2016 рік протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що бездіяльність відповідача щодо неприйняття виправлених за 2015 та 2016 роки декларацій позивача є протиправною, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що надання суб'єкту декларування можливості подати виправлену декларацію в будь-який час після спливу семиденного строку після подання декларації нівелює закріплений чинним законодавством антикорупційний механізм фінансового контролю за статками суб'єктів декларування, оскільки в такому випадку неможливо буде притягнути суб'єкта декларування до відповідальності за відображення у декларації недостовірних відомостей.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України Про запобігання корупції від 14.10.2014 № 1700-VII.

Частиною 1 статті 4 Закону України Про запобігання корупції передбачено, що Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 11 Закону України Про запобігання корупції до повноважень Національного агентства належать: здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Вимогами статті 1 Закону України Про запобігання корупції визначено, що суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а і в пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно статті 3 Закону України Про запобігання корупції суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є, зокрема, державні службовці.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України Про запобігання корупції особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а і в пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Частиною 4 статті 45 Закону України Про запобігання корупції передбачено, що упродовж семи днів після подання декларації суб'єкт декларування має право подати виправлену декларацію. У разі притягнення суб'єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року №3 (далі по тексту - Порядок № 3), суб'єкт декларування має право за власною ініціативою подати виправлену декларацію упродовж семи днів після дня подання первинної декларації, до якої подається виправлена версія, шляхом створення та подання виправленого документа у Реєстрі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що абзацом другим частини 4 статті 45 Закону України Про запобігання корупції не обмежується строк подання декларації з достовірними відомостями. Натомість пункт 7 Розділу ІІ Порядку № 3 визначає, що у разі притягнення суб'єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб'єкт декларування зобов'язаний подати відповідну декларацію або виправлену декларацію з достовірними відомостями у строк, визначений уповноваженою особою Національного агентства.

При цьому, згідно з пунктом 4 Розділу ІІ Порядку № 3 зареєстровані в Реєстрі суб'єкти декларування мають право, зокрема, доступу до власного персонального електронного кабінету після автентифікації суб'єкта декларування із використанням його особистого ЕЦП фізичної особи; створювати, змінювати та видаляти чернетки документів у персональному електронному кабінеті; подавати документи у разі їх відповідності технічним вимогам до форми і проходження логічних перевірок, переглядати подані ними документи; подавати виправлені документи у строки та в порядку, визначені в пункті 7 цього розділу; отримувати в персональному електронному кабінеті та на адресу електронної пошти електронні повідомлення про підтвердження подання документів, попередження про необхідність подання документів до Реєстру, інші повідомлення від Національного агентства; направляти в персональному електронному кабінеті електронні звернення до Національного агентства про надання роз'яснень, допомоги в користуванні Реєстром, повідомлення про відкриття суб'єктом декларування або членом його сім'ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента, пояснення, у тому числі на запити Національного агентства, та копії документів.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в силу положень пункту 1 та пункту 2 Порядку № 3 до Реєстру включаються такі електронні документи (далі - документи): декларації, що подаються відповідно до статті 45 Закону; повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, передбачені частиною другою статті 52 Закону; виправлені декларації, що подаються відповідно до частини четвертої статті 45 Закону. Суб'єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форм. Порядок проведення видів контролю, а також повної перевірки декларації визначаються Національним агентством відповідно до статті 48 Закону. Суб'єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що самостійне виявлення у декларації недостовірних відомостей зумовлює у суб'єкта декларування обов'язок подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Наведене право позивача як суб'єкта декларування не заперечується відповідачем, зокрема, в листі № 51-08/37606/17 від 23.10.2017.

При цьому, наявному обов'язку суб'єкта декларування подати відповідну декларацію з достовірними відомостями відповідає обов'язок Національного агентства з питань запобігання корупції її прийняти, оскільки Закон України Про запобігання корупції не передбачає права останнього не прийняти таку декларацію.

Водночас, відповідачем не прийнято виправлену декларацію позивача, що в силу наведених вище вимог чинного законодавства свідчить про неможливість реалізації прямого обов'язку декларування достовірних відомостей позивачем.

З аналізу наведених вище норм Положення № 3 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання такого обов'язку суб'єкта декларування залежить від функціонування електронного ресурсу - офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, відкритість реєстру та наявності доступу, зокрема, позивача до персонального електронного кабінету з технічною можливістю подавати документи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність визначених Законом України Про запобігання корупції строків подання щорічної та виправленої декларацій суб'єктом декларування та відповідальність за порушення таких не надає повноважень Національному агентству з питань запобігання корупції права обмежувати технічну можливість суб'єкта декларування подати щорічну або виправлену декларацію у будь-який час, а лише встановлює компетенцію щодо контролю строків подання декларацій та порядок притягнення винної особи до відповідальності у разі їх порушення.

Більше того, колегія суддів зазначає, що за змістом Роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України Про запобігання корупції стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 11.08.2016 № 3, Якщо після спливання 7-денного строку або якщо виправлена декларація вже була подана упродовж зазначеного строку суб'єкт декларування виявить неповні чи неправильні відомості в поданій ним декларації (або у виправленій декларації), він повідомляє про це Національне агентство через персональний електронний кабінет та подає виправлену декларацію згідно з рішенням уповноваженої особи Національного агентства. При цьому уповноважена особа визначає строк, який надається для подання такої виправленої декларації .

Як вже зазначалось вище, 18.10.2017 ОСОБА_2 звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції із заявою, в якій просив надати доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та забезпечити можливість внести до його декларацій відповідних змін, а також прийняти від нього виправлену декларацію за 2015 рік та декларацію за 2016 рік.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою подачі вказаної заяви від 18.10.2017 було те, що позивачем виявлено неповні/неправильні відомості в поданих ним деклараціях. Тобто, ОСОБА_2 було повідомлено Національне агентство з питань запобігання корупції про неповні чи неправильні відомості в поданих ним деклараціях та просив дати йому можливість їх виправити.

Листом Департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя від 23.10.2017 за вих. №51-08/37606/17 ОСОБА_2 повідомлено про те, що його лист буде враховано у разі проведення повної перевірки його декларації та у разі необхідності Національне агентство з питань запобігання корупції звернеться до позивача з метою отримання додаткової інформації для надання можливості подати виправлену декларацію за результатами здійснення повної перевірки декларації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в листі № 51-08/37606/17 від 23.10.2017 Національним агентством з питань запобігання корупції не зазначено причин неприйняття виправлених декларацій ОСОБА_2

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що позивач самостійно виявив у деклараціях недостовірні відомості, колегія суддів приходить до висновку, що бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо непроведення перевірки декларацій позивача за 2015 рік та за 2016 рік та ненадання йому строку для подачі виправлених декларацій є протиправною.

Згідно з приписами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з обов'язкових елементів якого, згідно практики Європейського суду з прав людини, є вимога щодо дотримання принципу юридичної (правової) визначеності.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вимоги вказаної норми були проаналізовані в численних рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини № 37801/97 від 01.07.2003 по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність наведеного вище принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( Онер'їлдіз проти Туреччини ). Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1998 року у справі Копп проти Швейцарії вислів згідно із законом вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права.

Водночас, у порушення наведених вимог Конституції України та Конвенції, дії відповідача щодо неприйняття виправленої декларації позивача за 2015 та 2016 роки не обґрунтовані жодними фактичними доказами, вчинені без урахування та оцінки всіх обставин, наслідком чого є виникнення ситуації, за якої позивач, як суб'єкт декларування, позбавляється можливості правомірно виконати законодавчо покладений на нього обов'язок подати виправлену декларацію в разі виявлення у ній недостовірних відомостей.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правомірність відомостей, які позивач вважає за необхідне зазначити у виправленій електронній декларації за 2015 та 2016 роки не є предметом даного спору. Крім того, відповідач не позбавлений права в подальшому, відповідно до положень статті 48 Закону України Про запобігання корупції , провести щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, контроль своєчасності подання декларацій, правильність та повноту заповнення, логічний та арифметичний контроль в порядку та строки, визначені Законом України Про запобігання корупції .

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо прийняття виправленої декларації позивача порушує вимоги частини 4 статті 45 Закону України Про запобігання корупції , а отже є протиправною, що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, Закон України Про запобігання корупції , визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, а отже означає, що даний Закон спрямований на ефективні механізми попередження корупційних проявів в державі, створення бар'єрів на шляху вчинення корупційних правопорушень та має не лише каральний характер, як зазначає відповідач у наданих письмових запереченнях, а спрямований на встановлення пріоритетності запобіжних заходів поряд з невідворотністю відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

Крім того, в самому Законі України Про запобігання корупції та Порядку № 3 поряд з обов'язком суб'єкта декларування перевіряти повноту та достовірність задекларованого документа, встановлена можливість подати виправлений документ (виправлену декларацію). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем необґрунтовано ототожнюються поняття неповна, недостовірна інформація та помилка при заповненні декларації . В той же час, позивач, після виявлення недоліків у заповнених деклараціях за 2015 та 2016 роки та після отримання додаткової інформації, яку необхідно зазначити в декларації та яка раніше не була йому відома, свідомо звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції з метою виконати вимоги частини 1 статті 45 Закону України Про запобігання корупції .

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що бездіяльність відповідача щодо неприйняття виправлених за 2015 та 2016 роки декларацій позивача є протиправною та про задоволення позову в цій частині.

Також, оскільки позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти виправлені декларації ОСОБА_2 за 2015 та 2016 роки є похідними, то вони підлягають задоволенню, що також вірно встановлено судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Файдюк В.В.,

Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлений 05.03.2018.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.