Рішення

від 06.03.2018 по справі 289/1946/17

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/1946/17

Номер провадження 2/289/89/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2018 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Невмержицького І.М.,

при секретарі - Шуба В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пилиповицької сільської ради, Радомишльського району, Житомирської області, про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті її батька ОСОБА_2, залишилося спадкове майно, яке з поміж всього іншого складається із:

- земельної ділянки площею 3,7424 га (кадастровий номер 1825087600:02:000:0047) цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Пилиповицька сільська рада, що належала покійному батьку, ОСОБА_2 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 232925, виданого на його ім'я на підставі розпорядження голови Радомишльської РДА від 18.02.2004 року № 19, та

- права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ПКСП ім. Шевченка, с. Пилиповичі, Пилиповицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області розміром 4,52 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 24 094,00 гривень, що належало покійному батьку, згідно Свідоцтва про право на спадщину № 534/2004/ зареєстрованого в реєстрі за № 2-304 від 29 вересня 2004 року, інших спадкоємців які мають право та претендують на спадкове майно немає, а тому просила суд визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно.

Позивач у попереднє судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.

Представник відповідача у попереднє судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, просив розгляд справи проводити без участі його представника, позовні вимоги задовольнити повністю.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Виходячи зі змісту ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - Богуш, що також підтверджує свідоцтво про укладення шлюбу серії ІV-БК № 400322 від 19.01.1991 року) ОСОБА_3, народилась 21.10.1967 року в с. Пилиповичі, Радомишльського р-ну, Житомирської області.

Відповідно до свідоцтва про народження серії VІІ-УР № 0334954, що видане Пилиповицьким сільським бюро ЗАГС Радомишльського району Житомирської області 05.11.1967 року, батьками позивачки є: батько, ОСОБА_2, українець та мати, ОСОБА_4, українка.

11 листопада 2005 року, помер батько позивачки, ОСОБА_2, у віці 63 років в с. Пилиповичі, Радомишльського району Житомирської області, що підтверджує свідоцтво про смерть серії 1-ТП № 024418 від 12.11.2005 року, видане виконавчим комітетом Пилиповицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.

В шестимісячний строк після смерті батька, ОСОБА_2, позивачка як спадкоємиця за законом, у відповідності до ст. 1261 ЦК України, подала заяву про прийняття спадщини до Радомишльської державної нотаріальної контори, за результатами якої, нотаріусом було заведено спадкову справу під № 137/2006. Інших спадкоємців крім позивачки немає, так як її сестри (дочки покійного), ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - свідомо не прийняли спадщину після смерті батька, що також підтверджують їх письмові заяви (відмови) № 33 та № 34 від 15 серпня 2014 року.

До складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_2, зокрема всього іншого, входить:

- земельна ділянка площею 3,74 га (кадастровий номер: 1825087600:02:000:0047), цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пилиповицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, і яка належала померлому батьку позивачки згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 232925 від 28 грудня 2004 року, виданого на підставі розпорядження голови Радомишльської райдержадміністрації від 18 лютого 2004 року № 19, та

- право на земельну частку пай члена ПКСП ім. Шевченка, с. Пилиповичі, Пилиповицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, розміром 4,29 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 24 094,00 гривень, що належав померлому ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 534/2004/ зареєстрованого в реєстрі за № 2-304 від 29.09.2004 року, що також підтверджує Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0044136.

Відповідно до п. 216 Наказу Міністерства юстиції України Про затвердження інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 року за № 20/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Однак, набути вищезазначене майно в порядку передбаченому ст. 1298 ЦК України, шляхом отримання свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку та право на земельну частку пай позивачка, як єдина спадкоємиця - не має можливості через те, що в процесі оформлення спадщини стало відомо, що вищезазначений державний акт має виправлення в даті видачі даного держакту, а оригінал свідоцтва про право на спадщину та оригінал сертифікату втрачені, що в свою чергу, згідно ЗУ Про нотаріат , є перешкодою для вчинення необхідної нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно ст. 1216 та ст. 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судовим рішенням може визнаватися право власності в порядку спадкування, якщо через відсутність документів не можливо оформити спадщину через нотаріуса.

Пунктом 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року N 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16 квітня 2004 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України).

А згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до листа № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Спадкоємець має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК, та набути право на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268, статей 1296-1299 ЦК України. Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.

Згідно до п. 23 Постанови ПВСУ № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно до ст. 131 Земельного кодексу України, громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі успадкування.

У відповідності до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Теж саме зазначає п. 10) Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування .

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 16 Цивільного кодексу України, кожен має право на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом та за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відмерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Керуючись ст.ст. 325, 392, 1216-1218, 1261, 1268-1269 ЦК України, ст.ст.4,12-13,259,263-265,268ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Пилиповицької сільської ради, Радомишльського району, Житомирської області, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_2, який помер 11.11.2005 року в с. Пилиповичі, Радомишльського району Житомирської області - право власності на земельну ділянку площею 3,7424 га (кадастровий номер 1825087600:02:000:0047) цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Пилиповицька сільська рада, що належала покійному ОСОБА_2 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 232925, виданого на його ім'я на підставі розпорядження голови Радомишльської РДА від 18.02.2004 року № 19, та

- право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ПКСП ім. Шевченка, с. Пилиповичі, Пилиповицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області розміром 4,52 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 24 094,00 гривень, що належало покійному батьку позивачки, згідно Свідоцтва про право на спадщину № 534/2004/ зареєстрованого в реєстрі за № 2-304 від 29 вересня 2004 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом тридцяти днів, починаючи з дня його проголошення.

Суддя І. М. Невмержицький