Ухвала

від 12.03.2018 по справі 20/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

12.03.2018р. Справа № 20/110

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О. розглянувши

заяву Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ №31/13-606 від 20.02.18р. про видачу дубліката наказу у справі №20/110

за позовом: Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Макіївський металургійний комбінат , м.Макіївка, Донецька область

про стягнення заборгованості у сумі 11269427,73грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.05.2005р. у справі №20/110 позовні вимоги Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ до Відкритого акціонерного товариства Макіївський металургійний комбінат , м.Макіївка, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 11269427,73грн. задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Макіївський металургійний комбінат , м.Макіївка, Донецька область на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ заборгованість у сумі 5715524,91грн., інфляційні втрати у розмірі 3511036,30грн., 3% річних у сумі 307752,51грн., пеню в сумі 5000,00грн., державне мито в сумі 1700,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

28.11.2005р. господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.

27.02.18р. до господарського суду Донецької області надійшла заява Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ №31/13-606 від 20.02.18р. про видачу дубліката наказу у справі №20/110.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної заяви визначено суддю Лейбу М.О.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.02.18р. заяву Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ №31/13-606 від 20.02.18р. про видачу дубліката наказу у справі №20/110 прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.03.18р.

У судове засідання 12.03.18р. представники сторін не з'явилися; про місце, час та дату судового засідання сторони були повідомлені належним чином. Про причини неявки у судове засідання суд не повідомлено.

Відповідач Відкрите акціонерне товариство Макіївський металургійний комбінат , м.Макіївка, Донецька область про місце, час та дату судового засідання був повідомлені шляхом розміщення відповідної інформації на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет ( www .court.gov.ua/sudu/ ).

Згідно підпункту 3.9.2 п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінати та доповнення), у випадку не з'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд, враховуючи належне повідомлення учасників судового процесу про дату судового засідання, розглядає заяву за наявними матеріалами.

Розглянувши заяву Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ №31/13-606 від 20.02.18р. про видачу дубліката наказу у справі №20/110, суд дійшов висновку, що дана заява підлягає задоволенню з огляду на таке:

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що наказ господарського суду Донецької області від 28.11.2005р. у справі №20/110 не виконано та внаслідок проведення антитерористичної операції на території міста Донецька та Донецької області матеріали виконавчого провадження №3/141-6П від 23.03.2006р. в тому числі і наказ господарського суду Донецької області від 28.11.2005р. у цій справі було втрачено, з незалежних від стягувача причин.

В підтвердження факту втрати наказу від 28.11.2005р. у справі №20/110 позивач надав листи відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №4154/02.2-35/82 від 04.01.2018р. та №1121/02.2-38 від 06.02.2018р., в яких зазначено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження з примусового виконання наказу №20/110, виданого 28.11.2005р. господарським судом Донецької області, про стягнення заборгованості з Відкритого акціонерного товариства Макіївський металургійний комбінат , м.Макіївка на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ на виконанні не перебуває, та надати більш детальну інформацію не має можливості на підставі того, що всі архівні виконавчі провадження та документи залишені на непідконтрольній українській владі території у місті Донецьку.

Як зазначено вище, рішенням господарського суду Донецької області від 18.05.2005р. у справі №20/110 позовні вимоги Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ до Відкритого акціонерного товариства Макіївський металургійний комбінат , м.Макіївка, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 11269427,73грн. задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Макіївський металургійний комбінат , м.Макіївка, Донецька область на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ грошові кошти у загальному розмірі 9541113,72грн.

28.11.2005р. на виконання зазначеного рішення господарського суду Донецької області, яке набрало законної сили 30.08.2005р., судом видано відповідний наказ.

23.03.2006р. постановою відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Донецької області відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №20/110.

Відповідно до Указу Президента України №405/2014 від 14.04.14р. "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.14р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" на території міста Донецька та Донецької області розпочато проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ст.9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Законом України Про боротьбу з тероризмом , Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та інш. визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. 07.11.14р. розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться.

Одже, з початку тимчасової окупації території м.Донецька діяльність органів державної виконавчої служби України на даній території є неможливою з незалежних від стягувача та боржника причин.

Таким чином, за вказаних обставин наказ господарського суду Донецької області від 28.11.2005р. у справі №20/110 про стягнення заборгованості з Відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на виконанні органу державної виконавчої служби не перебуває та є втраченим.

За змістом приписів ст.18 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України судових рішень.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно із якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", в ч.2 ст.13 якого встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.4 ст.13, ч.1 ст.55, ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Конституційний Суд України п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12р. № 18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

В п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.12р. по справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з приписами ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

В силу норм ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі "Півень проти України" судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейським судом з прав людини зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі "Горнсбі проти Греції", Європейським судом наголошено, що "відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод inter alia (серед іншого) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконані або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організовувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду у справі Глоба проти України , no.15729/07, від 05.07.12р.).

Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Згідно ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

З урахуванням викладеного, судове рішення у справі №20/110, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції. Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на день видачі наказу) строк пред'явлення до виконання виконавчого документу складає три роки.

Згідно ст.29 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа.

Підпунктом 19.4 пункту 19 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.17р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.17р., передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Тобто, приписами цієї норми процесуального законодавства визначено право звернення до господарського суду із заявою про видачу дубліката наказу та підстави за яких суд розглядає означене звернення, в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Пунктом 1 ч.1 ст.22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на дату видачі наказу) визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Оскільки наказ господарського суду Донецької області було пред'явлено до виконання (строк пред'явлення встановлений в три роки, тобто до 31.08.2008р.) та було відкрите виконавче провадження, строк пред'явлення наказу до виконання було перервано. Отже, станом на момент розгляду заяви про видачу дублікату наказу вказаний строк не сплинув.

Дослідивши доводи та надавши оцінку обставинам, викладеним у заяві позивача та доданих до неї документах, суд, враховуючи встановлений Конституцією України принцип обов'язковості судового рішення (п.9 ст.129), відповідність заяви приписам ГПК України, дійшов висновку, що наказ від 28.11.2005р. було втрачено не з вини стягувача, а з незалежних від нього обставин, що унеможливлює виконання ухваленого у даній справі судового рішення.

За вказаних обставин суд дійшов висновку задовольнити заяву Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ №31/13-606 від 20.02.18р. про видачу дубліката наказу у справі №20/110 та видати дублікат наказу від 28.11.2005р. про примусове виконання рішення від 18.05.2005р. у справі №20/110.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.234, 235, п.п.19.4 п.19 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Заяву Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ №31/13-606 від 20.02.18р. про видачу дубліката наказу у справі №20/110 , задовольнити.

Видати Дочірній компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м.Київ дублікат наказу від 28.11.2005р. про примусове виконання рішення від 18.05.2005р. у справі №20/110.

Ухвала набрала чинності 12.03.18р., та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя М.О. Лейба