Постанова

від 07.03.2018 по справі 820/3136/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 р. Справа № 820/3136/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерної компанії "Харківобленерго" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017, судді Бадюков Ю.В., Спірідонов М.О., Старосєльцева О.В., м. Харків, повний текст складено 18.12.17, по справі № 820/3136/17

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго"

до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби , Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго" (далі по тексту - АК "Харківобленерго") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - перший відповідач), Державної фіскальної служби України (далі - другий відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо нездійснення збільшення суми поповнення електронного рахунку АК "Харківобленерго" на суму 21 288 732,96 грн.; зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити суму поповнення електронного рахунку АК "Харківобленерго" в системі електронного адміністрування ПДВ на суму 21 288 732,96 грн. та направити до Державної казначейської служби України Казначейства коригуючі реєстри для зменшення залишку податкових зобов'язань АК "Харківобленерго", що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, на суму стягнутих інкасовими дорученнями коштів у розмірі 21 288 732,96 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 у задоволенні адміністративного позову АК "Харківобленерго" відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що стягнення податкового боргу з ПДВ у примусовому порядку також є розрахунком з бюджетом, а тому стягнення податкового боргу з ПДВ на підставі інкасових доручень, складених відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України повинно відбуватися через електронний рахунок, відкритий позивачу у СЕА ПДВ.

Скориставшись правом надання відзиву на апеляційну скаргу, перший відповідач стверджує, що на даний час не існує законодавчо встановленого обов'язку зараховувати кошти при стягненні по інкасовим дорученням на електронний рахунок платника податків.

Представник позивача Комарова О.М. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила скаргу задовольнити.

Представник першого відповідача Ковальчук Т.О. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в задоволенні скарги.

Відповідач - Державна фіскальна служба України, явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечив, був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (код ЄДРПОУ 00131954). АК "Харківобленерго" є платником податку на додану вартість.

У зв'язку зі змінами, внесеними в Податковий кодекс України АК "Харківобленерго" зареєстровано в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість за номером 00131954 та Державною казначейською службою України підприємству автоматично відкрито електронний рахунок за № 37519000230028, з якого відбувається сплата вказаного податку до бюджету.

Позивач, вважаючи, що контролюючим органом було винесено рішення від 07.03.2017 № 2 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, на підставі якого було стягнуто 21 288 732, 96 грн. податкового боргу, але після його стягнення за інкасовими дорученнями ДФС в порушення вимог податкового законодавства не направив до Казначейства коригуючі реєстри для подальшого зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань, звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язковою умовою для стягнення коштів в порядку п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України є наявність у платника податків заборгованості по самостійно нарахованим зобов'язанням. Інших умов щодо зарахування коштів на електронний рахунок ніж передбачений п. 200-1.4 ст. 200-1 Податкового кодексу України непередбачено.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України.

Відповідно до ст.ст. 36.1-36.3 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно з ч.1. ст. 54 ПК України сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, самостійно обчислена та зазначена у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом вважається узгодженою.

Положеннями п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання - є податковим боргом.

Пунктом 95.5 ст. 95 ПК України передбачено, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Отже, обов'язковою умовою для стягнення коштів в порядку п. 95.5 ст. 95 ПК України є наявність у платника податків заборгованості по самостійно нарахованим зобов'язанням.

Колегія суддів зазначає, що електронний рахунок в системі електронного адміністрування - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Для кожного платника податку відкривається один електронний рахунок.

Згідно з пунктом 5 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Кабінетом міністрів України від 16.10.2014 року за № 569 (далі - Порядок № 569), електронні рахунки відкриваються Казначейством платникам ПДВ автоматично на підставі реєстру платників податку, який ДФС після присвоєння особі індивідуального податкового номера платника ПДВ надсилає Казначейству.

На такі електронні рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ платники податку самостійно зараховують кошти з власного поточного рахунку платника, відкритого в банківських установах, в сумах:

необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу та надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування;

недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Поповнення електронного рахунка платника ПДВ за рахунок інших джерел, наприклад, з поточних рахунків інших осіб, не передбачено.

Кошти з електронного рахунка платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до бюджету та/або на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 Кодексу (далі - спецрежим), для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Кодексу (далі - спеціальні рахунки). Таке перерахування коштів здійснюється на підставі реєстрів платників ПДВ, який автоматично формується ДФС та надсилається Казначейству.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 та пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу (у редакції Закону №1621) з 01.01.2015 податкові накладні та розрахунки коригування складаються виключно в електронній формі та підлягають обов'язковій реєстрації в ЄРПН незалежно від того, яка сума ПДВ вказана в податковій накладній, в тому числі і ті, які не видаються покупцям, а також ті, що складені платниками податку - отримувачами послуг, що постачаються нерезидентами, якщо місце постачання таких послуг розташоване на митній території України (пункт 208.2 статті 208 розділу V Кодексу).

Терміни реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН з 01.01.2015 не змінюється. Така реєстрація здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання (пункт 201.10. розділу V Кодексу).

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 розділу V Кодексу (реєстраційна сума), буде меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник повинен перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій електронний рахунок (пункт 201.10.статті 201 розділу V Кодексу; пункт 12 Порядку № 569).

Суму податкових зобов'язань, належних до сплати в бюджет, платники податку, як і встановлено Кодексом, визначають самостійно, виходячи з результатів діяльності за відповідний звітний період. Така сума декларується в податковій декларації платника ПДВ.

Якщо за результатами звітного податкового періоду платником податку задекларовано в податковій декларації з ПДВ сума податку до сплати в бюджет, то така сума підлягає перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок платника податку.

Таке перерахування здійснюється на підставі реєстру, який автоматично формується ДФС на підставі поданих платниками податкових декларацій з ПДВ, та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку для самостійної сплати податкових зобов'язань надсилається Казначейству.

Перерахування суми податку до бюджету та/або на спеціальні рахунки платників податку з їх електронних рахунків здійснюється Казначейством не пізніше останнього дня строку для самостійної сплати податкових зобов'язань, в межах залишку таких коштів на електронних рахунках (пункт 21 Порядку №569).

У випадку недостатності коштів на рахунку платника у системі електронного адміністрування податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань та/або для перерахування на спеціальний рахунок платник повинен у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати платником податкових зобов'язань, перерахувати з власного поточного рахунку на свій електронний рахунок кошти в недостатніх сумах.

Якщо платник у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати платником податкових зобов'язань, не забезпечив наявність на його електронному рахунку коштів для сплати узгоджених податкових зобов'язань/перерахування на спеціальний рахунок, Казначейством виконання реєстрів, надісланих ДФС, здійснюється в межах залишку коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку. Невиконаний (не сплачений) по такому реєстру залишок узгоджених податкових зобов'язань платника обліковується Казначейством до повного виконання шляхом перерахування до бюджету/спеціального рахунку коштів, що перераховуються платником з власного поточного рахунку на його електронний рахунок (пункт 22 Порядку № 569).

Пунктом 25 Порядку № 569 чітко встановлено, що розрахунки з бюджетом у зв'язку з поданням уточнюючих розрахунків, сплата податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом, та сплата штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку до бюджету не з електронного рахунку, а з власного поточного рахунку.

Із системного аналізу вказаних вище нормативно-правових актів вбачається, що з електронного рахунку погашаються суми податкових зобов'язань, задекларованих платником податку в податкових деклараціях з ПДВ за звітні (податкові) періоди з 01.01.2015, а суми податкових зобов'язань з ПДВ, які платник визначив в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій з ПДВ, суми ПДВ, донараховані платнику контролюючим органом за результатами перевірок, суми податкового боргу, штрафів та пені сплачуються не з електронного рахунка платника, а з його поточного рахунка.

Також колегія суддів зазначає, що пунктом 200-1.4 ст. 200-1 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу.

Інших умов щодо зарахування коштів на електронний рахунок ніж передбачений п. 200-1.4 ст. 200-1 Податкового кодексу України не передбачено.

Крім того, відповідно Порядку № 569 також не передбачено зарахування податкового боргу на електронний рахунок з ПДВ.

Таким чином, дії відповідачів щодо не зарахування податкового боргу з ПДВ, стягнутого на підставі інкасових доручень, складених відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України, з поточного рахунку АК "Харківобленерго", на електронний рахунок позивача, знаходяться в межах дії приписів ПК України, а тому в ході судового розгляду справи судовою колегією не встановлено порушення відповідачами прав позивача, які б підлягали захисту в судовому порядку.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції досліджувалися обставини з приводу стягнення податкового боргу з ПДВ з позивача на підставі інкасових доручень, складених відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України, при цьому позивачем не порушувалося питання протиправності виникнення заборгованості на електронному рахунку з ПДВ.

Таким чином, колегія суддів не приймає доводи заявника апеляційної скарги в цій частині, які були заявлені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог АК "Харківобленерго".

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" залишити без задоволення

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі № 820/3136/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 07.03.18.